ЗАУВАГА: Ця маленька книжечка мала дуже великий успіх, як тільки вийшла з друку в 1755 р. Св. Альфонс Лігуорі виконував у щоденнім житті те, що тут написав. Він не раз заявляв, що Святі тому стали святими, що підчинялися Божій волі. Самі Альфонс часто прочитував цю книжечку. В старості його зір так ослабнув, що не годен був сам читати. Тоді велів Братові чигати йому ті золоті засади про підчинення Божій волі, що здається радше походять із неба ніж від людини.

1. ВИЗНАЧНІСТЬ ЦІЄЇ ЧЕСНОТИ
Вся наша досконалість полягає в любові Бога. Св. Павло каже: Любов це зв'язь досконалости (Кол. З, 14). Досконалість любови лежить у злуці нашої з Божою волею. Перший наслідок любови, каже Св. Діонісій Ареопагит, це злука двох воль тих, що любляться, щоб так повстала в них тільки одна воля.
Отож хто сильніше злучиться з Божою волею, той матиме більшу любов. Щоправда, вмертвлення, розважання, Св. Причастя і діла любови ближнього подобаються Богові, але коли? Тоді, коли вони згідні з Божою волею! Якщо ж вони противляться Божій волі, то Він не тільки гидиться ними, але й карає за них. Візьмім для прикладу двох слуг. Один із них ввесь день трудиться і ніколи не спочиває, але робить тільки те. що йому подобається. Другий менше працює, але завжди слухає свого пана. Ясно, що пан любитиме не першого, а другого слугу.
Хіба наші вчинки йдуть на Божу славу, коли вони не подобаються Богові? Бог не бажає жертов, пророк Самуїл заявив цареві Савлові, але послуху Його розпорядкам: Хіба думаєш, що можна запевнити собі прихильність Господа приносом цілопалення і жертви замість Його Божої волі? Ні. Бог більше любить послух аніж жертву. .., бо непослух це такий гріх як чарівництво, а власна воля це таке лихо як ідолопоклонство. За те, що ти став невірний Господеві, Він відкинув тебе, щоб ти вже більше не був Царем! (1 Цар. 15, 22-3). Людина, що не рахується з Божою волею, щоб самовільно постувати, прогрішується своєрідним ідолопоклонством, бо деяк поклоняється власній, а не Божій волі.
Ми не годні нічим так сильно прославляти Бога як досконалим виповненням Його святої волі. Спаситель, прийшовши на землю прославляти Свого Отця, Своїм прикладом найбільше впоював нам цю важливу правду. Св. Павло каже, що Христос отак промовив до Небесного Отця в хвилині Воплочення: Ти не бажаєш жертов і приносів, тому приготував Мені тіло..., й Я сказав: Ось іду! — щоб чинити Твою волю, Боже»! (Євр. 10, 5 і 7). Стаючись Чоловіком, Спаситель промовив до Свого Отця: «Отче, Ти вже більше не хочеш жертов, що люди приносили Тобі, але бажаєш, щоб Я пожертвував Тобі тіло, що Ти дав Мені. Я готовий виповнити Твою волю!» Христос нераз публічно заявляв під час Свого туземного життя, що прийшов на землю чинити не власну волю, а виконувати волю Свого Отця: Я зійшов з неба не на те, щоб чинити Свою волю,  а волю Того,  що послав Мене! (І в. 6, 38).
І саме цим послухом Божій волі Спаситель бажав доказати світові Свою любов до Отця, як Він пожертував Його на хресті за спасіння людей. Те саме заявив Своїм учням, як вибрався до Оливного Городу, де вороги мали заарештувати Його і повести на смерть: Нехай світ довідається, що Я люблю Отця, і тому виконую те, що Отець наказав Мені. Вставайте, ходім звідсіля! (Ів. 14, 31). Виповнення Божої волі, сказав Христос, це знак, що хтось є Його братом: Буде Мені братом, хто виконує волю Мого Отця(Мт. 12,50).
Святі завжди намагалися сумлінно виповняти Божу волю, бо добре розуміли, що саме тут лежить правдива досконалість душі. Блаж. Генрих Сузон твердив: «Бог не хоче, щоб ми визначалися надзвичайною мудрістю, але щоб в усьому корилися Його волі». Св. Тереса додає: «Головне завдання розважання полягає в тім, щоб помогти нам підчинятися Божій волі». Будьмо, певні, що саме тут лежить найвища досконалість. Хто досконаліше буде вправлятися в підчиненні Божій волій, той отримає більше ласк і скоріше поступатиме в внутрішнім житті». Блаж. Стефанія, домініканська черниця, попала в захоплення і була перенесена до неба, Там бачила душі деяких знайомих, що відійшли в вічність. Ці душі були між Серафимами. Притім ангол сказав їй, що вони осягнули цю велику славу за те, що за життя досконало підчинялися Божій волі. Згаданий Г. Сузо казав, говорячи про себе самого: «Я радніше згодився б стати найнужденнішим земським черв'яком, якщо б Бог цього хотів, аніж мав би бути серафимом з власної волі».
Проживаючи на землі, треба нам вчитися від блаженних у небі, як слід любити Бога. Чиста і досконала любов блаженних душ у небі полягає в тім, що вони вповні злучилися з Божою волею. Якщо б Серафими довідалися, що Бог хоче, щоб вони цілу вічність згортали на купу піски на морськім побережжі або пололи бурян по городах, то вони радо це чинили б. Що більше? Якщо б Бог забажав, щоб пішли до пекла і там навіки каралися в вогні, то вони негайно кинулися б у пекельну безодню, щоб тільки виповнити Божу волю. Саме того Ісус Христос учив нас, як навчав проказувати молитву, цебто так на землі повнити Божу волю, як Святі виповняють її в небі: Нехай діється Твоя воля як на небі, так і на землі! (Мт. 6, 10),
Господь назвав царя Давида Своїм улюбленцем, бо він виповняв усі Божі бажання: Я знайшов Давида, чоловіка по Свому серцю, що буде виконувати всю Мою волю (Дії: 13, 22). Цар Давид був завжди готовий виповняти Божу волю, як це сам часто заявляв: Готове моє серце, Боже, готове моє серце (Пс. 56, 8 - 107, 2). Зрештою він завжди благав Бога, щоб навчив його виповняти Божу волю: Навчи мене повнити Твою волю! (Пс. 142, 10),

Один акт досконалого підчинення Божій волі годен вчинити чоловіка святим. Савло гонив Церкву. Ісус Христос просвітив і навернув його. Що ж Савло зробив? Що сказав? Пожертвував себе, щоб чинити Божу волю, кажучи: Господи, що хочеш, щоб я чинив? (Дії: 9, 6). Через цю заяву Господь учинив його вибраною посудиною і апостолом поганських народів: Він — Моя вибрана посудина, щоб рознести Моє ім'я між народили: 9, 15). Так воно буває, бо хто віддає Богові свою волю, той усе віддає Йому. Зате віддає Йому тільки частину своїх дібр, хто ради Бога роздає милостині, бичує себе або постить, Віддавши Йому свою волю, людина вповні віддалася Богові, тому може сміло промовити до Нього: «Господи, я вбогий, але віддаю Тобі все, що маю. Віддавши волю, вже не маю нічого, щоб дати Тобі!»
Саме цього Бог домагається від нас, як каже: Сину, дай Мені своє серце! (Прит. 23, 26). «Сину», Бог каже до кожного з нас, «дай Мені своє серце цёбто свою волю!» Св. Августин твердить, що «ми не годні нічого кращого жертвувати Богові ніж заявити Йому: «Візьми Собі нас!» 6). Ні, ми не годні сказати Богові нічого кращого ніж отак промовити до Нього: «Господи, запануй над нами. Віддаємо Тобі всю свою волю. Покажи, чого хочеш від нас, і ми радо це зробимо!»
Стараймося завжди коритися Божій волі, якщо хочемо подобатися Божому Серцю. Не тільки треба коритися. Слід старатися, щоб наша воля утотожнилася з Божою. Згода з Божою волею вимагає, щоб наша воля злучилася з Божою, а утотожнення це ніби злиття нашої з Божою волею так, що вже не бажаємо нічого за винятком того, чого Бог хоче. Внаслідок цього Божа воля стається нашою волею.
Це вже вершок досконалости, до якого треба змагати. Це ціль всіх наших діл, бажань, розважань і молитов. Слід благати помочі в наших святих покровителів, анголів хоронителів, і передовсім в Божої Матері. Вона перевищає всіх Святих своєю досконалістю, бо краще ніж всі інші завжди годилася з Божою волею.


2. ЗГОДА З БОЖОЮ ВОЛЕЮ В УСІХ РЕЧАХ
Ядро досконалості/і лежить у тому, щоб ми погоджувалися в усім з Божою волею так у щасті, як у нещасті. Навіть грішники годяться з Божою волею в щасті. Зате Святі вміють погоджуватися з нею в противнощах і прикростях. Саме тут проявляється ступінь нашої досконалости в Божій любові. Отець Іван Авіля каже одне: «Нехай Бог буде благословенний посеред противностей має більшу вартість аніж шість тисяч подяк серед приємностей».
Що більше? Треба підчинятися Божій волі не тільки в тих противнощах, що безпосередньо походять від Бога, от хоча б серед хворіб, духовного пригноблення, вбогости, смерти дорогих нам осіб, тощо. Підчинення Божій волі має йти дальше. Треба коритися теж у тих противнощах, що походять від людей, от як погорда, наклепи, кривда, крадіж і всілякі переслідування. Слід зрозуміти, що хоч Бог не хоче гріха того, хто кидає на нас наклепи й обчернення або обкрадає нас, все таки Він бажає нашого впокорення, вбогости і вмертвлення.
Це правда віри, що без Божої волі ніщо не діється в світі. Бог заявляє через пророка Ісаю: Я — Господь, і нема іншого. Я творю темряву і світло, посилаю долю і недолю. Я, Господь, роблю те все! (Іс. 45, 6-7). Від Бога походить всяке добро і зло, цебто речі, що прикрі для нас, які ми помилково звемо «злими», бо в дійсності це добрі речі, якщо приймаємо їх із Божих рук. Пророк Амос кличе: Чи без Божої волі станеться в місті якесь лихо? (Амос: 3, 6). А вже передше Мудрець заявив: Добро і зло, життя і смерть походять від Бога (Сир. 11, 14).
Бог не хоче гріха, він не помагає грішити тому, хто несправедливо зневажає тебе, бо не може співдіяти з його злобою. Зате фізично Він помагає йому, цебто дає силу виконати лихе діло. Людина використовує цю матеріяльну Божу силу, щоб бити, обкрадати або зневажати тебе, Отож Бог хоче, щоб ти потерпів зневагу, тому вона напевно походить від Бога. Ось тому Сам Бог заявив цареві Давидові, що Він Сам був Автором прикростей, що невдячний син Авесалом спричинив йому, забираючи жінку власному батькові. Це ж Бог учинив, щоб покарати Давида за його гріхи: Нашлю на тебе лихо таки з твого власного дому, бо хоч ти потайки вчинив це, то Я так виконаю Свою погрозу, що не тільки сам Ізраїль, але всі народи під сонцем довідаються про це{ 2 Цар. 12, 11-12). Бог також заявив ізраїльтянам, що як кару за їхні гріхи пошле на них асирійців, щоб обрабували і знищили їх: Асиріиці це палиця Мого гніву, а кий у їх руках це засіб Моєї досади. Я пошлю їх на цей безбожний нарід... і дам їм приказ ограбити його до нитки, забрати здобич і змісити його немов грязюку на дорозі (Іс. 10,5-6).
Св. Августин отак вияснює ці слова: їхня безбожність сталася сокирою в Божих руках» 8). Бог використав безбожність асирійців, щоб покарати жидів. Спаситель заявив Св. Петрові, що Його Страсті і смерть не були ділом людей, а радніше зарядженням Небесного Отця: Хіба не питиму чаші, що Отець дав Мені?(Ів. 18, 11).
Як посланець звістив Йовові — дехто каже, що диявол був цим посланцем — що савейці забрали йому все майно і повбивали його діти, то Святий відповів:Господь дав і Господь забрав! (Йов: 1, 21). Не сказав: «Бог дав мені діти і добра, а савейці забрали їх», «Бог дав мені їх і Бог забрав!» і згодом додав: Сталося так, як подобалося Господеві. Нехай Господнє ім'я буде благословенне! (Йов: 1,21).
Отож не слід дивитися як на звичайний припадок або наслідок людської злоби на страждання, що навіщають нас. Слід бути перекопаними, що подібні речі трапляються нам тому: що Бог так хоче. Св.Августин влучно каже: «Знай, що що-небудь тут трапляється проти твоєї волі, то воно так діється з Божої волі».

Епітет і Атон, мученики за віру в Ісуса Христа, отак говорили, як тиран мучив їх, розривав їхні тіла залізними гаками і припікав запаленими смолоскипами: «Боже, нехай діється Твоя воля!» Коли привели їх на місце страчення. то отак голосно закликали: «Предвічний Боже, будь благословенний, бо Твоя воля вповні виповнилася на нас!».
Кесарій оповідає, що колись жив собі один чернець. Хоч зовнішньо нічим не відрізнявся від інших, все таки дійшов до такої досконалости, що дотик його чернечної ряси лікував хворих. Настоятель здивувався і одного дня спитався його, як він чинив такі чуда, хоч його життя назовні не було ліпше ніж інших ченців. Запитаний чернець відказав, що він так само дивувався і не знав причини». «В якій набожності вправляєшся?» спитався настоятель. Цей добрий чернець відповів, що не робив нічого, хіба що завжди намагався чинити те, що Бог хотів. Потім додав, що Бог дав йому ласку завжди вповні підчинятися Божій волі. «Щастя», заявив чернець, «не підносить мого внутрішнього настрою, і противнощі не викликують у мені пригноблення, бо все приймаю з Божих рук. Я завжди молюся, щоб Божа воля досконало виповнялася на мені!» «Чи не обурила тебе кривда, що передучора вчинив нам ворог, як забрав нам джерело наших матеріяльних засобів, підпалюючи обійстя, де ми мали збіжжя і худобу?» «Ні, отче», відказав чернець, «Я навіть подякував Богові, як це роблю в подібних припадках, бо знаю, що Бог усе робить для Своєї слави і нашого духовного добра. Ось так живу задоволений, хоча б не знати що сталося!» Почувши таку відповідь і зобачивши, що цей чернець був уповні підчинений Божій волі, настоятель перестав дивуватися, що він чинив чуда.

СВЯТИЙ АЛЬФОНС ЛІГУОРІ