Коли ми прагнемо вивчити й краще пізнати одне з таїнств Католицької Церкви, не варто на самому початку занурюватися у грубі томи богословських учень від визначних Учителів Церкви. Ліпше передусім узяти до рук літургійну книгу обрядів цього таїнства та ознайомитися з нею.
Говорячи про Таїнство Єлеопомазання хворих, ми відразу можемо бути приємно здивовані. Повна його назва не обмежується лише одним-єдиним обрядом таїнства, а широко огортає ціле душпастирство хворих і знедолених. Назва така: «Обряди Єлеопомазання і пастирства хворих». Цим хочемо зазначити, що Католицька Церква огортає опікою всіх своїх членів, а особливо дбає про стражденних і хворих, не лише уділяючи таїнства, а й розвиваючи ціле Пастирство хворих, знедолених і людей похилого віку.
Хвороба, біль і страждання завжди були найбільшою проблемою, яка турбує людину, випробовує її та виявляє її власне безсилля, обмеженість і слабкість. Це все може призвести до розпачу, до замкненості в собі, до нарікання на долю й на Бога. Однак світло віри і приклад самого Господа Ісуса Христа допомагає віруючим глибше проникнути в таємницю страждання, робить людину більш зрілою, допомагає пізнати те, що у житті суттєве, та спонукає все ж таки шукати надприродних справ і самого Бога. Слово Христа допомагає усвідомити, що хвороба може мати значення й цінність як для особистого спасіння, так і для спасіння світу. Слід не зупиняти свій погляд на стражданні, а дивитися далі, на славу і радість життя, до яких часто ведуть саме біль і хвороба. Якоюсь мірою хвороба і біль нагадують про людську гріховність, але загалом не можна вважати страждання покаранням за особисті гріхи чи за прогрішення предків.
Одне з найголовніших завдань Пастирства хворих – доступно пояснити стражденній людині значення її терпіння, відкрити сутність життя і його цінність навіть у хворобі. Допомогти зрозуміти цінність страждання в особистому житті та у житті суспільства. Адже стражденний, єднаючи свій біль із Христовими муками, бере активну участь в апостольстві та спасінні всіх людей. Однак слід пам’ятати, що єдиним Спасителем є сам Господь, а хворий приєднується до Його справи спасіння настільки, наскільки єднається з Ним через віру.
Про суть Єлеопомазання
Таїнство Єлеопомазання становить найвиразніший вияв опіки Церкви над стражденними і знедоленими, що його вона зазвичай уділяє своїм членам через помазання і молитву пресвітерів. Суть звершення самого таїнства полягає в тому, що пресвітер після покладання рук на хворого помазує його єлеєм та промовляє належну сакраментальну формулу. Звісно, окрім головних частин таїнства присутні допоміжні й доповнювальні елементи. Звичайний обряд складається з таких частин: вступні обряди, акт покаяння, читання Божого Слова, літанія за хворого, покладання рук, благословення єлею (винятково лише тоді, коли немає єлею, раніш освяченого єпископом), молитва подяки над єлеєм, Святе помазання, молитва після помазання і закінчення обряду. Повне видання «Обрядів Єлеопомазання і пастирства хворих» передбачає шість різних форм уділення таїнства, відповідно до різних ситуацій і при всіляких потребах. Ми зупинимося лише на Звичайному обряді Єлеопомазання.
Під час звершення таїнства саме сакраментальне формулювання – центральна молитва – вказує на благодать таїнства: «Нехай Господь підтримає тебе благодаттю Святого Духа». Чимало людей вважають, що головною благодаттю таїнства мало би бути фізичне зцілення, одужання від хвороби, ба навіть чудесне (щоби не сказати – магічне) вирішення проблеми. Слід дуже чітко зазначити, що Єлеопомазання – то не магія, не чари чи талісман, який забезпечить вічне життя або миттєве одужання. Насамперед таїнство дає хворому благодать Святого Духа, яка допомагає людині в цілісності її особи йти до спасіння, зміцнює віру й довіру до Бога, зміцнює в боротьбі проти спокус лукавого (проти спокус знеохочення і страху перед смертю). Завдяки цьому хвора людина може не лише мужньо переносити болі хвороби, а й також боротися з нею. Допомога Господа, виражена у Єлеопомазанні, силою Святого Духа супроводжує хворого до зцілення душі, а також до повернення тілесного здоров’я, якщо на це є Божа воля і якщо це корисно для його духовного спасіння. Окрім підтримки й дару Святого Духа, хворий через таїнство з’єднується зі Страстями Христовими і через присвячення себе Богові приносить плоди страждань собі на користь, а також для спасіння цілої Церкви. Адже, як зазначав св. Йоан Павло ІІ, не лише хворі потребують допомоги з боку церковної спільноти, а й уся Церква потребує молитви і благодаті хворих та стражденних. На завершення, Єлеопомазання також готує (у разі уділення його смертельно хворим і людям старшого віку, що вже перебувають при смерті) до останнього переходу від земного життя до вічного.
Це не «остання справа»
Згадуючи останній перехід і титульне запитання, слід ще акцентувати увагу на тому, до кого скероване Пастирство хворих і кому вділяється Єлеопомазання. Зміна давньої назви таїнства Extrema Unctio – «Останнє помазання» на теперішнє «Помазання хворих» чи «Єлеопомазання» дуже гарно відображає те, до кого це таїнство скероване. Від початку слід відкинути думку, що Єлеопомазання – це останнє таїнство, яке вділяють при самій смерті хворого чи людини похилого віку. Це не обряд безпосередньої підготовки до смерті чи остатня справа вже перед самим переходом! Душпастирі повинні підготувати вірних іще заздалегідь, щоби ті не боялися Єлеопомазання, яке нібито вділяють раз у житті й безпосередньо перед смертю. Це таїнство вділяють усім тяжкохворим без огляду на вік та людям похилого віку, які втрачають життєві сили. Слід зазначити, що для отримання Єлеопомазання хвороба має бути серйозною, а не просто скороминучою; його вділяють також перед операцією, яка передбачає небезпеку смерті. Коли ми говоримо про людей похилого віку, теж добре було би не встановлювати що, наприклад, усі старші 65 років повинні приступати до Єлеопомазання. Натомість це таїнство варто вділяти лише тим літнім людям, які вже слабнуть. Застерігаємо від будь-яких крайнощів. До справи святого таїнства, яке нам залишив Христос, треба підходити тільки індивідуально і з тверезим глуздом.
Тепер ми можемо відповісти на титульне запитання: Таїнство Єлеопомазання – це «Помазання хворих» для життя у Христі. Навіть більше, існує Пастирство хворих, через яке Церква допомагає по-християнському переживати хвороби та похилий вік.
Душпастирі та близькі хворої особи повинні піклуватися про те, щоби недужі вчасно дістали зміцнення цим таїнством.
Тому необхідно подбати, аби через відповідну катехизу вірні глибоко пізнали природу таїнства, щоб у належний час сам хворий чи особа похилого віку були здатні попросити про таїнство та прийняли його побожно і свідомо. Якщо хворий уже не може розмовляти, непритомний або в тяжкому стані й не може самостійно попросити про вділення таїнства, за нього просять близькі. Вони також відповідальні за те, щоби підготувати помешкання і хвору людину до гідного звершення таїнства. Зокрема, у шпиталях велику роль у цьому відіграє медичний персонал, який, попередньо узгодивши деталі зі священиком і родиною, може дуже позитивно вплинути на відповідне приготування хворого до прийняття таїнства. Інколи достатньо лише інформації про можливість приступити до таїнства, аби спонукати людину замислитися і прийняти рішення попросити про Єлеопомазання.
Участь близьких виявляється також у підготовці деяких необхідних для здійснення таїнства речей. Тільки священик уділяє Таїнство Єлеопомазання, а отже, він має принести з собою все необхідне. Проте в ситуації, коли існує небезпека смерті, а священик не має при собі олії для звершення Єлеопомазання, її можуть підготувати близькі. Це має бути оливкова або, якщо це неможливо, інша рослинна олія. Надлишок цієї олії після здійснення таїнства спалюється разом із ватою, на яку її було налито.
http://www.credo-ua.org
