Придивляючись до життя і поведінки різних людей, знайомих і незнайомих, до життя і побуту різних родин, спілкуючись з ними, приходиш до висновку, що деякі з них живуть так безпечно, байдуже, немовби все своє життя вони мали провести тут, на землі, і ніколи не покидати її, не залишати своїх родин, друзів, приятелів, не переходити у вічність.
А про те, що Господь колись буде судити нас не тільки за наші грішні вчинки, грішне життя, а й за наші думки, нечисті помисли, бажання, злі наміри, – говорити не доводиться. На превеликий жаль, не кожна людина, не кожний християнин поділяє таку точку зору, а іноді, як не дивно й прикро, навіть бере це все на сміх.
А тим часом на підставі Святого Євангелія і науки Святої Церкви з цілковитою упевненістю стверджуємо, що й за грішні думки, нечисті помисли, бажання, злі наміри Господь теж буде нас судити. Про це виразно говорить у розмові зі Своїми учнями наш Божественний Спаситель: «Ви чули, що було сказано: не чини перелюбу. А я кажу вам, що кожний, хто дивиться на жінку з пожаданням, той вже вчинив перелюб з нею в своїм серці» (Мт. 5, 27-28).
Отже, в цьому питанні у кожного з нас не повинно бути жодних сумнівів, двозначностей. Ці слова самого Господа в однаковій мірі стосуються і жінки, якщо вона з пожадливістю дивиться на чужого чоловіка; та й не тільки жінки, а й загалом кожної молодої людини, яка похітливо, з грішними думками, бажаннями захоплюється іншою особою протилежної статі. Цю тезу переконливо підтверджує нижче наведений достовірний, але повчальний випадок.
Одна настоятелька монастиря виховувала в стінах обителі дівчинку-сирітку. Виховувала її в дусі Христа, в дусі Його святих заповідей. Дівчина слухняно й покірно виконувала обов’язки послушниці. Здавалося, її життя й поведінка були бездоганними. Однак сталось так, що на 18-му році життя дівчина померла. І настоятелька протягом сорока днів після смерті послушниці молилась і постила, щоб Господь Бог відкрив їй, в яких оселях раю перебуває душа її вихованки. На сороковий день, коли ігуменя помолилась, вона побачила, як земля раптом розкрилась і вогненний вихор викинув дівчину наверх.
– Дитино моя, та ж ти у вогні! – з жахом вигукнула настоятелька. – Чому ти туди потрапила?
– Матінко моя, моліться за мене, – з жалем, плачучи, сказала дівчина. – Я справедливо засуджена на таку кару. Коли я виконувала свої обов’язки послушниці в храмі, то під час Служби Божої туди заходив юнак незвичайної вроди. Я милувалась ним, у мене були нечисті думки, однак ніколи в сповіді цей гріх не виявляла духівникові і не каялась. А тепер ось за це страждаю….
Так само, якщо хтось затаїв злобу на свого ближнього, і хоч свій злий намір не втілив у життя, все одно така людина буде осуджена. Вона буде осуджена не тільки за злі думки, нечестиві наміри, бажання, а й за брутальні, гидкі слова, які вона говорить і не реагує на зауваження осіб, що її оточують.
Наш Спаситель застерігає кожного: «Кажу бо вам: за кожне пусте слово, яке скажуть люди, дадуть відповідь судного дня». Бо за словами твоїми будеш засуджений» (Мт. 12, 36-37).
Але якщо за злі думки, негідні наміри й бажання людина буде осуджена, то за добрі думки, побожні наміри, бажання вона матиме похвалу Самого Господа і буде нагороджена, якщо через поважні причини людина не змогла втілити в життя свої добрі бажання, наміри. Наприклад, через захворювання вона не змогла піти до Божого храму і взяти участь у відправі недільної або святкової Служби Божої або не змогла матеріально допомогти своєму ближньому, хоч дуже бажала вчинити це добре діло. Господь радо прийме ці наші добрі бажання, ці пориви нашого доброго, милосердного серця і буде вважати їх нашими добрими вчинками. З цього приводу великий вчитель Христової Церкви святий Йоан Золотоустий так навчає нас: «Пильнувати своє серце християнину потрібно завжди. Якщо ми прагнемо всією душею виконати заповіді Христові, всім серцем хочемо оберегти себе від гріха, бажаємо принести Господу щире слізне покаяння, яке очищає нашу скверну душу, але не встигнемо всього цього зробити і смерть підійде до нас зненацька, – Господь і ці наші наміри, і ці нездійснені наші пориви прийме з любов’ю, тому що Він і наміри, і добрі бажання серця вітає».
Крім того, кожний христяинин повинен знати, що грішні думки, негідні наміри, бажання нам навіює зла диявольська сила, з якою ми мусимо вести постійну боротьбу до кінця наших днів, до останнього нашого зітхання. Так, Марія Єгипетська, перебуваючи в пустелі за Йорданом, протягом сімнадцяти років боролася зі спокусами диявола і в цій боротьбі досягла майже ангельської духовної чистоти. Подібний шлях чистоти зі спокусами диявола, з принадами цього світу, із самим собою пройшли у найглибшому смиренні всі великі подвижники Божі.
На потребу, на необхідність такої духовної боротьби із силами зла, темряви вказували практично всі апостоли Христові, бо тільки у такій боротьбі, серед тяжких життєвих обставин і випробувань пізнається кожний християнин, гартується його воля, зростає його праведність, духовність, святість. Тому, звертаючись до перших християн, апостол Павло закликає: «Нарешті кріпіться в Господі та в могутності Його сили. Одягніться в повну зброю Божу, щоб могли дати відсіч хитрощам диявола. Нам бо треба боротися не проти тіла й крови, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в небесних просторах. Тому візьміть зброю Божу, щоб за лихої години ви могли протиставити і, перемігши все, міцно стояти. Стійте, отже, підперезавши правдою бедра ваші, вдягнувшись у броню справедливости і взувши ноги в готовність, щоб проповідувати Євангеліє миру. Над усе візьміть щит віри, яким зможете згасити всі вогненні стріли лукавого. Візьміть також шолом спасіння і меч духовний, тобто Слово Боже» (Еф. 6, 10-17).
А премилосердний Господь Ісус Христос у своїх прилюдних виступах перед народом і перед апостолами відкрито й прямо попереджає та застерігає нас усіх: «Вважайте на себе, щоб часом серця ваші не заскорузли від обжорства, пияцтва та життєвих клопотів, і щоб той день не впав на вас зненацька, немов сітка, бо він прийде на всіх, які живуть на лиці всієї землі. Будьте чуйні, отже, і весь час моліться, щоб ви могли уникнути всього того, що має збутися, і стати перед Сином чоловічим» (Лк. 21, 34-36); «Чувайте, моліться, щоб не ввійти в спокусу. Дух бо бадьорий, тіло кволе» (Мт. 14, 38).
Як бачимо, цими словами Господь Ісус Христос вказує нам на необхідність безперестанної, постійної молитви, бо, як сказав наш Спаситель, тільки молитвою і постом можна здолати оту злу, підступну диявольську силу.
Тож нехай ці слова і наука Божественного Спасителя та Апостола стануть нашим дороговказом, пересторогою і заохотою для кожної особи, яка їх читатиме, яка загориться бажанням жити і працювати в дусі Христа, в дусі Його святих, таких прекрасних, милих заповідей, законів, настанов, порад.
Благослови, премилосердний Господи Ісусе, Сину Божий, за нас розп’ятий, і Ти, Пресвята Діво Маріє, усіх нас на дорозі нашої земної мандрівки, щоб ми не спіткнулись, а щасливо, за поміччю благодаті Святого Духа та при материнській підтримці Пречистої Діви Марії дійшли до приязні вічного спасіння, до святого Небесного Царства. Амінь.
