Є речі, які з дитинства і до смерті супроводжують людину на життєвих стежках і дорогах. Їх небагато і в кожного свої. Але є одна річ, власне Книга Книг — Біблія. Відразу роблю застереження, що не для всіх і не для кожного. Навіть християнина. Признаймося, що багато з нас жодного разу не прочитали Біблію.

Може не кожен і в руках тримав Святе Письмо, бо не виявляв до цього охоти. Що вже казати про саме прочитання цих величних, божественно натхненних рядків?

Не маю на увазі тих присно­пам’ятних часів, коли Біблія була рідкістю, була за межею купівельної спроможності багатьох і багатьох людей, які бачили Біблію хіба що в церкві. Більш доступною була спрощена Біблія для дитячого прочитання, якісь біблійні оповіді тощо.

Саме з такою книжкою я познайомився в дитинстві. Це була книжка без обкладинок, на пожовклих сторінках чіткі ілюстрації релігійного змісту і запах задавненого часу, коли в школах не вивчавсь Закон Божий. Книжка мала зміст таємничості, загадковості, а головне, суворої заборони на її користування, бо так хотіла безбожна більшовицько-совітська влада.

Справжню Біблію я побачив вже у студентські роки. Мені її у цілковитій, суворій секретності показав Ярослав Вигодованок, який тоді працював у райкомі партії. Тоді я не міг про це говорити вголос будь-кому, а зараз думаю, що можливо Ярослав ризикував кар’єрою, якщо він зберігав в домі Біблію, а ще й читав, то його тодішній образ нині має дещо інші риси.

А вперше прочитав Біблію десь в 80-ті роки, коли працював у театрі ляльок і мені дала прочитати цю велику Книгу колега.

І перша, і друга книга були російською мовою.

А зате третя Книга була українська. Її мені, як і багатьом іншим депутатам обласної ради, подарували у Львові під час першого засідання Асамблеї трьох галицьких рад у приміщенні Львівського театру опери і балету.

Цю Біблію я добре (так мені здається) простудіював і навіть склав невеликий словник біблійних термінів, який згодом був опублікований в освітянській газеті «Поліття».

Як відноситися до Біблії, коли брати за основу читання як таке? Її розповсюджують і читають масово, але чи означає це, що Книга відноситься до масової літератури? Почитайте Старий Завіт і розкажіть його зміст, спробуйте розшифрувати всі його підтексти. Інша річ чи треба це робити. Тоді висновок: Біблія належить до елітарного читання. І так, і не так. Жанровість щонайрізноманітніша, вона підходить під будь-яке визначення літературного твору.

Чи багато людей задумувалися над цим питанням, читаючи Книгу? Дозволю допустити думку, що, попри наші уявлення, не так багато, бо є ціла маса віруючих, які не читали Вічної Книги. Через небажання, через лінощі своїх мізків. Менше всього її читає інтелігенція через своє зазнайство і всезнайство.

Чи не стає декому страшно, що він не прочитав Біблію за все своє некоротке життя? Так і розминувся з Головною Книгою людства, пожертвувавши свої дні пожерливій буденності без читання? То чим є Біблія, якою літературою? В тім то й справа, що це більше ніж звичайна література, адже Біблія недарма називається Святим Письмом. Вона — наша розмова з Богом на високому інтелектуальному і духовному рівні, наш порятунок від гріховного існування, Віра у Вище, альфа і омега любові до Господа і людей, загадка і розгадка істини, даної Богом.

Ще не пізно почати читати священну Книгу.

Василь БАБІЙ

novazorya.if.ua