Служіння Богові полягає в смиренні.

Проте в сучасному світі люди не бажають чути про смирення чи послух. Для них це те саме, що визнати себе слабшими за когось, а слабаком не хоче бути ніхто. На жаль, смирення асоціюється лише з негативними явищами: з поразкою, програшем чи відступом. Наприклад, сумирними вважаються, злочинці затримані поліцією.

Таке розуміння смирення не випадкове. Зважаючи на те, що цілий світ живе за принципом «виживають найсильніші», головним завданням стає перемога над суперниками. Люди з усіх сил намагаються перемогти, перевершити і довести свою перевагу над іншими.  Уступити комусь в боротьбі за «місце під сонцем» видається чимось нечуваним. Тим не менше, саме цього хоче від нас Бог. Наше смирення є природною відповіддю на Божу любов і милосердя. Ми віддаємо себе в Його руки не зі страху чи почуття обов’язку, а з любові, адже «він перший полюбив нас» (І Йо 4, 19).

Справжнє служіння – те, яке може потішити Бога, починається тоді, коли принесення ви повністю віддаєте себе Богові. Про це зокрема, говорить апостол Павло, закликаючи християн повністю присвятити своє життя служінню Богу: «Тож благаю вас, брати, на милость Божу, віддати тіла ваші як жертву живу, святу, приємну Богові; богослужбу від вас розумну» (Рм 12,1). Коли ви зможете присвятити своє життя Богові, то зрозумієте, що в цьому і полягає сенс служіння.

Втім, на шляху до смирення ви можете зіткнутися з трьома перешкодами: страхом, гординею і сумнівами. Нам буває важко зрозуміти, що довірившись Богу, ми зможемо подолати їх усіх.

Чи можна повністю покластися на Бога? Довіра є ключовим елементом смирення, адже без неї ви не зможете віддатися на милість Божу. Але передумовою довіри є глибше пізнання Бога. Поки ми не пізнаємо Бога і Його любов до нас, нас буде паралізувати страх.  Отже, навчіться бачити прояви Божої любові і ви розпочнете свою подорож дорогою смирення. 

А як переконатися в тому, що Бог любить нас? Цьому є багато підтверджень: Бог засвідчує свою любов ділами (Пс 145,9), виглядає нас (Пс 139,3), опікується нами (Мт 10,30), щедро обдаровує нас (І Тм 6,17), бажає нам добра (Єр 29,17), прощає нас (Пс 86,5) і милосердиться над нами (Пс 145,8). Божа любов перевищує людське розуміння і підтвердженням цього є те, що Він пожертвував задля нас власним сином: «Бог же показує свою до нас любов тим, що Христос умер за нас» (Рм 5,8). Якщо ви хочете дізнатися наскільки ви важливі для Бога, погляньте на розп’яття, що ніби промовляє: «Я швидше помру, ніж буду жити без вас».

Взамін Бог мав би вимагати нашого смирення, проте Він не є якимось тираном, щоб змушувати до цього силою. Бог дає нам повну свободу волі, вкотре підтверджуючи свою любов, а тому ми можемо покластися на Нього. Смирення перед Богом веде до визволення, а не до поневолення. Довірмося Ісусові, адже Він ніколи не зрадить нашої довіри.

Визнайте свої слабкості. Подолавши свій страх, люди часто стикаються з гординею. Вона не дає нам визнати, що ми всього лише люди і не можемо всього контролювати. Люди досі не навчилися опиратися одній з найдревніших спокус: «Ви будете як боги» (Бут 3,5). Вони не розуміють, що це бажання – нездійсненне. Ми ніколи не зможемо опинитися на місці Бога, адже Бог лише один! На цю тему А. В. Тозер якось зауважив: «Люди створюють собі безліч проблем і перешкод через свою гординю. Ми досі прагнемо командувати і вказувати Богу, що Йому робити». Якщо ж ми так думаємо, то ризикуємо піти шляхом сатани.

Щоб цього не сталося, нам потрібно визнати, що ми не всесильні. Це звичайно буде не так легко, адже зазвичай, коли ми зіштовхуємося зі своїми слабостями, то дратуємося, злимося і ображаємося. Але замість того, щоб розчаровуватися в собі і нарікати на Бога, ми мусимо зробити дещо інше. Ми повинні змиритися з тим, що ми не найрозумніші, найсильніші, найталановитіші, найгарніші і найбагатші. Це стане одним з головних кроків на шляху до смирення.

Що являє собою смирення. Смирення – це не те саме, що пасивне споглядання чи приреченість і воно в жодному разі не виправдовує вашу бездіяльність. Бути смиренним не означає плисти за течією, навпаки, ви жертвуєте своїм життям задля того, щоб змінити його. Бог часто кличе смиренних людей до Свого воїнства, а отже смирення вимагає певної сили і відваги. Крім цього, обов’язковою умовою для смирення є тверезий спосіб мислення. Ви повинні прагнути смирення свідомо і добровільно, розуміючи всю його користь.

Смирення допомагає вам розкрити себе. З ним ви можете глибше пізнати свою неповторну особистість. К. С. Льюіс сказав про смирення так: «Чим більшу владу над собою ми доручаємо Богові, тим краще для нас. Лише Бог може спрямувати нас у правильному напрямку… тож коли я віддаю себе в руки Христа, то починаю розуміти своє призначення в цьому світі».

Ваше смирення найкраще засвідчує ваш послух. Якщо ви віруєте, то ви готові виконати все, про що вас може попросити Бог. Якщо ж ви відмовляєтеся, то це може означати лише вашу слабку віру. Показовим прикладом послуху є апостол Петро. Після ночі марної рибалки він виявив послух, коли Ісус наказав йому закинути сіті ще раз: «Наставнику, всю ніч трудились ми й нічого не піймали, але на твоє слово закину сіті» (Лк 5,5). Смирення не вимагає розуміння, адже ви повинні довіряти Богові на всі сто.

Тому іншим аспектом смиренного життя є довіра. Так, Авраам слідував за Богом навіть не знаючи, куди Він його заведе. Анна чекала Божого пришестя, не знаючи коли. Марія очікувала чуда, не знаючи якого. Йосиф повірив Господу, не розуміючи як таке може бути. Всі ці люди довірилися Богові у своєму смиренні.

Щоб визначити чи ви готові до смирення задумайтеся над тим, чи зможете ви довірити Богу керування власним життям. В Біблії сказано: «Спокійним будь у Господі, надійсь на нього» (Пс 37,7). Отже, ваше завдання в тому, щоб розслабитися і дозволити Богові подбати про ваші потреби. Оскільки все одно існують проблеми, яких вам не вирішити, то змиріться з цим і довіртеся Богові.

Як не дивно, багато людей не можуть довірити свого життя Богові через гроші. Вони думають приблизно так: «Я згідний жити для Бога, але я не можу пустити гроші на самотік. Я хочу мати пристойну зарплату, щоб жити з комфортом і ні в чому собі не відмовляти». Таким чином гроші виявляються перешкодою на шляху до смирення. Послухайте Ісуса: «Ніхто не може двом панам служити» (Мт 6, 24) і «Бо де твій скарб, там і буде твоє серце» (Мт 6,21).

Першим прикладом смирення для нас є Ісус Христос. В ніч перед розп’яттям Ісус проявив всю повноту смирення перед Божим задумом. Він молився: «Отче, усе тобі можливе: віддали від мене цю чашу! Та не що я хочу, а що ти» (Мр 14, 36). Ісус міг молитися: «Боже, якщо можна цього уникнути, нехай буде так». Проте Він проявив смирення: «Боже, якщо на це твоя воля, то зроби так. Бо якщо ти цього хочеш, то й я цього хочу».

Істинне смирення проявляється в готовності до терпінь. Проте до цього потрібно дорости і працювати над собою. Не кожному до снаги молитися: «Отче, якщо ця проблема, страждання чи хвороба потрібні для того, щоб сповнити моє покликання на славу Божу, то благаю, не забирай їх від мене». Адже для цього нам потрібно переступити через себе і свою гординю.

Ласка смирення. В Біблії ясно сказано, що ви отримуєте користь від того, що ви повністю упокоритеся своє життя перед Богом. Перше, що ви отримуєте мир: «Тож помирися з ним, зроби угоду, і твоє щастя повернеться до тебе» (Іов 22,21). Далі – свободу: «Ви з усього серця послухалися тієї науки, якій ви піддалися, та що, звільнившися від гріха, стали слугами праведності» (Рм 6, 17-18). По-третє, ви досвідчуєте Божу силу у своєму житті. Завдяки смиренню ви зможете опиратися найсильнішим спокусам і вирішувати найскладніші проблеми.

Коли ізраїльтяни на чолі з Ісусом Навином мусіли захопити Єрихон, (Ін 5, 13-15) перед Ісусом з’явився Бог і розповів, що йому потрібно зробити для того, щоб перемогти. Ісус Навин послухався Бога і виконав все, що йому було сказано. Саме завдяки смиренню Ісуса Навина ізраїльтяни здобули Єрихон. В цьому весь парадокс: смирення не робить вас слабкими, воно зміцнює і звеличує вас. Саме так вважав Вільям Бут, засновник Армії Спасіння, кажучи: «Велич людини вимірюється її смиренням». Смиренні люди – це ті, через кого діє Бог. Бог обрав Марію стати матір’ю Ісуса не через те, що вона була талановитою, багатою чи красивою, а тому що вона відзначалася абсолютним смиренням перед Ним. Коли ангел сповістив Марію про Божий задум щодо неї, жінка спокійно відповіла: «Ось я Господня слугиня: нехай зі мною станеться по твоєму слову» (Лк 1, 38). Ваше смирення в Божих здатне гори перевернути: «Коріться отже Богові» (Як 4,7).

Найкращий спосіб життя. Всі ми залежимо від чогось або когось. Якщо ви не хочете присвятити себе Богу, то Його місце займуть очікування інших людей, гроші, образи, страх, гординя, пристрасті чи ви самі. Людина створена для служіння, і якщо вона не служить Богу, то створює собі інших кумирів. Лише від вас залежить, служити Богу чи створювати собі кумирів, але пам’ятайте про наслідки. Видатний місіонер Елі Джонс казав: «Якщо ви не поклоняєтесь Христу, то ви поклоняєтесь хаосу».

Найкращим вибором, який ви можете зробити є смирення. Без нього ваше життя буде повним розчарувань, зневіри, що приведе вас до занепаду. Отже зважте всі «за» і «проти». Таке рішення має прийматися не в пориві емоцій, а осмислено і свідомо. Воно стане поворотним рішенням вашого життя, адже смирення є найрозумнішим з того, що ви можете зробити, щоб «з усіх сил йому подобатися» (ІІ Кор. 5,9).

З роками ви починаєте розуміти, що головною перешкодою до смирення є ви самі – ваша впертість, гординя і власні амбіції. Ви не можете виконувати Божі вказівки, поки ваше життя зосереджене навколо ваших власних планів. Тому довірте Йому всі ваші жалі, проблеми, амбіції, страхи, мрії, слабкості і звички. Відведіть Ісусові Христові головне місце в своєму житті і довірте Йому керувати своїм життям. Не переживайте, світ не припинить свого існування, якщо ви ослабите свій контроль. Замість вас почне діяти Христос, а отже разом ви зможете більше: «Я можу все в тому, хто укріплює мене» (Флп 4,13).

І хоча вищезгадані слова належать апостолу Павлу, сам він став смиренним перед Богом аж після поразки в боротьбі з Божим ангелом. Бог не може змусити вас до смирення, але таке рішення приймають один раз і назавжди. Як сказав Павло: «Щодня я наражаюся на смерть» (І Кор. 15,31). Для того, щоб смирення стало невід’ємною частиною вашого життя, над собою потрібно працювати кожного дня. Смирення повинне перетворитися на одну з ваших звичок, на ваш хрест. Про це говорить Ісус: «Коли хто хоче йти за мною, нехай себе зречеться, візьме щодня на себе хрест свій і йде за мною» (Лк 9,23).

Втім є одна засторога: коли ви вирішуєте жити смиренно, ваше рішення буде випробувано. Бог обов’язково даватиме вам незручні, затратні, дивні чи майже нереальні для виконання завдання. Деколи вам доведеться йти всупереч власним бажанням. Проте результати себе виправдовують.

Про це відомо нікому іншому як Біллу Брайту, засновнику християнської організації Священний Кампус. Зусиллями працівників Кампуса число християн у світі зросло на більш, ніж 150 більйонів людей з цілого світу. Якось мені випала честь порозмовляти з Біллом і я запитав його: «За що Бог так винагородив вас?» Він відповів: «Юнаком я уклав з Ним письмову угоду. Я просто взяв і написав: «Віднині і навіки я слуга Христовий» і урочисто скріпив її своїм підписом».

Чи готові ви підписати таку угоду з Богом? А може ви й досі змагаєтеся з Богом за право розпоряджатися вашим життям? Настала пора здатися в руки Божі – Його милості, любові і мудрості.

Як догодити Богові

Ваше життя повинне викликати в Бога усмішку, яка буде осявати Його обличчя.

Отже, ви мусите навчитися догоджати Богові, слідуючи Святому Письму: «Шукайте пильно того, що Господеві подобається» (Еф 5, 10). На щастя, ми маємо конкретний приклад такого життя у Старому Заповіті. Цього чоловіка звали Ной.

В часи Ноя люди жили у гріху. Вони забули про Бога і жили в своє задоволення. Побачивши це, Бог знищив їх з лиця землі. З усіх людей залишився лише один праведник – Ной і тому він «здобув ласку в очах Господніх» (Бут 6, 8). Якби тоді Ной не «здобув ласки», зараз нас би не існувало. Тому давайте вчитися приносити Богові радість разом з Ноєм. 

Бог радіє, коли ми відводимо Йому перше місце. Ной жив праведно задля Бога, якого він любив більше за все на світі. Цим він відрізнявся від інших. В Біблії сказано, що «Ной був чоловік праведний і досконалий між сучасниками; він ходив з Богом» (Бут 6, 9).

Саме такого ставлення потребує Бог – любові від людей, яких він сам і створив. Про це Бог відкрито нам говорить: «Бо я бажаю милости, а не жертви; і знання Бога – над всепалення» (Осія 6, 6).

Ці слова відображають величезну потребу взаємності, оскільки Бог дуже любить вас. Він не тільки створив вас задля того, щоб могти любити вас, але й щоб ви полюбили Його у відповідь. Бог хоче, щоб ви пізнали Його і проводили час разом з Ним. Ось чому ви в першу чергу мусите навчитися любити Бога. Ісус назвав це головною заповіддю любові: «Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. Це є перша і найбільша заповідь» (Мт 22, 37-39).

Бог радіє, коли ми повністю Йому довіряємо. Ной не тільки любив Бога а й повністю Йому довіряв – і це друга річ, якої ми можемо в нього навчитися. В Біблії сказано: «Вірою Ной, повчений об’явленням небесним про те, чого не бачено ще, збудував богобоязно ковчег… нею він осудив світ і став спадкоємцем праведности, яка з віри» (Єв 11,7).

Уявіть собі таку картину: одного дня Бог підходить до Ноя і каже: «Я розчарувався в людях. Ніхто мене не любить, всі про мене забули. Але ти інший – ти живеш праведно і любиш мене, тому, коли я затоплю світ, твоя сім`я врятується. А тепер іди і збудуй величезного корабля, щоб запустити туди всіх на світі тварин».

Якби Бог так сказав, то Ной міг відмовитися з наступних причин. По-перше, Ной ніколи не бачив дощу, бо перед великим потопом земля живилася вологою з землі (Бут 2, 5-6). По-друге, Ной не міг спустити ковчег на воду, бо жив за тисячі миль від найближчого океану. По-третє, він не мав жодного уявлення про те, як зігнати всіх тварин в одне місце. Але Ной не шукав виправдань і не крутив носом. Він повірив Богові на слово.

Ризикніть повірити Богові на слово, адже Він завжди Його дотримує. Він дає нам свої обітниці і дбає про нас у скрутну хвилину, якщо ми Йому дозволимо. В Біблії сказано: «Господь любить тих, що його бояться, що його милости чекають» (Пс147, 11).

Думаєте Ноєві легко було довіряти Богові? За 120 років будування ковчегу Ной міг не раз зневіритися у доцільності цієї віри. Дощу не було десятиліттями, а з нього всі насміхалися, вважаючи «диваком, який думає, що Бог говорить з ним». Проте Ной не втратив довіри до Бога.

Довіртеся Богові і ви. Він сприймає людську довіру як акт служіння. Так само як батьки задоволені, коли діти покладаються на їхню любов і мудрість, ваша віра ощасливлює Бога. В Біблії сказано: «Без віри не можливо подобатися Богу» (Єв 11, 6)

Бог радіє, коли ми віддані Йому цілим серцем. Коли Бог наказав Ноєві збудувати ковчег, то дав йому конкретні вказівки. Бог знав як має виглядати човен, призначений для того, щоб пережити 40-деннйи потоп. Бог назвав Ноєві конкретні розміри, форму і матеріали. Ной послухав Бога: «І Ной зробив усе так, як велів йому Бог; саме так і зробив він.…» (Бут 6, 22). Своїм вчинком Ной проявив цілковитий послух Богові. Не дивно, що Бог тішився Ноєм.

А як вчинили б ви, якби Бог попросив вас збудувати величезного корабля? Чи не почали б ви відпиратися, протестувати чи виправдовуватись? Беріть приклад з Ноя, який проявив «послух», тобто виконав Божий наказ без сумнівів і зволікань. Він не розпитував Бога для чого це Йому здалося, а просто взяв і зробив.

Те ж саме Бог очікує від вас – послуху, навіть, якщо ви не розумієте, чому Бог просить вас про щось. Бог не мусить вам пояснювати причину своїх прохань. Розуміння може почекати, а послух виявляється негайно. І саме послух є ключем до розуміння Божих наказів.

Проте ми дуже часто намагаємося домовитися з Богом про вибірковий послух. З усіх Божих наказів ми вибираємо лише ті, які нам подобаються і підходять. В той же час ми ігноруємо настанови, які здаються нам непосильними, невигідними чи недоречними. Так ми погоджуємося ходити до церкви, але відмовляємося давати пожертви. Ми згідні читати Біблію, але вперто не прощаємо образ своїм кривдникам. Зрештою, такий послух лише засвідчує наше небажання слухати.

Натомість щирий послух походить з глибини нашого серця і приносить радість. В Біблії сказано: «Служіте Господеві з радістю!» Порівняйте свій послух з послухом царя Давида: «Навчи мене, о Господи, дороги установ твоїх, триматимусь її на кожнім кроці» (Пс 119, 33). Будучи слухняними дітьми свого небесного Отця, ви ростете Йому на потіху. Крім того, послух є актом служіння і доводить вашу любов до Бога: «Якщо любите ви мене, то мої заповіді берегтимете» (Йо 14, 15)

Бог радіє, коли ми постійно дякуємо Йому і прославляємо Його. Не тільки людям, але й Богу подобається, коли Його хвалять або за щось дякують. Ной тішив Бога своїм життям, бо він вмів дякувати. Він розпочав нове життя після потопу з вчинку вдячності, як це описує Біблія: «Тоді Ной спорудив Господеві жертовник, узяв усякого роду чистих тварин і всякого роду чистих птахів і приніс всепалення на жертовнику» (Бут 8, 20).

Після того, як Ісус приніс себе в жертву задля спасіння людства, Він звільнив нас від обов’язку жертвоприношення. Проте ми повинні приносити Богу похвальну жертву (Пс 116,17) за те, що Він сотворив нас і цілий світ, в якому перебуває. Ще Давид казав: «Я прославлятиму ім'я Боже в пісні й із подякою його величатиму. І це буде миліше Господеві» (Пс 31-32).

Коли ми тішимо Бога своєю прославою, то й наші серця наповняються радістю. Це чимось нагадує мені гостини у моєї мами. Моя мама дуже смачно готує і часто запрошує нас з дружиною до себе на гостину. Для нас усіх це завжди велика радість – ми тішимося маминими смаколиками, а вона тішиться тим, що нам все смакує. Чим більше нам смакує, тим більше вона тішиться.

Служіння теж працює на два боки. Коли ми висловлюємо своє захоплення Божим творінням, то це приносить подвійну користь. Бог радіє, що ми задоволені тим, що Він створив, а нам радісно від того, що Богові приємно. В Книзі Псалмів сказано: «А праведники веселяться, радіють перед обличчям Божим, у радощах торжествують». (Пс 68,4)

Бог радіє, коли ми використовуємо наші можливості. Після потопу Бог дав Ною прості настанови: «Будьте плідні, розмножуйтесь і наповнюйте землю… Все, що рухається й живе, буде вам на їжу: так, як дав я вам усі зелені рослини». Це означає, що Бог дозволив людям повернутися до звичайного життя і цим виконати Його волю.

Часто люди помилково вважають, що Бог задоволений ними лише, коли вони ведуть «духовне» життя – читають Біблію, ходять до церкви, моляться і проповідують Слово Боже.  Вам може здаватися, що Богові нецікаво, чим ви займаєтеся у вільний від молитви час. Проте це не так. Насправді Бог смакує всі деталі вашого нудного буденного життя і ні на мить не втрачає пильності. Більше того, ви можете потішити Його такими звичайними на перший погляд речима, як миття посуду, ремонт машини чи порання на городі. В Біблії сказано: «Господь зміцнює кроки чоловіка, і його дороги йому до вподоби» (Пс 37, 23).

Ще більше ви можете потішити Бога реалізацією своїх талантів. Якщо ви нехтуєте чи занедбуєте свої таланти, то відкидаєте можливість прославляти свого Творця. Коли ви не цінуєте їх, вважаючи, що Бог обділив вас і віддав усі таланти іншим, то піддаєте сумніву безграничну Божу мудрість. А Бог говорить: «Горе тому, хто сперечається зо своїм творцем - черепок із земних черепків! Чи ж глина скаже гончареві: Що робиш? Чи його праця йому скаже: Ти безрукий?» (Іс 45, 9)

Коли ви не використовуєте свої здібності, то ризикуєте «наразитися на Боже невдоволення». Про це говорить персонаж фільму Вогняні колісниці Ерік Ліделл, олімпійський бігун: «Оскільки Бог дав мені спритність, то я думаю, що моє призначення в тому, щоб тішити Його своїм бігом. Біжучи, я відчуваю Його радість, а тому покинувши біг, я ризикую наразитися на Його невдоволення».

Натомість коли ми використовуємо свої здібності і таланти, Бог гордиться нами, як батьки своїми дітьми. Коли ви відкриваєте в собі хист до математики, механіки чи музики і починаєте їх використовувати – Бог отримує масу задоволення. В Біблії сказано: «Він, що сотворив серця усіх їх, вважає на всі їхні діла» (Пс 33,15). Пізнавши себе, ви можете почати пізнавати навколишній світ і потішити Бога ще більше. Він дав вам очі, щоб ви милувалися красою навколишнього світу, вуха, щоб ви насолоджувалися його милозвучністю і органи чуття, щоб ви могли відчувати тілесну насолоду. Усім цим ви завдячуєте Богу, «який щедро дає нам усього для вжитку» (І Тим 6,17).

Повірте в те, що Бог так щедро обдаровує нас з любові до нас. Довіртеся Йому. Як люблячий Отець, Він допомагає нам рости і розвиватися, а також вчитися на своїх помилках. Адже батьки не чекають, щоб діти виросли і змудріли для того, щоб полюбити їх. Вони радіють ними на кожному етапі їхнього розвитку. Так само Бог не чекає, щоб ви подорослішали для того, щоб Він був вами задоволений. Він любить і тішиться вами постійно, навіть коли ви помиляєтеся. В Біблії сказано: «Він знає, з чого ми зліплені, він пам’ятає, що ми — порох» (Пс 103, 14).

Головне, щоб у вас було бажання і прагнення Йому догодити, властиве християнам усіх часів, адже ще апостол Павло писав: «Тому й намагаємося з усіх сил йому подобатися: чи ми в тілі, чи поза тілом» (ІІ Кор5, 9). Коли ви прямуєте до святості, то від замість того, щоб зосередитись на собі і своєму задоволенні, починаєте задумуватися про Бога і Його задоволення.

Бог же досі шукає людей подібних до Ноя – людей, які хочуть жити Йому на радість і славу. В Біблії сказано: «Господь із неба споглядає на синів людських, щоб подивитись, чи є розумний, що шукає Бога» (Пс 14, 2). Лише від вас залежить, чи станете ви одним з таких людей і житимете на радість Богу.

Рік Уоррен
www.livingrosary.org.ua