1.  Оповідли про авву Арсенія, що пізно в суботу на світанку недільного дня він лишив сонце поза собою і простягав руки свої до неба та молився доти, поки сонце не засяяло йому в обличчя; після того він сідав.
2.  Браття питали авву Агатона, кажучи: Яка чеснота в подвижництві вимагає найбільшої праці? Він відповів: Простіть мені, я думаю, що немає більшої праці, як молитися Богові без розсіяння; бо завжди, як чоловік хоче молитися, ворог старається відволікти його, бо демони знають, що ніщо так не протидіє йому, як молитва до Бога. І в кожному подвизі, який би не звершував чоловік, під час його сповнювання отримує він заспокоєння, а молитва до останнього віддиху вимагає боротьби.
3. Авва Дула, учень авви Висаріона оповідав: якось зайшов я до келії мого авви й застав, що він стояв на молитві, а його руки простягнуті до неба. Так він робив протягом чотирнадцяти днів. Після того він покликав мене і мовив: Іди за мною! І ми вийшли та й пішли в пустиню. Відчувши спрагу, я сказав йому: Авво, я хочу пити! Старець узяв милоть, відійшов від мене як каменем кинути і, відправивши молитву, приніс милоть повну води. Ми вирушили в Лико, поки не прийшли до авви Йоана. Привітавши його, ми звершили молитву, а відтак сіли розмовляти про видіння, яке хто бачив. Авва же Висаріон сказав, що вийшло повеління від Господа, щоб зруйнувати храми. Так і сталося, і вони були знищені.
4.  Сказав старець Евагрій: Коли ти безпечний, то молися, як написано. Молися ж зі страхом і трепетом, тверезо й пильно. Так треба молитися, особливо через поганих і каверзних, невидимих наших ворогів, що хочуть у тому нам напакостити.
5.  Іще сказав: Коли ворожий помисел приступає до твого серця, то нічого иншого не вишукуй, тільки молитву, на ворога же вигострюй меч сліз.
в. Якось блаженному Епіфанієві, єпископові Кипрському, донесли від авви одної оселі в Палестині: за твоїми молитвами, ми не полишаємо правила, але щиро виконуємо і в третій, і в шостий, і в дев'ятий час та відправляємо вечірні молитви. А він зрозумів діло і оповістив їм, кажучи: Бачу, що инші години дня ви проводити без молитви, бо істинному ченцеві треба мати безнастанно молитву в своєму серці.
7.  Раз авва Мойсей прийшов до криниці зачерпнути води й побачив там авву Захарію, що молився, і Божого Духа, як голуба, що сидів на ньому.
8.  Як була вечеря любови й брати їли і розмовляли, то авва Ісая, Пелісійський пресвітер, сказав їм із докором: Мовчіть, браття! Я видів брата, що їв із вами й пив ті самі ваші чаші, — а молитва його здіймається, як вогонь перед Богом.
9.  Авва Лот прийшов до авви Йосифа й каже йому: Авво, я по своїй силі творю малий піст, і молитву, і роздумую, і мовчу, і по своїй силі тримаю себе неоскверненим помислами, тож що мені ще робити? А старець встав, простягнув свої руки до неба, й десять його пальців були, як десять вогняних свічок. І каже: Як хочеш, будь весь вогнем.
10.  Якось деякі ченці, так звані Евхити, прийшли до авви Лукія до Енату. І спитав їх старець, кажучи: Яка ваша ручна праця? Вони відповіли: Ми не займаємося ручною працею, — але, як каже апостол, безнастанно молимося. І сказав старець: Ви й не їсте? — Їмо, — відповіли вони. Старець мовить: Хто молиться за вас, коли ви їсте? І ще сказав їм: Ви й не спите? — Спимо, — відказували ті. Старець мовить: Хто молиться за вас, коли ви спите? І не знайшли що йому на це відповісти. Тоді старець сказав їм: Простіть мені, ви не робите, як говорите.
Я ж вам покажу, що, займаючись своєю ручною працею, я безнастанно молюся. Розмочивши трохи пруття, я сідаю з Богом, плету з них мотузок і говорю: Помилуй мене, Боже, з великої ласки Твоєї, та з безмежности милосердя Твого загладь беззаконня моє (Пс. 50, 3). І сказав їм: Чи це не молитва? Ті відповіли: Молитва. Старець сказав: Весь день проводжу в роботі й заробляю менш-більш шістнадцять монет, і дві з них подаю в двері убогим, а за решту їм. І той, що приймає дві монети, молиться за мене як я їм або як сплю, — і за Божою благодаттю в мене твориться безнастанна молитва.
11.  Дехто спитав авву Макарія: Як нам треба молитися? Старець відповів їм: Не треба багато говорити, але часто здіймати руки й мовити: Господи, як Ти хочеш і як знаєш, помилуй мене! Коли ж нападає спокуса, говори: Господи, поможи! А Він знає, що для нас корисне, і так робить з нами.
12.  В часи Юліяна-бунтівника, коли він із військом зійшов у діл Персії, то послав демона, щоб він чим скоріш ішов на захід і приніс йому відтіля якусь відповідь. Коли ж демон прийшов на те місце, в якому жив самітник, то перебув десять днів без руху й не міг іти далі ні в день, ані в ночі, бо чернець у ці дні не переставав молитися. І демон без вістки вернувся до того, що його послав. А він спитав його: Чому ти забарився? Демон відповів: І забарився, і повернувся назад, не зробивши нічого; бо я перебув десять днів на сторожі біля ченця Поплія, коли він перестане молитися, щоби йти дальше. Але він не переставав, і тому я не міг йти, та й вернувся, нічого не зробивши. Тоді безбожний Юліян розсердився і сказав: вернися назад, я помщусь йому. Але через декілька днів Юліяна за волею Провидіння було вбито. І зараз же один із полководців, що був із ними, пішов, узяв усе, що мав, і роздав убогим, і прийшов до старця, щоб стати ченцем. І, ставши великим подвижником, упокоївся в Господі.
13.  Оповідали про авву Титоя: коли він один став на молитві й не опускав своїх рук, то його ум захоплювався в горі. Тому, як доводилося йому молитися з братами, він ставав скоріш опускати руки, щоб його ум не захоплювався і не чинив перепони иншим.
14.  Один брат прийшов раз до прозорливого старця і просив його, кажучи: Помолися за мене, отче, бо я немічний. Старець сказав братові у відповідь те, що колись промовив один із святих: Той, хто наливає оливу на свою руку, щоби намазати слабого, сам наперед приймає масть від оливи. Так і той, що молиться за брата, поки йому принесе користь, сам отримує користь за вияв своєї любови. Тож, молімося, брате мій, один за одного, щоб ми спаслися; бо й апостол переконує, кажучи: Моліться один за одного, щоб вам видужати (Як. 5, 16).
15.  Старець говорив, що безнастанна молитва скоро приводить ум до поправи.
16.  Один із старців говорив: Як ніхто не може бачити свого лиця в мутній воді, так і душа, — як не визволиться від невластивих їй помислів, не може молитися споглядальною молитвою.
17.  Один старець прийшов раз на Синайську гору, а як відходив відтіля, стрінув на дорозі брата, що, зітхаючи, говорив старцеві: Ми журилися, авво, посухою. Старець каже: Чому не молитесь і не призиваєте Бога? Брат сказав йому: І молитву творимо, і прошення, але дощу немає. Старець каже: Чому ж не молитесь усильно? Чи хочеш знати, що це таке? Станьмо на молитву. І, простягнувши руки до неба, помолився і зараз випав дощ. І брат, бачачи те, налякався і впав та поклонився йому. Але старець зараз же втік відтіля.
18.  Браття оповідали: Якось ми прийшли до старців, і коли за звичаєм відбувалася молитва, привітали один одного й сіли. А після розмови, маючи намір відійти, просили знову звершити молитву. Тоді один зі старців сказав нам: Що ж ви не молитесь? Ми відповіли йому: як ми прийшли, авво, була молитва, а від того часу досі розмовляємо. Він сказав: простіть, браття, бо один брат, що сидів із вами і розмовляв, відмовив тридцять три молитви. І коли він це сказав, вони звершили молитву й відпустили нас.
19.  Один самітник побачив, як один демон під'юджував иншого демона, прийти і розбудити ченця. І чує таку відповідь: Не можу цього зробити, бо я його будив, а він, уставши, спалив мене, бо співав псалми і молився.
20.  Спитали старця: Що значить безнастанна молитва? І відповів: Моління, що його засилають до Бога із самої глибини серця з проханням про те, що корисне. Бо не тоді тільки ми молимося, коли стоїмо на молитві, але істинна молитва є та, коли ми можемо завжди в собі молитися.
21.  Один брат мовчав у пустині в своїй келії, й дуже мучився від пригнічення духу, будучи спонуканим вийти з келії, але говорив сам собі: Душе! Ти не занепадеш, сидячи в келії, досить з тебе того, що нічого не робиш такого, щоб нікого не спокутувати, нікому не шкодити, ані не зазнавати шкоди від кого-небудь. Ти знаєш, від яких бід спас тебе Господь на те, щоби ти могла мовчати й зосереджено молитися Богові, ти не говориш пустого, не слухаєш некорисного, не бачиш нічого, що шкодить тобі. Одну маєш в собі боротьбу сердечну, та сильніший є Бог, і її заспокоїть, як я проситиму покори, бо Він знає мою слабість в усьому, тому й допускає, щоби я мав спокуси в душі. Коли він таким способом роздумував сам із собою, мав багато потіхи задля безнастанної молитви. Науку ж цю мав цей брат від святих Отців, що постарілися в пустині.
22.  Старець мовив: Диво-дивне! Ми приносимо молитви, уявляючи собі Бога, що присутній і слухає наші слова, а коли грішимо, то чинимо так, наче б Він не видів нас.
23.  Брат спитав старця: Чому мене бентежать помисли, коли я стою на молитві? І отримав відповідь: Бо диявол, що від початку не хотів поклонитися Богові всіх, скинений з неба, став непричетний до Божого Царства; тому, бажаючи з нами зробити те саме, він утримує нас від молитви.