— Але не лише в харчуванні ми маємо дотримуватися міри, а й усілякого іншого гріха остерігатися, щоб постити язиком так, як черевом. Також необхідно постити й очима, тобто не задивлятися на суєтні речі, не давати волі очам та не дивитися на когось безсоромно і без страху. Так само руки й ноги слід стримувати від усілякого злого діла. Дотримуючись поста таким чином, за словами святого Василія Великого, сприятливим постом, віддаляючись від будь-якого гріха, який ми могли б учинити всіма нашими почуттями, досягнемо святого дня Воскресіння, ставши, як ми вже казали, новими, чистими й гідними причастя Пресвятої Євхаристії.
Блаженний Діядох:
Як обтяжене великою кількістю наїдків тіло чинить ум якимсь безпечним і незворушним, так виснажене надмірною стримуваністю тіло творить споглядальну частину душі понурою й неохочою до слів і розмірковувань. Тому варто режим харчування співвідносити зі станом сил і витривалістю тіла: коли воно здорове — обтяжувати його, доки є потреба, коли ж кволе — давати йому деякі пільги. Подвижникові не можна допроваджувати тіло до знемоги, а треба мати необхідну для звершення подвигу силу, щоб бодай трудами плоті належно очищати душу.
— Коли під час відвідин братів чи під час візиту якогось прочанина постане в тобі марнославство і, підносячи тебе своєю отрутою, почне підмовляти не порушувати прийнятого уставу трапези, то насамперед варто трохи послабити звичну міру харчів. Бо так відженемо від себе біса, що оплакуватиме марність свого нападу, сповнимо розважливо закон любові і збережемо нерозголошеною тайну нашої поміркованості через її послаблення.
— Піст, як зброя, що сприяє охочим до доброчесності, має вартість, але не перед Богом. Тому подвижникам благочестя не слід чванитися говінням, а очікувати досягнення своєї мети лише від віри в Бога.
Авва Таласій:
Розірви товаришування з тілом і не давай йому, рабові, нічого, окрім украй необхідного. Уникаючи ласощів, пильнуйся від облесливості, яка умудряється похизуватися змарнілим обличчям.
Ілля Екдик:
Дехто ревно пильнує, які наїдки він споживає, та занедбує слова, що виходять з його уст. Як навчав Еклезіяст, ці люди не уміють «вирвати гнів із серця і похіть з плоти» (Проп. 11, 10), а саме через це здобуваємо чистоту серця, яке оновлює Святий Дух.
— Нехай твоє черево горить від убогості наїдків, а серце нехай пригнічує гріх язика. Тоді твої сили завжди слугуватимуть добру.
Преподобний Симеон Благоговійний:
Певна поміркованість необхідна і для тих, які вже минули середину подвигів і сягають терену вищого споглядання. Вона — мати здоров'я, подруга доброчесності, співтоваришка покірливості (багато хто набув собі недуг невпорядкованою і безсистемною дієтою).
Преподобний Ніл Синайський:
Тіло, яке підживлюють скупо, подібне до добре об'їждженого коня, що ніколи не скине вершника. Пересичення їжею годує помисли, а хто впився, напуває сон мріянням. Початком плодоносіння є квіт, а початком діяльного життя — стриманість.
Святі Варсанутій та Йоан:
Давай тілові стільки харчу, скільки йому необхідно, і не матимеш шкоди, нехай навіть і їстимеш тричі на день. Якщо ж людина їсть раз у день, але нерозважливо, то яку отримує користь? За насиченням приходить боротьба блуду, після якої ворог обтяжує плоть сном, аби її осквернити.
Преподобний Ісаак Сирійський:
Що полум'я вогню в сухих дровах, те й тіло з наповненим черевом.
Преподобний Антоній Великий:
Для споживання їжі встанови якийсь один час і приймай її лише для підкріплення тіла, а не для задоволення.
