Що не кажіть, але багато хто вдається до певних пересторог, які ще називають забобонами. То жінку зустріли з порожніми відрами (ні, щоб допомогти води набрати), то поспішаємо у нагальній справі, а назустріч священик (навпаки, привітайся за християнським звичаєм, отримай благословення – і все вирішиться, а не оминай), то чорний кіт перебіг дорогу (а чому не сивий, що щасливий?.. Взагалі, чим котик завинив перед вами?..), то ластівка у хату залетіла і безпомічно б'ється об шибку вікна (невже Божа пташка може принести нещастя?..) Марновірство, та й годі! Все ж, як з’ясували вчені, воно негативно впливає на психіку людини, пригнічує її, позначається на здоров’ї.
Справді, важливу нішу у світогляді українців, ще з язичницьких часів займали (подекуди, на жаль, і тепер займають як пережитки минулого) численні вірування, пов’язані з пересторогами, обмеженнями, табу тощо. Отож, кілька слів про них, але лише як про елементи народно-побутової культури, бо практикувати таке – великий гріх!
Наприклад, вірили (вірять), що недобрими є перші дев’ять днів березня. Але ж ми маємо дякувати Всевишньому за кожний прожитий день, за кожну мить, незалежно від того, чи сповнена вона радістю, чи горем! Тяжким вважали понеділок. (Для того, хто надто гучно провів неділю). Застерігали: у цей день не слід пускати до хати сторонню жінку, тим паче, щось позичати, бо весь тиждень буде лихий. (А якщо у тієї жінки- позичальника виникли нагальні потреби, невідкладні справи? Колись і тому допоможуть!). Не смійся у п’ятницю, бо в неділю будеш плакати. (З чого б це?). У середу та п’ятницю не можна когось проклинати, бо прокляття збудеться і ще на тебе повернеться. (Проклинати взагалі не можна, адже і це – важкий гріх!). Стверджують також, що лихі години (зранку до обіду) бувають у лихі дні. Словом, що не день, то пересторога. Хоч сиднем сиди у хаті і нікуди не виходь.
Аби уберегтися від напасті та лихої години, застерігалися про всяк випадок приповідками: “В добрий час сказати, а в лихий промовчати”, “В добру годину буде сказано”. А чи не краще натомість прочитати молитву?!
Часто народна уява пов’язувала успіх або невдачу в господарстві з місяцем-молодиком. Якщо він з’явився на небі, тоді, мовляв, жодна справа не піде протягом усього календарного місяця. Знову ж, не йміть цьому віри, особливо, коли мова про сезонні аграрні роботи. Тут щось важко вичікувати. Селяни добре занють: “День рік годує!”
Побутує чимало забобонів, дотичних до городництва і християнських свят. Зокрема до Благовіщеня не торкалися (не орали) землі, бо “тоді нічого не зійде”. На Іллі не можна йти в поле, бо “святий хліб спалить блискавицею”... І знову ж – марновірство!
Навпаки, у батьків дружини садимо картоплю ще до Благовіщеня. Не дивуйтесь! Там піщані землі. Якщо рано не посадити, то нічого путнього не вродить. Зате до Спаса поле вже чисте. Завжди збираємо добрий врожай. Щодо Іллі, то о цій порі справді бувають грози, але їх аж ніяк не посилає святий пророк. Так само, як і Прокіп не палить кіп.
Церква застерігає: пересторогам вірить той, у кого слабка християнська віра. Тоді віддає себе не під опіку Божу, а лихому…
http://www.misionar.in.ua
