«Все з пороху постало і все повернеться в порох», — говорить проповідник (євр. «Когелет», гр. «Еклесіяст»), і в цьому людина нічим не ліпша від скотини. і хоч людина не в силі збагнути шляхів Божого Провидіння, проте мусить, виконуючи щоденну працю, гідно, помірковано, второпно, обачно, наполегливо і зі страхом виконувати Божу волю. Власне в цьому і полягає вся суть людського існування на землі, бо, як говорить в кінці книги проповідник: «Кінець усьому... такий: Бога бійся і заповідей Його пильнуй, бо в цьому вся людина. Усі бо діла Бог приведе на суд: усе тайне, чи воно добре, чи лихе».

Закликом відвернутися від гріха і зла, навернутися на дорогу покаяння, сповнення Божих Заповідей, до Бога, почав свою проповідь Господь наш ісус Христос, який дуже просто, зрозуміло і доступно для всіх відкрив істинну ієрархію не земних, скороминучих, а вічних цінностей. Ніколи і ніякий людський розум не придумав би, не збагнув би і не признав би, що блаженними є вбогі духом, тихі, засмучені, голодні та спраглі справедливості, милосердні, чисті серцем, миротворці, переслідувані за правду, зневажувані, гнані й терплячі всяке лихослів’я заради Христа, бо велика нагорода чекає їх на небі. Ось дорога істинного земного і небесного щастя. Вона вузька і терниста. Ми всі хотіли б небесної долі блаженних. А земної?..

Христос закликає: «Не збирайте собі скарбів на землі, де міль і хробацтво нівечить і де підкопують злодії і викрадають. Збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ані хробацтво не нівечить і де злодії не пробивають стін і не викрадають». (А нам би земне не втратити і небесне здобути?).

Даремно намагатися поєднати те, що не поєднується, примирити те, що не примирюється. Хіба можна знайти середину між добром і злом? А який компроміс може бути між правдою і брехнею?

«Де твій скарб, там буде і твоє серце», — сказав Господь. Наш скарб на небі — це сам Христос. Він — Правда, Дорога і Життя. Здобути цей Скарб, бути у цій Правді, йти цією Дорогою, жити Його життям — це і є суттю нашого життя.
Та дивними, смішними, недалекими і безглуздими видаються ті, які відкидають ці вічні цінності. Для чого тоді це абсурдне життя, яке завершується смертю і зникненням на віки вічні?

Сьогодні світ сповідує і як ніколи активно проповідує під виглядом і прикриттям гасла демократії і свободи особистості гріх і зло. Нам би всім добре зрозуміти, засвоїти, запам’ятати і ніколи не забувати, що ми самі собі не належимо, що ми — власність Творця. Це Він — наш Пан, Господар, Власник і Начальник життя і смерті. Виконуймо Його волю і живімо за Його заповідями.