Душа і плоть
Час – птах, що прикрашає тебе строкатим пір'ям, але колись він полетить і забере його. І якщо твоя душа занадто прив'яжеться до пір'я, якою ж потворною буде її нагота!

Божественне колесо
Велике колесо обертається повільно, але воно доганяє менше, яке обертається швидше. Чим більше колесо, тим повільніший хід і менший скрип; чим колесо менше, тим швидший хід та голосніший скрип. Те ж саме і з людьми.
Більше "колесо” душі людської є Бог. Величину його побачити неможливо, хід його нечутний в скрипі безлічі маленьких колесиків. Коли ж дрібні колесика душі сповільнять свій біг та затихнуть, душа споглядає себе в невимірному Божественному колесі, яке охоплює небо і землю. І тоді, в ці несподівані і рідкісні моменти споглядання, душа відчуває невимовну радість.

Безбожник сам для себе кат
Коли людина обертає своє обличчя до Бога, всі шляхи її ведуть до Бога. Коли людина відвертається від Бога, всі шляхи ведуть її до загибелі. Коли людина остаточно відрікається від Бога і словом, і серцем, вона вже нічого не здатна створити і зробити, що не служило б до її повного зруйнування, і тілесного, і душевного.
Тому не спіши стратити безбожника: він знайшов свого ката в самому собі; найнещаднішого, який тільки може бути в цьому світі.

Сила
Недостатньо тільки сили волі, тільки сили розуму чи тільки сили почуттів. Недостатньо навіть усього цього разом, якщо нема високої цілі. Яка користь бігуну від швидкості ніг і сили легенів, якщо всі в переляку розбігаються від нього?
Всі природні стихії, занурені в нічний морок, наповнюють душу мандрівника страхом, коли ж сходить сонце, страх щезає.
Град сильніший від дощу, але у нього нема на землі приятеля.

Доброта далеко бачить
Доброта прозорлива і бачить глибокі причини. Злоба дивиться лише перед собою і не знає правдивих причин. Злоба і птах знають, що для того, щоб почав падати дощ, потрібна хмара. Доброта бачить, що все в руці Божій. Злоба і осел бачать, що для росту кукурудзи потрібен гній. Доброта знає, що на все - воля Божа.

Мовчання
Про три предмети не спіши розважати:
– про Бога, поки не утвердишся в вірі;
– про чужі гріхи, поки не згадаєш про свої,
– і про майбутній день, поки не побачиш світанку.

Велика людина
Неможливо стати великим доти, поки не почнеш вважати себе мертвим.
Неможливо стати великим доти, поки боїшся чогось більше від Бога, поки любиш когось більше від Бога і поки не почнеш бачити свою смерть в минулому, а не в майбутньому.

Слабкість
Злочин завжди слабкість. Злочинець - боягуз, а не герой. Тому завжди дивися на свого кривдника як на слабшого; і як не станеш мстити малій дитині, так само не мсти нікому ні за яку образу. Бо вона народжується не від зла, але від слабкості. Так ти збережеш свою силу і будеш подібний на спокійне море, яке ніколи не вийде з берегів, щоби втопити безглуздого, який кидає в нього камінь.

Сяюча химера
Око ніколи не пересититься спогляданням, вухо ніколи не пересититься слуханням.
Увесь світ в своїй цілості – сяюча химера, але окремо – сама печаль; геройська хоробрість – в цілості і мишачий страх – окремо; неприборканий потік життя і безнадійна самотність смерті... І вся ця сяюча химера не може наситити жодне око, жодне вухо, не може загасити спрагу плотських похотей, і ще менше здатна вона вгамувати спрагу духовну.
Як одна краплина джерельної води, падаючи на язик спраглого мандрівника, не може напоїти його, так і увесь наш всесвіт подібний на одну джерельну краплину, яка, падаючи на спраглий дух людський, лише підсилює спрагу, розпалюючи її до безумства.
Воістину, світ існує, щоб розпалювати спрагу духу людського.

Діалог
Щире питання вченого до природи могло би бути таким: "Природа, скажи мені, хто ти, щоб я зрозумів, хто я…”.
Щире питання історика до історії могло би бути таким: "Історія, скажи мені, хто ти, щоб я зрозумів, хто я…”.
Щире питання священика до Бога могло би бути таким: "Господи, скажи мені, хто Ти, щоб я зрозумів, хто я…”.
Непомильна відповідь на всі три питання могла би бути такою: "Людино, знайди Мене в собі!”.

Зникнення
Великим станеш тоді, коли мислено перетвориш себе в ніщо, коли духом своїм піднімешся до Духу безкрайнього та безконечного і подивишся на себе з тої висоти так само об'єктивно, як дивишся на все, що оточує тебе; коли з тої висоти подивишся на себе як на мерця, як на порох; коли зріднишся з безсмертям та Життям Вічним. Тоді тобі відкриються безсилля і марнота смерті; побачиш саму смерть в минулому: в минулому, без теперішнього і майбутнього.
Тоді смерть, яка безперестанно погрожує розлучити тебе з твоїм тілом, буде для тебе не страшнішою від вітру, який відносить твій капелюх. Бо тоді ти довідаєшся, що душа твоя може жити без тіла, як голова – без капелюха.

Чеснота
Будь-яка чеснота породжує жертовність. Досконала чеснота породжує повне самозречення. Найвища чеснота – любов – народжує досконале самозречення.
Жертовність виростає у самозречення, самозречення проростає у Життя Вічне. Через тривале ми пізнаємо коротке, через коротке – тривале. Через довгі роки праці, прикрощів та самолюбства ми пізнаємо тимчасовість, через короткі миті доброчесності – невимірну вічність.

Чаша насолод
Якби тобі запропонували золоту чашу з найкращим у світі вином, сказавши: "Пий, але знай: на дні скорпіон”, чи ти пив би?
На дні будь-якої чаші земних насолод ховається скорпіон. Та й чаші ці такі неглибокі, що скорпіон завжди близько до наших губ.

Смерть
Серед безмовності неба та землі запекло сперечаються земні мудреці: "Що є матерія і що є дух?”. А смерть, засідаючи на гробах, стверджує: "Матерія є тісто, дух – закваска, ви – хліби, а я – гість”.

Душа і плоть
Стелить мати постіль для сина із кашемірової вовни та монгольського шовку. А син вже рік як спочиває в постелі з мулу, без печалі, радості та сну.
Приходять до неї переможці земних битв, приходять переможці морських боїв і, щоб втішити її, приносять їй свої сльози.
Для чого всі ваші славні перемоги, якщо ви несете мені те, що матері мають з надлишком?

Раптова смерть
Банкір, радісно перераховуючи гроші, уявляє, як довго ще зможе він бенкетувати.
Голодний гробар, поглядаючи на місто, думає про те, з чиїх уст випаде йому завтра кусок хліба.

Пустеля знання
"Знання – світло”, – кажуть вчені гордії, які не мають ні радості, ні милості. Дивись: пустеля Сахара – найбільш сонячне місце, але найбільше вона нагадує розжарений труп.

Неуцтво
Неважко навчити тварину, неважко навчити простака, але як важко навчити того, хто, будучи неуком, вже став учителем!

Правда відкривається любові
Шукати істину – значить шукати предмет любові.
Шукати же істину, щоб зробити її знаряддям, – значить шукати істину заради перелюбу. Тому, хто шукає її заради цього, істина кидає кість, але сама втікає від нього за тридев'ять земель. За тридев'ять земель, любі!

Істина
Якщо шукаєш Істину з любов'ю та заради любові, Вона відкриє тобі світло лиця Свого настільки, наскільки ти зможеш його витримати, не згорівши. Крім того, Вона принесе тобі все, але ти зрозумієш, що тобі не треба нічого більше, крім Їі сяючого і найсолодшого лику.
Коли ж у сум'ятті життя ти на мить випустиш з зору лик Істини, то відчуєш загубленість і печаль навіть серед своїх найближчих – друзів та рідних. Як дитина серед братів та сестер, але без матері: для дитини нема нікого ближчого від матері, скільки б рідних не оточувало її. Так і ти відчуєш, що Істина для тебе стала ближчою і дорожчою від усіх тих, з ким ти щодня ділиш трапезу.

Небо
Всі діла твої, не в ім'я Неба і без благословення Неба, принесуть гіркий плід, бо не проллє воно на них свій благодатний дощ і животворне світло.
До чого б не приступав ти, прислухайся до Неба.
Кожен візерунок свого життя плети із небесних ниток.

Марнославство
Наскільки показуєш себе мудрим перед людьми, настільки безумним стаєш перед собою. Чим більше гордишся своїми багатьма достоїнствами перед іншими, тим ясніше видні твої немочі та пороки.
Один солдат розповідав приятелеві, що кожного разу, коли він, хвалячись, описував свої бойові перемоги і власний героїзм, в його свідомості незмінно воскресали образи всіх його поразок і випадки проявлення боягузтва.

Звеличення і ганьблення
Усі ми в цьому світі немов товар на ринку. Одні піднімають нашу ціну до небес, інші не дають і гроша.
Звеличення і ганьблення, які приходять до нас від людей, завжди виробляють в нашій душі роздвоєння: одна половина душі радіє звеличенню, друга сумує через ганьблення, бо в таємній глибині власної свідомості ми відчуваємо, що ні звеличенням, ні ганьбленням про нас не сказано всього. Тверезо дивися і на крайні звеличення, і на крайні ганьблення – бо ти не заслуговуєш ні одного, ні другого, – щоб не здійнятися тобі без крил і не втопитися в безодні відчаю.

Погляд
"Очі – точка зустрічі душ”, - сказав один мудрець. Поглядом душа проникає в душу: він подібний на світильник, яким ми наближаємося до іншої душі, щоб випробувати і пізнати її.
Дивлячись в очі сліпцю в марному пошуку зустрічі, ми переживаємо щось таємниче, що лякає, як лякає темна вода або дім без вікон.
Погляд – міцний ланцюг, яким природа прив'язує до себе людину. Чуттєва людина сприймає природу у видимих образах, вони дивують і захоплюють її. Духовна ж людина в полум'ї свого духу переплавляє всі образи в певний первозданний елемент, захоплюючись цим єдиним елементом. Але і це тільки початок духовності.

Горизонт
Чим вужчий горизонт, тим більше занепокоєння.
Чим ширший горизонт, тим менше занепокоєння.
Чим вужчий горизонт, тем вища самооцінка.
Чим ширший горизонт, тим менша самооцінка.
Якби гордовита кринична жаба опинилася на березі океану, вона б позбулася своєї гордовитості.

Порожнеча та убогість
Чим більше багатство без Бога, тим більша убогість. Чим більше знань без Бога, тим більша порожнеча.
Тільки Бог дає людині багатство та мудрість. Світ без Бога продукує жебраків та дурнів.

День і ніч
Якщо ткати вдень, а вночі розпускати, ніколи не зітчеш.
Якщо будувати вдень, а вночі руйнувати, ніколи не збудуєш.
Якщо молитися Богу, а робити перед Ним погане, ніколи ні не зітчеш, ні не збудуєш дім своєї душі.

Луна душі
Цілий світ подібний на величезне фортепіано, клавіші його – творіння Божі. Якої клавіші не торкнись, почуєш луну своєї душі.

Краса природи
Уся краса природи походить від таємничості Таємничого. Без цієї таємничості Таємничого природа ні на мить не могла би зберегти ту тиху ціломудренну красу, яка світиться крізь неї.
Створена природа – хмаринка, яка прикриває сліпуче сяйво Божественного вогню. Прозорість чи непроникність цієї хмаринки залежать від нашого духовного зору: для витонченого і високого духу вона тонка і прозора, для грубого – темна і непроникна.

Не вір щастю
Будучи багатим, думай, чи зможеш ти достойно переносити бідність.
Будучи щасливим, уявляй, як з гідністю зустріти нещастя.
Коли люди тебе хвалять, думай, чи зможеш гідно переносити ганьблення.
І ціле життя думай, як гідно зустріти смерть.

Неміч
Іноді людина приховує свої немочі від тих, хто її любить, щоб вони не почали гребувати нею. Приховує і від тих, хто хвалить її, щоб вони не почали паплюжити її.
Вона помиляється двічі: по-перше, бо не розуміє, що, якщо вона сама відкриє свої слабкості, її не будуть любити і хвалити менше. Коли ж інші люди відкриють її слабкості, ось тоді вони неодмінно будуть гребувати нею і паплюжити її. По-друге, вона забуває, що є Око, яке бачить і знає про неї все.
Тому краще відкрити свої слабкості перед тим, як вони здобудуть повну владу над нами і стануть очевидні для інших. Бо в молодості переносити ганьблення легше, ніж в старості.

Рай і пекло
Чи може творити добро те, що не існує? - Подивися, скільки добра принесло людству пекло: скількох злодіїв навернуло воно до покаяння; скількох грішників обернуло у святих; скільком злочинам не дало здійснитися!
Чи може творити добро те, що не існує? - Подивися, скільки добра приніс людству рай: скільки добрих діл він надихнув; скільки скорбот перетворив у радість; скільки сліз осушив; в скількох душах пробудив божественну спрагу!
Чи може сотворити добро те, що не існує?

Примирення з долею
Що значить "примирення з долею”?
Одне значення: подібно до вола, безмовно і беззахисно йти на заклання. Друге: подібно до сина, який стужився, радісно спішити в обійми Отця, через смерть, як через останню перешкоду.

Марнославство
Як яблуня не може плодоносити до того, як відцвіте, так і людина не зможе принести плоду духовного, поки не струсить із себе зовнішні наряди і прикраси.

Пилатова правда
Про яку правду ти говориш? Хіба Бог щодня не дає нам в стократ більше, ніж ми здатні Йому вернути? Проте Він не скаржиться на невдячність.
Про які закони ти говориш? Чи здатний ти сповняти той мінімальний обов'язок, який вимагає від тебе закон? Чи можеш ти вважати себе громадянином, а не те що героєм або святим?
Ті, хто з Пилатом на чолі страчували Христа, будуть відповідати не за порушення громадянського закону; вони будуть суджені за розп'яття Спасителя.
Коли людина сповнить усі закони, тоді зможе вона сказати: ось я доросла до тварини, бо тварина живе, точно виконуючи закон. Хто ще не доріс до тварини, чи може дорости до Бога?

П'ять імпульсів
Існує п'ять основних імпульсів, які рухають людьми: власний прибуток і власні задоволення; сімейні та кровні узи; суспільні закони; совість та відчуття присутності Живого Бога.
П'ятий імпульс – перша лінія оборони; якщо людина не втримає її, відступає на другу (четвертий імпульс); не втримавши другу, відступає на третю (третій імпульс) і так далі, до першого. Так відбувається деградація людини, деградація і загибель. Загибель, бо й останню лінію оборони може втратити людина. І тоді їй вже не залишається нічого, крім тупої байдужості до всього, відчаю і – самогубства.

Різні люди
Запитай плотську людину: "Хто ти?” Вона відповість: "Я це я”, маючи на увазі своє тіло.
Запитай душевну людину: "Хто ти?” Вона відповість: "Два антиподи живуть в мені, і я блукаю від одного до другого”, - кажучи про свою інстинктивну та свідому природу.
Запитай духовну людину: "Хто ти?” Вона відповість: "Є Хтось в моїй душі, я простягаю руки, щоб торкнутися Його, але розумію, що руки мої повинні бути просторіші від небес”. Запитай у Нього, хто я?

Прокляття та хвала
Старайся робити для людей те, за що вони спочатку будуть ганити тебе, а вже потім хвалити; і ніколи не роби нічого для того, за що тебе похвалять, але врешті решт прокленуть.
Нерон спочатку хвалив свою матір, яка вела його дорогою гріха, а коли гріх привів його в прірву, він її прокляв.
Дитина буде радіти і дякувати тобі, якщо ти підштовхнеш її санки з гори, але, розбившись, буде проклинати тебе, як винуватця своєї біди.
Грішники будуть обсипати тебе похвалами, коли ти будеш оправдовувати їхні гріхи, але краще не наближатися тобі до їх смертного одру...

Здоровий глузд
Маловір ніколи не пробудить віри в іншому. Ніколи не заслужить довіри гордовитий неук. Люди повстають проти багатства, коли воно в руках скупого; зневажають владу, якщо вона належить безчесним; хворий не повірить хворому лікареві.
Є у людей здоровий глузд і вірне судження. Втомлений мандрівник сердиться на трактирника, який не може запропонувати йому вечерю і постіль, питаючи його: навіщо ж ти назвався трактирником?

Життя і поезія
Одягни своє життя в пісню. Прошу тебе, одягни життя в пісню: тоді ти зможеш відчути гармонію життя і свій зв'язок з гармонією.
Ти можеш аналізувати свою пісню, але не забувай співати. Критики поезії народжуються і вмирають, а пісні продовжують жити. Критика мертвить, пісня живить. Тільки поезія може воскресити прозу. Поезія проросла від дерева життя, проза – з дерева пізнання.
Всі ми знаємо: у неправди короткий вік, істина вічна. Чому ще поезія живе довше від прози: чи не тому, що вона ближче до істини, ближче до життя? Якщо ж одягнеш своє життя у пісню, і ти станеш ближче до істини, ближче до життя.

Посмішка
Над сміхом щастя та стогоном скорботи людей витає певна таємнича посмішка, яка зігріває, але не палить. Посмішка ця цілком не подібна на зневажливу, холодну усмішку циніка. Посмішка матері над дитям або посмішка святого над могутнім, але слабим нагадує цю таємничу, звеличену посмішку.
Що інше ще може означати ця тиха радість, як не співучасть в радості тих, які радіють, і в плачі тих, які плачуть? Про що говорить ця посмішка, як не про те, що надмірна земна радість незабаром зміниться печаллю, а на зміну печалі прийде радість?
Сумно, що зі всіх земних тварин саме ці дві найбільш характерно виражають людське затьмарення – мавпа та гієна. Старайся, щоб радість твоя не була подібна на гримаси мавп, а сум – на безглузду іпохондрію гієни.

Згадай незбагненну і ласкаву посмішку матері і святого, посмішку, яка містить в собі мудрість, милість, любов та вічність. І вічність, бо сміх та плач тимчасові, та посмішка перебуває повіки.

Героїзм та егоїзм
Не вір теоріям та розмовам про закон егоїзму. Його не існує. Господь править світом, а люди – рід Божий.
Людина, яка стрибнула в потік, щоб врятувати того, хто потопає, в одну мить знищує всі ці теорії і припиняє такі розмови.

Природа - відображення людини
Теорія про самолюбство не може бути оправдана природою. Люди занадто легко звинувачують інших у власному злі.
Природа нейтральна до людей. В згоді з людським характером вона настроює свій характер. Поки Адам був слухняний Богу, і природа була слухняна Адаму. Коли він повстав проти Бога, природа збунтувалася проти Адама.
Як будь-яке бажання, думка чи пристрасть діють на ціле тіло людини, так і її характер, настрій, віра та моральність діють на природу. Людська злість може наповнити природу злістю, а милість - милістю.
На Балканах досі народ зберіг віру в те, що дощ, засуха, град, врожайні та голодні часи, здоров'я та хвороби залежать від моральної чистоти народу.
До святих людей природа завжди милостива, до нечистих і злонамірених нещадна.
Природа – відображення людини. Яка людина, такою вона її показує. Природі невластивий егоїзм. Але люди егоїстичні, і тому вони бачать своє спотворене відображення в дзеркалі природи і приписують власну потворність дзеркалу.
Але хіба дзеркало винне в потворності обличчя, яке воно лише правдиво відображає?

Святий і природа
Для святого природа показує минуле. Він вивчив її азбуку, прочитав її слова, вислухав її звуки, зрозумів усе, що вона розповіла йому, і закрив книгу. Тільки в святому природа змогла досягти свою ціль: вона пробудила в ньому людину, вказала йому на Бога і – сховалася з його очей.
Святий безконечно вдячний природі і безконечно милосердний до неї, тому й вона вважає його своїм єдиним на землі справжнім другом.
Воістину нема більш зворушливої картини, ніж дружба святого та диких звірів. І це незважаючи на те, що він дивиться на неї, як дорослий на дитячі забави: от ще один погляд, ще одна співчутлива посмішка, ще один ніжний спогад, – і мандрівнику знову час в дорогу, вперед і вгору, через усі незгоди. Він повинен забути про все. Залишити все, щоб пізнати і здобути все.
Для гурмана природа – майбутнє, для художника – теперішнє, для святого – минуле.

Де ти закопаєш убитого?
Неважливо, чи вмреш від хвороби, чи від руки людини. Але хвороба не буде відповідати за смерть, а людина буде. Який повчальний приклад бджоли: за укус вона платить власним життям.
Всі вбиті тобою мають два місця спочинку: одне – в світі іншому, друге – в твоїй совісті.
Де б ти не закопав убитого, в північ він прокинеться в твоїй душі і стане задавати тобі питання, на які, обливаючись холодним потом, совість твоя буде відповідати до світанку.

Без Бога як без повітря
Як птах, потрапивши у безповітряний простір, відразу спрямує свій політ геть, назад, так і ти відвернись і втікай від зібрання невіруючих, бо серед них ти не зможеш втриматися на крилах, але впадеш. Знову прошу тебе: як птах, що потрапив у безповітряний простір, відразу спрямує свій політ геть, назад, так і ти відвернись і втікай від зібрання невіруючих, бо серед них ти не зможеш втриматися на крилах, але впадеш.
Бог – повітря твоєї душі. Без цього повітря душа твоя впаде на землю і буде повзти в пороху, як змія.

Нещастя
Нещастя, яке Господь допускає нам перетерпіти, краще від щастя, яке ми самі собі будуємо.
Своїм вірним Господь завжди вчасно допускає страждання. Це – голос приятеля, який о півночі будить сплячого: пожежа!
І мудрий, залишивши палаючий дім, втікає, рятуючи своє життя. А безумний сидить і стогне серед вогню, поки не загине разом зі спаленим домом.

Новини дня
Новини дня:
люди вбили російського царя, щоб жити краще;
люди вбили польського президента, щоб жити краще;
люди вбили грецького міністра, щоб жити краще…
Медицина за останнє століття не зробила великих досягнень в хірургії. І політична хірургія також не набагато випередила політичну терапію: переважає метод ампутації, і ампутації здійснюються без вагань, проте кров без перерви сочиться із спотвореного тіла.
Але, як звичайно, вбивці в програші: вбиті продовжують відігравати в суспільстві роль, зовсім не меншу, ніж при житті. Це розуміють всі, бачать всі, стараються зупинити кров, яка витікає із організму суспільства, але одночасно планують і готують чергову ампутацію, чергову різню.

Плотське
Плотські люди легко пристосовуються до цього світу. Духовні завжди відчувають себе в ньому прибульцями та чужаками.
Плотські шукають і говорять, що знаходять джерело свого походження в купі гною в подвір'ї власного дому, тому, порівнюючи себе з нею, відчувають гордість за свій людський образ.
Духовні шукають і знаходять свої корені високо, над зоряним полум'ям, в неосяжному для розуму і в невимовній чистоті, і тому смиряються та сумують, бачачи, як далеко вони відхилилися від образу Божого.
Духовні не побиваються над питанням: хто створив мене? – розуміючи, що нікого в цілому всесвіті не можна назвати Творцем усього, крім єдиного Бога.
Плотські, мучачись над цим питанням, знаходять відповідь в купі гною в подвір'ї власного дому, тільки би їм нікого не боятися і не соромитися.

Серце та Євангеліє
З пороху серце твоє, з пороху і папір, на якому написане Євангеліє. Але Дух Святий Животворящий писав по цьому пороху. Тому один лист адресований іншому, перший розкриває другий, другий пояснює перший.
Коли світ своїми пристрастями спалить один, тоді й другий в небезпеці пожежі.

З Богом нас розділяє неправда
З Богом нас розділяє неправда. Сказати, що з Богом нас розділяє істина, те саме, що сказати, що з Богом нас розділяє Бог.
Неправдиві думки, неправдиві слова, неправдиві почуття, неправдиві бажання – ось сукупність неправди, яка веде нас до небуття, ілюзій та боговідречення. З цієї дороги нема повернення без важкого життєвого потрясіння, поки людина, осліпнувши, як Савло, не впаде на землю і поки Бог не підніме її з пороху та немочі і не поверне їй зір.

Рівність
Бог є любов, але Бог не є рівність. Рівність вигнала би і справедливість, і любов, вигнала б моральність.
Чи любить чоловік жінку за рівність?
І чи мати любить свою дитину за рівність?
Хіба друзі люблять один одного за рівність?
Нерівність – основа справедливості та збудник любові.
Поки живе любов, ніхто не згадає про рівність.
Поки панує справедливість, ніхто не думає про рівність.
Коли зникає любов, люди говорять про справедливість і мають на увазі рівність.
Коли за любов'ю зникає і справедливість, починають говорити про рівність і мають на увазі аморальність, тобто, вигнану моральність підміняють гріховністю.
На могилі любові виростає справедливість, на могилі справедливості росте рівність.

Більше віри
Деяким хворим лікарі рекомендують велику дозу ліків, наприклад: пийте як можна більше води!
Віра – найбільш корисний лік для нашої душі, якщо його вживати в найбільшій дозі. Вір більше!

Аналіз
Аналіз вбиває любов. Тому наука – холодить. Тому говорять не про красу знання, а про корсить його.
Той, хто любить ніколи не запитує про вік, походження та добробут своєї коханої. І одухотворена душа, тобто, запалена любов'ю до Бога, анітрохи не погоджується на "аналізування” Бога.
Любов проганяє зважливість, як непотрібного споглядача. Але зате з'єднує воєдино три промені – розум, серце та душу – і запалює їх в одну свічу.

Розлука
Розлука ворогів підсилює обопільну ненависть.
Розлука друзів зміцнює взаємну прив'язаність.
Розлука матері з дитиною загострює їх любов.
Наша розлука з Богом помножує любов Божу до нас. Коли ми відчуваємо це, нас, як розжарене залізо, пече сором і ми спішимо повернутися до Нього швидше, ніж втікали від Нього. І повертаємося з більшою любов'ю.
Історія більшості людських душ – це чергування тимчасової втечі і поспішного повернення до Бога.
О, тільки б в наші останні дні на землі не виявитися нам в розлуці з Богом, а бути як можна ближче до Його обіймів!

Різні блага
Якщо, віруючи в Бога, ти думаєш, що чуттєві та природні блага – єдині блага, які Господь зсилає людині ти неправильно думаєш про Бога.
Будь-які чуттєві та природні задоволення завершуються гіркотою. А Бог не мисливець, який солодкою приманкою приваблює звіра в капкан.
Чуттєві та природні блага - дари з другої руки Божої. Божі дари з першої руки – дари духовні.
Чуттєві та природні блага Бог дає людям з єдиним наміром – нагадати ними про найвище, найсолодше і вічне благо; вони передобраз майбутніх благ. Безумний той, хто цього не розуміє, і нещасний той, хто цього не засвоїть.
Чуттєві та природні блага, так само як і цілий неосяжний всесвіт, лише заклик Царя на бенкет. Щасливий той, хто, не втішившись лише закликом, поспішить відгукнутися Самому Цареві. Благо тому, хто запрошення не прийме за бенкет.
Нещасний і двічі нещасний той, хто задовольниться запрошенням і в суєті та марнославному безумстві забуде про Царя.

Життя істинне
Як дивно це не звучить, але це правда: ми приходимо в цей світ, щоб спасатися від нього. Так само як люди йдуть на війну не заради насолоди війною, але щоб врятуватися від неї!
Заради більшого блага люди йдуть воювати; заради більшого блага, ніж земне життя, ми народжуємося в цей світ. Заради вічного і кращого життя ми народжуємося в це життя.
Правдиві християни завжди вважали своє життя військовою службою. І як солдати рахують дні своєї служби і з радістю думають про повернення додому, так і християни постійно пам'ятають про кінець свого життя і повернення в свою Небесну Батьківщину.

Зміст життя
Коли буття людини не наповнене Богом, воно не наповнене і життям: воно те саме, що й безвихідна, мертва порожнеча.
Все є порожнеча, вакуум, якщо не наповнене Богом.
Будь-яка душа мертва, якщо не сповнена Богом.
Люди живі настільки, наскільки в них живе Бог. Бо тільки Бог – життя.
Тому вважати всіх людей однаково живими – ілюзія. Є живі та неживі, що залежить від міри Бога в них, міри життя, яке вони несуть в собі.
Зі страхом кажу тобі: є неживі люди. Їх немовби нема. І вони відрізняються від живих так само, як відрізняються предмети у сні від предметів наяву. Хоча неспокушуваним вони здаються такими самими живими!
Вони ж існують! Хіба їх нема? – запитаєш ти. Так, але і, коли загасне вогнище, дим ще довго витає над попелищем.

Досягнення
Будь-яке досягнення, в навчанні чи в праці, завойоване працею і зусиллям, але без Бога, збільшує спрагу досягнень. Нехай ти вклав в своє досягнення дуже завзяту працю, але без Бога воно гріх. А будь-який гріх збільшує спрагу нового гріха.
Те ж, що набуто з іменем Божим, робить людину щасливою, бо вгамовує спрагу.

Лихослів'я
Про яке зло люди говорять з особливим задоволенням? – Про чужі гріхи та свої перемоги.

Боротьба за життя
Дивися, не піддайся ілюзії, яку прийнято називати "боротьбою за життя”. Ці слова мають сенс, тільки якщо означають: "боротьба за Бога”, інакше вони безсенсовні. Для того ж, хто знайшов своє життя в Бозі, не існує ніякої "боротьби за життя”.
Бог не веде ні з ким ніякої боротьби. Сама присутність Божа – перемога.
Боротьба за життя в загальноприйнятому значенні означає боротьбу за більш тривале життя тіла на землі. Отже, це не боротьба за життя, а боротьба за тіло.
Ілюзійність цього девізу видна з того, що люди, які не знали про нього, не робили культу зі свого тіла, жили часто довше і щасливіше від тих, хто слідував йому.
Життя за бажанням дається Начальником Життя.
Уяви, що наповнені маслом горщики стали б боротися між собою за те, якому зберегтися, а якому бути розбитим. Що зробить майстер? Він виллє з них масло, яке дорожче від горщиків, поспостерігає якийсь час за кумедною боротьбою горщиків і нарешті переб'є їх і наробить нових.
В тих, хто не думаючи про Бога як Джерело Життя, бореться за життя, Він забирає Своє життя і Дух, залишаючи порожні горщики.

Миколай Сербський