1.  Сказав авва Дула, учень авви Висаріона: коли ми йшли берегом моря, я відчув спрагу і сказав авві Висаріонові: Авво, я спраглий. А авва помолився і каже мені: Пий із моря, і одразу вода стала солодша, і я напився. Опісля я зачерпнув води в посудину, на випадок, якби згодом схотілося б пити. Як авва це побачив, сказав мені: Навіщо ти зачерпнув води? Я сказав йому: Прости мені, авво, може, ще схочеться пити. І сказав старець: Бог, що є тут, є Богом усюди.
2. В иншу пору, як Висаріонові було треба, він помолився, перейшов пішки Хризорою і вийшов на берег. А я здивувався і поклонився йому, кажучи: Як ти відчував свої ноги, коли йшов по воді? І старець каже: До п'ят я відчував воду, а решта було тверде.
3.  Иншого разу, коли ми йшли до иншого старця, сонце було низько над заходом. А старець помолився, кажучи: Благаю Тебе, Господи, щоби стояло сонце, аж я прийду до раба Твого, — і було так.
4.  Прийшов якось у скит один біснуватий, і молилися за нього в церкві, та не виходив біс, бо був лютий. І казали клирики: Що робитимемо з цим бісом? Ніхто не може його вигнати, крім авви Висаріона. Та як станемо його кликати для цього, він не прийде в церкву. Зробімо ж так: ось, він перед всіма приходить до церкви, улаштуймо, щоби недужий сидів на його місці, а як він прийде, станемо на молитву і скажемо йому: «розбуди брата, авво». Так і вчинили. І як прийшов старець рано, стали на молитву і сказали йому: Розбуди брата, авво. Він сказав йому: Встань і вийди звідси, і зараз вийшов із нього біс, і видужав чоловік від того дня.
5. Говорили старці авві Іллі в Єгипті про авву Агатона, що він добрий брат. І говорить їм старець Ілля: Добрий у своєму поколінні. Кажуть йому: А в порівнянні з древніми? — І відповів: Сказав я вам, що він добрий у своєму поколінні, а щодо древніх, то я видів чоловіка, що міг затримати сонце на небі, як Ісус Навин. І, почувши це, здивувалися і прославили Бога.
в. Одна жінка, що мала в грудях недугу, звану раком, почула про авву Лонгина й шукала нагоди стрінутися з ним. Він жив дев'ять миль на захід від Олександрії. Коли ж шукала його жінка сталося так, що той блаженний збирав дрова коло моря; коли побачила його жінка, не знаючи, що то він сам, питає його: Авво, де живе Божий раб, авва Лонгин? А він сказав: Чого ти хочеш від того обманця? Не йди до нього, бо він обманець. Чого ж тобі треба? Жінка показала недугу. Старець перехрестив те місце і відпустив жінку, кажучи: Йди, Господь тебе оздоровляє. А Лонгин не може тобі допомогти. Жінка повірила слову і відійшла, і скоро виздоровіла. Коли вона оповідала про це декому й описувала старця, дізналася, що то був сам авва Лонгин.
7.  Ще якось инша жінка, що мала на руці невиліковну недугу, прийшла з иншою жінкою і стала ждати під віконцем старцевої келії, бо він сам там сидів. Він відсилав її, кажучи: Йди геть, жінко. Та вона далі стояла і не говорила нічого, бо боялася. Коли ж він пізнав і розвідався, чого їй потрібно, встав, замкнув перед нею віконце та сказав: Іди, нема в тебе нічого злого. Й одужала жінка від цієї години.
8.  Ще иншого разу принесли до нього біснуватого; та він сказав тим, що принесли: Я не можу вам нічого зробити, але краще йдіть до авви Зенона. Авва Зенон став на молитву й почав щемити біса, проганяючи його. А біс закричав: Може, думаєш, що задля тебе виходжу? Оце авва Лонгин молиться і говорить на мене Богові — і я відходжу, бо боюся його молитов, а тобі я й відповіді не дав би.
9.  Говорили про авву Макарія, що він, ідучи зі Скиту і несучи кошики, сів і молився, кажучи: Господи, Ти знаєш, що я не маю вже сили. І одразу опинився він над рікою, біля того місця, куди йшов.
10.  Мав якийсь чоловік у Єгипті розслабленого сина й приніс його до келії авви Макарія та, лишивши хлопця у сльозах біля дверей авви, відійшов поодалік. Старець виглянув, побачив хлопця, що плакав, і каже йому: Хто тебе сюди приніс? Хлопець відповів: Мій батько полишив мене тут і відійшов. Каже йому старець: Устань, пошукай його, і одразу хлопець встав, знайшов свого батька і пішли вони, радіючи, до свого дому.
11. Авва Сисой говорив: Як був я у Скиті з аввою Макарієм, пішли ми разом із ним жати сім нив, коли це якась жінка, вдовиця, що збирала за нами колосся, не переставала плакати. Прикликав тоді старець власника поля і сказав йому: Що з тією старицею, що вона плаче? А він каже: Її чоловік мав від когось заставу, та нагло помер і не сказав, де його положив, а господар застави хоче її й дітей собі в невільники. Каже йому старець: Скажи їй, щоби прийшла, коли ми відпочиватимемо під час спеки. Коли жінка прийшла, каже їй старець: Чого так плачеш безнастанно? А жінка каже: Мій чоловік умер, взявши заставу від одного чоловіка й, умираючи, не сказав, де її поклав. І мовив їй старець: Ходімо, покажи мені, де ти поховала чоловіка. І взяв братів та вийшов з нею. А як прийшли на місце, сказав старець жінці: Іди собі додому. І коли ми помолилися на цьому місці, покликав старець мертвого, кажучи: Де ти поклав чужу заставу? А він відповів: У моєму домі вона схована в ногах моєї постелі. І сказав йому старець: Засни знову до дня воскресення. Як побачили це брати, впали зі страху йому до ніг. А старець сказав їм: Не задля мене робилося це, бо я ніщо, тільки задля цієї вдовиці й сиріт учинив Бог це діло; а велике те, що Бог шукає безгрішної душі, й чого б вона не попросила, одержує. Він прийшов і сказав удовиці, де лежить застава; вона ж узяла її, віддала господарю і визволилася сама й її діти. На вістку про це всі дуже прославили Бога.
12.  Авва Милисій переходив через одне місце і побачив, що якісь люди тримають ченця, як винного в убивстві. Старець підійшов і розпитав брата, а пізнавши, що на нього звели наклеп, каже тим, що його тримали: Де вбитий? Ті показали йому мертвого. Він підійшов до вбитого й звелів усім молитися. Коли сам простягнув руки до неба, мертвий воскрес. І сказав йому старець при всіх: Скажи нам, хто тебе вбив? А він сказав: Я увійшов до церкви і дав пресвітерові гроші, а він устав, задушив мене і відніс та кинув мене у монастир авви. Але прошу взяти від нього гроші й віддати моїм дітям. Тоді сказав йому старець: Іди, спи, аж прийде Господь і збудить тебе. І він одразу знову упокоївся.
13.  Прийшло раз багато старців до авви Пімена; один мирянин, родич авви Пімена, мав хлопця, в котрого за дією диявола обличчя було відвернене назад. І як побачив його батько, що в Пімена зібралося множество старців, взяв хлопця і сів плачучи перед монастирем. Тоді вийшов якийсь старець і, побачивши його, спитав: Чого ти плачеш, чоловіче? А він сказав: Я родич авви Пімена, а це сталася така спокуса з моєю дитиною І хотіли ми принести його до самого старця, та боїмося, що він не схоче нас видіти. І як довідається, що я тут, пошле прогнати мене; та, знаючи про вашу присутність тут, я наважився прийти. А тепер, як хочеш, авво, візьми дитя й змилуйся наді мною та помолися за нього. Старець узяв його, вернувся до зібрання старців і вчинив обачно: як приніс, нічого не сказав авві Піменові, тільки, почавши від молодших братів, говорив: Хрести дитя знаком хреста. Змусивши усіх по порядку хрестити маля, підніс його до авви Пімена. Та він не хотів його перехрестити, але отці просили його, кажучи: Зроби, авво, як і всі ми. А він, зітхнувши, встав і помолився, кажучи: Боже, уздорови свій твір, щоби не володів ним ворог. І, перехрестивши його, зцілив і віддав батькові здоровим.
14.  Оповідав один із отців про авву Павла, що жив у долішніх сторонах Єгипту, у Тиваїді, що він тримав у руках гадюк і скорпіонів і розривав їх по половині, немов якусь тканину павука. Браття поклонилися йому і сказали: Скажи нам, що ти робив, що отримав таку благодать? А він відповів: Простіть мені, отці. Якщо хтось здобуде чистоту, все покориться йому, як Адамові, коли він перебував у раю, поки переступив заповідь.
15.  Один мирянин, що мав сина, ішов до авви Сисоя на гору авви Антонія, та під час дороги умер його син. А він не журився, тільки взяв його до старця з непохитною вірою і припав до нього з сином, немов кланяючись, щоби отримати благословення від того старця. А вставши, лишив батько хлопця біля ніг старця і вийшов з келії. Старець же думав, що дитина кланяється йому і каже: Встань і йди геть, бо не знав, що той умер. А він зараз воскрес і вийшов. Як побачив його батько, здивувався і, вийшовши, поклонився старцеві та звістив йому про цю подію. Як старець це почув, зажурився, бо не хотів, щоби так було. І наказав батькові учень старця, щоби він нікому не розповідав про це до смерти старця.
16.  Один старець, що був пустельником над Йорданом, під час спеки зайшов до одної з печер, а з неї показався лев і почав скреготати зубами, і ричати. А старець йому каже: Чого злостишся? Місце помістить і мене, і тебе. Коли ж не хочеш, то встань і вийди. Лев не стерпів цього і вийшов.
17.  Один зі старців прийшов до скиту в Теренуфим і там жив. Принесли йому задля подвижницького труду трохи вина. А инші, що чули про нього, привели до нього одного біснуватого. І почав біс зневажати старця і говорити: До того винопійця привели мене? Старець із покірливосте не хотів був його виганяти, але задля його прокльонів сказав: Вірю Христові, що ще не скінчу я пити цієї чаші, як ти вийдеш. І тільки-но почав пити старець, закричав біс, кажучи: Палиш мене. І поки він скінчив чашу, вийшов біс за Божою благодаттю.
18.  Жили в скиті рідні брати, і сталося, що один із них захворів; тоді другий брат прийшов до церкви і просив у пресвітера приношення за недужого. Почувши це, пресвітер каже братам: Ходімо, відвідаймо недужого брата. Прийшли вони і помолилися та відійшли. А наступної неділі питає пресвітер про недужого: Як там брат? Брат недужого сказав: Помолися за нього. Пресвітер знову узяв братів і пішов з ними до хворого брата. Як вони прийшли і сиділи, почав він умирати. Коли ж одні з братів говорили, що він удостоївся Утішителя (Святого Духа), а инші сумнівалися в цьому, тоді поглянув на них брат умираючого і сказав їм: Чого сумніваєтеся? Хочете довідатися, яку він має силу? І обернувся та сказав своєму братові: Відходиш, мій брате? А він сказав йому: Так, але помолися за мене. Він же сказав: Направду, брате, не позволю тобі вмерти скоріше за мене. А, обернувшись до тих, що сидять, сказав: Дайте мені рогожу і покривало, і, взявши, схилив голову і перший віддав душу, а опісля й недужий. І зараз отці приготували обох, винесли і поховали з радістю, що сподобилися вони умового світла.
19.  Брат мав провідника старця, а бачачи, що він гарно приготовляв померлих до похорону, сказав йому: Чи й мене, як я умру, так приготовлятимеш? А він сказав йому: Так само приготовлятиму й тебе, поки не скажеш «досить». Недовго опісля помер брат, і слово перейшло в діло, бо він приготовив його побожно і сказав до нього при всіх: Чи добре я приготовив тебе, сину? Чи ще чого бракує? І заговорив мертвий: Добре, отче, бо ти сповнив обіцянку.
20.  Один старець скитянин пішов із братом зачерпнути води. Брат, що прийшов до криниці швидше, побачив дракона і вернувся, та сказав про це старцеві. А старець каже: Йди, наступи йому на голову, та брат налякався і не пішов. Коли ж пішов старець, звіря, побачивши його, засоромилося і втекло в пустелю.
21.  Говорили про одного старця, що його келія завжди була ясна, наче вдень, і він читав і працював у ній, як удень, так і вночі.
22.  Був инший старець, що з надмірного подвижництва мав ушкоджені ноги, так, що протягом довго часу не міг рухатися, а коли вийшов шкутильгаючи і став приготовляти їжу, то з'явився перед ним ангел, торкнувся його уст і сказав: Христос — для тебе правдива пожива і напій, — й, оздоровивши його, відійшов. А він взяв пальмового пруття і став робити поворозки для звірів. Якісь люди захотіли відвести до нього кульгавого для зцілення і саджали його на віслюка. Та тільки-но його ноги торкнулися поворозки, що її зробив святий, одразу видужав хворий. На благословення багатьом хворим посилав він пояси, і немічні одразу ж зцілювалися з недуги.
23. Одному святому старцеві довелося раз послати свого учня, щоби той приніс води із криниці. Коли він пішов, то побачив в долі гаспида і не набрав води, а вернувся і сказав йому: Умремо ми, авво, бо я бачив гаспида в криниці. Та він умовив його, щоби не боявся і киваючи головою сказав: Як сатана схоче, щоби в криниці був змій або гаспид і попав у водні джерела, то невже ти ніколи не будеш пити? І пішов старець і сам зачерпнув повну посудину та перший попробував кажучи: Де покладено хрест, там не має сили жодне зло.