Головна » 2009 » Листопад » 9 » Повчання, настанови » Терпеливість і згода із волею Бога
22:42
Терпеливість і згода із волею Бога
Практикування терпеливості
1. Ціна терпеливості Св. апостол Яків говорив, що терпеливість є досконалою чеснотою душі: "За витривалістю ж нехай слідом іде чин досконалий” (Як. 1,4). Терпеливість є тим, що допомагає нам дійти до раю. Отож вона є чеснотою, яка породжує заслуги. Ось чому Господь Бог обдаровує нас життям тут, на землі, щоби ми завдяки терпеливості заслужили собі на хвалу в небі. Ми всі на цьому світі мусимо терпіти; тільки той, хто терпеливо переносить важкі випробування, той менше терпить і буде спасенний. Адже Господь не посилає нам хреста, щоби бачити нас осудженими, як твердять ті, які не хочуть скоритися, а щоб бачити нас спасенними й оточеними більшою хвалою в небі. Терпіння, труднощі й різні інші страждання, які сприймаємо терпеливо, будуть найпрекраснішими скарбами в нашій короні, яку носитимемо в раю. Отож, коли відчуваємо, що мучимося, тішмося і дякуймо за це Богові, бо це означає, що Бог прагне нашого спасіння, карає нас у цьому житті з допомогою коротких і, загалом, лагідних кар, аби не карати нас у майбутньому житті, де кари будуть суворіші й вічні. Бідний грішник, який насолоджується задоволеннями під час земного життя! Це означає, що Бог шукає йому вічну кару. Св. Марія Маґдалина де Пацці розповідала: "Кожна кара, навіть дуже важка, стає врешті приємною, коли дивимося на Ісуса Христа, який висить на Хресті”. А блаженний Йосиф Калясанціо додавав: "Не віднайде Ісуса Христа той, хто не терпітиме для Нього”. Отож хто любить Ісуса Христа, той терпеливо зносить і приймає зі спокоєм як усі зовнішні хрести, а особливо хвороби, біль, убогість, ганьбу, втрату родичів і приятелів, так і внутрішні хрести, тобто горе, втому, спокуси, духовне пригноблення. Натомість, хто під час цих болісних випробувань виявляє нетерпеливість і злиться, той, навпаки, спричиняє тільки збільшення своїх терпінь – не тільки тут, на землі, але й у майбутньому житті. Св. Тереза написала: "Тягар хреста відчуває той, хто волоче його ніби з примусу, хто, навпаки, обіймає його зі своєї доброї волі, той не відчуватиме його”. Тому св. Филип Нерій говорив: "На цьому світі нема чистилища, тільки небо або пекло: отож хто терпеливо переносить свої страждання, той ніби перебуває в небі; а хто цього не робить, той уже на землі ніби переживає випробування пекла”. Утім перейдімо зараз до практики.
2. Терпеливість під час хвороби По-перше, у терпеливості слід вправлятися під час перенесення хвороби, оскільки в цей період виявляється правдивий дух людей: чи він є золотом, чи оловом? Адже деякі зовні побожні християни почувають себе завжди добре лише тоді, коли їх нічого не болить; однак коли на них нападає хвороба, вони швидко втрачають терпеливість, плачуть над собою перед усіма, стають пригніченими й багатьма іншими способами виявляють своє незадоволення. І так золото перетворюється на олово. Блаженний Йосиф Калясанціо говорив: "Якщо б хвороби переносили терпеливо, тоді вони не були б приводом для жалів і нарікання”. Деякі скаржаться говорячи: "Усе ж, коли почуваю себе так погано, не можу піти до церкви, не можу брати участі у Службі Божій ані приймати св. Причастя, загалом нічого не можу робити”. Нічого не можеш робити? Усе, що повинен, робиш тоді, коли виконуєш волю Божу! Розкажи мені, чому бажаєш робити те все, про що тут згадував? Аби зробити приємність Богові? Тим часом Богові подобається, коли ти терпеливо приймаєш те, що є джерелом твого терпіння, відкидаєш у той момент усі інші речі, які хотів би робити. "Богові служимо найбільше тоді, – говорить св. Франциск Салезій, – коли терпимо, а не тоді, коли діємо”. Отож особливо тоді, коли хвороба є смертельною, слід прийняти її зі всією терпеливістю, приймаючи також саму смерть, якщо дійсно наступив кінець нашого життя. Не говорімо тоді: "Ще не відчуваю себе готовим, хотів би пожити ще трохи, щоби відпокутувати за свої гріхи”. А звідки знаєш, що продовжуючи жити, чинитимеш ті покути, а не впадеш у ще більші гріхи? Скільки ж то людей після того, як виздоровіли, хоча їм здавалося, що їхня хвороба є смертельною, жили гірше, ніж до того, і погубили себе? Можливо, якщо б тоді померли, були б урятовані! Якщо Бог хоче, щоби ти зараз відійшов з цього світу, погодься з Його святою волею, дякуй Йому, що дозволяє тобі померти після прийняття св. Таїнств; поєднай смерть зі спокоєм, цілковито довіряючи Божому милосердю. Саме такого сприйняття смерті, як вияву сповнення Волі Божої, достатньо для забезпечення собі вічного спасіння.
3. Терпеливість під час втрати близьких По-друге, терпеливо сприймаймо смерть близьких і приятелів. Дехто через смерть рідного цілком не дається втішити і тому перестає молитися, не приступає до Таїнств і відкидає всі інші побожні практики. Інколи навіть здається, що хтось має претензії до Бога, говорячи: "Боже, чому Ти це зробив?” Що за зухвалість? Скажи мені, що з цього маєш, що так вигукуєш, яку користь отримуєш? Чи, можливо, думаєш, що так робиш приємність померлій особі? Очевидно, що ні, навпаки, зовсім протилежне: кривдиш її і Бога. Радше вона очікує, що з приводу її смерті ти швидше наблизишся до Бога й молитимешся за неї, якщо вона перебуває в чистилищі.
4. Терпеливість у перенесенні вбогості По-третє, приймаймо убозство, яким нас обдаровує Бог. Коли тобі бракуватиме навіть того, що необхідне для життя, тоді промовляй: "Боже мій, мені достатньо тільки Тебе”. Завдяки такому стрілистому актові отримаєш скарб у небі. Отож хто матиме Бога, той матиме все. Тому терпеливо приймаймо втрату речей чи наших надій, чи навіть осіб, які нас підтримують. Тоді здаймося на Волю Бога, а сам Бог нам допоможе. А якщо не захоче допомогти нам так, як ми того очікуємо, приймаймо із задоволенням те, що Він дає нам, адже, з однієї сторони, Він чинить це для випробування нашої терпеливості, а з другої, для того, щоби збагатити нас усякими заслугами й небесними добрами.
5. Терпеливість під час переслідувань По-четверте, терпеливо приймаймо переслідування й різні вияви погорди. Можливо, ти скажеш: "Що поганого я вчинив, що мушу терпіти це переслідування? Чому мушу терпіти ці зневаги?”. Брате мій, скажи ці слова Розп’ятому Ісусові Христові, а Він відповість тобі: "А що злого вчинив Я, що мусив витерпіти стільки терпінь, зневаг і, зрештою, смерть на Хресті?” Отже, якщо Ісус Христос терпів так багато з любові до тебе, то це не буде великою справою, якщо ти також витерпиш тих небагато терпінь з любові до Ісуса Христа. Особливо поміркуй якщо в цьому житті тобі трапилося поповнити якийсь тяжкий гріх, бо мусив би бути в пеклі, де злі духи мучать і переслідують ще сильніше. Натомість якщо ти переслідуваний із-за якогось добра, яке вчинив, дуже тішся, пам’ятаючи про те, що сказав Ісус Христос: "Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне” (Мт. 5, 10). І будьмо переконані в тому, в чому запевняє нас Апостол, який говорить, що хто на цьому світі хоче жити в єдності з Ісусом, той буде переслідуваний.
6. Терпеливість у період духовної черствості По-п’яте, потрібно, щоби ми були терпеливими й у період духовної черствості. Безсумнівно, вона становить для душі, яка любить Бога, найболючіші терпіння. Адже саме таким способом Бог випробовує любов Своїх вибраних. Принижуймося в такий час перед Богом і піддаваймося Його Волі, цілковито довіряючи Йому. Пильнуймо також, щоб не припинити в цей період ні однієї з побожних практик: молитви, прийняття Причастя, адорації, духовного читання. У цей час відчуватимемо втому, все даватиметься з великими труднощами, тому нам здаватиметься, що це не має жодної вартості, що є втратою часу, однак зовсім, цілком не так, бо, виявляючи в цьому витривалість, хоч не відчуємо приємності, проте зробимо велику приємність Богові.
7. Терпеливість під час спокус По-шосте, будьмо терпеливі під час спокус. Деякі люди малодушні, коли спокуса триває довше, падають духом й інколи навіть кажуть: "Чому Бог хоче, щоб я був осуджений?”. Ні, Бог допускає спокуси не для нашої шкоди, але для нашої користі, щоб, піддавшись їм, швидше принизилися й до Нього ще швидше наблизилися, заставляючи свою силу волі чинити опір і подвоювати молитви, щоб таким способом здобути більше заслуг для неба: "Я був посланий до тебе, щоб випробувати тебе” (пор. Тов 12, 13). Завдяки кожній переможеній спокусі здобуваємо нові ступені хвали і більшу силу для протистояння майбутнім спокусам. Бог ніколи не дозволяє, щоб ми були спокушені понад наші сили. "Бог вірний: Він не допустить, щоб вас спокушувано над вашу спроможність, але разом із спокусою дасть вам змогу її перенести” (І Кор. 12, 9). Очевидно, слід молитися до Бога, щоб звільнив нас від спокус, а коли наступлять, погоджуймося з Його волею, прохаючи Його, щоби дав нам сили протистояти їм. Св. Павла переслідували тілесні спокуси, тому просив Господа, щоби визволив його від них, однак Господь йому відповів:”Досить тобі Моєї благодаті, бо Моя сила виявляється в безсиллі” (2 Кор. 12, 9). У спокусах, особливо тих, які стосуються наших почуттів, першим помічним засобом є уникання нагоди настільки, наскільки це можливо, а потім, не довіряючи своїм силам, слід прибігати до Ісуса Христа і шукати допомоги в Нього. А якщо спокуса не минає, не переставаймо молитися промовляючи: "Ісусе мій, допоможи мені, Діво Маріє, допоможи мені!” Самого тільки закликання цих могутніх імен Ісуса й Марії достатньо для того, аби перемогти всі раптові атаки слуг пекла. Окрім того, велику цінність має також знак хреста, зроблений на чолі й над серцем. Саме з допомогою знаку хреста св. Антоній, абат, проганяв такі атаки демонів. Дуже важливо також і те, щоб ми розповідали про ці спокуси своєму духовному керівникові. Св. Филип Нерій казав: "Спокуса розкрита – наполовину подолана”.
Практика погодження з Божою Волею
1. Виконання Божої Волі – шлях до святості Цілковита святість людини полягає в любові Бога, а любов до Бога полягає у виконанні Його святої Волі. Це повинно становити все наше життя. Бо хто поєднаний з Волею Божою, той завжди живе в спокої, адже Воля Божа відбирає гіркоту всіх хрестів. Душі святих, промовляючи слова "Так хоче Бог” або "Бог так хотів”, відчувають спокій під час кожного болісного випробування. Інколи трапляється, що дехто говорить: "У мене нічого не виходить, Бог усі клопоти поклав на мене”. У тебе нічого не виходить, брате мій, адже ти все псуєш, бо якби поклався на Волю Божу, все, що чиниш, тобі б вдавалося й послужило для твого добра. Хрести, які тобі зсилає Бог, стають нещастям, бо це ти чиниш, що стають твоїм нещастям; однак якщо приймеш їх з рук Бога, піддавшись Його Волі, ніколи не стануть твоїм нещастям, але будуть для тебе правдивими скарбами неба. Отець Балтазар Альварез розповідав: "Хто під час важких випробувань покладається на Божу Волю, той біжить просто, ніби по слідах, до Бога”. Перейдімо зараз до практичних розважань.
2. Сповнення Божої Волі під час хвороби По-перше, слід покластися на Волю Божу під час хвороби. Люди, які належать цьому світові, називають хвороби нещастями, тоді як святі називають хвороби ласками й благодатями Бога. Отож під час хвороби ми повинні використовувати потрібні лікарства, щоби вилікуватися, але завжди відповідно до того, що постановить Бог. Отож прохаючи Бога про виздоровлення, просімо Його, піддавшись Його Волі, бо в протилежному випадку не отримаємо Його ласки. Ох, скільки отримуємо під час хвороби, коли жертвуємо Богу терпіння, зумовленні нею. Хто любить Бога цілим серцем, той не прагне бути оздоровленим з хвороби, щоб не терпіти, проте прагне зробити Богові приємність, терплячи те страждання. Саме така любов до Бога чинила, що для святих мучеників солодкими ставали бичі, ложа тортур і розжарені решітки. Однак передусім ми повинні погоджуватися з Волею Божою в смертельних хворобах. Прийняття смерті, для виконання Божої Волі, послужить нам тією самою нагородою, яку здобули мученики, яких визнавали мучениками тому, що погодилися на муки і на смерть, щоб учинити приємність Богові. Той, хто помирає, поєднавшись з Божою Волею, той помирає святою смертю, і чим тісніше той, хто помирає, поєднаний з Волею Бога, тим святішою стає його смерть. Отець Людовик Блосіо пише, що під час умирання акт досконалого з’єднання з Божою Волею не тільки звільняє нас від пекла, але навіть від чистилища.
3. Погодження з Божою Волею щодо наших вад По-друге, ми повинні погоджуватися з Волею Божою тоді, коли йдеться про наші природні вади, наприклад: малий талант, слабе здоров’я, слабий зір, малі здібності до виконання своїх обов’язків. Усе те, що ми маємо, є милостинею (даром) Бога. Хіба не міг Він створити нас якоюсь мушкою або стебельцем трави? Чи ж сто років тому ми не були чимось іншим, як тільки небуттям? Отож чого більше хочемо? Нехай нам буде достатньо того, що Бог дав нам здатність стати святими. Однак навіть маючи невеликий талант, слабке здоров’я, будучи убогими, простими, ми можемо стати святими з допомогою ласки, якщо тільки захочемо. Ох, для скількох нещасних талант, здоров’я, шляхетне походження, багатство або краса стають причиною осудження на вічні муки! І тому будьмо задоволені тим, що Бог зробив і що дав нам. Завжди дякуймо Йому за ті всі добра, якими обдарував нас, а передусім за те, що дарував нам ласку віри, бо це є найбільший дар, за який, на жаль, дякує дуже мало.
4. Сповнення Божої Волі у випробуваннях долі По-третє, погоджуймося з Божою Волею у всіх випробуваннях долі, які нас очікують, як, наприклад, утрата речі, надії або рідних, а також у всіх прикростях і переслідуваннях, які завдають нам інші люди. Можливо, відповісиш мені: "Однак Бог не хоче гріха, то як я повинен погодитися на те, щоб хтось очорняв мене, закидав образами, завдавав рани, підступно ошукував? Адже це все відбувається не з Волі Божої!” Ох, яке ж це облудне переконання! Очевидно, що Бог не хоче гріха людини, однак дозволяє на нього, хоче тих труднощів, яких зазнаєш за посередництвом тієї людини. Позаяк Бог є Тим, хто зісилає тобі такий хрест, однак через твого ближнього, тому в такому випадку ти повинен обняти той хрест, як подарунок, зісланий Богом, не шукаючи для нього жодного іншого виправдання. Св. Тереза говорила: "Якщо ти хочеш нести хрест, але тільки з умовою, що знайдеш цьому якесь раціональне пояснення, це означає, що досконалість не для тебе”.
5. Сповнення Божої Волі під час духовної черствості По-четверте, погоджуймося з Божою Волею під час духовної зачерствілості, а також тоді, коли молитва, Св. Причастя, посіщення Найсвятіших Тайн тощо не приносять тобі жодної приємності й даються з великими зусиллями. Нехай тобі буде достатньо усвідомлення того, що робиш приємність Богові. І більше того, тим більшу приємність учиниш Йому, чим менше задоволення отримаєш зі своїх побожних практик. У будь-який інший час не можемо глибше пізнати нашої ницості й обмеженості, як під час очерствіння. Отож принизьмося в молитві й піддаймося Божій Волі, промовляючи: "Боже, я не заслуговую на жодну втіху, тому не хочу більше нічого, а тільки того, щоб Ти виявив мені Своє милосердя; збережи мене в Своїй ласці й чини зі мною те, що Тобі подобається”. Поступай так у період випробування духовною пусткою і смутком, тоді тільки за один день здобудеш більше, ніж за цілий місяць, виливаючи сльози, відчуваючи ніжність. Загалом, нехай у наших молитвах завжди буде бажання віддатися Богові так, аби в усьому сповнялася Його Воля; просімо Його під час своїх молитов, Св. Причастя чи адорації Найсвятіших Тайн: "Боже мій, учини, щоб я сповняв Твою Волю”. Виконуючи Божу Волю, робімо все, що повинні й можемо чинити. Твердо привчаймося до того, щоб завжди мати на устах стрілистий акт: "Нехай буде Воля Твоя”. Також у дрібних нещастях, які трапляються з нами, наприклад, коли згасне свічка, зіб’ється графин або виникне якась перешкода, завжди промовляймо: "Нехай буде Воля Твоя, Боже”. І тоді, коли втрачаємо якусь річ чи коли помирає наш родич, або відбувається щось погане, промовляймо: "Господи, я хочу всього того, чого хочеш Ти”. Поступаючи так, завжди чинитимемо приємність Богові й завжди перебуватимемо в спокої.
Практикування чистоти наміру
1. У чому полягає чистота наміру? Чистота наміру полягає в тому, щоб усе, що чинимо, чинити тільки для того, щоб подобатися Богові. Саме намір – добрий або злий, – який випереджує наш поступок, визначає, чи є він в Божих очах добрим, чи злим. Св. Марія Маґдалина де Пацці говорила: "Господь Бог винагороджує наші вчинки залежно від ступеня чистоти нашого наміру”. Однак перейдемо до того, як практикувати цю чистоту наміру.
2. Чистота наміру в духовних справах По-перше, потрібно, щоб ми в усьому, що робимо, шукали Бога, а не самих себе: адже якщо шукатимемо тільки свого задоволення, не можемо очікувати від Бога жодної нагороди. Це в однаковій мірі стосується всіх духовних справ. Скільки священиків трудиться і мучиться, промовляючи проповіді, сповідаючи й виконуючи різні побожні послуги – однак не шукають у тому Бога, а тільки самих себе, а тому втрачають усе. Ознакою того, що ми зробили щось для Бога, є те, що не очікуємо за то жодних похвал і подяк від інших людей. Ознакою чистоти наміру є також те, що не хвилюємося тоді, коли не осягнемо добра, якого прагнули, як і те, що добром, яке вчинили самі, тішимося так само, як добром, яке вчинили інші. Отож коли ми вчинили якесь добро, тільки щоби подобатися Богові, не переживаймо надмірно про те, як не піддатися зарозумілості, якщо нас хвалять за те добро. Достатньо, якщо тоді промовимо: "Богові належить за те честь і хвала”. Не відкидаймо ніколи добрих справ, які є повчальним прикладом для ближніх, через страх перед пустою хвалою. Господь хоче, щоб ми також чинили добро іншим, щоб могли скористатися з нього: "Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі” (Мт. 5, 16). Отже, коли чините добро, керуйтеся насамперед наміром, аби сподбатися Богові, а потім – щоб дати добрий приклад ближньому.
3. Значення наміру в тілесних справах По-друге, будь-яку тілесну функцію, таку як: праця, їда, спання, дозволена розвага і відпочинок, – також виконуймо з наміром подобатися Богові. Чистоту наміру інколи називають небесною алхімією, завдяки якій залізо стає золотом. Це означає, що завдяки цій чистоті наміру найтривіальніші та найзвичайніші функції, які виконуємо так, щоб сподобатися Богові, стають актами любові Бога. Св. Марія Маґдалина де Пацці говорила: "Хто чинитиме все з чистим наміром, піде просто до неба”. Один святий пустельник, перед тим, як приступити до будь-якого діла, підносив очі до неба і хвилину стояв непорушно. Коли його запитували про те, що він робить, відповідав: "Визначаю мету, щоб не схибити”. І ми так чинімо: визначаймо мету перед тим, як що-небудь розпочати, промовляючи: "Господи, я чиню це, щоб подобатися Тобі”.
Усі права застережено. Повне або часткове використання матерiалiв www.traducionalist.at.ua дозволяється за умови посилання (для iнтернет-видань — гiперпосилання) на www.traducionalist.at.ua. Увесь матеріал, представлений на сайті www.traducionalist.at.ua, взятий з відкритих джерел. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій.
