Християнське життя і осягнення вічного спасіння неможливі без неустанної молитви, підкріпленої постом. Деякі люди кажуть: "Та тепер постимо, бо не маємо за що купити собі поживу, ось і постимо". Таким людям треба поспівчувати і в міру можливостей матеріально допомогти. Однак це не піст. Постом називаємо стриманість або цілковите невживання тієї чи іншої їжі тоді, коли людина має що їсти і пити, але з вищих спонук, заради Христа, на якийсь час відрікається їжі або зменшує її кількість і якість, причому - добровільно.

Християнський піст - Божа установа. Заповідь посту дана людям (Адамові та Єві) у раю, вона повторена в Новому Завіті. Учні Христові не зберігали старозавітніх постів (в пам'ять падіння Єрусалиму). Коли Спасителю із здивуванням вказали на це, Він відповів: "Чи ж можуть постити весільні гості, доки жених з ними? Доки жених з ними, вони не можуть постити. Але настане час, коли в них візьмуть жениха, й тоді вони поститимуть за тих днів" (Мк. 2, 18-20). По слову Божому, християни постять в пам'ять про свого Спасителя, і то не свавільно, а в дні і часи, установлені Святою Апостольською Церквою.

Упродовж посту християни не тільки не їдять скоромної поживи (м'яса, масла, молока, сиру, яєць і т.п.), але і всяку іншу поживу повинні вживати з певними обмеженнями і у визначенні церковним уставом час. Перш за все, це кожна середа і п'ятниця впродовж року, за винятком загальниць. У середу на пам'ятку про зраду Христа Юдою, у п'ятницю - на пам'ять про страждання і смерть Христа на хресті.

У давній Церкві християни всю ніч перед середою і п'ятницею проводили в молитовному чуванні на Богослужінні. Потім вони нічого не їли і не пили до нашої третьої години пополудні (коли на хресті помер Христос). У давнину слово "піст" не означало, як тепер, перехід від скоромної поживи на пісну. Тілесний піст тоді розуміли як цілковите стримання від їжі. Постники їли тільки ввечері пісну страву для зміцнення своїх сил. Крім середи і п'ятниці, строго посту слід дотримуватися і в святий Великий Піст. Колись християни в такий час суворо постили. Їли один раз на добу, і то ввечері (по заході сонця). Тим вони дуже відрізнялися від поган, які часто їли. За свідченням історика Церкви св. Єпіфанія, давні християни у Великий Піст спали не інакше, як на землі, проводячи час у ціломудрії (цілковитій стриманості від подружніх інтимних стосунків), в терпінні, в сухояденії, в молитвах, бдініях (чуванні), постячи і умертвляючи своє тіло.

Олія (рослинна) у святому Великому Пості дозволяється в суботу і неділю, а на будні дні - тільки немічним (дітям і хворим). Споживати рибу дозволяється на свято Благовіщення і Квітну Неділю. В Лазареву суботу дозволена рибна ікра. Пізніше Церква встановила ще інші багатоденні пости: Різдвяний (40 днів) перед празником Різдва Христового, Успенський (1-14 серпня старий стиль) до празника Успення Матері Божої і Петрівка на честь свв. Апп. Петра і Павла (від неділі Всіх Святих до празника свв. Апостолів). Кожному з цих постів відповідають уставні правила стосовно поживи, які містяться в Типіконі. Так, Успенський піст за суворістю прирівнюється до Великого Посту. В Різдвяний і Петрів пости є дні, коли християни споживають олію і рибу. В суботу і неділю - олія і риба, вівторок і четвер - тільки олія. А в святкові дні Різдвяного і Петрового постів дозволяється олія і риба. Крім вже сказаного, є ще одноденні пости, в які належить постити так, як у середу і п'ятницю: Усікновення глави св. Йоана Предтечі, Воздвиження Чесного Хреста Господнього, Навечер'я Різдва Христового і Богоявлення.

Слід ще сказати про часи духовної радості, в які не можна справляти гучних забав, хоч посту немає. Це дні від празника Христового Різдва до Богоявлення і від Пасхи до Томиної Неділі.

Піст не є самоціллю, а лише засобом до осягнення чесного християнського життя. Піст тілесний (зовнішній), щоб осягнути своєї мети, повинен супроводжуватися постом духовним: смиренням, покорою, не осудженням інших тощо. Піст має завдання сприяти зростанню чеснот: любові до Бога і ближнього, покори, смирення, лагідності, доброти, терпеливості, святої чистоти та ін.

Преподобний Йоан Кассіан говорить: "Ми не покладаємо надії на самий піст. Він не є сам по собі добром або сам по собі необхідний. Він з користю дотримується християнами для придбання чистоти серця і тіла, щоб, притупивши тілесне жало, людина придбала умиротворення духа". За допомогою посту християнин підпорядковує тіло духові.

У Христовій Церкві піст є загальною установою, тобто для всіх: монахів, мирян, царів і бідняків, дорослих і дітей. Але він не є самим тільки неприємним обов'язком або карою, його слід розглядати як засіб до спасіння, своєрідні ліки для кожної грішної людської душі. Св. Йоан Золотоустий пише: "Піст від себе не відштовхує ні жінок, ні людей похилого віку, ні юнаків, ні дівчат, ні навіть малих дітей, але всім відкриває двері, всіх приймає, щоб всіх спасти".

Чи треба дітям постити? Треба, як і дорослим. Дітям потрібно вчитися підкоряти тіло духові. Як і дорослим, через стриманість в їжі, треба вчитися втриманню від усякого зла. Дітям також треба зростати в послухові Святій Церкві. Повторимося: піст не стільки мучення людини і покарання, скільки допомога у боротьбі з гріховними пристрастями і дияволом.

Дітей називають ангелами. В якійсь мірі це так. Але чи всі діти і завжди є такими? Хіба ми часом не бачимо, як дитина вимагає сповнення свого бажання всупереч волі батьків, кричить і пищить, кидається на підлогу і б'є ногами? Або з яким недобрим, злорадно цікавим виразом обличчя вона шарпає маму за волосся? Або як старші діти мучать тварин? Деякі з них знають і злодійство, і нечисті помисли, і заздрість. Багато з них вміють обдурювати. Певно, що в порівнянні з дорослими вони ближчі до ангельського світу. Грішні пристрасті в них ще не закоренилися, не стали "другою природою". Але жодна дитина не вільна від гріха - дає про себе знати первородний гріх. Тому духовна користь посту для дитини очевидна.

У дитини піст - це не відсутність їжі, а тимчасова її зміна. Така зміна їжі дає їй можливість вправляти силу волі. Перехід на пісну їжу вимагає певного духовного зусилля, прояву влади над своїми хотіннями, що дуже корисно для неї. Це робить дитину витривалішою, сильнішою, готує до зустрічі з неминучими життєвими труднощами, до майбутньої боротьби з гріховними пристрастями і дияволом. У християнських сім'ях постять разом - і батьки і діти. Звичайно, діти - з певними послабленнями. Діти, які звикли постити, будуть слухняні і добрі.

Мета посту буде досягнута, коли дитина не тільки замінить один вид їжі на інший, але і обмежить себе в розвагах: наприклад, відмовиться в певні дні від ласощів, гучних забав і перегляду телепередач.

З якого часу дитина повинна постити? В життєписі преподобного Сергія Радонежського говориться, що в середу і п'ятницю, ще бувши немовлям, не ссав грудей матері. Як мати спожила м'ясну страву, він також, як майбутній монах, не ссав грудей і в ті дні залишався зовсім без поживи. І повторювалося це не раз, і не два, а завжди... Звичайно, що це випадок чудесний. Це дитина по благодаті Божій знала, коли постити. А як зі звичайними дітьми? Деякі досвідчені духовні отці вважають, що з двох з половиною років дитина вже повинна постити. Дитя вже до цього часу є достатньо зміцнілим і може усвідомити, коли мати йому скаже: "Сьогодні не можна, сьогодні піст". І діти, оскільки вони ще не зіпсовані, такі слова приймуть серйозно. Ось приклад із розповіді одного з духовних дітей старця Олексія (із Зосимової пустині): "Влітку 1913 р. ми перебували в тестя у селі. Нашому Сергійкові було тоді три з половиною років. Духовний отець рекомендував привчати дітей постити з двох з половиною років, і наш Сергійко вже один рік постив у всі середи і п'ятниці. Піддавшись намовам тещі, ми дозволили йому цього літа в середу і п'ятницю пити молоко, пояснивши, що це "для здоров'я". І він не послухав. Одного разу Сергійко, прокинувшись, розповів, що бачив уві сні о. Олексія, який, поблагословивши його, спитав: "Чому ти не постиш?". Розповідаючи це, Сергійко заплакав. І ми знову повернули для нього практику посту".

Отже, діти повинні постити, але їм треба пояснювати потребу посту, про спонуки для посту, щоб дитина постила свідомо і добровільно, щоб мала заслугу посту.

А в багатоденні пости: з якого року мають діти постити? Діти, які звикли до одноденних постів, з сьомого року життя повинні постити у всі багатоденні пости (звичайно, якщо дитина здорова). Але навіть як дитина трохи хворіє, якусь міру посту повинна дотримати.

Крім вищенаведених користей посту (гартуванні волі, зброї проти гріховних пристрастей і диявола, зростанні в чеснотах християнського життя), піст також є і способом спокутування гріхів. Християнська душа, яка постить щиро і ретельно в ім'я Господа нашого Ісуса Христа, уникне багатьох нещасть, хвороб тощо. Їх часто зсилає Господь на нас у формі покарання за ті чи інші гріхи. Але коли ми за наказом Церкви чи самі добровільно себе караємо, то Господь помилує нас. Ниневітяни тяжко і дуже нагрішили, але після проповіді пророка Йони суворо постили і покутували, і Бог простив їм. Мешканці Ветулії прогнівили Господа Бога і були покарані облогою свого міста Олоферном. А коли стали постити і покутувати, Господь врятував їх через Юдиту.

Слід дещо сказати про "злагіднення" і зняття постів. Деякі кажуть: "Тепер пости злагіднені" (щоб не сказати - зняті). Уявімо собі таку ситуацію. Воїнів посилають на битву. І їхній командир дає їм завдання: "Ви маєте здобути цю ворожу позицію, а що стосується зброї, то маєте зброю справжню і іграшкову. Якою хочете послуговуйтеся, але маєте виконати завдання і залишитися живими". І як ви гадаєте: воїни візьмуть справжню зброю чи іграшкову? Яка легша і яку вигідніше носити - чи важку, зате справжню, якою можна захиститися? І не тільки захиститися, але і ворога (в даному випадку - диявола) вибити з його позицій. Саме так розуміли піст справжні християни давніших часів. А як будемо так тішитися злагідненням постів, то яким способом будемо покутувати за гріхи? І як нам не впасти від стріл лукавого, не потрапити в його неволю? Тільки молитвою, справжнім постом і милостинею можемо перемогти диявола і забезпечити собі вічне спасіння.

Як по-християнськи святкувати уродини, іменини і День незалежності? Іменинник до цього дня готується говінням, сповіддю і в день іменин чи уродин причащається Пресв. Тіла і Крові Христових. Якщо ці дні випадають у піст, гостину переносять на інші дні, коли немає посту. А коли у піст нас хтось запрошує на гостину в день уродин, ми, християни не маємо права брати участі в цій гостині чи забаві. Слід також нагадати тим, хто нас запрошує, що тепер є піст і гостину треба перенести на інший день.

Так само і в свято Незалежності. В цей день молимося Господу Богу, дякуємо за незалежність, молимося приватно і в храмах, відправляємо подячні Богослужіння, а веселощі з гостиною треба перенести на час після Успенського посту.

о. Іван НАЗАРЧУК

www.saintjosaphat.org