Марія не лише Цариця Неба і святих, Вона також має владу над пеклом і сатаною, бо перемогла його Своїми чеснотами. Уже на початку світу Бог заповідав пекельному змієві, що його переможе Цариця і Вона буде мати над ним владу: "Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою; (…) Вона розчавить тобі голову” (Бут. 3, 15 Влг.). А хто ж ця жінка, ворог сатани? Хто ж інший, як не Марія, що, за свідченням св. Кипріяна, завжди його перемагає і сокрушає Своєю глибокою покорою і святим життям? Тій жінці була дана обітниця стати Матір’ю Ісуса Христа. Зверніть увагу на те, що Бог сказав: "Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою”, а не: "Кладу” ворожнечу, аби відзначити, що ця переможна жінка не Єва, яка жила в той час, а інша жінка, котра від неї походить і котра, – як каже св. Вінцентій Феррера, – мала принести нашим першим батькам набагато більше добро, ніж те, яке вони через гріх утратили. Марія – це безстрашна жінка, яка перемогла сатану і роздушила йому голову, перемігши його пиху, як це заповідав сам Творець: "Вона розчавить тобі голову”. Однак у нашій Вульгаті, тобто в єдиному латинському тлумаченні Святого Письма, затвердженому Тридентським собором, читаємо: "Вона”, а не "Він”, і так цей фраґмент розуміли св. Амброзій, св. Єронім, св. Авґустин, св. Йоан Златоустий і багато інших. "Як би там не було, але очевидно, що або Син через Матір, або Мати силою Свого Сина перемогла Люципера і той дух, повний пихи, – як каже св. Бернард, – побачив свою ганьбу, бо його скинула і перемогла Благословенна Діва. Тому тепер як невільник мусить слухати наказів Цариці”. Св. Бруно із Сеґні розповідає, що Єва, піддавшись сатані, спровадила до нас смерть і темноту, тим часом Пресвята Діва, перемігши чорта, принесла нам життя і світло(…).
Річард від св. Вавринця пречудово пояснює такий фраґмент з Книги Приповідок: "Серце її мужа покладається на неї; йому не бракуватиме прибутку” (31, 11). Він розповідає: "Покладається на Неї Серце мужа, тобто Христа; а прибутку Йому не бракуватиме, бо Вона збагатить Свого Сина здобиччю, котру відібрала від сатани”. "Бог поклав у руки Марії Серце Ісуса для того, аби Вона спонукала людей любити Його”, – додає Корнелій від Ляпіде. І тому Він скористається цим, щоб здобувати душі, бо Марія, вириваючи їх з пекла і визволяючи Своєю переможною волею з рук сатани, дарує їх Йому.
Відомо, що пальма – це символ звитяги, ось чому наша Цариця сидить на високому троні, як висока пальма, і бачать Її усі володарі і всі, хто віддає себе під Її опіку, можуть бути впевнені у перемозі. "Мов та пальма в Ен-гаді, виросла я” (Сир. 24, 14), і це для нашого захисту, щоб ми могли сидіти у Її тіні, додає св. Альберт Великий. "Діти мої, – ніби промовляє Марія, – коли ворог нападає на вас, утікайте до Мене, споглядайте на Мене; наберіться відваги, дивлячись на мене, вашу Захисницю, тоді досягнете перемоги”. Так, прибігання до Марії – це найдієвіший засіб, що перемагає всякі пекельні напасті. "Бо Вона, – за св. Бернардом із Сієни, – також Цариця пекла, Владичиця над злими духами, бо їх перемогла і усмирила”. Тому про Неї кажуть, що Вона як Заступниця дуже підготовлена, страшна для пекельних сил. "Грізна, немов загони з прапорами” (Пп. 6, 4), бо вміє мудро використати потугу Свого милосердя і молитви за поверження ворогів, на користь тих Своїх слуг, які в спокусах узивають до Її всесильної допомоги.
Святий Дух укладає в уста Марії такі слова: "Як виноградна прищепа, видаю вдячні пахощі” (Сир. 24, 23 Влг.). Св. Бернард зауважує: як усякі отруйні гадюки уникають квітучих рослин, так злі духи втікають від тих щасливих душ, коли вловлюють "запах” набожності до Марії. З тієї самої причини про Неї оповідають: "Яко кедр, височиш над Ліваном” (Сир. 24, 17 Влг.), а це не лише тому, що, як кедр, не піддається гниттю, не вражена гріхом і Марія, а тому, що запах кедру розганяє змій так само, як святість Марії – злих духів.
Ковчег Завіту запевняв Ізраїлеві перемогу. Завдяки цьому народ під проводом Мойсея переміг своїх ворогів: "А як рушав ковчег, мовив Мойсей: "Устань, Господи! Нехай розсипляться вороги Твої” (Чис. 10, 35 Влг.). Таким же чином здобуто й Єрихон (див. І. Н. 6); так побито філістимлян: "Був там ковчег Божий” (1 См.13, 14 Влг.). А відомо, що ковчег – прообраз Марії: "Ковчег, що захищає правдиву Манну, тобто Христа, це – Пресвята Діва, котра ґарантує нам перемогу над злом і сатаною”. Тому св. Бернард із Сієни твердить, що коли Бог підніс Ковчег Нового Завіту до гідності Цариці небес, сила пекла була зламана і знищена.
"О, як тремтять злі духи перед Марією, від самої згадки Її високого імені! – вигукує св. Бонавентура. Він порівнює їх зі злодіями, про котрих згадує Іов: "В пітьмі підкопують домівки, а вдень замикаються, не знають світла. Тінь смерти для всіх них ранок; коли ж він зійде, жах їх огорне”(Іов. 24, 16– 17). "Так само, – мовить далі згаданий автор, – злі духи підкрадаються до душі, що перебуває у темноті, тобто душа наша занурена у "ночі” незнання; а як тільки засвітить у душу ласка і милосердя Марії, ця прекрасна зоря розсіює темноту і змушує пекельних ворогів до втечі ніби перед ликом смерті. О, який щасливий той, хто у боротьбі з пеклом завжди призиває прекрасне ім’я Марії!”
Підтвердженням цього хай буде об’явлення св. Бриґіди про те, що Бог наділив Марію надзвичайно великою владою над злими духами. Якщо вони нападають на когось із Її слуг, а він кличе Її на поміч, одна лише згадка про Пресвяту Діву робить серед них переполох; вони воліють зазнати більших мук, ніж щоб Вона перемогла їх.
Божий Улюбленець, прославляючи Свою Улюбленицю, назвав Її лілією: "Як лілія між терням, так Моя люба між дочками Адамовими” (Пп. 2, 2 Влг). Корнелій а Ляпіде так пояснює цей вислів: "Як лілія є засобом охорони від змій і ліком від трутизни, так взивання Марії – відомим засобом до подолання всяких спокус, власне нечистих, що підтверджують багато почитателів Марії”.
Св. Йоан Дамаскин так промовив до Марії, але це міг би сказати кожен, хто має щастя бути слугою великої Цариці: "О Мати Божа, якщо на Тебе покладу всі надії, не згину, коли буду під Твоєю охороною, врази моїх ворогів, захисти мене від них, ніби щитом, Твоєю опікою і міцною поміччю”. Монах Якуб, один з грецьких Отців, так висловлюється про Марію у молитві до Господа Ісуса: "Господи Мій, Ти дав мені Матір як надзвичайно потужну броню, завдяки якій можу перемогти всіх наших ворогів”.
У Старому Завіті читаємо, що Бог провадив Свій народ з Єгипту до обітованої землі, супроводжуючи його вдень стовпом туману, а вночі – огнистим стовпом (див. Вих. 13,21). Річард від св. Вавринця твердить, що ті стовпи, як і хмари, інколи – вогні, зображають Марію і подвійну послугу, яку Вона нам неустанно засвідчує: як хмара заслоняє нас від жару Божої справедливості, а як вогонь охороняє нас від сатани. "Як віск топиться від вогню, – додає св. Бонавентура, – так чорти втрачають владу над тими душами, які часто згадують собі ім’я Марії і, побожно взиваючи Її, стараються ще ретельніше Її наслідувати”.
"О, як тремтять злі духи, – запевняє св. Бернард, – як тільки почують ім’я Марії: перед іменем Марії згинається кожне коліно; воно наповнює сатану не тільки переляком, але й жахом”. Це підтверджує і Тома Кемпійський, кажучи, що як люди падають на землю із жахом, коли поблизу вгледять чорта, так сатана валиться при згадці імені Марії. Скільки ж перемог, і то прекрасних, здобули над ворогами людини почитателі Марії з допомогою Її святого імені! Так їх переміг св. Антоній Падевський, так їх громив бл. Генрик Сузо, так перемагало їх багато інших слуг Марії. У річниках японських місій знаходимо опис такого випадку. Отож одному християнинові якогось дня з’явилося багато злих духів у вигляді хижих звірів, які старалися його налякати різними погрозами. Та він закричав: "Не маю жодної зброї, яка б вас налякала. Якщо Бог дозволить, робіть зі мною, що хочете; моя єдина оборона – це найсолодші імена Ісуса і Марії. Як тільки він вимовив такі страшні для злих духів імена, відразу земля розверзлася і поглинула тих, що були переповнені пихою. Так само і св. Анзельм твердить, що знав особисто багатьох, які, взиваючи ім’я Марії, позбувалися небезпеки.
"Несказано славне і предивне Твоє високе ім’я, Маріє”, – так каже св. Бонавентура. Хто про Неї пам’ятає і в годину смерті взиває, не може боятися і цілого пекла, бо як тільки сатана його почує, тут же відступить від нього. Святий додає, що нічого так на землі не бояться сильні ворожі сонмища, як імені Марії та Її опіки. "Ох, Царице, – каже св. Ґерман, – лише взивання Твого потужного імені вистачить, аби оберегти Твоїх почитателів від усіх напастей ворога”. О, якби христяни пильно і з вірою взивали ім’я Марії у спокусах, цілком очевидно, що ніколи не зазнали б падіння; бо як запевняє бл. Алан, лише від звучання цього великого імені сатана дрижить, а пекло тремтить. Одним словом, сама Цариця Небес оголосила св. Бриґіді, що сатана втікає від найпихатіших і найтвердіших грішників, від людей, цілком віддалених від Бога, які тільки кличуть на допомогу Її потужне ім’я і прагнуть найшвидше виправитись. "Однак, – додає Пресвята Діва, – якщо душа не виправиться і з щирим жалем не відкинеться від гріха, вороги повертаються до неї тут же і підпорядковують її собі”.

У Райхенберзькому монастирі жив канонік на ім’я Арнольд. Жив він у великій набожності до Пресвятої Матері Божої. Коли став на порозі життя, прийняв св. Причастя, покликав до себе всіх братів і попросив їх, щоб не покидали його у ці останні хвилини. Невдовзі у їхній присутності його тіло почало тремтіти, він закотив очі, а холодний піт виступив на його чоло. "Хіба ви не бачите, – закричав, – що злі духи хочуть мене затягнути в пекло?” А потім додав: "Брати мої, моліться за мене до Марії; сподіваюсь, що Вона мені поможе перемогти”. Тут же всі почали відмовляти літанію, а коли пролунали слова: "Свята Маріє, молися за нього”, умираючий заволав: "Повторюйте, повторюйте ім’я Марії, бо я стою перед Божим судом”. На хвилю замовк, а потім сказав: "Це правда, що я допустив такий гріх, але я його відпокутував”. Звертаючись до Пресвятої Діви, промовив: "Маріє, допоможи мені, і я спасуся”. Тоді злі духи знову вчепилися до нього, а він боронився знаком святого Хреста і взивав ім’я Марії. Так минула ціла ніч; під ранок Арнольд із просвітленим обличчям радісно заволав: "Маріє, Владичице моя, Прибіжище моє, випроси мені прощення і спасіння”. Потім, побачивши Пресвяту Матір, яка запрошувала його до Неба, сказав: "Іду, Владичице, іду” і зробив спробу піднятися. Оскільки не мав сили піти за Нею тілом, пішла, сподіваємось, за Нею його душа до царства вічної слави, солодко заснувши у Господі.

Надіє моя, Маріє, оце стою я біля Твоїх стіп, нещасний грішник, який через свої гріхи віддався пеклові у неволю. Визнаю, що віддався сатані тому, що не прибігав до Тебе, Прибіжище моє. Коли б я Тебе взивав, ніколи б не зазнав падіння. Сподіваюся, моя найулюбленіша Владичице, що я за Твоїм посередництвом визволився із сатанинських рук і що Бог мені простив. Однак боюся, щоб знову не попав у неволю. Знаю, що вороги не втратили надії перемогти мене і підготували нові атаки і спокуси. О Царице і Прибіжище моє, допоможи мені. Візьми мене під Свій покров, не дозволь, щоб я знову став їх невільником. Знаю, що мене підтримаєш і завжди бажатимеш мені перемоги, як тільки буду Тебе взивати; але боюся, щоб у спокусах не забути про Тебе і не занедбати звертання до Тебе. Про ту ласку прошу і благаю, Пресвята Діво, щоб я завше пам’ятав про Тебе і, перш за все, під час боротьби; випроси мені, щоб я не перестав часто взивати до Тебе: "Маріє, допоможи мені! Маріє, допоможи мені!” А коли нарешті настане останній день моєї розправи з пеклом у годину смерті, тоді, Царице моя, особливо будь при мені і Сама нагадай мені, щоб я взивав до Тебе устами і серцем і щоб, умираючи з Твоїм і Твого Сина святими іменами на устах, міг вічно благословляти і вихваляти Тебе в Небі у Твоїх стіп через цілу вічність. Амінь.

СВЯТИЙ АЛЬФОНС МАРІЯ ДЕ ЛІҐУОРІ