За всю історію існування людей на землі, люди постійно подорожували. Для багатьох, дорога стала навіть другим домом. На сьогоднішній день такі подорожі мають трохи видозмінений характер. Якщо колись люди ходили пішки чи їздили верхи на конях, то сьогодні є різні види транспорту, які зробили простішими і доступнішими мандрівки людей.
Коли по всій землі було розроблено безліч різних доріг і потім винайдений автомобіль, з’явилася потреба у дотриманні Правил дорожнього руху. На початку правила були примітивними, та з часом ставали все більш досконалішими.
Перша, зареєстрована в історії Дорожньо-транспортна, пригода відбулася 30 березня 1896 року в Нью-Йорку, коли електромобіль Генрі Уелса зіткнувся з велосипедом Евеліна Томаса, який відбувся переломом ноги.
Церква завжди стоїть на захисті людського життя і постійно закликає людину прагнути досконалості. Вона ніколи не засуджує саму людину, але вчинки, які вона робить.
Церква є незалежною від держави, а держава – від Церкви. Проте є справи в яких Церква і держава повинні контактувати, тому між ними мусить існувати взаєморозуміння і згода. Однією з таких спільних справ сьогодні є безпека дорожнього руху. Держава подає правила для дотримання Правил дорожнього руху, а місія Церкви, вчити людей поважати та дотримуватися цих правил.
Очевидно, недбальство автомобілістів, мотоциклістів, велосипедистів і пішоходів не несе за собою бажання фатальних наслідків. Їхніми намірами не є заподіяти шкоду життю та майну інших осіб. Однак оскільки ці наслідки є результатом свідомих дій, можна справедливо говорити про моральну відповідальність.
Моральна відповідальність учасників дорожнього руху водіїв і пішоходів походить від зобов’язання поважати п’яту і сьому заповіді “не вбий”, “не вкради”. Це найсерйозніші гріхи проти людського життя. Християни добре знають, що вбивство є гріхом, який кличе про помсту до Неба, тому навіть нагода до такого важкого гріха вже також є гріхом. Ці дві заповіді вимагають поваги фізичного та психічного благополуччя свого та інших людей. Можна відібрати життя у людини, а можна відібрати спокій у людини, мир, що потім призведе до хвороб через порушення нервової системи. Недбале і неуважне ставлення є актами що йдуть якраз проти п’ятої і сьомої заповідей, тому саме порушення дорожнього руху набирає в цей момент ще більшої моральної серйозності. Заповідь Божа “не вбий” не стосується лише вбивства, але вона засуджує усякі дії, які можуть призвести до травм чи каліцтв. Теж саме відноситься будь-яких збитків нанесених майну даної людини.
Під моральний закон підпадають усі ті, хто без серйозних підстав відмовився допомагати людям в небезпеці. Крім того Катехизм Католицької Церкви вчить, що “чеснота поміркованості розпоряджається нами, щоб уникнути всякого роду надлишок зловживання їжею, алкоголем, тютюном або медициною.” Люди, які займаються п'янством або швидко їздять, зазнають серйозної провини, поставивши під загрозу свою і чужу безпеку на дорозі.
Моральну відповідальність несуть також ті водії, які психологічно і фізично не налаштовані, щоб сідати за кермо автомобіля. Якщо такі водії мають постійні проблеми зі своїм “не добрим” станом здоров’я, то вони повинні взагалі відмовитися від водіння. Такий вчинок буде морально правильним.
Щороку в світі тільки в результаті Дорожньо-транспортних пригод гинуть і получають травми більше 50 міл. чоловік. Всесвітня Охорона Здоров’я свідчить, “що на долю Дорожньо-транспортної пригоди приходиться більше 30% смертних випадків. Масштаби Дорожньо-транспортних пригод є загрозою світовій безпеці.
Майже ніхто з порушників ніколи не сповідається за порушення Правил дорожнього руху. Вони не вважають це гріхом. Але потрібно знати, що будь-яке порушення, навіть найменше, пішоходом чи водієм є гріхом, бо несе в собі загрозу життю та здоров’ю людини. Чим менше ми будемо порушувати правила дорожнього руху і вчити інших дотримуватися їх, тим безпечніший буде цей рух на дорозі.
http://rozdumy.net
