1. Якось дехто з отців прийшли до авви Йосифа в Панефо спитати його, як приймати братів, що здалеку приходять до них: чи треба бути до них поблажливими й говорити з ними свобідно? І поки вони спитали старця, старець сказав своєму учневі: Дивися, що я хочу сьогодні зробити, і чекай. Старець поставив два стільці, — один ліворуч, а другий праворуч себе і сказав: Сідайте. І, ввійшовши до своєї келії, надягнув на себе стару одіж і вийшов з келії і перейшов поміж ними. І, вернувшись, одягнув свою одіж і знову вийшов і сів посеред них. А отці, дивуючись, дивилися на діла старця. І сказав їм старець: Чи бачили ви, що я зробив? — Так, — кажуть вони. Мовить до них: Чи змінився я від огидної одежі? — Ні, — відповідають. Старець ще каже: А чи не змінився від доброї одежі? — Ні, — відповідають. Сказав їм на те: Отже, коли я один і той самий у тій і иншій одежі, коли перша не змінила мене, то й ми таким способом маємо чинити — приймаймо братів за святим Євангелієм: Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові (Мт. 22, 21). Тож, як приходять браття, приймаймо їх зі щирістю, а як залишимося самі, тоді потребуємо туги, щоб вона перебувала із нами. Вони ж, почувши, здивувалися, що старець сказав їм те, що в них було на серці, заки вони спитали його, і прославили Бога.
2.  Авва Касіян сказав: Прийшли ми раз із Палестини до Єгипту до одного з отців і коли він прийняв нас з любов'ю, ми спитали його: чому ви, приймаючи чужосторонніх братів не дотримуєтесь правила вашого посту, як це ми прийняли в Палестині? А старець у відповідь сказав нам: Піст усе зі мною, а вас я не можу мати все при собі. Хоча піст — діло корисне й необхідне, одначе він у вашій волі, а діло любови ми сповняємо в необхідності, як вимагає Божий закон. Отже, прийнявши одного з вас у виді Христа, як довжник, служитиму з усією щирістю. Коли ж відпущу вас, можу відновити правило посту. Чи ж можуть постити весільні гості, доки жених з ними?... Але настане час, коли в них візьмуть жениха, й тоді вони поститимуть за тих днів (Мт. 2, 19-20).
3.  Іще мовив: Ми прийшли до одного старця, і він запропонував нам трапезу. Коли ми наситилися, він упрошував ще прийняти їжі. Коли ж я сказав: «не можу», старець відповів: Шість разів я трапезував з різними захожими братами й, частуючи кожного, їв із ними, але й тепер я ще голодний. А ти їв один раз, тож невже ти наситився так, що не можеш більше їсти?
4.  Раз у скиті дано наказ: Постіть цей тиждень і зробіть пасху*. Але трапилося браттям з Єгипту прийти до авви Мойсея. Старець приготував їм трохи вареного. Коли його сусіди побачили дим, сказали клирикам: ось, Мойсей переступив заповідь отців і приготував варене. Вони сказали: Як він прийде, ми скажемо йому. Як настала субота, клирики, знаючи велике життя авви Мойсея, кажуть йому перед народом: Авво Мойсею, ти переступив заповідь людську і сповнив заповідь Божу.
5.  На другому тижні Чотиридесятниці прийшов брат до авви Пімена, відкрив свої помисли й, утішившись, каже йому: Я мало що не покинув був намір бути тут сьогодні. Старець каже йому: Чому ж? Брат відповідає: Я думав, що задля Чотиридесятниці ти не відчиниш мені дверей. Авва Пімен каже йому: Ми не вчилися замикати двері дерев'яні, а більше - язик.
6. Брат сказав авві Піменові: Коли я даю своєму братові трохи хліба або що иншого, то диявол очорнює цю милостиню, як таку, що її вчинено задля догоди чоловікові. Старець каже йому: Хоч би й це було задля лести, то ми маємо давати братові необхідне. Й оповів йому таку притчу: в одному місті жили два рільники. Один із них посіявши, зробив мале й нечисте, а инший, полінувавшись сіяти, не придбав нічого. Якщо настане голод, котрий із них знайде щось для прожиття? Брат сказав у відповідь: Той, що зробив мале й нечисте. Старець каже йому: Так і ми, сіймо, хоч і небагато й нечисто, аби не вмерти з голоду.
7.  Брат спитав його: Скажи мені слово. Старець відповідає йому: Скільки можеш, займайся ручною працею, щоби з праці рук своїх давати тому, хто потребує, бо написано: милосердям і правдою покутується гріх (Прип. 16, 6). Брат каже йому: Що таке правда? Старець сказав у відповідь: Правда тут значить жити покірливо і давати милостиню.
8.  Брат прийшов до якогось старця, а, відходячи, каже йому: Прости, авво, що я відволік тебе від твого правила. Старець сказав йому у відповідь: Моє правило таке, щоби заспокоїти тебе і відпустити з миром.
9. Близько кеновії жив самітник, що робив багато подвигів. Сталося так, що зайшли деякі до кеновії й змусили його їсти не в свій час. Браття після цього кажуть йому: Авво, чи не журишся ти тепер? Він сказав їм: Я журюся тоді, як сповню власну волю.
10.  Говорили про одного старця з Сирії, що він жив при шляху до пустині, а його ділання було таке: Коли б не приходив із пустині чернець, він заспокоював його з доброю уважністю. Раз прийшов один самітник і старець заспокоїв його, та той не схотів спожити їди, кажучи: Я пощу. А старець зажурився і сказав йому: Не минай, прохаю, слуги твого (Бут. 18, 3). Прошу тебе, не погорди мною. Ходім, помолимося, — ось, і дерево тут; кому воно поклониться під час молитви, того й наслідуймо. Самітник вклякнув на молитву — й нічого не було. Вкляк і гостинний старець — і зараз же дерево зігнулося до нього. І, отримавши такий знак, вони подякували Богові, що творить чудесне.
11.  Прийшло двоє братів до одного старця. А в старця був звичай не їсти щодня страви. Коли він побачив братів, прийняв їх з радістю і сказав: Піст має нагороду. І ще: той, хто їсть з любови, сповнює дві заповіді, бо він полишає власну волю і сповнює заповідь, заспокоївши братів.
12.  Був один старець, що жив на пустинному місці. А був і другий далеко від нього, маніхей, і був він із числа пресвітерів. Коли маніхей пішов відвідати якогось свого одновірця, то застав його вечір у тому місці, де жив старець. І вагався, бажаючи постукати в двері, щоби ввійти і заночувати в нього, бо він знав, що старець знав його, як маніхея, і думав, що не схоче його прийняти. Але, змушений конечністю, постукав. Старець відчинив двері, а пізнавши його, посадив із радістю, заохотив його помолитися і заспокоївши його, сам пішов на спочинок. А маніхей вночі застановився і дивувався, кажучи: Як це не з'явилося в нього до мене жодної підозри? По правді, — це чоловік Божий. І прийшовши, упав йому до ніг і мовив: Від цього дня я православний; і таким чином залишився з ним.
13.  Один тивейський чернець мав від Бога дар служіння, щоби кожному з тих, що приходять, служити на користь. Якось довелося йому роздавати християнську милостиню в якому селі. Коли це прийшла до нього за милостинею якась жінка, зодягнена в ганчір'я. Побачивши, що вона одягнена в ганчір'я, чернець опустив руку, щоб дати їй багато, але стиснулася його рука і взяла небагато. Ось, прийшла инша, добре зодягнена — й, бачачи її шати, чернець опустив руку, щоб взяти небагато; але простерлася рука його і взяла багато. І спитав він про ту й ту жінку, й дізнався, що та, що носить гарні шати, походить зі знатного роду, та збідніла й тільки для годиться мала такі шати; а друга — вдова, що має достатній маєток, навмисне зодягнулася в лахміття.
14.  Був один чернець, що мав брата світського — вбогого, і як що виготовляв, давав йому. Але наскільки подавав йому, настільки той більше біднів. Брат прийшов і розповів це одному старцеві, а старець сказав: Коли хочеш мене послухати, то не давай йому більше, але скажи йому: Брате, як я мав, то давав тобі, а тепер ти, що матимеш зі своєї праці, приноси до мене. І якщо він коли принесе, то візьми від нього і де побачиш мандрівника, або вбогого, дай йому те, й попроси, щоби за нього помолилися. Вернувся брат і так зробив. Коли прийшов брат — світський, він сказав йому, як йому заповів старець. І той відійшов зажурений. І ось, першого дня взяв він зі свого городу дрібної трави і приніс йому. Брат узяв це й роздав старцям, прохаючи їх помолитися за нього, й світський одержав благословення і вернувся до свого дому. Після того приніс йому ще городини і три хліби. Брат узяв те, зробив, як перше — й світський знову одержавши благословення, вернувся. Коли світський прийшов утретє, приніс на велику ціну риби й вина, а брат, бачачи його, здивувався. Він прикликав бідних і заспокоїв їх. А своєму братові сказав: Чи не потребуєш ти трохи хліба? Він сказав: Ні, пане, - бо як я приймав від тебе милостиню то неначе вогонь входив до мого дому і нищив усе те, що в ньому було. Від тієї ж пори, як нічого від тебе не беру, перебуваю в достатку, і Бог мене благословить. Брат прийшов і розповів це все старцеві. А старець каже йому: Чи ти не бачиш, що діло ченця, — це вогонь, і куди воно приходить, — спалює? А для твого брата корисніше те, щоб він давав милостиню зі своєї пращ і приймав молитви від святих і таким чином діставав благословення.
15.  Один зі старців оповідав: Є дехто, що часто робить багато добра, але лукавий змушує його пильно займатися дрібницями, щоби занапастити нагороду за всі добрі вчинки, які він робить. Коли я жив в Оксиринсі, до одного пресвітера, що давав великі милостині, прийшла вдова і просила в нього хліба. А він каже їй: Йди, принеси мені міру, тоді я відмірю тобі. Вона принесла. Пресвітер обмацав міру рукою і сказав: Велика вона, — й засоромив вдовицю. Коли вдовиця відійшла я сказав: Авво, ти продав хліб вдовиці? Він сказав: Ні, я дав їй як милостиню. Я сказав йому: Коли ти це віддав їй як милостиню, то як же ти звернув увагу на дрібницю і засоромив вдову.
16.  Один старець жив із братом на засаді спільнотного життя. Старець був милосердний. Коли настав голод, то деякі почали приходити до його дверей і отримували милостиню. Всім, що приходили, старець давав пайку хліба. Брат, бачачи це, каже старцеві: Дай мені мою частку хліба, а ти розпоряджуйся своєю часткою як хочеш. Старець розділив хліб і давав милостиню зі своєї частки. І багато з тих, котрі чули, що старець давав усім, приходили до нього. А Бог, бачачи його добру волю, благословив хліби. А як брат з'їв свій хліб, каже старцеві: Авво, тому що в мене мало хліба, то візьми мене знову до спільноти зі собою. Старець сказав йому: Зроблю, як ти хочеш. І знову стали жити разом. Коли настав добрий час, убогі знову почали одержувати милостиню. Одного дня сталося так, що брат увійшов і побачив, що не стало хліба; тим часом прийшов убогий і старець сказав братові дати йому хліба. Але брат заперечив: Авво! Немає хліба. Старець каже йому: Іди й пошукай. Брат увійшов, уважно оглянув і знайшов хлібницю наповнену хлібом. Побачивши це — він налякався і дав бідному. І, пізнавши віру й чесноту старця, прославив Бога.
17. Оповідали про одну дівчину, що в неї вмерли батьки, і вона лишилася сиротою. Роздумавши, вона зробила свій дім готелем для отців зі скиту. Таким чином вона жила, приймаючи мандрівників, і в догідний час служила отцям. За якийсь час минулося її майно і в неї почалися нестатки. Зійшлися з нею розпусні люди і відвернули її від доброї долі. Після того вона почала жити так погано, що дійшла до розпусти. Почули про це отці й дуже зажурилися. Покликали авву Йоана Колова й кажуть йому: Ми чули про ту сестру, що вона погано живе. Коли вона могла, виявляла на нас свою любов. А тепер ми виявімо свою любов і поможім їй. Потрудися піти до неї й мудрістю, що її дав Бог тобі, піднеси її. Авва Йоан пішов до неї й каже воротарці: Скажи про мене пані. Та вона відіслала його, кажучи: Ви раніше об'їдали її, а тепер вона бідна. Авва Йоан каже їй: Скажи їй, бо я можу принести їй багато користи. А її слуги, насміхаючись, кажуть йому: А що ж ти їй можеш дати, коли хочеш бачитися з нею? Воротарка пішла і сказала про старця своїй пані. Дівчина каже їй: Ті ченці все вештаються коло Червоного моря і шукають перлин. Відтак, причепурившись, каже їй: Поклич його. Коли він увійшов, вона прийняла його й сіла на розкішній постелі. Авва Йоан підійшов до неї близько і, дивлячись в її лице, каже: Що це ти зневажаєш Ісуса, що дійшла до такого? Почувши це, вона цілковито заціпеніла, а старець схилив голову й почав сильно плакати. Дівчина каже йому: Авво, над чим ти плачеш? Старець поклонився і знову схилив свою голову і зі слізьми говорить їй: Бачу, що сатана сміється тобі в лице, як же мені не плакати? Дівчина, почувши це, була ще більше вражена й каже йому: Чи є покаяння, авво? Він відповідає: Є. Вона каже йому: Візьми мене, куди хочеш. Ходім, — відповів їй старець. І вона встала, щоб йти за ним. При тому авва Йоан завважив, що дівчина не зробила жодного розпорядження й нічого не сказала про свій дім — і здивувався. Коли вони прийшли в пустиню, настав вечір. Авва, влаштувавши з піску неначе невелике узголів'я для неї і, зробивши знак хреста, каже їй: Засни тут. Зробивши й собі недалеко й закінчивши молитви, які творив, старець положився. Та прокинувся він опівночі й бачить, немов якийсь ясний шлях, що сходить із неба до самої дівчини, й побачив ангелів Божих, що відносили її душу. Він встав, підійшов і торкнув її ногою. Коли ж побачив, що вона вмерла, впав ниць, благаючи Бога, — й почув голос, що говорив: Одна година її покаяння прийнята краще, як покаяння багатьох, що зволікають і не являють нічого подібного такому покаянню.
18. Авва Тимотей, пресвітер, сказав авві Піменові: В Єгипті є одна жінка, що живе в розпусті, а свою нагороду дає в милостиню. Старець сказав у відповідь: Вона не перебуває в розпусті, бо в неї видно плід віри. Довелося матері пресвітера Тимотея прийти до нього, щоби побачитися з ним. Він спитав свою матір: Чи та жінка лишилася в розпусті? Мати каже йому: Навіть збільшила число своїх перелюбників, але й милостиню збільшила. Пішов авва Тимотей і переповів це авві Піменові. А цей сказав: Не перебуває вона в розпусті. Прийшла знову мати авви Тимотея і сказала йому: Чи ти знаєш, що та розпусниця хотіла йти зі мною, щоб ти помолився за неї — але я не взяла її. Він же, почувши, дав знати про це авві Піменові. І каже йому авва Пімен: Краще ти піди і побачся з нею. Авва Тимотей пішов і відвідав її. Коли вона побачила його, вислухала від нього радо Боже слово й дуже плакала і журилася, й сказала йому: Від сьогодні я пригорнуся до страху Божого й перестаю бути розпусницею. І скоро пішла, вступила в жіночий монастир й дуже добре догоджувала Богові.
19. Сказала мати Сара: Добре творити милостиню, бо навіть як хто зразу приносить задля людської сподоби, одначе від людської сподоби доходить до Божого страху.