Моліться до Святого Духа
Насамперед усяку добру справу починаймо з молитви до Святого Духа «Царю Небесний», тому що без молитви, як одностайно стверджують великі вчителі Церкви, спасіння людини неможливе. А вчитель Західної Церкви св. Альфонс Лігуорі прямо говорить: «Хто молиться, буде спасенний, а хто не молиться, буде проклятий». Та й сам Спаситель часто нагадував своїм учням про потребу постійно молитись, щоб не впасти у спокусу. Під час душевних страждань у Гефсиманському саду Він докірливо говорить до них: «Чувайте й моліться, щоб не ввійшли в спокусу, бо дух бадьорий, але тіло немічне (Мат. 7, 41).
На уроках християнської етики в школі я завжди радив дітям та й дорослим: перед тим, як стати на молитву, стараймось поставити себе у Божу присутність, тобто стараймось пригадати собі, що Господь Бог як Найсвятіший, Найчистіший Дух скрізь присутній, всюди приявний. Він бачить кожного з нас, знає наші думки, наміри, бажання. Знає, як буде проходити наше життя, за яких обставин, при кому воно закінчиться.
З цього приводу псальмопівець схвильовано говорить: «Господи! Ти випробував мене і добре знаєш мене. Ти знаєш, коли я сяду і коли я встану; Ти наперед знаєш думки мої. Стежки мої і місце перебування мого Ти визначив, і всі дороги мої відомі тобі. Ще нема слова на язику в мене, а вже Ти, Господи, все добре знаєш» (138-139 псалми).
Пам’ятаймо, що саме під час молитви ворог нашого спасіння найдужче нападає на нашу немічну душу, навіює різні думки, помисли, бажання тільки з однією метою: відвернути нас від молитви, від Господа, привернути знову до гріха і потягнути на вічну погибель. Диявол прекрасно знає, що ту людину, яка щиро молиться, яка шукає Господа, він втрачає, а це його нервує, він біситься і ще з більшою люттю нападає на нашу душу. Апостол Петро застерігає: «Будьте тверді, пильнуйте! Ваш супротивник – диявол – ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого. Противтесь йому, тверді у вірі» (І Петра 8, 9).
Шановний читачу! У кожної людини є своє бачення життя, свої власні, особисті підходи до спасіння своєї душі, до духовного та вічного життя. Ці підходи випливають з того, що людина вважає основним у своєму житті, як вона розуміє своє призначення тут, на цій землі, для чого вона живе в цьому світі, яка мета її земного життя.
Якщо людина справді любить Господа Бога, шукає Його істину, усім серцем прагне поєднатися з Ним, подобатись Йому, перепрошує Його за свої численні провини та упадки, то благодать Божа неодмінно підкаже цій людині, що вона має далі робити, як провадити далі своє життя.
Благодать Божа обов’язково заговорить до цієї людини, підкаже їй, що треба конче приступити до очищення своєї душі, тобто до Святої Тайни Покаяння і Пресвятої Євхаристії.
Хто не знає, як це робити, нехай візьме молитовник і уважно прочитає відповідне пояснення, особливо нехай зверне увагу на п’ять умов доброї сповіді, зокрема і на те, як треба робити іспит совісті, що є найголовнішим у сповіді перед священиком. Звичайно, найголовнішим є наш щирий, глибокий, сердечний жаль над тим, що ми своїми гріхами образили Найсвятішого Господа, зневажили Його святість і Його Найсвятішу Жертву, принесену Ним на Голгофі, і наша тверда постанова поправи, тобто ми обіцяємо нашому Спасителю більше не грішити, а краще вмерти, ніж образити Його хоч одним тяжким гріхом.
Часто сповідайтеся
Раз у місяць приступаю до Святої Тайни Покаяння в отця духовного і кожної неділі та свята (за дозволом священика, отриманим у Сповіді) причащаюсь Найсвятіших Тайн під час відправи Служби Божої.
Практикую щоденну молитву, яка має назву «Повсякденне сповідання гріхів», а потім молюсь молитву «Духовне святе Причастя». Ці молитви є майже в кожному молитовнику УГКЦ.
Безперечно, духовне святе Причастя – це не те, яке ми приймаємо з рук священика. Один великий подвижник, порівнюючи одне Причастя з іншим, сказав: «Якщо те Причастя, яке ми приймаємо з рук священика, вважати за золото, то духовне є срібло». Отже, в першу чергу ми мусимо старатися здобувати золото, але й срібло не будемо відкидати, особливо у критичні моменти нашого життя, коли воно ось-ось може скінчитися і не завжди складаються сприятливі обставини покликати священика до вмираючої людини.
Якщо виконую таку роботу, що не вимагає великої уваги або зосередження розумових зусиль, то в такі хвилини в думці проказую короткі молитви-заклики приблизно такого змісту: «Господи Ісусе, рятуй мене від гріха!», «Господи Ісусе, будь милостивий до мене, грішного!», «Матінко Божа, прийди мені на поміч», «Пресвята Діво, захорони мене від усякої біди, напасти!»
Це можна робити в дорозі, під час подорожі, під час їзди автобусом, поїздом, звичайно, за умови, коли нам ніхто не заважає.
Таким способом намагаюсь бути в духовній злуці з нашим Господом. У різних складних життєвих ситуаціях, іноді конфліктних, я стараюсь уявити і сказати собі: «Як би Христос вчинив на моєму місці? Він теж на моєму місці підвищував би голос, кричав?»
А може, цю складну життєву ситуацію Він лагідно і ласкаво обернув би на жарт або присоромив би мене та й інших зі мною?
Мушу визнати, що така духовна практика мені важко дається: злоба гріха, підступи диявола інколи беруть верх над розумом, моїми добрими намірами.
Не пропускайте Святих Літургій
Обов’язково, наскільки дозволяють мені мої скромні можливості, відвідую Службу Божу в недільні і святкові дні. Адже уважно вислухана Служба Божа – це безцінний дар для нашої душі. А пропущена без поважної причини – це наша тяжка провина перед Господом. А якщо ми без поважної причини пропустили три недільні Літургії, то Святий Дух, третя Божа Особа, невидимо відлучає нас від Церкви, від спасіння, від спілкування з Господом. Така людина, сама того не розуміючи, не усвідомлюючи, потрапляє під вплив демонічних сил і сліпо виконує їхню волю. Так говорить апостольське правило з перших віків християнства.
Шановний читачу! Якщо ти під час молитви, під час слухання Служби Божої, під час читання побожної книжки і особливо під час прийняття Найсвятіших Тайн зазнаєш духовної радості, небесної втіхи, - дорожи цим, зберігай цю радість у своєму серці, пам’ятай, що Сам Господь Бог (а точніше Його третя Особа – Дух Святий) у ті блаженні хвилини зливає на твою душу Свою небесну благодать, і тоді в ті спасенні миті саме завдяки покаянню твоя душа воскресає до зовсім нового життя, духовного, до життя в Бозі. Твій дух вступає у прямий контакт з Духом Христа. У цьому, властиво, і полягає оновлення, відродження, воскресіння нашої душі і наше вічне в Бозі спасіння та життя. Невипадково отці Церкви називають Покаяння другим хрещенням душі.
Моя порада кожному практикуючому християнинові щодо молитви: кожне її слово вимовляймо у глибокій покорі, з любов’ю, душевною теплотою, з твердою вірою і надією на Боже милосердя, без жодного сумніву. Вимовляймо не поспішаючи, вдумуючись у зміст кожного слова та й взагалі у зміст усієї молитви. Але якщо тяжкі щоденні клопоти, турботи, прикрощі заполонили нашу голову і не дають засередитись на предметі молитви, тоді просто треба заспокоїтися, зібратися з думками, зосередитися, попросити в думці Божої помочі, підтримки Пречистої Діви Марії і далі продовжувати свою молитву. Та коли диявол і далі буде навіювати нам нечисті думки, гидкі помисли, буде вносити сумніви в нашу душу, мовляв, навіщо ти тратиш такий дорогоцінний час, та ж тебе чекає інша, не менш важлива робота, - тоді наберімось мужності і, подібно до Спасителя, впевнено й твердо скажімо: «Іди геть від мене, проклятий, бо я хочу бути слугою Христа, бо саме Він, Христос, є мій орієнтир та ідеал у житті!»
Прислухайтесь до свого сумління
Ще одна порада: прислухаймось до голосу свого сумління, своєї совісті. Адже совість – це голос Божий у нашій душі. Цей голос часто осуджує нас за наші злі вчинки, слова. Навіть малі діти, хоч усього і не розуміють, але через свою негарну поведінку вже відчувають докори сумління і біжать до матері, до батька, щоб їх перепросити. Відомі випадки, коли найзапекліші злочинці, вбивці не витримуючи важких докорів сумління, добровільно віддавали себе в руки правосуддя, щоб отримати заслужене покарання. Отже, прислухаймось до голосу цього судді в нашій душі!
Особисто я наполегливо раджу всім християнам, без винятку, вдумливо, уважно, перечитувати і розважати Хресну Дорогу Господа Ісуса Христа, особливо в час Великого Посту відвідувати відправу Хресної Дороги, перечитувати Святе Письмо, життєпис Пречистої Діви Марії, великих подвижників Божих.
Коли, наприклад, я вперше читав про життя і духовний подвиг у пустині святої Марії Єгипетської, я настільки був зворушений і схвильований силою благодаті Духа Святого, безмежним милосердям нашого Спасителя, стражданнями самої Марії Єгипетської, що за сльозами ледве міг дочитати той нарис про цю велику подвижницю і страждальницю. Справді Господь Бог виявляє своє безмежне милосердя до всіх грішників, які щиро каються і зі сльозами перепрошують нашого Сотворителя, Пречисту Діву Марію за допущені гріхопадіння. Воістину немає такого гріха, якого Господь не простив би. Він простить нам усі наші гріхи, провини, упадки. Але не будьмо байдужими до свого власного спасіння, до спасіння своїх дітей, родини, своїх ближніх. Господь не простить нам тільки одного – нашої байдужості, недбальства, нерішучості, нашого линівства, гордості, зарозумілості, нашої впертості на спасенні упімнення священика, батьків, учителів, вихователів, родини.
Отже, не марнуймо часу, не втрачаймо дорогоцінні хвилини. Негайно починаймо (якщо ще не почали) духовне очищення душі, починаймо зараз, сьогодні, поки ще Господь дарує нам хвилини дорогоцінного часу, поки Він ще не перетнув нитку нашого життя, бо завтра може бути надто пізно...
