У велику п’ятницю, умираючи на хресті, Ісус звернувся до свого улюбленого апостола Івана Євангелиста: «Сину, це - мати Твоя». Цими словами Ісус Христос передав свою матір усім християнам та вказав, що почитання Пречистої Діви Марії повинно зайняти гідне місце у Христовій церкві та молитовних практиках усіх християн. Приклад із життя Пречистої Діви Марії містить у собі великі духовні повчання, які може застосувати у своєму житті кожен християнин у момент страждання, терпіння.
Діва Марія не є тільки Матір”ю Божественного Сина Ісуса Христа, але й нашою духовною мамою, що постійно надає своїм дітям потіху, підтримку, адже вона саме під час земного життя зазнала таких страждань, а тому може допомогти і нам. Доказом Її материнської турботи служать численні об’явлення Богородиці Діви у Люрді в 1858 році та Фатімі у 1917 році, що вказують усім віруючим важливу істину про те, що Діва Марія продовжує перебувати «поруч нас» - своїх дітей, щоб заохочувати та підтримувати нас під час важкої мандрівки цією «долиною сліз».
Господь вложив у серце Пресвятої Богородиці любов до нас, немічних і грішних. Це беззаперечний факт, що хто більше любить Бога, той одночасно більше любить своїх ближніх. Угодник Божий Мойсей щиро любив свій народ. Коли Ізраїль згрішив, Мойсей благав Всевишнього: «Величезним гріхом провинились ці люди... зробили собі бога із золота... Ой, коли б Ти простив їхній гріх! А ні, то викресли мене з Твоєї книги» (Вих. 32, 30-32). З любові до свого народу Мойсей погодився бути викресленим із книги вічного життя, а святий Павло писав до Римлян: «Я бажав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені тілом» (9, 3). Пречиста Діва Марія «день і ніч молиться за нас» і «спасає світ своєю невпинною молитвою». У Декреті II Ватиканського Собору сказано, що Материнство Небесної Цариці почалося у час Благовіщення і триватиме, поки ми не осягнемо вічно го щастя в Небі. «Своєю материнською любов’ю Вона дбає про братів Сина свого, які ще на шляху та в різних небезпеках і журбах, доки не дійдуть до щасливої батьківщини» (Про Церкву, ч. 62).
Наше почитання Богородиці Діви, до якої звертається у молитві люд Божий, нагадує кожному ті важливі речі, про які варто пам’ятати, щоб не втрати Неба, до якого покликаний кожен із нас. Під час духовної боротьби головною перешкодою, яка знаходиться на шляху християнина, стає первородний гріх, який постійно відволікає людину від життя у Божій благодаті. Існування того, що Христова Церква називає «первородним гріхом», є однією із найбільших перешкод на шляху до досягнення святості та морального вдосконалення. Кожен християнин досвідчує у своєму житті гріх, і кожен ставить питання: звідки приходить це зло? Віруючих людей ця проблема турбує набагато більше. Якщо Бог, який є абсолютною досконалістю, добротою, створив усе аналогічно добрим та досконалим, тоді виникає питання: а звідки береться тоді зло?
Перші сторінки Біблії пояснюють цей момент, адже у пошуках правильного трактування проблеми перебуває вже не одне покоління, ще раз і ще раз намагаючись проаналізувати розповіді про створення світу та про гріхопадіння перших людей. Бог покликав до існування усіх і все, але найдосконалішим Його витвором є людина, бо створена на подобу Божу. Бог не сотворив смерть, але увійшла вона у цей світ через заздрість диявола (пор. Мдр 1, 13-14; 2, 23-24), який збунтував проти Бога, звів перших прародичів, спонукав їх до непослуху супроти Бога. Для того, щоб боротися з ним, стане у пригоді рецепт, який пропонує Діва Марія. Перемога над гріхом є можливою завдяки Божій благодаті, дарованій нам Господом через Ісуса Христа. Прикладом такої перемоги благодаті Божої над гріхом є Пречиста Діва Марія.
Згідно з вченням Катехизму Католицької Церкви, гріх є образою Бога: «Тобі, Тобі єдиному згрішив я, і зло на очах Твоїх учинив я» (Пс. 51,6). Гріх бунтує проти любові Бога до нас і відвертає наші серця від Нього. Як і первородний, звичайний гріх є непослухом, повстанням проти Бога через бажання стати «як Бог» у пізнанні і визначенні добра і зла (Бут. 3,5). Проте приклад життя Діви Марії показує, що Вона вчить нас наближатися до Бога у правді та простоті, використовуючи віру в Бога, що допомагає людині долати гріх та входити у співпричастя з Богом. Через Неї можна дізнатися, що віра християн не є «облудою», але дієвим актом, завдяки якому можемо «на крилах віри» приблизитися до Бога, щоб знаходитися під Його захистом та опікою. Бачимо, що Господь Бог постійно перебуває біля людини із запрошенням до духовної єдності, яка відбудеться через виконання заповідей Божих.
Якщо ми будемо послушними Богові, так як Діва Марія стала послушна Божій волі, промовляючи усім своїм єством «так» і віддаючи себе повністю до дії Бога у своєму житті, тоді кожен із нас отримає вічне життя через віру в Ісуса Христа. Якщо людина живе без Божої благодаті та без послуху Його волі, то це автоматично спричиняє людині страждання та смерть. Людська свобода без Божої благодаті зводить людину та робить її рабом гріха та смерті. Те, що Богородиця Діва промовила просте і щире “так”, вписується у таємницю свободи Богородиці Діви, яка є відкритою для Бога, не маючого жодного зв’язку із гріхом, завдяки Божій присутності у житті Діви Марії.
Свобода людини обмежена, а тому часто здатна на помилки. Свобода наділяє владою діяти чи не діяти і, отже, здійснювати зі своєї ініціативи свідомі вчинки. Вона осягає досконалість своєї дії тоді, коли спрямована до Бога - Найвищого Добра. Саме так Богородиця Діва осягнула досконалість, - спрямовуючи свою свободу до Бога. Проте гріхопадіння, яке людина досвідчила у своєму існуванні, показує не лише трагічну долю суспільства, але також Боже милосердя, який, полюбивши людину, прагне врятувати її від неволі гріха та дарувати втрачений рай, завдяки приходу Божественного Сина Ісуса Христа (пор. Бут 3, 15). Від початку існування світу та людського гріхопадіння “предвічний Божий план здійснює своє втілення через Богородицю Діву, яка отримала важливе покликання стати матір’ю Того, котрий став людиною, щоб ми могли знайти спасіння та первородну гідність дітей Божих”. Богородиця Діва в очах Божих отримала чудове ім’я та характеристику «благодаті повна» (Лк.1, 28), як називає Її архангел Гавриїл, під час події Благовіщеня у Назареті. Якщо Христос зробив усіх нас синами та дочками Богородиці Діви, то тим самим Він наголошує кожному, що Людина, наділена духовною душею, розумом і волею, від самого зачаття звернена до Бога і призначена для вічного блаженства. Свою досконалість вона осягає у «пошуках правди, добра і в любові до них» - іншими словами, - у Бозі. Ми не маємо права змарнувати своє покликання, так як не змарнувала його Діва Марія, яка «співдіяла у спасінні людей Своєю вільною вірою і послухом» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 56.). Вона промовила Своє «так» «в ім 'я всього людства» (Св. Тома Аквінський, “Сума теології”. 3, 30, 1.). Проте співпраця з Божою благодаттю не є легкою та вимагає від людини наполегливої та клопіткої праці у кожен момент існування.
Як говорить відомий богослов Тома Шпідлік, «у кожного з нас є свій рай, тобто серце, яке створив і сповнив миром Бог; водночас усі ми щоразу переживаємо зустріч зі змієм, який проникає у серце, щоб спокушати нас». Змій у раю представляє себе добрим, але пропонує людині те, що її руйнує. А потім спонукає засумніватися у добрі, яке сотворив Бог, тим самим бажаючи накинути зовсім іншу візію життя, щоб ми прийняли її за свою. Помилка першої жінки, Єви, була в тому, що вона пішла на контакт зі сатаною і почала вести з ним діалог. Людина, яка контактує зі злом, починає забувати про зв’язок із Люблячим Отцем. Спаситель Ісус Христос навчає учнів, як потрібно ставитися до диявольських прикладів: «Знову бере його диявол на височенну гору й показує йому всі царства світу і їхню славу, кажучи: “Оце все дам тобі, як упадеш ниць і мені поклонишся”. Тоді Ісус сказав до нього: “Геть, сатано! Написано бо: Господу, Богу твоєму, поклонишся і йому єдиному будеш служити” (Матв. 4, 8-10). Тому для християн знову стає в пригоді приклад Божої Матері.
Під час події Благовіщення архангел Гавриїл звертається до Богородиці Діви не лише словами: «Радуйся, Діво Маріє, повна благодаті Божої» (пор. Лк. 1,28), але у подальшому він говорить важливі слова: «Ангел їй сказав: “Не бійся, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога» (пор.1,30). Чому архангел Гавриїл запевняє Богородицю Діву не боятися випробувань, терпінь, різноманітних насмішок та хрестів? Та тому, що говорить: «Господь із тобою» (Лк. 1,28). Присутність Господа Бога у людському житті є джерелом радості, адже де Він є, зло зникає, а перемагає життя і мир. Тому архангел Гавриїл запевняє Богородицю Діву сміливо брати участь в історії спасіння, бо постійна єдність із Господом Богом дарує Їй силу та благодать для сповнення свого християнського покликання. Проаналізувавши важливі елементи почитання Богородиці Діви, варто звернутися до заохочення Церкви Христової, яка у Декреті II Ватиканського Собору “Про Церкву” заохочує вірних, як потрібно втілювати у життя любов до Діви Марії: «Правдива набожність... походить з правдивої віри, що нею приходимо до визнання високих прикмет Богородиці, заохочуємося до дитинної любові до Богородиці та наслідування її чеснот» (6). Проказати молитву легко, а перейнятися змістом молитви і жити так, як вона вимагає, – це дуже складна річ.
Ісус Христос повчає нас: «Не кожний, хто промовляє до мене: “Господи, Господи!” – увійде в Царство Небесне, лише той, хто чинить волю Отця мого, що на Небі» (Мт. 7, 21). Подібно Пречиста Діва Марія мовить до нас: «Не кожний, хто кличе до мене: “Маріє, Маріє!” – увійде в Царство Небесне, лише той, хто сповняє волю мого Сина Ісуса Христа». На весіллі в Кані Галилейській Божа Мати сказала до слуг: «Що вам скаже (Ісус), робіть» (Ів. 2, 5). Пресвята Богородиця мовить до всіх нас: «Живіть так, як мій Син Ісус Христос поручає, бо це єдина дорога до вічного щастя». Стараймося бути добрими християнами вдома, на роботі, в товаристві - завжди й усюди. У наш час дуже потрібні добрі приклади християнського життя. Якщо людина має свідоцтво про хрещення, цього ще замало, щоб називатися справжнім християнином. «Ви – світло світу», – каже Христос (Мт. 5, 14). «Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на Небі» (Мт. 5, 16).
о. Іван Колодій / Голос Живої Вервиці / http://www.livingrosary.org.ua
