ПРО ПОГАНСЬКІ, АНТИХРИСТИЯНСЬКІ І БОГОПРОТИВНІ ЗВИЧАЇ НА ДЕЯКІ АНТИХРИСТИЯНСЬКІ І НЕХРИСТИЯНСЬКІ СВЯТА
Важливе місце у житті християнина займають християнські свята. Вони стали невід'ємною частиною нашого релігійного життя. Церковний Літургійний Устав складений так, що провадить нас від свята до свята впродовж цілого року. Святкуючи їх, ми кожного разу наново переживаємо і розпам'ятовуємо дуже важливі події і таїнства з життя нашого Спасителя Ісуса Христа та Його Пресвятої Матері. Крім празників на честь Ісуса Христа і Пресвятої Богородиці, святочне вшановуємо також пам'ять святих Божих Угодників. Їхні імена виповнюють церковний календар. Кожен день присвячений одному або декільком святим. Св. Отці мудро уложили і впорядкували коло церковного року. Центральне місце тут займає Божественний Спаситель, а після Христа стоїть Богородиця, бо Вона в справі відкуплення людського роду займає перше місце по Христі. А довкола Ісуса Христа і Його Пресвятої Матері стоять Божі Ангели і святі Божі угодники - Пророки, Апостоли, Святителі, Преподобні, Мученики, Ісповідники і всі праведники. Своїм життям святі виразно свідчать, що вони тому й стали святими, що йшли за прикладом Ісуса Христа й Матері Божої та жили за наукою Святого Євангелія. Ми шануємо й урочисто відзначаємо свята Господні, Богородичні і Святих. Ходимо в ті дні до церкви, щоб взяти участь у Св. Літургії і послухати Боже слово. В цей час ми більше молимося вдома, читаємо духовну літературу, тому що так наказує Божа заповідь: "Пам'ятай день святий святкувати!'' Крім того, маємо багато гарних народних звичаїв і традицій, пов’язаних і релігійними святами, які ще більше підкреслюють і прикрашають значимість празника. Це, наприклад, коляди, вертепи, святочні віншування й побажання в часі Різдвяних свят. Існує також гарна давня традиція розмальовувати писанки напередодні Великодних свят й інші звичаї.
На жаль, крім гарних християнських звичаїв і традицій, у нас водяться ще й такі звичаї, які абсолютно не є християнськими, а відверто антихристиянськими. І тут напрошується питання: звідки в нас, християн з-понад 1000-літньою історією, взялися зовсім нехристиянські способи відзначення деяких свят?
Ми, українці, знаємо і пишаємося тим, що християнство на нашу землю приніс св. ап. Андрій Первозванний. Дуже багато храмів на нашій землі побудовано на його честь. І в нашому славному Києві вивищується прекрасна святиня — церква св. ап. Андрія. Але що робиться по наших містах і селах напередодні дня цього святого! Молоді люди, озброєні кийками, з фарбою і т.п. вирушають пізнього вечора, аби робити шкоду своїм сусідам, а навіть і зовсім незнайомим людям. Вони підважують металевими прутами брами, ламають хвіртки й огорожі, обливають фарбою вікна, стіни, двері і, задоволені своїми вчинками, повертаються додому, немов після якогось подвигу. Але в чиє ім'я цей "подвиг"? Вони навіть не усвідомлюють, що таким способом чинять службу дияволу. З ранку на свято св. ап. Андрія скривджені і розлючені люди плачуть і проклинають своїх кривдників, тих, хто вчинив таку пакість. Невже такого навчав св. ап. Андрій, невже так слід віддячуватися йому за добродійство для нашого народу - християнізацію України? Молоді люди, опам'ятайтеся, не робіть більше того. Прочитайте життєпис св. ап. Андрія і розкажіть своїм товаришам про нього. Він покинув усе і пішов за Господом нашим Ісусом Христом. Він навчав робити добро, а ви що робите? Перепросіть св. ап. Андрія, направте кривду, яку ви вчинили своєму ближньому, пошкодивши і зруйнувавши його власність, і станьте справжніми християнами.
Ми всі дуже любимо Різдвяні свята - Таїнство Воплочення і Народження Божого Сина. В нашому народі їх святкують особливо урочисто. Сорок днів наш народ постить до цього свята, а потім сорок днів оспівує у своїх чудесних колядах Рождество Ісуса Христа. Молодь організовує прекрасні вертепні дійства і, йдучи від хати до хати, несе новину про народження Божого Сина. Але, на жаль, і тут плутають праведне з грішним. Старших хлопців люди нерідко частують спиртними напоями, тому деколи можна побачити п'яних "пастушків", "царів", і навіть "ангела". Це є великим гріхом. Хай задумуються батьки, діти і ті, хто допомагає їм організовувати вертепне дійство, аби воно було на прославу Божу, а не на втіху дияволу. Робіть це на Божу славу, а не тільки заради винагороди, яку ви зберете, ходячи від хати до хати; несіть людям радість Христового Рождества, як це робили святі ангели й вифлеємські пастухи в час народження Месії.
В останні роки чимраз сміливіше завойовує у нас популярність нове "свято" - день св. Валентина, пропаговане Заходом як "день закоханих". По-перше: чи святого Валентина, чи святого мученика Уалентія (Валенсія)? Пам'ять про нього за церковним календарем нашої Церкви 16 лютого (ст. стиль), а 1 березня (новий стиль). Він був дияконом і загинув мученицькою смертю за Христа в похилому віці за імператора Діоклетіана (308-309 рр.) у Кесарії Палестинській. В календарі Римо-Католицької Церкви під днем 14 лютого згадується св. Валентин Римлянин. Є два священномученики з цим іменем: пресвітер Валентин Римлянин (день пам'яті 19 липня), який прийняв смерть за Христа близько 270 р., і єпископ Валентин Інтерманський (Італія), що постраждав приблизно в цей час. Кого з них "святкують" 14 лютого — невідомо. Про обох дійшли до нас вістки як про людей праведного, святого і чесного життя. В життєписах нашої Східної Церкви 9 березня (ст. стиль) серед 40-ка мучеників у Севастійськім озері згадується також мученик Уалент (Валент), але не Валентин. Проте всі 40 мучеників були воїнами, які постраждали за Христа вже при кінці кривавого переслідування християн. Отже, і він й інші святі з подібним чи таким самим іменем до байок про благословення недозволених подруж і покровительства "закоханих" не мають жодного відношення. Таким чином, тут відбувається те саме, що з "празником Хеллоувін", коли головну сатанинську урочистість намагаються прикрити "днем всіх святих". У випадку "дня святого Валентина" прагнуть узаконити поганський греко-римський празник поганського розпусного бога Пана, який погани відзначали зазвичай 15 лютого. В 496 р. Папа Римський заборонив подібні "святкування", які супроводжувалися розпусними ігрищами. Бачимо, що "день закоханих" ніколи не мав церковного статусу не тільки в Східній, але навіть і в Західній Церкві. Навіть якби це "свято" було законним і церковним у Латинській Церкві, то ми, провадячи наше церковне життя за юліанським календарем (тобто за старим стилем), не мали б права його святкувати, оскільки 14 лютого в нас є предпразнество Стрітення Господнього і вже після обіду під вечір ми, християни, в тому числі і молодь, зобов’язані брати участь у церковному Богослужінні, званому "Всенощноє бдініє". Отже, немає тут місця для святкування закоханих.
Тепер про закоханість. Чи дозволена вона у християн? Св. ап. Павло так характеризує любов (І Кор. 13, 4-8): "Любов довго терпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить в усе, сподівається всього, усе терпить! Любов ніколи не перестає!" Слід розрізняти два основні різновиди любові: любов "агапе" і любов "ерос". Християнську чесноту любов "агапе" ми всі зобов'язані з Божою допомогою собі набути і нею жити між рідними, близькими, знайомими, навіть з ворогами і незнайомими. Це буде виконанням Божої заповіді: люби ближнього свого, як себе самого. Це стосується всіх людей, навіть ворогів.
Другий різновид любові "ерос" у християн дозволений між чоловіком і жінкою лише після церковного чину Вінчання, бо тільки тоді їхній шлюб набирає законності. Молоді християни протилежної статі любовні почуття, які охоплюють їхні серця, повинні контролювати розумом, просвіченим християнською вірою, і не давати цим почуттям переходити у фазу "ерос". Тому, закохуючись, молоді люди повинні пам'ятати про майбутнє подружжя і готовність до нього і ні в якому разі не допускатися статевих стосунків до вінчання. Закохуватися просто так, для забави, грішно і недопустимо. Вседозволеність у взаємних стосунках між молодими людьми протилежної статі є тяжким гріхом або небезпекою тяжкого гріха. Тяжкість цього гріха посилюється ще й тією обставиною, що, дбаючи про заспокоєння своєї совісті, ці відступники від Христа експлуатують котрогось із св. Валентинів чи Валентіїв. Покровителями такого "кохання" завжди бувають злі нечисті духи-демони. Недаремно в поганській міфології цих злих духів малюють із крилами і зі стрілами, які вони випускають в людські серця. А називати святих Божих угодників покровителями закоханості (читай еросу) — страшне блюзнірство і святотатство. Святі, як би вони не називалися, в які б часи вони не жили, завжди твердо обстоювали християнську чесноту чистоти і у великій пошані мали дівство задля Христа. Насправді "день закоханих" — це день інтенсивної розбещеності, влаштовування публічних змагань на найдовший поцілунок та інших непристойностей, а навіть втягування до цієї мерзоти малих дітей у школах і садочках. Якщо ви справді закохані і прагнете щастя для себе і для свого вибраного, відшукайте життєпис святого, ім'я якого він чи вона носить, уважно прочитайте його, а потім помоліться щиро до нього, щоб він заступився за вас перед Отцем Небесним і був вашим покровителем у майбутньому спільному подружньому житті.
Так хочеться, щоб наш народ очистився з цього бруду, щоб у всіх моментах і обставинах нашого життя ми керувалися Христовою євангельською наукою, Божими і церковними заповідями, щоб у всіх наших потребах і проблемах ми зверталися зі щирою молитвою тільки до Господа Бога. Вже час почати житии по-християнськи, веселитися по-християнськи, шанувати нашу традицію, християнські свята: Господні, Богородичні і на честь Св. Божих угодників. У ці святкові дні, беручи участь у святих Богослужіннях, ми наповнюємося духовною радістю і піднесенням. Хай у ці дні наші дороги ведуть нас до Божого храму на зустріч із нашим Спасителем, Божою Матір'ю, св. Ангелами, Божими угодниками. Хай Пресвята Богородиця провадить нас нашими життєвими дорогами так, щоб ми не блукали манівцями. А святі Божі угодники, пам'яттю про яких так чисельно виповнений наш церковний календар і яких так багато у Небі, своєю святістю нехай постійно пригадують нам наш обов'язок — бути святими. Покладаймося у цьому на їхню допомогу.
Дзвін з Фатіми
