ПИТАННЯ: Що означає - всякий гріх і хула простяться, а хула на Святого Духа не проститься?
ВІДПОВІДЬ: Перш за все перечитаємо уривок з Євангелія, в якому міститься питання нашого слухача. Це Євангеліє від Матея, глава 12: «Тому кажу вам: усякий гріх і хула проститься людям, а хула на Духа не проститься! Якщо хто скаже слово на Сина Людського, проститься йому, якщо ж хто скаже на Духа Святого, не проститься йому ні в цім віці, ані в майбутньому».
При прочитанні цього уривка насправді виникає не одне питання, а декілька: що таке хула на Святого Духа, що означає гріх проти Святого Духа і що означає «гріх, який не проститься»?
Ось що писав з цього приводу Святий Августин: «Велика неясність цього питання. Попросимо ж у Бога світла, щоб його прояснити. Зізнаюся вашому милосердю, що в усьому Святому Письмі, напевно, немає серйознішої і важчої проблеми». Тобто це твердження, здавалося Св. Августину, суперечить вічному і нескінченному милосердю Бога.
Святий Тома Аквінський передає три тлумачення цих слів. Перше належить Святим Отцям Церкви - Опанасу, Іларію, Амброзію, Єроніму і Івану Золотоустому: гріхи проти Духа Святого - це ті гріхи, які здійснені безпосередньо проти Святого Духа як Бога, як Третьої Особи Пресвятої Трійці. Таким чином, робиться відмінність між хулою на Духа і хулою на Сина Людського, Який жив серед людей. Ті, хто зневажив Його, називаючи Його діла ділами сатани, здійснював непростимий гріх - не тому, що Божественне милосердя не може його покрити, але через сліпоту і завзятість у злі тих, хто скоює цей гріх.
Авторитетний коментар до «Єрусалимської Біблії» говорить: «Людині прощається те, що вона помиляється щодо Божественної гідності Ісуса, прихованої за смиренним виглядом Сина Людського. Але їй не прощається, якщо вона закриває очі і серце перед очевидними ділами Духа. Заперечуючи їх, вона відкидає найвищий засіб, дарований Богом, і виключає себе з спасіння».
Друга інтерпретація гріха проти Святого Духа належить святому Августину. Таким гріхом, на його переконання, є остаточне нерозкаяння. Грішить проти Святого Духа той, хто завжди перебуває в смертному гріху і не бажає піднятися і покаятися. Той, кому подобається цей стан гріха. Мова йде про гріх проти Святого Духа, тому що благодать відпущення гріхів дається Святим Духом.
Є і третя інтерпретація французького містика ХІІ-го століття Рішара Сен-Вітторського. Проти Святого Духа грішить той, хто грішить проти блага, яке відповідає Святому Духу. Згідно з Рішаром Сен-Вітторським, Богу Отцю відповідає могутність, сила, а Сину — мудрість. Тому проти Отця грішить той, хто грішить по слабкості; проти Сина — той, хто грішить через незнання, а проти Святого Духа — той, хто грішить підступно, бажаючи зла як такого і зневажаючи засоби, даровані нам християнською надією, якими можна було б перешкодити цьому гріху.
Коли святий Тома Аквінський пише про гріхи проти Святого Духа, він використовує третю інтерпретацію і стверджує, що гріхів проти Святого Духа стільки, скільки існує способів зневажати допомогу Бога, що утримує людину від гріха. Людина може утримуватися від зла за допомогою різних факторів. По-перше, вона віддаляється від зла, розважаючи про Божий Суд: її утримують, з одного боку, надія, з іншого - страх. В цьому сенсі гріхом проти Святого Духа є невіра у можливість спасіння - з одного боку, чи впевненість у спасінні без жодних зусиль - з іншого. Не вірити в можливість спасіння –означає не вірити в милосердя Бога або думати, що наші гріхи більші за Його милосердя. Або ж це означає не звертатися до милосердя Божого з гордині, як це сталося з Юдою: він розкаявся, але не попросив прощення у Господа. До речі, в одному з видінь святої Катерини Сієнської Бог сказав про Юду: «Цей гріх не може бути прощений ні при житті, ні після смерті: людина відкинула, знехтувала Моїм милосердям. Тому в Моїх очах цей гріх важчий, ніж всі інші гріхи, які він міг зробити. Ось чому про відчай Юди я шкодую найбільше, і для Сина Мого це було важче, ніж сама його зрада. Ось на що засуджені своїм оманливим судженням люди, які вважають, що їхній гріх більший ніж Моє милосердя, ось чому вони покарані разом з демонами і з ними засуджені на вічне страждання».
Від гріха і зла людину віддаляють дари Бога: знання істини і допомога благодаті. Проти істини людина грішить, заперечуючи істину, яку вона пізнала, а проти благодаті - заздрячи благодаті інших.
http://novazorya.if.ua
