ПИТАННЯ: коли алкоголь і наркотики є матерією
тяжкого гріха? Де межа? Адже помірне споживання спиртних напоїв не гріх.
А вживання маріхуани раз на місяць, кажуть, покращує кровообіг. І до
якої заповіді відноситься споживання алкоголю і наркотиків?
ВІДПОВІДЬ: зловживання алкоголем і наркотичними
речовинами суперечить п’ятій заповіді – «Не вбивай». Ця заповідь наказує
також охорону здоров’я – як свого, так і інших людей.
Про це ми можемо прочитати в Катехизмі Католицької Церкви. У ньому
однак тема алкоголю порушується в зв’язку з діями, які можуть наразити
на небезпеку недоторканості оточуючих. «Доброчесність стриманості, –
стверджується в Катехизмі, – спонукає до того, щоб уникати будь-яких
надмірностей, зловживання їжею, алкоголем, тютюном і ліками. Ті, хто в
стані сп’яніння або через надмірне захоплення швидкістю ставить під
загрозу безпеку інших і свою власну на дорогах, в морі або в повітрі,
бере на себе тяжку провину» (2290).
Не будучи богословським трактатом, Катехизм Католицької Церкви стисло
про це говорить. Але в богословських і катехитичних посібниках пияцтво
як таке перераховується серед тяжких гріхів, навіть коли воно не завдає
безпосередньої шкоди оточуючим. Святий апостол Павло у посланні до
Галатів відносить пияцтво до учинків тіла, здійснюючи які людина не
входить у Царство Боже: "Учинки ж тіла явні: розпуста, нечистота,
розгнузданість, 20 ідолослужба, чари, ворогування, свари, заздрість,
гнів, суперечки, незгоди, єресі, 21 зависті, пияцтво, гульня і таке
інше, про що я вас попереджаю, – як я вже й раніше казав, що ті, що таке
чинять, царства Божого не успадкують.» ( 5,1921).
І ще – пише святий Павло в І Посланні до Коринтян (6,9-10) : «Чи ж не
знаєте, що неправедні царства Божого не успадкують? Не обманюйте себе!
Ані розпусники, ані ідолопоклонники, ані перелюбники, ані розгнуздані,
ані мужоложники, 10 ані злодії, ані зажерливі, ані п’яниці, ані злоріки,
ані грабіжники – царства Божого не успадкують.»
За жодних обставин не можна позбавляти себе розуму і пов’язаної з ним
здатності здійснювати важливі вчинки, потреба в яких часто виникає
несподівано, – коли потрібне повне володіння своїм розумом. Тому дійсно
важко назвати випадки, коли пияцтво не завдає шкоди оточуючим або не
веде хоча б до занедбання своїми обов’язками.
Що стосується моральної відповідальності п’яниці, то слід розрізняти
між людиною, яка напивається неусвідомлено, – і тоді вона не винна, – і
тим, хто знає про наслідки вживання алкоголю. Безладні дії, що
здійснюються в стані сп’яніння, ставляться йому в провину в тій мірі, в
якій вони були передбачувані хоча б приблизно. У кожному разі, він винен
в причині, які ведуть до цих учинків.
Використання наркотиків завжди тяжкий гріх, якщо наркотичні речовини
не прописані лікарем в терапевтичних цілях (як морфін). У цьому Катехизм
Католицької Церкви говорить гранично чітко і не робить ніяких
відмінностей між «легкими» та «важкими» наркотиками. Текст звучить так:
«Вживання наркотиків завдає руйнівної шкоди людському здоров’ю і життю.
За винятком чисто терапевтичних показань (, це дуже тяжка провина.
Нелегальне виробництво і контрабанда наркотиків – злочинна діяльність,
що є прямою співучастю (оскільки спонукають їх здійснювати) в діях, які
різко суперечать моральному закону» (2291).
paraskeva.org.ua
