За зачиненими дверима

Сто п’ятдесят років людство шукало взаємозв’язок між словом і свідомістю. Точніше, воно намагалося зрозуміти, як це відбувається. Серед перших учених, які безпосередньо займалися цим питанням, був і доктор біології іван Белявський. Саме він спробував з’ясувати, яким чином на людський організм впливають не якісь там величезні блоки інформації, а просто односкладові слова.
17-літнє дослідження Белявського, до якого поступово приєдналася велика група його колег, увінчалося не просто успіхом, а справжнім відкриттям. Ученим випало довести, що кожне вимовлене слово дуже виразно впливає на наші з вами гени. Результатом дії слова через якийсь час стає не просто передання видозмінених генів нащадкам, але й зміна власного генетичного коду людини, який стосується темпів старіння і терміну життя!

Кажуть, що дисертацію на цю тему, яку пошуковці захистили ще в радянські часи, вчена рада слухала за зачиненими дверима. Позаяк у ній з математичною точністю доводилася неприйнятна за тих часів істина — не тільки людина має якусь енергетику, але й кожне її слово теж несе власний енергетичний заряд. А звідси вже залишається лише один крок до Біблії — «Спочатку було Слово...» і це саме слово впливає на наші гени, або продовжуючи молодість, або наближаючи старість.

Виявляється, різні слова по-різному заряджені, причому так само, як і у фізиці, зарядів може бути тільки два: позитивний і негативний. Так ось, будь-яка матірщина йде зі знаком «мінус».

Уже на початку 90-х згадана група вчених випустила у світ книгу з безліччю прикладів, пов’язаних з багаторічними спостереженнями за конкретними людьми.
Усе це були люди одного віку, але одну їхню частину становили принципові лихослови зі стажем, а другу — противники міцних висловів. Дослідження показали, що у матірщинників дуже швидко виявляються вікові зміни на клітинному рівні, що ведуть до всіляких болячок. У другій же групі результати були протилежними. Зокрема, організм 50-літньої вчительки російської мови, незважаючи на її нервову систему, виявився молодшим від паспортного віку на 13-15 років. Словом, мат сприяє швидкому старінню. При цьому в «рідному» матюці криється величезна руйнівна сила. Прийнявши за аксіому той факт, що будь-яка інформація змінює наші з вами свідомість і здоров’я, спробуємо копнути історичний шар «бруду». Тобто з’ясувати, з чого цей самий мат починався.

  Джерела лихослів’я

Почнемо з того, що мат не є таким уже й рідним нам, як дехто каже. В одному з найперших словників давньоруської мови слово, яке починається з другої літери алфавіту і позначає жінку відомої поведінки, є присутнім нарівні з цензурними, а пояснюється як похідне від слова «блуд». У цьому ж самому вигляді слово це перекочувало звідси в усі словники російського мату. Насправді ж тут сталося деяке непорозуміння. До цього словника були ще так звані берестяні грамоти. І згадане вище, нині матірне, слово там теж є. Тільки слово це, виявляється, є не чим іншим, як ім’ям демона, з яким із незапам’ятних часів з різних приводів спілкувалися наші язичницькі пращури. Зазначений демон мав свою «спеціалізацію». Б... був первісно чоловічого роду, а до його обов’язків входило покарання жінок, які завинили тим, що в медицині називається «сказ матки»...
і всі інші слова російського мату мають те саме демонічне походження. Тобто перед нами — реальні імена демонів — утіленого особистісного зла! А наші найдавніші пращури вимовляли їхні імена для того, щоб або догодити їм (приносячи при цьому криваві жертви), або налякати. В останньому випадку до імені демона долучалися інші лайки, оскільки метою людини, яка прагнула відлякнути нечисту силу, було довести демонові, що за рівнем розпусти вона, ця людина, здатна дати йому сто очок наперед і знається з поганню, сильнішою й гіршою від нього.
Що ж робимо ми? Ми матюкаємося разом із ближніми, часом з найближчими людьми, тобто кличемо стародавніх демонів просто так, для красного слівця. і, між іншим, з тим же результатом, що й пращури, які зверталися до зла, аби покарати когось за провину, — прикликаємо це зло собі на голову день у день, рік у рік.

Геєнна вогненна

Повернімося до біблійного початку про Слово: «Споконвіку було Слово, а з Богом було Слово, і Слово було Бог». А людина не просто створена Словом, але й є богоподібною ще й тому, що теж володіє словом, без якого неможливе мислення. Отже, взагалі свідомість, а в підсумку — особистість. І оскільки йдеться про слово ТВОРЧЕ, а не руйнівне, тобто про добро і любов, то виходить так, що релігія в унісон із наукою твердить: кожен, хто вживає паскудні слова, ображає не тільки Бога, але й образ Божий у собі самому, піддаючи його руйнуванню на всіх рівнях — від здоров’я до долі.

Кілька тисяч років потому апостол Павло конкретизував й уточнив цей постулат, попереджаючи, що руйнується не лише сьогосекундне земне життя, але й вічне, позаяк людина народжується не тільки для тимчасового існування: «...Злоріки... Царства Божого не наслідують» і «Нехай жодне слово гниле не виходить з уст ваших, але тільки таке, що добре воно на потрібне збудування, щоб ласку воно подало тим, хто чує».

Словом, той, хто прикликає диявола, зрештою його і знаходить: в образі зруйнованого здоров’я і поламаної долі. Мат — негатив у будь-якому разі. Але про суть лихослів’я повинні знати не лише дорослі, а й діти! Особливо діти! Знання якраз і допомагає людині відтворити в собі образ Божий, про необхідність збереження якого твердить не тільки релігія.

Євген РОМАНИШИН

www.galychyna.if.ua