Жінка у храмі.  Скромність, традиційність, простота – основні ознаки зовнішнього вигляду жінок у церкві

Запитання:
Яким має бути в церкві зовнішній вигляд жінки? Чи можна, йдучи до храму, не брати хустки, вдягнути штани, використовувати косметику й таке інше?

Відповідає протоієрей Михайло Бучак

Шукаючи відповідь на це запитання, найперше звернімося до Книги книг – Біблії. «І кожна жінка, що молиться чи пророкує з головою відкритою, осоромлює тим свою голову, бо це є те саме, як була б вона виголена», – читаємо в Першому посланні до коринфян апостола Павла. «Не буде чоловіча річ на жінці, а мужчина не зодягне жіночої одежі, бо кожен, хто чинить це, – огида він для Господа Бога свого» – з книги Повторення Закону. А в Першому посланні до Тимофія апостол Павло пише так: «Отож, хочу я, щоб мужі чинили молитви на кожному місці, підіймаючи чисті руки без гніву та сумніву. Так само й жінки, у скромнім убранні, з соромливістю та невинністю, нехай прикрашають себе не плетінням волосся, не коштовними шатами, але добрими вчинками, як те личить жінкам, що присвячуються на побожність».

Тепер звернімось до повчань святих отців. «Піднята вище колін одежа викриває безсоромність душі» – пише преподобний Єфрем Сирійський. «Дивно для мене, якщо ви, жінки, підкрашуєте свої обличчя не для похітливих очей. Якщо ж це не так, якщо це тільки нерозумне слідуванняі поклоніння моді, якщо кожна з вас, заміжніх жінок, любить тільки свого чоловіка, то навіщо виставляєте свою красу для багатьох, як сіть для птахів?» – запитує святитель Григорій Богослов. Його думку підтримує інший святитель – Йоан Золотоустий: «Не побачиш у жінки-християнки ані споганеного фарбами обличчя, ні вуст, подібних до ведмежих, окрашених кров’ю, ні брів, обведених сажею, ніби від дотику до вогнища, ні підведених очей, вій… – все це сажа, тління і попіл, і знак крайнього опоганення».

Ви можете заперечити й сказати, що сьогодні XXI століття, а не середньовіччя. Я не такий мудрий, як Еклезіаст, тому відповім його словами: «Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитися воно – і немає нічого нового під сонцем!.. Буває таке, що про нього говорять: „Дивись, це нове!" Та воно вже було від віків, що були перед нами!» Спокусаі в середньовіччі, і в нашому часі залишається спокусою. На жаль, сьогодні мода все частіше стає знаряддям спокуси, а отже – гріховності. «Від спокус горе світові, бо мусять спокуси прийти; надто горе людині, що від неї приходить спокуса», – читаємо в Євангелії від Матфея.

Гарна зачіска, яку не хочеться ховати під хустку; штани, які так чітко окреслюють жіночі звабливі форми; прозора блузка і багато чого іншого… Але ж жінка йде на зустрічз Богом, для Якого основна цінність – душа. Невже розумно вважати, що зовнішній вигляд, який стає предметом спокуси для чоловіків, може бути угодний Богові?

Мені розповіли історію, якій уже кілька десятків років. Біля Свято-Троїцького кафедрального собору в Луцьку архієпископ Варлаам, нині покійний, розмовлявз парафіянами. До храму підійшли дві дівчини з досить «крикливою» зовнішністю, яких зупинила прибиральниця собору й доволі грубо висловилась про їхній вигляд. Владика зупинив її й пояснив, що право проповідувати тут належить йому й священнослужителям. Після чого пройшов із дівчатами у святиню й розповів їм про внутрішнє облаштування храму, ікони, молитву. Дівчата були в захопленні від розповіді. Потім архієрей на хвилинку зупинився й запитав, що найбільше зацікавило їх у соборі. «Ікони, церковний спів, а найбільше – відчуття присутності тут Бога», – відповіли красуні. Тоді архіпастир сказав, що дозволяє приходити в такому вигляді в храм, якщо в них немає іншої одежі, але ще нехай дадуть йому відповідь на запитання: «Що привертатиме увагу людей, які будуть поряд з ними?» Дівчата вмить засоромилися й прошепотіли: «Наш зовнішній вигляд». «Бог чекає вас у храмі», – сказав архієпископ і пішов… Із часом одна з цих дівчат вийшла заміж за майбутнього священика, а інша стала регентом хору.

Коли б нас запросили на зустріч з англійською королевою і пояснили, у який стрій повинні одягнутись, – не думаю, що хтось став би перечити. Але коли йдемо на зустріч із Творцем світу, тим більше – які можуть бути запитання? То ж, гадаю, у нашому гардеробі повинен бути одяг не тільки для барів чи ресторанів, який викриває безсоромність душі, але й – для храму, що підкреслює її красу.

Міркуймо: наречена, яку Господь у храмі єднає з коханою людиною на спільне життя, одягається так, що вже в церкві деякі чоловіки подумки спокушаються бажанням учинити з нею гріх перелюбу. Вона, майбутня мати, оголює таємні частини тіла, які з часом, як дасть Бог, стануть на 9 місяців домівкою для її дитини. Який підступний наступ диявола через моду на найтаємничіше! Утроба майбутньої матері стає об’єктом похітливих поглядів чоловіків. А потім ми дивуємось, чому народжуються хворі діти?

Колись кільце вставляли в ніздрі бика, щоб легше було управляти ним, тепер сатана через людей придумав пірсинг, щоб вести молодь у пекло гріха, як тварин на заколення. Страшно!

Зупинімось на шляху гріха. Наші предки носили простий одяг із натуральних тканин і були значно здоровіші за нас. Проводячи здоровий спосіб життя, мали гарний зовнішній вигляд, що не потребував косметики. Жінки не тільки носили хустки, але добирали їх за кольором відповідно до свята: Трійця – зелені, Богородичні – блакитні, свята мучеників – червоні, Пасха – білі.

Безумовно, я проти того, щоб виганяти з храму людей, котрі прийшли нескромно вдягнені. Це належить Господу. А наше найперше завдання допомогти людині у вирішенні її внутрішніх проблем.

Вибір одягу за вами, але нехай він буде угодний Господу.І косметика на вашому обличчі свідчить про те, що ви хочете підправити Бога, думаєте, що не такий гарний образ Він вам надав.

Ідучи у храм, пам’ятаймо слова Святого Письма: «Бог осміяний не буває». А наш зовнішній вигляд у церкві часом такий, ніби ми насміхаємося зі свого Творця.

Благочестивість жінки як у середині, так і на зовні

Праведник – це той, що є правдивим як у середині, так і на зовні.
Чи можна бути побожним і ревним лише в середині? Це так само як сміятися і не показувати усмішки, як плакати і не показувати сліз, як молитися і не складати руки і не зводити очей до неба. До молитви має готуватися як душа так і тіло, бо обоє створені творцем і обоє воздають йому славу, честь і поклоніння.

То потрібно молитися із покритою головою чи це традиція, приречена на смерть?
Після обряду вінчання голову нареченої покривають хусткою. Апостол Павло. " Жінці голова – чоловік…Тому жінка повинна мати на голові знака влади над нею…” (1 Кор. 11, 3-10), тобто мати покривало на голові.

Mіж християнами здавна зберігався звичай, згідно з яким, дівчина до заміжжя була з відкритою головою, а заміжня жінка – з покритою. Про це свідчить Тертуліан ("Про молитву Господню”, XV, XVI). Тому у деяких місцевостях виник особливий церковний звичай покладення покривала на голову нареченої після шлюбу. Вважається, що першим в Українській Церкві цей чин включив у свій Требник свт. Петро Могила.

Згідно з цим священик читає молитву, закликаючи на новоодружену благословення Боже і благаючи Господа прикрасити її голову красою, приємною йому. Після молитви священик благословляє голову новоодруженої і покриває її хусткою.

Чоловік і жінка володіють рівними правами у відносинах з Богом, але що стосується влаштування родини, то вони у послідовній і гармонійній відповідальності, яка установлена Божим законом і згідно з якою головою родини є чоловік.

Обряд накладання хустини був також великим символом, що жінка вже є під покровом Св.Тайни подружжя із даним їй чоловіком. Тому носіння хустини поза храмом означало зовнішнє виявлення її одруженого стану. Заміжня жінка через цей зовнішній знак показувала любов і вірність до свого чоловіка. Покрита голова була виявом покори і послуху, а також свідченням захисту, який отримувала від чоловіка, захисника сім’ї.

Покривати голову на молитві

Апостол каже, що покривало – це знак покрову чоловіка над дружиною. А тому з контексту видно, що дівчина може не покривати своєї голови.
Однак в Церкві є благочестива традиція – покривати голову і дівчатам за прикладом Пресвятої Богородиці, яка, залишаючись Дівою, покривала свою голову в знак смирення.

Пам’ятаймо: ми йдемо до церкви молитися Богу. Йому має належати всяка слава, честь і поклоніння. Сучасній жінці-християнці варто одягати скромні речі, які не привертають особливої уваги. Це стосується одягу, взуття і головного покриття. Не можна йти до храму Божого, щоб показувати себе і свою зовнішність. Цим ми можемо стати спокусою для слабких духом людей і вони можуть впасти у гріх: цікавості, осуду, любування та іншого, що відволікає від зосередженої молитви. Саме тому є не доречним, привертти до себе увагу у Божому храмі. Досвід церкви свідчить, що жінка у хустині виявляє: скромність, сукупність на молитві, менше привертає увагу інших людей до себе.

Деякі посміюються над благочестивими жінками, що дотримуються цієї традиції, інші покривають голову перед входом в храм тільки для того, щоб не спокушати інших прихожан. Якщо жінка підкоряється Церкві і покриває голову, стаючи на молитву, вона одержує нагороду від Господа за своє смирення і послух. Таким чином хустина для жінки – це молитовний одяг, який у зовнішній спосіб пригадує про внутрішню поставу.

Звичайно, що це не основні речі у духовному житті. Бог прийме твою молитву в хустині і без неї, бо він дивиться на серце людини, а не на її зовнішність. Одяг не є основним у молитві. Головне на молитві – розмова нашої душі.

Та злий дух своєю підступністю зводить нас різними способами і щоб дійти до серця людини спочатку забирає від неї зовнішні речі, а вже потім підсовує інше зовнішнє, яке ми приймаємо. Потім і самі дивуємось, як то ми стали такі бездуховні. Церква знала про це, тому дала нам зовнішню культуру християнської віри, щоб через видимі символи дійти до пізнання глибин внутрішніх.

Схвалюється те, що жінка перед покриттям голови затримається на хвилю і промовить молитву.

Зразок молитви може бути таким:

Господи, хай через це покриття голови моєї зійде благословення на мене і молитва моя хай буде прийнята згідно з вірою моєю і смиренністю. І хай покров Пресвятої Богородиці огорне мене материнською теплотою, щоб змогла довіряти Твої Святій волі, кажучи із Богородицею: хай станеться по слову Твоєму.Хай час, проведений у храмі на молитві буде часом мого освячення і на славу Тобі, Єдиному Богу Отцю і Сину і Святому Духу. Амінь.

Молитовний стан, підкреслений зовнішнім виглядом, позитивно впливає на якість молитви. Зникає розсіяність, загострюється увага на основному: молитві і освяченні. Ось так, покривання голови має і духовну користь.

А ще вартує пригадати, що коли стаємо до приготування страв на кухні, то належно вдягаємось; як йдемо на концерт чи на спортивний майданчик, то теж стараємось бути у належному вигляді, вже не кажучи про зустріч із відомими людьми.

Залишається загадкою: чому так важко зробити вияв поваги до місця, це звершується найбільше таїнство: Зустріч Бога із людиною.

ekaterina.kiev.ua