„Хліба і видовищ!” – вимагав колись народ від правителів Римської імперії. Нині ця фраза набула дещо зловісного характеру: якщо від нестачі хліба з голоду у цивілізованих країнах уже ніхто не помирає, то видовищами ми ще ніяк не наситимося. Цю нашу потребу сповна задовольняє багатоканальне телебачення. Близький до істини був герой фільму „Москва сльозам не вірить” Родіон, коли говорив, що скоро не буде ні театрів, ні кінопалаців, ні радіо, а все замінить телебачення. І воно справді заміняє нам книги, спорт, друзів, родичів. Вчені підрахували, що третю частину свого життя людина проводить біля екрану телевізора! І при цьому ми постійно жаліємося на брак часу...
Саме телебачення привчило нас купувати лотереї, аби не втратити свій „шанс”, а потім добряче „шиканути”. „Доки всі вдома”, підглядаємо у чужі „вікна”, щоб не пропустити свій „ключовий момент”. Ретельно слідкуємо за „світським життям”, аби бува не стати „жертвою моди”. Вдивляємося у „криве дзеркало” і поступово втрачаємо „особистий погляд”, усвідомлюючи, що ми „щасливі разом” тільки із нашими телекумирами. Зранку вирішуємо своє „квартирне питання” і „їмо вдома”, а вже ввечері запалюємо „дві зірки”. Виховуємо „дитину-робота”, прагнемо, щоб маля виросло „найрозумнішим”, пізнало свою „хвилину слави”, тому запроторюємо його на „фабрику зірок”, наголошуючи при цьому: „усе для тебе”. І здається, що уже немає жодної сфери діяльності людини, яка б не потрапила в об’єктив телекамери.
Поміж тим, телемани бувають різними. Одні невідривно дивляться безкінечні серіали про вічне кохання, підкинутих дітей та чесних міліціонерів. Іншим до смаку новини та політика, щоб постійно „тримати руку на пульсі подій”. Треті – фанати ток-шоу та вікторин. Ще декому несила відірватися від „пізнавальних” передач. Є й такі, які розгублюються у різноманітті телеканалів та програм, що вони пропонують, і не можуть зупинитися на чомусь одному, постійно перемикаючи кнопки пульта. Такі люди посилають у свій мозок суміш образів і звуків, а потім зачасту не можуть згадати, що вони дивилися. Але всіх їх єднає одне – без телевізора вони не уявляють свого життя. Залежність, що виникає від бездумного перегляду телевізійних програм, за своєю силою куди сильніша за наркозалежність.
Багато хто переконаний, що серіали досить правдиво відображають реальність. Проте герої стрічок аж надто часто втрачають дітей, гинуть від нещасних випадків, хворіють на невиліковні недуги, їх ледь не щодня грабують, ґвалтують, отруюють, їхньому життю постійно загрожує якась небезпека. Тобто до реального буденного існування пересічної людини серіалам дуже далеко. Попри це, дехто настільки зомбується, що сприймає власне життя через призму телеподій. Інші навпаки – з головою занурюються у серіал і забувають про реальне життя. А ще часто герої серіалів ведуть нездоровий спосіб життя: п’ють, палять, навіть вживають наркотики, направо і наліво тратять гроші. І таким чином у нашій свідомості формується думка про те, що піклуватися про власне здоров’я не обов’язково, а всі матеріальні блага мають самі йти до рук, для збагачення можна пограбувати банк, убити когось або ж чекати смерті невідомого заморського родича з набитим гаманцем.
Разом із серіалами нас постійно загодовують розповідями про війну, смерть, катастрофи, нещастя, стихійні лиха, звірячі вбивства. Чим більш шокуюче телеканал розповість про трагедію, тим вище піднімуться його рейтинги, тим більші гонорари потраплять у кишені. І ми із задоволенням у деталях смакуємо криваві події, споглядаючи чужу біду. До речі, статистика говорить, що на одну позитивну новину на наших телеекранах припадає сім негативних.
І що найгірше – за цим усім спостерігають і наші діти. Їхня свідомість – це чистий аркуш паперу. Вони на віру сприймають усе, про що заявляють авторитетні тьоті і дяді з телевізора. Вони ще не здатні фільтрувати той неосяжний потік інформації, відділяти добре від поганого. А ми ж потім дивимося кримінальні хроніки і з подиву беремося за голову, бідкаючись, чому серед неповнолітніх такий високий рівень злочинності.
Окрім моральних хвороб, телемани стають жертвами багатьох фізичних захворювань. Найперше – це погіршення зору. А ще гіпертонія, інфаркти й інсульти. Ожиріння і цукровий діабет. Захворювання вен і судин. Одна із причин цих хвороб у тому, що люди все менше і менше рухаються. Проводячи щодня по кілька годин біля екрану телевізора, заробляють атрофію м’язів. У результаті цього важко сидіти, стояти, а в перспективі і взагалі рухатися. Але навіть усвідомлюючи усю небезпеку залежності від телевізора, люди не знаходять у собі сил відірватися від блакитних екранів, де одна за одною змінюються кольорові картинки, переносячи нас у чиєсь ілюзорне життя.

hram.lviv.ua