Чи може бути більшим безумством, щоб творіння свідомо й добровільно обрало ворогом свого Творця? Хто сумнівається, що це явна приреченість на повну поразку? Тоді чому цей найважчий, найганебніший, смертний і непрощенний гріх гордині й досі так поширений у світі? Очевидно, тому, що й донині людина сліпо та безглуздо піддається спокусі й обманові найхитрішого і найлукавішого свого істинного ворога – диявола. Вона, щораз зриваючи плід із забороненого дерева, намагається бути щасливою без Творця, навіть стати Йому рівною.

Ця трагедія триватиме доти, поки людина буде під владою гордині, що походить від диявола, який є родоначальником гріха. Звідти походить усе зло: зверхність, пиха, зарозумілість, чванливість, гонор і т. ін., а від них — заздрість, злоба, гнів, підступність. Зло ніколи не будує, а руйнує. Лише на перших порах зло для приманки лихого приносить деякі «успіхи», які рано чи пізно, але обов’язково закінчуються падінням, руйнуванням душі, життєвими трагедіями. Це і є місією зла — руйнувати, підкоряти, ставити на коліна, а врешті-решт знищити тіло і, що безповоротно, — душу.

Будує, рятує душу для вічності тут, на землі, лишень добро. І починається воно зі смирення. Згідно з повчанням Святого Письма, тільки смиренним Бог дає благодать, тобто благословляє, сприяє і допомагає.

З досконалого смирення прийшов на землю Син Божий. Господь, закликаючи всіх спастися, просить вчитися від Нього не молитви, посту, ні навіть любові до ближнього. Він просить бути смиренними, як Він.

Відтоді цією чеснотою врятувалися тисячі й тисячі. А в наш час? Сьогодні люди знову безперешкодно зводять вавилонську вежу гордині. На її верхівку  сучасні ідеологи піднесли людину. Саме її, а не Бога сьогодні вважають центром світу, лише вона встановлює власну систему цінностей, в якій поняття гріха і праведності, правди і брехні є зайвими та непотрібними. Мовляв, тепер немає добра і зла, а є плюралізм світоглядів, стосунків та їхніх оцінок. Однак якщо критерієм цих вічних понять є людина, то говорити про поняття добра і зла, про мораль не можна. Якщо нині добре і корисне лишень те, що людині приносить задоволення, то це дорога до катастрофи. А якщо взяти до уваги, як явно, відкрито, законодавчо будують нові содоми і гоморри, то слід чесно визнати, що апокаліпсис уже почався. Та хто не знає долі цих міст і Вавилонської вежі? Кінець і цього разу буде той самий.

Тож, пам’ятаючи науку Христа, що дорога спасіння є вузькою і тернистою, а ворота до раю — тісними, втікаймо від усіх проявів гордині, яка є найбільшою перешкодою на цьому шляху. Прямуймо без нарікань, з терпінням та смиренням на наші Голгофи. Там — розп’яття, смерть тіла і гріха, однак лише там — воскресіння до вічного життя.

Михайло МЕЛЬНИК. Протоієрей

www.galychyna.if.ua