Коли починаєш вдивлятися в наше сьогодення, поступово крізь останні досягнення хай-теку, крізь залізо та скло хмарочосів, крізь різнокольорові вогні нав’язливої реклами все ясніше проступає… гадаринське свиняче стадо.

Цієї неділі перед нашими «внутрішніми» очима повстала ще одна Євангельська картина: ось Христос виходить із човна на берег Гадаринської області; ось Господь підходить до людини, настільки одержимої демонами, що інші обходять її десятою дорогою. Звісно, Господь, як і в багатьох інших випадках, не бажає терпіти знущання над людською природою – Син Божий зцілює нещасного. А що ж біси?

Вони благають надати їм можливість усе ж таки залишитись у тілі – хоча б і свинячому. І тут з’ясовується: а народ гадаринський – не такий уже й простий! Вирощують нечисту, згідно свого Закону, тваринку! Ось він – нечистий бізнес у своєму чистому вигляді! І усе б нічого, тільки стадо вжахнулося від страшного бісівського духу – та й кинулось зі скелі, потонувши в озері.

З першого погляду, що таке кілька десятків свиней у порівнянні з можливістю побачити Месію, на Якого очікували там століттями? Але – почекайте! Що робиться? «Відійди від нас!» – голос гадаринських мешканців лунає настирливо, і Господь залишає їхні околиці… «Ось, залишається дім ваш пустий…» Яка насправді катастрофа – стільки чекати на Спасителя, а потім, побачивши, прогнати від себе! Чому? Де знаходиться та похибка, закладена, наче вибухівка, в людському єстві, що спрацьовує саме тоді, коли Спасіння – так близько?

Але загубили не всі. Один – зцілений, сяє щастям і розумом. Він відчуває, як закладений у ньому образ Божий відновлено, а божевілля позаду. Відтепер він – не відокремлений від Бога – «Боже – вільний». Він – біля ніг Бога, Якого, на відміну від одноплемінників, із радістю пускає в оселю власного серця.
Здається, це так далеко від нас, і ми – зовсім не ті прадавні свинопаси, але…

Коли починаєш вдивлятися в наше сьогоденне життя, поступово крізь останні досягнення хай-теку, крізь залізо та скло хмарочосів, крізь різнокольорові вогні нав’язливої реклами все ясніше проступає… гадаринське свиняче стадо. «Та хіба таке можливо?» – спитаєте ви.

А ви вдивіться уважніше: полиці супермаркетів, «затарені» найрізноманітнішим алкоголем. Звісно, навряд чи вам колись вдасться побачити, щоб володарі отих «заводів смерті» колись із надміром бавилися своєю продукцією. Ні. Вони не порушують закон, згідно з яким споживання алкоголю – добровільне отруєння, а алкоголізм – страшний гріх і важка хвороба. Вони не зловживають. Це – для інших. Для тих, хто не знає або не хоче знати цього закону. А щоб вони не оговтались та не ніколи отямились, треба створити особливу систему.

Спочатку треба одурманити різноманітними рекламними трюками, фільмами, в яких герой, який викликає симпатію – «вєчно молодой, вєчно п’яний»; треба нав’язати суспільству стереотип «слов’янської натури», якій без градусів аж ніяк не можна – із посиланням на тисячолітні національні авторитети. А щоб «піпл схавал» – конче необхідно планку духовних, культурних та інтелектуальних потреб народу опустити по максимуму, зробити з нації, з союзу розвинених інтелектуалів сіру електоральну масу, яка живе за принципом «хлєба і зрєліщ»…

Або – славнозвісна фінансова система, якою користується так званий «цивілізований світ». Банк дає гроші в кредит. Здавалося б, що тут такого? Зовні все красиво та привабливо. Звісно, яким є справжній відсоток, ви почнете розуміти, коли заплатите кілька платежів, а істинні розміри своїх фінансових втрат відчуєте, лише коли вам вдасться цей кредит, з Божою допомогою, остаточно погасити.

Мені особисто, напевно, гріх нарікати на кредитну систему, адже я неодноразово користався її послугами, але… Дивовижна, все ж таки, виходить картина: гроші роблять гроші. Щось дуже нагадує філософський камінь, який виробляє золото, або вічний двигун, який не потребує палива.

Кілька десятиліть поспіль увесь світ насолоджувався життям у кредит, аж поки не «грянув грім» фінансової кризи. Вона то й показала, що величезна купа паперових грошей насправді – фікція, не підкріплена реальними продуктами виробництва. І як могло бути інакше, коли гроші почали втрачати свій первинний сенс – а саме – еквівалент людської праці? Причому, праці конкретної людини. Справжні гроші завжди мусять бути солоні. Але не від сліз пограбованих, не від пролитої заради них крові, а від поту, пролитого під час реальної роботи.
У наші дні особливо чітко розумієш слова Священного Писання, якими заборонено було давати гроші в лихварство, що в перекладі на сучасні категорії – під відсотки

Тим більше, якщо ці відсотки дійсно грабіжницькі, а за ними – зруйновані долі та втрачені життя. Можна зрозуміти, коли кредит з невеликим, реальним відсотком дається для того, щоб людина могла вижити. Але реалії нашого часу та нашої країни кажуть про інше – про те, що цей відсоток, по-перше, є надто великим, а по-друге – ця кредитна пастка часто встановлюється для того, щоб збагатіли одні, та зубожіли інші.

Можливо, наслідок цієї системи – страшна жага народу до «шарових» відсотків у АО «МММ» та мрія про гру на біржі? Феноменально, але цікавість людей до «МММ» не припинилась і після відсидки в тюрмі головного натхненника цієї фінансової піраміди, яка, до речі, підкоротила не одне людське життя… Ось і згадується гадаринське свиняче стадо. Адже тодішні гадаринці вирощували те, що вважалося забороненою законом твариною – свиню. Вирощували на продаж для інших. Але хіба це не лукавство? Ось і в наш час – скільки цього забороненого, яким ми так чи інакше користуємось та пропонуємо іншим, а відмовлятись від нього боїмося?

Тож, кожен сьогодні повинен роздивитись навколо та ретельно проаналізувати: а з чого ж насправді складається його особисте «стадо». А потім, напевно, згадати слова Спасителя – «яка користь людині, якщо здобуде весь світ, а душу свою занапастить?» Суто кажучи, відповідь на це питання або зробить нас «народом гадаринським», свинопасами, які прогнали від себе Бога та залишились зі своїми свинями, або – зціленою людиною, яка займе місце біля ніг Спасителя, а згодом – успадкує Царство, в якому немає удаваних цінностей, натомість усе і в усьому – Христос та Його любов.

http://bashtanka-hram.at.ua