Пропаганда блуду - засіб зменшення народжуваності. - "Безпечний секс" - такого нема! - Руйнування архетипу. Що це означає? - Як у давнину розуміли "статеве виховання". - Про сповідництво і відступництво. - Христи­янин повинен вчитися тверезості. Що таке помисли і як з ними боротися. - Про Ісусову молитву. - Христові заповіді як компас у життєвому морі. - Висновки.

В Євангелії пишеться: блудники не увійдуть у Царство Небесне. Віруючі люди бояться гріха, знають, що за нього будуть відповідати. А що може втримати від гріха невіруючих?

- Не знаю... Мабуть, ніщо не зможе.

- Може. Це страх перед страшними хворобами, які блудники передають один одному. Від таких хвороб гниє тіло. Федерація врахувала це і через рекламу почала пропонувати засоби, які оберігають від народження дітей і від заразних хвороб.

- А народжуваність їм вдалося зменшити?

- Вдалося. Коли організація стала міжнародною, вона активно продовжила свою політику в країнах "третього світу". Вам у школі пояснювали, які це країни?

- Слаборозвинені. З них вивозять сировину і використовують як звалище для промислових відходів.

- Останнім часом Федерація проводила величезну роботу в Мексиці, Китаї, Індії. Ти зрозумів суть такого планування?

- Зрозумів: скорочування народжуваності і пропаганда блуду замість шлюбу.

- А тепер пригадай сьогоднішню анкету.

- Там такі питання, аж нудить.

- Якщо в нашій державі такі анкети дорослі люди розповсюджують серед школярів, напро­шується висновок.

- Який?

- Що ми стаємо країною "третього світу". Не самостійною могутньою державою, а сировинним додатком Заходу. Будуть вивозити природні багатства, скуповувати землю, а чисельність людей поступово скорочувати.

І тут придасться вже перевірене на практиці "планування сім'ї". Тільки сім'я тут ні до чого, розумієш? Подивись на газети на прилавках і повір мені, що це продумана політика проти вас, наших дітей. Що ж вам пропонують? - Живіть і насоло­джуйтеся життям, не бійтеся гріха! А щоб ви не боялися блудної зарази, ось вам "безпечний секс"!

- В анкеті щось було про це, - підтвердив Андрій.

- Знову обман. Немає таких засобів, які на сто відсотків захищають від зарази! А головне: блуд - смертний гріх, що роз'їдає і вбиває душу. Як він може бути "безпечним"? От такі страшні речі... У школах намагаються ввести курс "статевого виховання". Насправді це буде систематизоване розбещення, щоб зробити з вас тварин.

- Кому це потрібно?

- Як бачиш, комусь потрібно, бо не пожаліли коштів на виготовлення і якісний друк тисяч екземплярів анкет. Потрібно було скласти текст, набрати на комп'ютері, надрукувати на чудовому папері... Великі гроші вкладено для того, щоб якомога більше дітей "просвітити", розбудити в них низькі інстинкти. Людина в такому "творінні" розглядається як самець або самка, як істота без душі, якій тільки й треба, що їсти та "отримувати задоволення". І - ніякої відповідальності, жодних проблем.

- Тату, невже можна людей перетворити на тварин! Як саме?

- Через рекламу, телебачення й інші засоби масової інформації. Людям будуть пропагувати вседозволеність, поступово зітреться межа між тим, що можна і чого не можна робити, тобто знищиться уявлення про гріх. А це вже тваринний стан, бо тварини не знають Бога й живуть інстинктами.

А потім за допомогою тієї ж реклами й "суспільної думки" людей змусять відмовитись від дітонародження. Ми поступово перетворимося у легкокерованих людей-роботів, зручних і слухняних в експлуатації.

Знаєш, як господарі стерилізують домашніх тварин, щоб не мати проблем із цуценятами й кошенятами? Комусь хочеться так само зробити і з частиною населення Землі... Та це важко, бо люди - не коти і не собаки. От і знайшли вихід - "планування сім'ї" і "безпечний секс".

Дивитись на людину, як на тварину - великий гріх, огида на Духа Святого. Людина - образ Божий на Землі. Вона має свою місію, волю, даровану Богом. Більшість людей відчуває своє достоїнство і опирається. Не всі з вашого класу виявили слухня­ність і заповнили анкети. Чому вони відмовились?

- Чому інші відмовились, не знаю, а мені було соромно й огидно. Я не розумію, як можна говорити на такі теми привселюдно! Для чого?

- Спробую пояснити. Йде свідоме поступове руйнування архетипу. Чув таке слово?

- Ні.

- Архетип - це ніби збірна особистість, узагальнюючий образ душі народу в його минулому і теперішньому. Він об'єднує систему духовних цінностей, відрізняє добро і зло, формує цілісне світовідчуття. Архетип - те, завдяки чому існує той чи інший народ. Розумієш?

- Так.

- Наш архетип - слов'янська людина в її узагальненому, найкращому виді, сформована християнською вірою. Наші предки в душі носили ідеал святості. Традиційними цінностями були: братерська любов до ближнього, безкорисливість, незайманість... Обговорювати зі сторонніми і навіть із близькими людьми теми, які сьогодні називають "статевими", вважалося страшним соромом. Про такі речі мовчали, оберігаючи незайманість душі.

А сьогодні хлопчикам і дівчатам пропонують говорити про найпотаємніше в класі, у присутності дорослої людини, вчительки. Це веде до руйнації національної системи цінностей. Я зрозуміло пояснюю?

- Тату, а що, раніше не було "статевого виховання"?

- Було, але з іншим змістом. Дітей готували до майбутнього сімейного життя в сімейному сере­довищі. В нашій сім'ї воно існує. Коли хлопчика вчать бути безстрашним, мужнім, відповідальним, а дівчинку охайною господинею - це і є статеве виховання. А всякі Ліги та Асоціації підміняють його розпустою.

- Зрозумів, - задумливо сказав Андрій. - І що ви тепер будете робити?

- Хто?

- Батьки.

- Не переживай, ми не будемо сидіти, склавши руки. А ви що будете робити?

- Що ми можемо? Ми - люди підневільні.

- Які ж ви "підневільні"? Там, де вибирають між добром і злом, кожна людина вільна. Коли ти й твої товариші, не заповнивши анкет, вийшли з класу - ви вчинили, як вільні люди. Маю надію, що і в майбутньому ти не дозволиш руйнувати свій духовний світ.

- Як я можу "не дозволити"?

- Можеш "ухилитись від зла", як говориться у Святому Письмі.

- А точніше? От, наприклад, у розкладі з'явиться "урок статевого виховання". Що мені робити? Прогуляти? Можуть дати ще одну анкету й накажуть обов'язково заповнити...

Батько зітхнув і поклав руку синові на плече:

- Знаєш, синку, що таке "сповідництво"? Справжні християни не афішують своєї віри, але й не стидаються її. Іноді вірність Христові і Його заповідям необхідно показати перед людьми і словом, і ділом, хоча й постраждати за це. Людина, яка свідомо йде на такий подвиг, стає сповідником Христовим. Протилежне поняття - відступництво, коли заради благополуччя людина зрікається Христа.

Наблизився час вибору. Христос ставить тебе в непросту ситуацію. З дитинства тебе вчили слухатися старших, дотримуватися дисципліни. І раптом старші, вчителі, вимагають від тебе порушення заповіді Божої, штовхають на блуд. Що робити? Підкоритись, опуститись до рівня без­словесної худоби, зневажаючи в собі Образ Божий? Зрадити своїй вірі? Стати відступником? Чи не підкоритись і піти на конфлікт з учителями, завучем, директором?

- Тоді вас із мамою тягатимуть до школи.

- Про це не турбуйся: ми на твоєму боці. Але ти повинен твердо уявити наслідки конфлікту - випускний клас, оцінки, атестат... Розумієш?

- І що робити?

- Синку, тобі вирішувати. Для кожного христи­янина настає час, коли Провидіння Боже ставить його в ситуацію принципового вибору - і людина повинна проявити мужність, здатність на вчинок.

Андрій мовчав. Таких серйозних тем вони з татом раніше не обговорювали. Хлопець знав, що йдеться не про анкету і "статеве виховання", а про те, як далі жити. Він зрозумів, що дорослість і самостійність - такі привабливі для підлітка - насправді важкий тягар.

- Знаєш, тату, мені страшно залишитися самому, відмовитись від анкети. Якби однодумці були, ціла група.

- Все залежить від тебе. Якщо зможеш пояснити, за тобою підуть й інші. Чужа мужність зміцнює слабших. Тільки завжди пам'ятай: перед Богом кожен дасть відповідь за себе, а не за інших.

Це, Андрію, ще не все. Припустимо, від "уроків статевого виховання" з Божою допомогою ми вас захистимо. Але весь навколишній світ зараз такий, що розтління душі майже неминуче. Куди втечеш від рекламування блуду й наживи? Від заклику розважатися, насолоджуватися, від непристойних картинок? Від поганих думок, що народжуються під впливом побаченого?

Відповідь одна - треба вчитися тверезості думки.

- Ти про таке не розповідав.

- Тверезості думки навчають Святі Отці. Це - внутрішня зібраність, постійна увага до себе. Коли я зайшов у кімнату, ти лежав на дивані і навіть взуття не зняв. Розслаблена поза, блукаючий погляд. Ні, я не читаю тобі мораль. Просто гарний приклад. Душа теж може перебувати у стані розслабленості, як і тіло, розум людини, яка не тримає себе в руках, "плаває по хвилях", як трісочка в бурхливому морі, як судно без штурмана і капітана. Куди винесе, там і добре. То одне спаде на думку, то інше. Одне непомітно "проскочить", інше засяде в голові, почне розвиватися в цілу картину. Найчастіше картини бувають погані, розпусні. Такі хаотичні думки називають помислами.

- Але ж не всякий помисел є гріхом.

- Помисел тоді стає гріхом, коли ми дозволяємо йому вкорінитись у нашій душі. Хтось із Святих Отців пояснював: ми не можемо завадити птахам пролітати перед нашими очима, але можемо завадити їм звити гніздо на нашій голові. Ми не можемо заборонити помислу прийти: він з'являється раптово, під впливом вражень від навколишнього світу, від диявольських навіювань. Та ми можемо відкинути його, не дати можливості стати нашою мрією. Зрозумів?

Андрій кивнув. Він вже був знайомий з дією помислу. Його треба було зупиняти на початку, зусиллям волі змушувати себе думати про щось інше. Найкращий захист - Ісусова молитва. Треба кілька разів прочитати: "Господи, Ісусе Христе, Сине Божий, помилуй мя грішного". Молитва перего­родить дорогу, і помисел далі не піде, не пере­твориться на мрію. Якщо ж дозволити собі думати про те, що "думається", потім дуже важко звільни­тися від нав'язливої думки або картини.

- Тверезість думки, - продовжив батько, - потрібна, щоб "ловити" й "відкидати" помисли на початку їхньої появи. Мені здається, що ти міг би частіше й довше читати про себе Ісусову молитву. Сповідник казав тобі про це?

- Казав, але мені важко. Ще не виходить.

- Моя порада: помітиш за собою, що думки "плавають" - зберися, помолись. Так поступово навчишся тверезості думки й отримаєш великий внутрішній захист від зовнішнього зла.

- Ти хочеш сказати, що в моїй душі постійно відбуватиметься боротьба?

- Нарешті ти зрозумів головне: християнство - це постійна внутрішня боротьба з гріхом. Ця боротьба зробить тебе по-справжньому сильним. У монахів є старовинна пісня "Життєве море". В ній людське життя порівнюється з бурхливим морем. Хвилі набігають одна за одною - спокуси, скорботи, - і кожна готова поглинути людину. Закінчується пісня словами:

Наш компас над нами,

Він сяє зірками.

Ти хвиль не лякайся -

Борись, не здавайся!

Компас християнина - Євангельські заповіді, єдиний орієнтир, без якого запливеш "не туди" і загинеш у бурхливому життєвому морі.

Батько з любов'ю подивися на Андрія:

- Синку, до цього часу по житті я вів тебе за руку і в скрутних випадках приймав рішення за тебе. А тепер настав час вирішувати за себе самого. Ти - член Церкви, маєш духовного наставника, поряд з тобою віруючі люди, з якими можна порадитись. Ти наділений розумом і властивістю міркувати, а Бог дарував тобі волю. Ти виходиш з підліткового віку і вступаєш у доросле життя.

Ось тобі моє батьківське побажання: міцно тримайся Христових заповідей, кожен свій вчинок, слово, думку звіряй з ними. Завжди пам'ятай: духовне життя - це праця, зусилля у боротьбі з собою. Не забувай, що говорить Євангеліє: "Царство Боже здобувається силою, й ті, що докладають зусиль, досягають його".
 

* * *

"Царство небесне здобувається силою" - це потрібно пам'ятати кожному віруючому хлопчикові, який шукає свого місця в житті. Пам'ятати тоді, коли потрібно вранці встати і йти на Службу Божу до церкви, хоч тобі ще так хочеться поспати; коли хочеться дати волю гніву й відповісти на зауваження злими, в'їдливими словами; коли не хочеться просити пробачення і коли навколишній світ нав'язує різні гріховні думки...