Давайте з’ясуємо, що з дітьми зробило телебачення?! Надзвичайно страшно
дивитися на дітей, що розжиріли, у яких погано заживають рани, проблеми з
метаболізмом, гормональні порушення. Це короткозорі діти з аутизмом,
раком, діабетом, недоумством і передчасним статевим дозріванням. Стільки
бід, одна відповідь – телевізор.
Цікаво, чим же "телебомба
сповільненої дії” загрожує маленьким глядачам. Перш за все – ожирінням.
Втупившись у "зомбоящик”, діти не гуляють, не грають, а валяються на
дивані і харчуються їжею швидкого приготування. Таким чином, через
нерухомий спосіб життя і неправильне харчування накопичується жир: обмін
речовин порушується, калорії не спалюються, і на цьому сприятливому
ґрунті розвивається діабет з усіма витікаючими наслідками.
Оскільки ТБ з легкістю замінює читання, мозок не розвивається належним чином, в результаті інтелектуальні здібності втрачаються.
Загально
прийнято, що діти у віці до трьох років не повинні дивитися в телевізор
взагалі (американські колеги вважають, що не можна до двох років).
Хлоп'ята від трьох до п'яти, з дозволу батьків, можуть переглядати
дитячі програми хорошої якості не більше півгодини. З 5 до 12 років час
перегляду можна збільшити до 1 години. Підліткам дозволяється додати ще
30 хвилин. Разом – півторагодинний перегляд на день до настання
повноліття.
У Великобританії підрахували, що сучасна дитина з шести
років життя проводить один рік перед екраном. Старші діти (11–15 років)
вже витрачають на це 55% свого "безсонного” життя, або більше чверті
доби.
Люди, що взагалі не мають телевізора у будинку, можуть досягти
більших успіхів у житті ніж звичайна людина. Вони можуть стати чудовими
співаками, письменниками, художниками, музикантами, бізнесменами,
директорами, через те, що їхні таланти та здібності не притуплюються
телевізором.
Звичайно
у "модних матусь”, що мають дітей у сім’ї може виникнути бажання
відпочинку, і таким людям легше "поставити диск про Тома і Джеррі, …, і
на годину-дві звільнити собі руки…”, – розповідає Ольга Богомолець: "Я
не дивлюся телевізор, у нас вдома його немає, проте він є у бабусі, у
друзів, знайомих, і наші діти знають, що таке телевізор, вміють
користуватися такою технікою, знають, що можна побачити на екрані. Проте
немає часу, щоб витрачати його перед телевізором. Мої діти зайняті
музикою – грають на музичних інструментах, малюють, читають... У нас
ніколи не виникало потреби у телевізорі, і діти ніколи не пропонували
його вдома встановити. Особисто я називаю телевізор короткою
абревіатурою – ПДН, яку розшифровую і розтлумачую своїм дітям як "прилад
для дебілізації нації”. Завжди пояснюю дітям, що телевізор – це втрата
можливості мислити, бо людина, яка дивиться телепередачі, починає жити
чужим життям, переживати чиїсь сльози, розлучення, кохання вона таким
чином заповнює своє життя штучним, не своїм. Все це замість того, щоб
вийти на вулицю, познайомитися з людиною, поспілкуватися. Навіть якщо
людина побешкетує і вчинить щось безглузде – це її життя, її вчинки, а
не щось чуже з телевізору. Мало того, люди, які дивляться телевізор,
потім обговорюють і переварюють інформацію, яку отримали з цієї
скриньки. Вони варяться у цьому і не усвідомлюють, що втрачають головне –
залишки дорогоцінного часу, який вони мають на реалізацію свого
призначення від Бога. Кожна людина народжується із закладеним
потенціалом, який має реалізувати, а телевізор з’їдає максимум цього
часу. Коли ж на нього "підсаджуєшся”, то не подивитися 35-ту серію
серіалу "Тетянин день”, "Кармеліта" чи "Не родись вродливою” після 34-ої
вже просто неможливо…” стверджує Ольга Богомолець.
Також
вчені довели, що телевізор у спальній кімнаті відбиває бажання
займатися коханням. Пари, в кого у спальні не має телевізора займаються
сексом вдвічі більше, ніж ті, у кого він є.
"Теперішні та
майбутні батьки, – дозволяйте дитині дивитися телевізор тільки обмежений
час, і Ви отримаєте не тільки здорову дитину, а ще й майбутній талант
світу", - закликає автор тексту Зіменковський Сергій.
hram.lviv.ua
