Сучасним єретикам важко перенести, що ми вважаємо і називаємо Богородицю нашою надією: "Надіє наша, радуйся”. Кажуть, що тільки Бог – надія людини і що Він проклинає кожного, хто покладає надію на створіння: "Проклятий той, хто уповає на людину” (Єр. 17, 5). "Марія, – твердять вони, – є створінням, а чи якесь створіння може бути нашою надією?” Так кажуть єретики, та попри це св. Церква хоче, щоби всі священики і монахи щоденно зверталися до Неї і від імені всіх вірних взивали до Марії з таким солодким звертанням: "Надіє наша, надіє всіх, радуйся”.
"У двоякий спосіб, – каже св. Тома, ангельський Доктор, – можемо покладати на когось надію: або безпосередньо, або через посередника”. Хто сподівається отримати благо від царя, покладає на нього надію як на володаря або надіється на міністра чи на його улюбленця як на посередника. Якщо одержує ласки від царя, але через посередництво його улюбленця, то може цілком слушно назвати посередника своєю надією. Цар Небес, будучи безмежною добротою, незмірно прагне обдаровувати нас Своїми ласками. Оскільки Він потребує нашої віри, то, щоб її у нас збудити, дав нам за матір Свою власну Матір і наділив Її абсолютною владою, щоб підтримати нас. Господь хоче бачити, що ми на Неї уповаємо задля нашого спасіння і що ми від Неї сподіваємося всяких ласк. "Без сумніву, тих, хто вірить лише створінням, виключаючи Бога, – як то роблять грішники, які у пошуках людської приязні і ласки не бояться ображати Бога – Бог осуджує”, – як мовить пророк Єремія. Тим часом тих, хто надію покладає на Марію як на Матір Божу, котра може випросити ласку і вічне життя, тих Бог благословить і знайде в них уподобання. Адже Він прагне, щоби Її всі почитали – це велике Діло Його рук, яке само возлюбило Його на землі дужче, ніж всі люди та ангели.
"Отож ми слушно називаємо Пресвяту Владичицю нашою Надією, – так оповідає св. Роберт Беллярмін, – і сподіваємося отримати через Її заступництво те, чого ми не могли б отримати через власну молитву”. "Просимо Посередницю, – мовить Суарес, – про заступництво, аби Її гідність заступила нашу убогість. Якщо, – роздумує, – звертаємося до Марії з такою надією, то це не означає, що не віримо Богові, а чинимо це із-за власної недостойності”.
Свята Церква слушно називає Її Матір’ю святої надії (…); Матір’ю, яка будить у нас надію не тільки на здобуття земних дібр, бідних та недовговічних, а дібр незмірних, вічних, які належать до життя благословенних у Небі. "Радуйся, надіє наша, – вітає Марію св. Єфрем, – радуйся, правдиве спасіння християн, допомого грішників, обороно вірних і спасіння світу”. Св. Бонавентура називає Її єдиною нашою Надією після Бога. Св. Бернард підтверджує, що всі, хто прагне спасіння, можуть спастися через заступництво Марії, звертаючись до Неї так: "Владичице, не переставай оберігати нас і пригортати під покров Своєї опіки, бо після Бога не маємо жодної надії, крім Тебе”. Так само вчить нас св. Тома з Вілланова, називаючи Марію єдиним нашим прибіжищем, поміччю і охороною. Оце досконало мотивує св. Бернард: "Придивись, людино, до плану Бога, який його накреслив для того, щоби нам щедро уділити Своє милосердя. Постановивши визволити людей, Він уклав усю силу Відкуплення у руки Марії, аби Вона розпоряджалась за Своєю волею”.
Господь Бог наказав Мойсеєві, аби спорудив ковчег із чистого золота, і предрік, що з нього буде промовляти. "Спорудиш ковчег із щирого золота (…) і також віко (…) і говоритиму з тобою” (Вих. 25, 17 – 22). Один автор пише, що тим ковчегом є Марія, через яку Господь промовляє до людей і прощає нам, роздає ласки і добродійства. Ось чому – як зауважує св. Євгеній – Боже Слово перед вступом до лона Марії вислало до Неї Архангела з просьбою про дозвіл. Бог хотів, щоб таємниці Втілення світ завдячував ще й Пресвятій Владичиці. "Чому містерія Втілення не сталася б без згоди Марії? Тому що Бог хотів, щоб Вона була початком всяких дібр. Через Неї світ уже має і матиме усяке добро”. Усе добро, уся поміч, уся ласка, яку люди отримують і до кінця світу отримуватимуть, зумовлені посередництвом Марії. Через це слушно взивав побожний Людвик Блозій: "О Маріє, яка ж Ти достойна любові і яка ласкава до тих, хто Тебе любить! Хто ж був би такий немудрий та нещасний, аби Тебе не любити?”
У непевності і сумнівах просвічуєш помисли тих, котрі до Тебе прибігають у своїх терпіннях, тих, хто довіряє Тобі, втішаєш у небезпеках, підтримуєш тих, хто до Тебе взиває. Після Свого Сина Ти правдиве спасіння Своїх вірних слуг. Радуйся, о надіє розпачливих, о прибіжище опущених. Маріє, яка Ти могутня: Твій Син, вшановуючи Тебе, тут же сповняє Твої просьби.
Св. Герман уважає Марію засобом здобуття всіх наших дібр і визволення від усяких нещасть. Він так до Неї молиться: "О моя Владичице, тільки Ти моя втіха, дана Богом, провідниця у моїй подорожі до звільнення з в’язниці, надія мого спасіння. Вислухай, благаю Тебе, мої просьби і змилуйся наді мною, моя Царице, моя втіхо, допомого, надіє і сило моя”.
Отож св. Антонін слушно наводить цей фраґмент Книги Мудрості, що стосується Марії: "От і прийшли до мене з нею разом усі блага” (Мдр. 7, 11). "Оскільки Марія Мати і Дарувальниця всіх ласк, – каже він, – можна твердити, що всі ті, хто має до Цариці велику набожність, отримали разом з нею усі інші блага. Хто знайшов Марію, той знайшов усі блага, усі ласки і чесноти. Вона ж Своїм потужним заступництвом випрошує нам усе, чого потребуємо, аби були багаті на ласки. Сама нас повчає, що Їй належать усі скарби Бога, тобто Боже змилування, аби його роздала Своїм почитателям: "Багатство й слава в Мене, постійні блага і справедливість, (…) щоб дати блага тим, які Мене люблять, щоб наповнились їхні скарбниці” (Пр. 8. 18, 21). Тому св. Бонавентура нагадує нам, щоб ми завше звертали очі на руки Марії, бо через Її заступництво отримуємо те, чого прагнемо.
Скільки-то гордих людей стало покірними завдяки набожності до Марії, скільки гарячкових – лагідними, скільки сліпих отримало світло, скільки розпачливих – надію, скільки грішників – спасіння! Сама Марія це оповідала, коли в домі Єлизавети заспівала чудовий Свій гімн: "Бо Він зглянувся на покору рабині Своєї; ось бо віднині Мене благословлятимуть усі роди” (Лк. 1, 48). "Так, Маріє, – повторює св. Бернард, – усі народи називають Тебе благословенною, бо Ти всім народам дала життя і славу, бо в Тобі грішники знаходять прощення, а праведні витривалість у ласці Божій”. Лансперґій вкладає це зізнання в уста Ісуса: "О люди, бідні діти Адама, що живете серед стількох ворогів і нужд, старайтеся особливо почитати Матір Божу і Матір нашу, бо Я дав вам Марію як узірець, щоб ви від Неї навчилися, як маєте жити; зробив Її вашою втіхою, щоб ви у Неї шукали охорони в нещастях. Свою (духовну) Сестру Я вчинив власне такою, щоби Її ніхто не боявся і не барився шукати в Неї порятунку. Через це Я дав Їй таке ласкаве і милосердне Серце, яке не погорджує ніким з тих, котрі шукають помочі, воно не вміє відмовити тим, хто просить про ласку. Перед усіма розкриває покров Свого милосердя і не допустить, аби хтось відійшов від Неї без утіхи”. Нехай буде благословенна і обожнювана безмірна доброта нашого Бога, який велику Матір і оборонницю зробив такою чутливою і милосердною до нас.
 О Боже, яка ж велика віра переповнює св. Бонавентуру, замилуваного найулюбленішим нашим Відкупителем Ісусом і наймилосерднішою Владичицею нашою Марією. Він так сказав: "Що б Бог мені не призначив, то твердо знаю, що Він не може покинути душу, яка любить і шукає Його цілим серцем. Тому огорну Його своєю любов’ю і, поки мене не поблагословить, доти не покину Його. А Він не зможе відійти від мене. А якщо я нічого іншого не зможу зробити, принаймні сховаюся в Його Ранах і буду в них перебувати, щоб мене забрав з Собою. А якщо Відкупитель через мої гріхи відкине мене від Своїх стіп, кинуся до ніг Його Божої Матері і перебуватиму поруч з Нею, поки Вона не випросить мені прощення. Адже Мати милосердя ніколи не може і не могла без хвилювання дивитися на наші біди, не прагнучи тут же допомогти нещасним, котрі в Неї шукають порятунку. Коли навіть не буде зобов’язана, то із милосердя не перестане благати Сина, щоби мені простив”.
"Зглянься, – закінчимо із Евтимієм, – зглянься над нами, о наймилосердніша наша Мати, Своїми милостивими очима: адже ми – слуги Твої і на Тебе покладаємо всі наші надії”.

Св. Ґеорґ Великий, Папа, розповідає про одну дівчину на ім’я Муза, яка відзначалася надзвичайною набожністю до Пресвятої Владичиці. Коли вона одного разу через поганий приклад приятельок опинилася у небезпеці – їй загрожувала втрата невинності, перед нею появилася Марія в оточенні багатьох святих дівчат і сказала: "Музо, чи хочеш належати до цього кола?” А коли Муза ствердно відповіла, Марія мовила: "Добре! Одійди від своїх приятельок і належно підготуйся, бо за місяць прилучишся до нас”. Муза розповіла про своє об’явлення і виконала все, що їй доручила Божа Мати. Через тридцять днів захворіла, і тоді знову їй появилася Марія: кликала її до Себе. Муза, відповівши: "Вже йду, Владичице”, спокійно заснула у Бозі.

О Мати святої любові, життя, прибіжище і надіє наша, Ти добре знаєш, що Твій Син Ісус не хотів бути тільки нашим оборонцем перед Предвічним Отцем, Він прагнув, аби й Ти зверталася до Нього, просячи про Боже помилування. Постановив, що Твої молитви мають нам допомагати у спасінні, і дав їм таку силу, що можеш усе випросити. Я, бідний грішник, звертаюся до Тебе, Надіє нещасних. Сподіваюся на спасіння, о Владичице, через заслуги Ісуса і Твоє заступництво. Я впевнений у цьому. А навіть коли моє спасіння було б в моїх руках, то переклав би його на Тебе, бо вірю більше Твоєму милосердю й опіці, ніж усім своїм учинкам. Мати і Надіє моя, не покидай мене, хоч на Твоє милосердя не заслуговую. Споглянь на мою нужденність і змилуйся наді мною, допоможи мені й ізціли мене. Визнаю, що чимало разів своїми гріхами відкидав я світло і допомогу, яку Ти випросила у Господа, але ж милосердя Твоє до нещасних і влада, якою Тебе наділив Бог, перевищують кількість і силу всіх мої несправедливостей. Знає про це Небо і земля: той, ким опікуєшся, не загине. Нехай усі про мене забудуть, лише б Ти про мене пам’ятала, о Мати Всемогутнього Бога. Скажи Богові, що я – Твій слуга, розкажи Йому, що Ти мною опікуєшся, і я буду спасенний. О Маріє, Тобі вірю; моя надія живе, з нею хочу і сподіваюся вмерти, а тому завжди повторюю: "Єдина моя надія – Ісус, а після Ісуса – Марія”.

СВЯТИЙ АЛЬФОНС МАРІЯ ДЕ ЛІҐУОРІ