Що таке війна? Війна - це складне суспільно-політичне явище, пов'язане з розв'язанням протиріч між державами, народами, етнічними і соціальними групами, з переходом до застосування засобів збройної боротьби, що відбувається у формі бойових дій між їх збройними силами. Це специфічна форма вияву соціальних стосунків, у якій домінує збройна боротьба як продовження політики, що підпорядковує своїм цілям усі сфери суспільного життя. Таке твердження нав’язує нам інтернет та ЗМІ. Але на превеликий жаль, це лиш одне із багатьох визначеннь – сухе, бездушне і, навіть, якось вбивче.

Насправді війна – це найбезглуздіший злочин людства супроти самого ж себе. Люди століттями воюють одні з одними, винищують, вбивають. Навіть не задумуються про наслідки. Адже чим більше розвивається наша цивілізація, тим страшнішу зброю вона продукує.

Людина прагне освоїти космос, а не в змозі освоїти навіть сотої долі нашої планети. Скільки тварин, рослин, комах та інших живих створінь зникло з лиця землі? Дуже скоро і людство буде стояти на грані самознищення.

Взяти для прикладу ситуацію на сході України. Через одну єдину людину, стільки смертей, болю і страждань. Скільки дітей ніколи більше не побачать рідних батьків? Скільки жінок більше ніколи не відчують тепла, ніжності і захисту коханих чоловіків? Скільки матерів більше не зможуть обійняти своїх синів? А все заради чого? Все безгуздих амбіцій одної єдиної людини, що стаждає від своїх внутрішніх комплексів. Одні прагнуть показати іншим свою міць і силу. А якою ціною? Невже ніхто не розуміє, що в наш час потрібно гуртуватись, а не йти війною одні на одних. Потрібно докладати зусиль, щоб зберегти хоча б те, що ще в нас залишилось. Натомість ми продовжуємо нищити, палити, підривати. Скільки лісів пропало з лиця землі і на їхніх місцях тепер пустелі або болота?! Те саме і тваринами, птахами, рослинами.

Пройде ще трішки часу і всі, всі до одного зрозуміють свої помилки, але буде вже надто пізно. Нам потрібно, поки ще є час і можливість, припинити війни і розбрат, почати з пошаною ставитись до природи, адже якщо страждатиме вона то, страждатимемо і ми. Ми всі є частинами Великого Божого Задуму. Необхідно постаратись зберегти, а по можливості відновити, хоча б те, що зможемо.

Озирніться навколо. Що нас оточує? Напевне не зовсім те, що хотіли б для нас наші батьки, а до них батьки наших батьків. Нас оточує хаос. А хто його створив? Хіба не ми? Своїми «брудними» думками, негідними вчинками, жадібністю, ненавистю, заздрістю. Якщо оцінювати сучасне становище нашого буття з точки зору Християнства, то ми близькі до Содому і Гоморри. Цілий світ потерпає від страшної хвороби. Мовою Християн вона називається – ГРІХОМ. Та від неї є порятунок.

Лікарство завжди поруч із нами, але ми настільки засліплені жадобою, хіттю, гординею, що нездатні його побачити. Лікарство – це Святі таїнства Сповіді і Євхаристії. Якщо б ми хоча б раз на тиждень ходили до церкви, не просто для того, щоб показати себе і на людей подивитись, а для зустрічі з Богом, то наше життя стало б набагато кращим. Якщо б ми кожного вечора перед сном проаналізували свій день, виявили помилки і гріхи, а наступного дня постарались їх уникнути, то більшість наших проблем просто відійшли б у небуття.

Парадоксальним є те, що ми хочемо жити у раю, а поводимось неначе біблійні демони, Толкінівські орки. Ми нищимо все те, чого самі не в змозі створити. Людство потерпає від власних помилок. Чому для нас так важко зробити висновки? Ми самі тільки наближаємо прихід повномасштабного біблійного Кінця світу і навіть не задумуємось над цим. Так може нарешті варто задуматись?

Дамян Вільчинський / http://catholicnews.org.ua