На сьогоднішній день не існує загальноприйнятого визначення деструктивного культу. Спираючись на цілу низку наукових та богословських праць, можемо сказати, що деструктивний культ в соціально-структурному контексті ― це авторитарна, зазвичай закрита організація з чіткою ієрархією, діяльність якої спрямована на пригнічення особистісної неповторності та індивідуальності своїх членів та відзначається наявністю чітких руйнівних тенденцій щодо їхнього природного духовного, психічного та психологічного розвитку. Проте в даному дослідженні нас цікавлять не стільки структуровані організації деструктивного культового спрямування, скільки стихійні спільноти, що мають ознаки впливу деструктивного культу на особистість.
Власна психотерапевтична практика та консультування дозволили нам виділити найтиповіші площини культового узалежнення особистості, а саме:
1) узалежнення особистості від однієї “культової” особи;
2) розвиток деформаційних детермінацій особистості під впливом сектантських спільнот;
3) вплив релігійних почуттів на формування змінених станів особистості;
4) вплив психічних розладів та психологічних деформацій особистості на розвиток стратегічного культового мислення.
Кожна із запропонованих площин має свій власний об’єкт дослідження, проте їх всі об’єднує фактор узалежнення особистості, який хоча і проявляється в різних механізмах прояву систем внутрішньої суб’єктної рефлексії та зовнішньої суб’єкт-суб’єктної взаємодії, проте загалом має руйнівний вплив на неї.
За останні роки зросла кількість клієнтів, які звертаються на консультування з проблемами, що, як виявляється згодом, тією чи іншою мірою пов’язані з культовими узалежненнями. Проте, для більшої наочності, розглянемо дане питання безпосередньо у контексті запропонованих вище площин культового впливу на свідомість особистості.

Узалежнення особистості від однієї “культової” особи
Сучасні періодичні видання мають незлічену кількість різного роду інформативних блоків, присвячених пропаганді цілителів, білих та чорних магів, екстрасенсів, віщунів, біоенергетиків тощо. Хотілось би, звісно, стверджувати, що дана проблема є актуальною виключно для осіб з відсутньою релігійною практикою, проте практичний досвід показує, що саме релігійне середовище найчастіше породжує основного «споживача» даних послуг. Оскільки представники атеїстичного середовища відкидають будь-яку здатність особистості до надсвідомих процесів, відповідно вони автоматично випадають з простору зацікавлених у даних послугах осіб. За логікою речей, споживачами даних практик, в першу чергу, виступають особи, що мають пасивну релігійну практику. Оскільки, з одного боку, в них є усвідомлення існування містичного досвіду, а з іншого – відсутнє розуміння базових основ християнської віри. Проте споживання даного «товару», як показує практика, є вагомим також і у представників активної релігійної практики, особливо це стосується західних регіонів України. Так серед опитаних 245 клієнтів із західних регіонів, родичі яких відзначаються регулярністю в здійсненні релігійних ритуалів, лише 10% зазначило неприпустимість використання рідними різного роду замовлянь, «вишіптувань», «викачувань» тощо.
Дослідження, проведене нами серед клієнтів, що мали протягом життя досвід звернення до різного роду «надавачів культових послуг» (336 осіб) показало, що лише 12% з них відвідували «провидців» «за компанію». Натомість решта 88% користувалися даними послугами в період переживання особистісних та родинних криз. Якщо взяти базові зони деформаційного простору особистості, що спонукали її до такого звернення, то можна виділити:
1. кризи, викликані травматичними ситуаціями (втрата здоров’я, матеріальні втрати, проблеми на роботі) - 50%;
2. родинні деформації (сварки в сім’ї, відсутність дітей, проблеми з дітьми, зради та розлучення) - 36%;
3. пошук «дотику до трансцендентності» — 14%.
Тож, цілком природно, постає питання, які саме потреби забезпечують особистості представники культових послуг? Аналіз анамнезу звернень клієнтів до даних фахівців показав, що останні забезпечують клієнтам:
• відчуття зацікавленості особою клієнта;
• безумовне прийняття з боку надавача послуг;
• наявність психологічної підтримки.
Перші три пункти визначають механізм створення у клієнта відчуття розуміння надавачем послуг його проблем, що створює передумови психологічного розкриття особи для подальшого спілкування з «ворожбитом» чи «духовним провідником».
На сучасному телебаченні існує чимало програм, що висвітлюють екстрасенсорні властивості людини. Безперечно, в компетенцію телебачення не входить завдання відслідковування джерел походження тих чи інших вмінь людини. Але при цьому у глядача формується виключно позитивне ставлення до екстрасенсорики, біоенергетики та окультних технік, як таких, що сприяють розв’язанню тих чи інших життєвих проблем. За подібних обставин навіть особи, які вважають свою релігійну практику активною, в критичні моменти життя нерідко звертаються саме до надавачів подібних послуг, бо лише вони «гарантують» швидкий результат.
Аналіз діяльності більш ніж чотирьох десятків осіб з «надздібностями» дав нам змогу виділити наступні їх категорії: харизматичні авантюристи, технологічні маніпулятори, окультисти, сензитивники. Існує ще одна категорія – це пророки, тобто люди, що мають високодуховне життя і проявляють суть подій, явищ тощо. Проте дана категорія протягом всієї історії людства має винятковий характер.
Харизматичні авантюристи – це особи, що завдяки власним психологічним якостям вміють прихилити людину до себе і використовують її з метою збагачення.
Технологічні маніпулятори – це категорія осіб, що часто-густо вірить сама в свої «надздібності», володіє навичками НЛП та гіпнотичними техніками, має егоцентрований спосіб мислення.
Саме ця категорія нерідко сприяє розвитку фобійних розладів у своїх клієнтів. Наведемо один з найтиповіших прикладів даної категорії проблем.
Приклад. Клієнтка ― 42-річна жінка, вдова, кандидат біологічних наук. Має проблеми з шлунково-кишковим трактом. Методи традиційної медицини виявилися недостатньо ефективними у її лікуванні. Тож жінка вирішила скористатися послугами екстрасенса, порекомендованого їй однією співрозмовницею, з якою вона познайомилася на курорті. Екстрасенсом виявився привабливий чоловік віком біля 50 років. Вона невиразно пам’ятала, що було на сеансі. На кілька днів їй здалося, що її стан покращився, проте виникала якась внутрішня потреба знову і знову іти до цілителя. Вона почала для себе аналізувати причинно-наслідкові зв’язки потягу і дійшла висновку, що під час сеансів екстрасенс суґестує їй подібні бажання. Жінка всупереч потягу перестала відвідувати “цілителя” і в неї почала розвиватися манія переслідування. Образ цього екстрасенса не давав їй спокійно жити. Їй постійно здавалося, що він поряд з нею: вона бачила його у вікні сусіднього будинку, бачила в натовпі, бачила в транспорті, навіть відчувала його присутність у себе вдома.
Безперечно, в даному випадку мова не йде про містику. В цій ситуації чітко простежується застосування певних технік, спрямованих на узалежнення особистості від конкретної особи.
При роботі з даною клієнткою був використаний її релігійний потенціал. А саме: акцент терапії був зроблений на те, що вона не сама, а є той, хто сильніший за будь-яку людину, а саме ― Творець. І коли вона зосередила увагу на тому, що за її спиною стоїть більш потужна фігура, ніж екстрасенс, тоді стала спроможною відчувати власну силу, яка в її переживаннях ніби перетікала до неї від Бога. Духовноорієнтований психотерапевтичний процес відбувався в контексті “психологічного віддання” Творцеві власної недосконалості та прийняття замість цього його милосердя, любові та захисту. В результаті, образ екстрасенса втратив для жінки емоційну значимість і перетворився у образ майже невідомої людини із натовпу.
Наведений випадок є досить типовим у консультативній практиці психологів, які спеціалізуються на подоланні культової залежності. Проте методи подолання завжди визначаються у відповідності до особистісних особливостей конкретного клієнта. Не існує жодної універсальної практики, яка б могла постійно давати стовідсоткові результати ефективності роботи.
Повертаючись до заявленої проблематики, слід зауважити, що далеко не всі “цілителі” задовольняються лише матеріальною винагородою. В моїй практиці було кілька випадків, коли клієнткам була суґестована сексуальна залежність від екстрасенса. Причому вікові межі жертв є дуже широкими — від 20 років до 60. Цікаво, що лише одна клієнтка усвідомила наявність сексуального контакту з екстрасенсом, хоча й не на першому сеансі і не на початку злягання, а лише після його завершення “цілителем”. Проте, всі вони звернулися до консультації зі схожими проблемами, а саме: потужний сексуальний потяг до “цілителя”. Причому одна з дівчат констатувала власну незайманість, кілька інших мали цілком стабільні шлюби, а 60-річна жінка не мала сексуальних контактів з чоловіками понад 30 років. Аналіз методів впливу подібних екстрасенсів показав наявність застосування ними гіпнотичних технік на кшталт класичного (естрадного) гіпнозу, за допомогою якого жінка вводилася у стан гіпнотичного сну. Методи допомоги цим жінкам були різні: від застосування технік гештальттерапії до духовноорієнтованої терапії. Проте акцент, звісно, робився не на загальному подоланні залежності від особистості екстрасенса, а на подоланні сексуальної залежності від нього. Тобто робота як така велася із сексуальними потягами та енергіями і сублімацією їх у прийнятному для жінки напрямку.
Існує ще одна причина формування в особистості залежності від псевдоцілителів. А саме: останні досить вдало суґестують клієнтам страх перед припиненням сеансів, точніше навіть не перед фактом припинення відвідування цих сеансів, а перед наслідками відмови від “допомоги” екстрасенса.
Сензитивники – це люди з природною рецепторною чутливістю до хвильових коливань, які мають здатність відтворювати ці коливання у вигляді внутрішніх образів (ефект радіо та телебачення), що за формою можуть відрізнятися від реалістичних картин, проте чітко зберігають їх суть.
Дана категорія осіб за своїми здібностями подібна до музикантів з чутливим слухом, дегустаторів запахів тощо. Як правило, вони відтворюють інформацію ситуативного характеру, без жодного «передбачення». Подібні властивості нерідко використовуються представниками криміналістичних органів в пошуках пропалих осіб.
Проте практика показує, що духовний рівень такої особи також має велике значення.
Попри те, що будь-яка констатація факту є нейтральною, особливості її подачі можуть мати протилежні наслідки. Наприклад, людина своїми діями створила довкола себе небезпечну ситуацію, яку не усвідомлює. Сензитивник, який не має релігійного досвіду, констатує лише факт небезпеки, створений особою і вже на людській розум пропонує поради уникнення цих небезпек. Натомість сензитивник, котрий має активну релігійну практику, виходить із ситуації з позиції «особистісного вибору людини» і її здатності брати на себе відповідальність за те, що було зроблене. При цьому даний процес передбачає кілька етапів: усвідомлення власних помилок і прикростей, яких завдав іншому, покаяння, таїнство Сповіді, таїнство Євхаристії, віднайдення шляхів перепрошення та виправлення помилок (ефект митаря). Тобто, на відміну від першого, у другому випадку запускається складний процес переосмислення і переорієнтації особистісного простору клієнта в контексті активізації його екзистенційного пошуку.
І остання категорія: окультисти – це особи, які використовують різного роду окультний досвід та практики. Серед осіб, які справді мають надздібності, саме вони складають базову частку в когорті, оскільки даний досвід добровільно набувається як безпосередньо особою, так і передається в вигляді родового несвідомого. Саме ці представники є найнебезпечнішими для особистісного розвитку людини, і їх вплив, як показує практика, попри вдоволення ситуативного запиту клієнта, в подальшому має деструктивний характер не тільки для духовного зростання особистості, а й її для психологічного розвитку та фізичної стабільності.
Розвиток особистісних змін людини під впливом сектантських спільнот
Під сектою ми розуміємо закрите релігійне чи соціальне угрупування, що відокремилося від однієї з пануючих церков чи суспільного середовища та протиставляє себе йому, культивуючи власну (часто опозиційну) ієрархію цінностей, комплекс норм поведінки та яскраво виражену роль провідника. У даному випадку ми не будемо аналізувати загальний стан справ в Україні щодо сектантської діяльності, оскільки нас, в першу чергу, цікавлять психологічні причини, що спонукають особу до пошуку себе в секті, і психологічні механізми, за допомогою яких секта утримує своїх членів.
У сучасному світі існує ціла низка технологій, які активно застосовуються сектантськими угрупуваннями для залучення нових членів. Проте, вже на перших сторінках такого відомого і давнього твору як Біблія, ми знаходимо ідеальний опис техніки маніпулятивного зведення особистості (Кн. Буття 3, 1-6). Аналіз біблійного тексту про спокушання змієм жінки дозволив виявити найдавнішу формулу психологічної маніпуляції, яка забезпечується актуальною і в наш час соціально-психологічною структурою поетапного впливу на індивіда, а саме:
1. Породження сумніву в особистості у світоглядних засадах за рахунок концентрації уваги на свого роду “актуальних” питаннях на кшталт : “А чи здатна ваша влада (церква, родина тощо) забезпечити Вам ....? А чи не дурять Вас ваші провідники (начальство тощо)...? А чи ви дійсно задоволені своїм життям, родиною, роботою? А чи ти впевнений, що твій чоловік (дружина) зараз на роботі, а не розважається десь там? і т. і.”.
2. Спричинення у людини стану певного ступору чи розгубленості з подальшою підміною засадничих принципів. (Наприклад: “Ні він мене не обдурює, він завжди каже правду. А якщо ні? А якщо це я, дурепа, ― вірю всім його словам... ” тощо).
3. Надання частини правдивої інформації з гарантуванням можливості її перевірки, так званий принцип “хробака” (за аналогією до риболовлі, коли рибалка закидає вудило з гачком, на якому висить хробак, а риба відсмикнувши шматок поживи, переконується в правдивості їжі та стає готовою до того, щоб самою стати стравою).
4. Забезпечення перевірки особистістю наведеної інформації та переконання в правдивості запропонованої концепції. За рахунок цього досягається послаблення критичності в оцінюванні наступної інформаційної порції.
5. Повторення правдивої інформації з доєднанням до неї інформаційного потоку маніпулятивного характеру.
Складніші форми деструктивного впливу на особистість хоча і мають подібну п’ятикомпонентну структуру впливу, проте забезпечуються розмежованістю соціального та психологічного факторів. При цьому на соціальному рівні наводиться лише констатація певних фактів, а на психологічному рівні впливу особистість підводиться до самостійної маніпулятивної постановки “актуального” питання. Для прикладу розглянемо “Федерацію всесвітнього миру”, конференція якої відбулася 17 вересня 2006 р. у м. Києві під гаслом: “Через відродження сім’ї до миру у світі”. Коротко аналізуючи матеріали конференції, ми продемонструємо дію п’ятикомпонентної моделі маніпуляції свідомістю (а точніше і несвідомістю) особистості:
1. Породження сумніву у суб’єкта маніпулятивного впливу: “Двадцяте століття було періодом безперервної боротьби та конфліктів, війн ... У всіх було сподівання на те, що ООН, яка була створена після Другої світової війни, стане інститутом миру, що вона буде інструментом встановлення миру в усьому світі. ООН зробила значний внесок у справу миру, однак, в цей час, коли їй минає 60 років, все більше, як в середині, так і поза її межами, поширюється переконання, що пошук шляхів втілення своїх засадничих принципів для ООН залишається ще невиконаним завданням. Кількість її членів сягає 200 країн, але найчастіше представники країн займаються лише виконанням своїх представницьких функцій. Досить часто це виливається в проштовхування власних національних інтересів. Зараз очевидним є те, що, по суті, вони не здатні знаходити шляхи розв’язання конфліктів та досягти побудови миру в усьому світі...
“Актуальне” питання при цьому звучить не на соціальному рівні, а на психологічному. Бо на соціальному ― ми маємо справу з певною констатацією факту. Натомість на психологічному рівні ставиться запитання читачеві чи слухачеві: “Чи Ви впевнені, що Вам потрібна така ООН?”, яке посилюється формуванням власного запитання особистості, що читає чи слухає цю промову, а саме: “Чи я впевнений, що мені потрібна така організація?”
2. Використання моменту певного збентеження особистості з поданням додаткової
інформації, яка впливає на підміну засадничих понять людини:
”У зв’язку з цим, на міжнародній конференції... було проголошено заснування нової міжнародної організації, Федерації всесвітнього миру. Її місією є оновлення ООН та забезпечення нового рівня лідерства. Прагнучи стати організацією, яка може показати приклад розв’язання конкретних проблем на шляху досягнення миру, UPF хоче консолідувати зусилля громадських організацій, науковців, освітян, діячів культури та релігійних діячів світу...”
3. Подача частини правдивої інформації з гарантуванням її перевірки:
“20 жовтня 2005 року проходила інавгурація Федерації всесвітнього миру в Україні.... У становленні культури миру в серцях людей ключову роль відіграє виховання зрілих особистостей та міцних сімей. Але сучасне суспільство перебуває в моральному занепаді та створює надзвичайно нездорове оточення для дітей та молоді. Наші почуття страждають від всіляких різновидів занепаду, непристойностей та егоїстичних спокус, сім’ї розпадаються, падає народжуваність. Розв’язання всіх цих проблем неможливе без відродження сімейних, високоморальних цінностей.
4. Забезпечення перевірки особистістю наведеної інформації та послаблення
критичності в оцінюванні наступного інформаційного потоку.
“Усвідомлюючи величезну роль сім’ї та сімейних цінностей у вихованні культури миру, міжнародна ініціатива Федерації всесвітнього миру вийшла на новий рівень поширення та планує охопити практично усі країни світу під гаслом відродження сімейних цінностей. Цього разу д-р Сон Мьон Мун та його дружина пані Хак Джа Хан Мун, засновники Федерації всесвітнього миру, які присвятили своє життя меті досягнення миру, здійснюють світове турне разом зі своїми дітьми та онуками. Вони працювали з главами держав, лауреатами Нобелівської премії миру, релігійними лідерами та мають великий досвід миротворчої діяльності. Зараз вони виступають за
встановлення миру в усьому світі через відродження інституту сім’ї”.
Перевірка інформації тією чи іншою мірою завжди дасть її підтвердження. Так, на інавгурації даної секти в Києві були присутні міністри, деякі голови облдержадміністрацій, посадовці й відомі суспільні діячі.
5. Повторення правдивої інформації, проте вже під зміненим кутом, та приєднання до неї інформаційного потоку маніпулятивного змісту:
“...Хай би скільки я казав про родовід, його важливість важко переоцінити... Стосунки між батьками та дітьми ― це найвищі та найважливіші серед усіх існуючих стосунків... Царство Небесне ― це світ, сповнений повітрям істинної любові, де все нею дихає... Ви повинні створити на землі істинну родину, в якій будуть жити разом в істинній любові мінімум три покоління: Істинні Батьки, істинні брати і сестри та істинні діти... Протягом історії наш зв’язок з родоводом сатани був причиною великої кількості страждань. Людство повинно рішуче розірвати цей зв’язок, отримавши щеплення від коріння родоводу Істинних Батьків (прим. автора: Істинними Батьками називається родина Мунів)... Отримавши благословення на шлюб від Істинних Батьків, які належать до істинного небесного родоводу, ви отримаєте милість щеплення від істинного оливкового дерева... Людство повинне повністю відновити родовід шляхом укладання змішаних шлюбів, які проводить на всесвітньому рівні преподобний Мун. Найкращій спосіб відновлення людства як дітей Бога полягає в зміні родоводу... Рух за створення суспільств, що спирається на ідеї взаємозалежності, спільного правління та загальної етики, спрямований на усунення перешкод між душами людей та державних кордонів і на формування єдиної родини людства. Цей рух починається з однієї сім’ї... Будь ласка, станьте посланцями Небес і виконайте подвійну місію “Поліції королівства миру” та “Армії королівства миру”, що будуть діяти під прапором Федерації всесвітнього миру, яка виконує функції ООН “типу Авеля”... Давайте служити Істинним Батькам, Королю та Королеві всесвітнього миру, у вічному вільному світі, де не буде потреби у Спасителі, Месії та Господі Другого пришестя!..”
Запропонований вінок висловів із доповіді Хак Джа Хан Мун дає можливість хоча б у загальній формі простежити за процедурою нав’язування маніпулятивного інформаційного потоку.
Проте, цілком справедливо постає запитання: яким чином подібні течії проникають на наші терени і з кожним роком охоплюють дедалі ширші верстви населення? Механізм проникнення є достатньо типовим:
1. Назва організації повинна нести ціннісний потенціал.
2. Основне гасло має відбивати прагнення організаторів до задоволення вищих потреб людини.
3. На розгляд громадськості подається презентаційне звернення, а точніше кажучи, легенда, яка в неагресивній формі підкреслює недоліки сьогодення і в загальній формі пропонує концепцію позитивізації суспільства без згадування будь-яких релігійних засад, базуючись виключно на загальнолюдських цінностях.
4. Створюються низки благодійних організацій та фондів, які соціально презентують секту в активному позитивному ключі.
5. Відбувається залучення молоді, в першу чергу студентської, до благочинних акцій як-от: прибирання території довкола храмів, пам’ятників архітектури, соціальна чи психологічна допомога самотнім, бездомним тощо, без посвячення її в “тонкощі” ідеології.
6. На основі “легенди” до співпраці залучаються науковці та діячі мистецтв.
7. Проводиться на високому рівні, при залученні найвищих посадовців, інавгурація організації, що є її офіційним визнанням в крані.
8. Фігурування високопосадових осіб в контексті роботи чи презентації організації призводить до зниження контролю за її діяльністю з боку суспільних та державних служб, що і дозволяє на подальших етапах вже більш відкрито заявляти про власну ідеологію.
Паралельно з підготовкою до офіційного визнання організації ведеться робота на прихованих засадах із залучення нових членів на ідеологічній основі за презентованою вище п’ятикомпонентною схемою.
Під час психологічного консультування клієнти досить часто запитують: яким чином можна уникнути маніпулятивного впливу з боку іншої людини, яка продукує описану вище п’ятикомпонентну модель впливу. Є лише один шлях ― ввічливо припинити комунікацію, а за відсутності подібної можливості спробувати переключити увагу співрозмовника на абсолютно нову тему.
Сучасна структура нових сект певною мірою схожа на яйце, де “жовток” відтворює символ ідеалізованого угрупування, яке є носієм певного “таємного знання”, “білок” ― соціально-презентативний прошарок, який формується із осіб, що поділяють ціннісні положення “легенди”. Натомість “зародок” ― це лідер секти, який живиться за рахунок членів організації, успішно зростає, максимально використовуючи їх як поживу. Міцною шкарлупою служить “легенда”.
Небезпека подібних організацій полягає в тому, що за рахунок ціннісних ідеалів молоді побудувати досконаліше суспільство та її активної діяльності під прапорами секти, навіть за відсутності інформації про її справжню ідеологію, у населення формується позитивне ставлення до секти як такої, тобто, коло соціальних прихильників серед громадян України зростає і саме із цього кола, зазвичай, приходять нові члени.
Але є ще одна умова успішного розвитку секти: наявність харизматичного лідера. Отець Йоким Ярослав Ковальчук, посилаючись на цілу низку зарубіжних досліджень, у своїй книзі “Деструктивна практика сучасного сектантства” пише: “Засновниками сект найчастіше бувають особистості сильні духовно, сповнені привабливим для інших переконанням у власній ролі божественної місії... люди дії, а не мислителі. Незалежно від того, якою б нелогічною була ідея, котру вони пропагують, чи мета, до якої вони прагнуть, проти їх переконання усі роздуми виявляються безсилими... Таким чином, вчитель (провідник) ― це релігійний мислитель, який прагне поширювати свою віру, мислитель, що не передбачає роздумів. Його логіка примітивна, а закономірності та співвідношення не беруться до уваги... Провідник групи має привілей безпосередньо розпоряджатися засобами насилля, які збільшують ефективність його влади, а якщо вмовляння не принесе результату, він застосовує примус стосовно неслухняної особи... Провідники багатьох деструктивних сект, які посилаються на Біблію, не мають явного консумпційного підходу до життя. Видається, що вони також визнають Божий авторитет і готові підпорядкуватися біблійним наказам, однак в спосіб, в який самі інтерпретують Біблію і Божі накази, уможливлюють маніпуляцію людьми і мають над ними контроль...” [1, 90-97].
Чимало сектантських лідерів мають психічні відхилення. Більшість із них цілковито переконані у власній божественності. Проте, розвиток манії величності має поступовий характер. На перших етапах продукування ідеї чи певної концепції особистість може мати цілком позитивну мотивацію і створювати достатньо непоганий продукт розумової діяльності (як наприклад ідеї діанетики Хаббарта). Але з узалежненням від власних теорій, з визнанням їх неперевершеними та геніальними особа за постійного вибору між добром і злом вибирає останнє. В даному випадку під добром ми розуміємо розкриття творчого потенціалу особистості в контексті неперервності особистісного розвитку та служіння іншим людям, а під злом ― деструктивні зміни, спричинені зорієнтованістю особи на себе і власну геніальність (що і привело Хаббарта до створення саєнтологічної секти). Фанатизм щодо власної персони продукується у зовнішнє середовище, з якого врешті-решт виділяються нові фанатики. Поєднання фанатизму і тиранії, як показує історія, завжди знаходить тих, хто заради ідеї готовий йти на шибеницю.
На превеликий жаль, найвразливішою до культових ідей є молодь. Існує ціла низка причин, які змушують молоду людину шукати себе в секті, зокрема: конфлікти в батьківській родині, неприйняття себе ровесниками, відсутність роботи, неспроможність сплатити за навчання, переживання вікових криз автентичності тощо. Проте, на нашу думку, існує ще одна, можливо, найвагоміша причина узалежнення молоді від секти, а саме екзистенційна криза особистості. Сучасне молоде покоління суттєвим чином відрізняється від того покоління, що було 20 – 30 років тому. Семирічна дитина, яка задає запитання щодо сенсу власного життя і виявляє в цьому віці прагнення відчути і зрозуміти власне покликання, є дитиною нової генерації. І те, що сучасні діти далеко не завжди говорять про свої турботи та хвилювання вголос, не означає, що вони про це не думають. Коли ж подібна дитина не знаходить у ближніх відгуку на свої проблеми, вона намагається самотужки відшукати шляхи їх подолання. У цьому пошуку юні душі є дуже вразливими і довірливими, чим і користаються сектантські угрупування. Молоду людину можна порівняти зі спраглим мандрівником, що йде пустелею. І коли цей мандрівник бачить калюжу води, він, не роздумуючи про її бактеріальну флору, починає жадібно з неї пити. Оскільки поряд не було того, хто міг би підказати місцезнаходження чистого джерела, путівник разом з водою отримує цілу низку мікроскопічних істот, які стануть для нього джерелом хвороб, а можливо, і смерті.
Секта, подібно до тієї калюжі, має деструктивний вплив на особистість і часто-густо її методи впливу мають руйнівний для психіки людини характер. Відновлення адекватної поведінки та реакцій особистості є дуже складним і тривалим процесом.
Однією із найбільш руйнуючих свідомість людини сект є секта Свідків Єгови. Попри прокламації ціннісних вартостей, в реальному житті їхня діяльність спрямована проти особистості, проти родини. В консультативній практиці є чимало звернень чоловіків і жінок тих, хто заради секти кидав свій дім, своїх дітей, свою “половину”. Подібна практика достатньо поширена і в інших деструктивних культових угрупуваннях.
Проте культовоузалежнені особи, зазвичай, користуються послугами психолога чи психотерапевта не для розв’язання проблем, пов’язаних з узалежненням, а цілком з прагматичних міркувань щодо залагодження конкретних життєвих негараздів чи ситуацій. Тож психолог та священик має використовувати саме звернення як шанс допомогти людині вирватися із тенет секти. При цьому слід розуміти, що маніпуляція з боку секти може бути знищена лише за рахунок ідентичної маніпуляції, але з протилежним вектором дії та потужнішою силою. Ця ідентичність проявляється у першу чергу в застосуванні дворівневої моделі комунікації, проте з певними відмінностями у змістовому та смисловому наповненні. Так, на соціальному рівні консультант має забезпечити клієнтові відчуття безумовного прийняття його як персони і його вибору щодо секти. А на психологічному рівні консультант має культивувати у клієнта думку про те, що сам клієнт, як важлива особа, заслуговує на більш визначну роль у своєму житті, при цьому остання знаходить втілення у поступовому вимальовуванні ідеального образу.
Коли ж узалежнена особа не добровільно, а під тиском приходить до психолога, то тут психотерапевтичний процес повинен бути схожим на парний танець, де роль ведучого належить терапевту. При цьому має бути застосоване головне правило консультування: жодним словом не виявити негативного ставлення до секти. У протилежному випадку, у клієнта активізується вся система психологічного захисту і подальша співпраця може бути унеможливлена. В ідеалі, психотерапевт чи психолог також повинен мати хоча б певні ознаки харизматичності. Це необхідно для того, щоб на деякий час підмінити образ лідера секти власною персоною з подальшим відходженням на другий план і активізацією у клієнта особистісної значимості і розуміння значимості для нього вільного вибору.
Коли мова йде про підлітків, то обов’язковою є умова віддалення дитини від діяльності секти. Для цього батькам слід використати літню відпустку, або взяти відпустку за власний рахунок і вирушити з дитиною в мандри. Цілком прийнятною є туристична подорож з однолітками і кваліфікованим керівником по горах, печерах, гірських річках. Маршрут має бути максимально важким, а інструктор мусить бути налаштованим на формування у підлітків “відчуття ліктя”, тобто відчуття допомоги з боку ближнього і усвідомлення власної здатності надати таку допомогу. Оскільки в підлітковому віці лідеру як такому приділяється достатньо значне місце, то батьки повинні віднайти цікаву для їхньої дитини особистість, яка б могла через особистісний контакт налагодити тісні, довірчі стосунки з дитиною. Це може бути психолог, тренер, вчитель, священик тощо. Головне, зацікавити дитину конкретною справою та людиною із позасектантського середовища.
І насамкінець розглянемо площину впливу релігійного фактору на формування змінених станів особистості.

Вплив релігійного фактору на формування змінених станів особистості
У сучасній науковій практиці дуже мало приділяється уваги вивченню феномена релігійності особистості. Зазвичай, в літературі ми знаходимо два діаметрально протилежних підходи до розгляду даного питання: один ― зашкарубло-матеріалістичний, який відкидає будь-які надсуб’єктні прояви буття людини, інший ― занадто ідеалізований. Проте християнська психотерапевтична практика показує, що релігійний фактор, попри надзвичайну позитивність, за певних обставин, покладених на певні особистісні проблеми людини, може призводити до розвитку у неї різних негативних та неадекватних станів, причому негативізм як такий на рівні несвідомого, зазвичай, провокується самою особою.
Робота християнським психотерапевтом вимагає від фахівця не тільки володіння психотерапевтичними практиками і методами консультування, а й достатньо ґрунтовних знань з богослов’я як східної, так і західної церкви. Нерідко доводиться мати справу не просто з внутрішніми переживаннями особистості екзистенційного характеру, а й з певними містеріями, пов’язаними з переживанням містичного досвіду людиною. Проте достатньо важко відразу визначити природу виникнення тих чи інших образів (видінь) у клієнтів. Лише ретельний аналіз ситуації та анамнезу як такого дозволяє більш-менш реально оцінити природу походження ірраціональних станів людини, проте і в цьому випадку можливі похибки.
З огляду на власний досвід роботи з містичними переживаннями клієнтів з християнського середовища можемо виділити три основних групи переживаних ними видінь:
1. Галюцинації як наслідок різного роду психічних захворювань.
Так зокрема, при деяких формах шизофренії у хворого можуть виникати галюцинації, пов’язані з боротьбою добра і зла. Причому остання може бути презентована як в контексті зовнішнього впливу на особистість (наприклад “присутність” на кожному плечі по представнику протилежних сил, що спонукають особу до конкретних дій), так і у внутрішній боротьбі двох протилежних за змістом «Я». Також при потиличній епілепсії в людини можуть виникати маніхейські галюцинації, пов’язані з її “спілкуванням” з вищими істотами чи самим Богом. Взагалі, подібні видіння можуть бути спровоковані низкою різних патологій, починаючи від психічних захворювань, закінчуючи харчовим чи фармакологічним отруєнням.
2. Сугестовані образи, що на рівні несвідомого або безпосередньо провокуються
самою особистістю, яка сприймає бажане за дійсне, або є наслідком
цілеспрямованого сугестивного впливу на неї з боку іншої особи чи групи осіб.
Подібні стани нерідко виникають у представників харизматичних рухів під час проведення дійств та в момент молитовної практики. До цього часто приводить постійне повторювання установчих фраз у певному ритмі та на певному психологічному тлі, що стимулює виникнення зміни стану особистості на кшталт гіпнотичного чи самогіпнотичниого. Також у практиці досить часто трапляється констатація клієнтом факту переживання видіння, обумовленого, за нашими дослідженнями, наявністю надмірного бажання в особи у задоволенні якоїсь власної потреби. Наприклад, дівчина, яка закохана, і стоячи перед образом Богородиці, просить Діву Марію показати їй її долю або дати можливість зрозуміти власне покликання, часто-густо бачить яскраве видіння, пов’язане з конкретним хлопцем. Те ж саме нерідко переживають люди, які вирушають на прощу по святих місцях. Емоційний фактор виявляється настільки потужнім, що активує виникнення певних особистісносформаних містичних переживань. Наприклад, “єрусалимський синдром”: коли жінки на фоні потужних релігійних відчуттів переживають стан безконтактного запліднення, який врешті-решт виявляється “несправжньою вагітністю”. Або коли внаслідок відвідування святих місць чи духовно-орієнтованих реколекцій особа переживає певні відкриття чи навіть “пророцтва”, які, на її думку, вона мусить всім не просто розказати, а примусити, інколи в досить агресивній формі, інших визнати результати “свого осяяння” і зобов’язатися жити за її “пророкуваннями”. В подібних випадках ми маємо справу із “синдромом месійства”. Останній часто трапляється в християнській психотерапевтичній практиці.
3. Містичні видіння як результат надприродних переживань особистості, що поділяються за джерелами походження:
а) божественне;
б) демонічне.
На цей вид переживань в реальному житті припадає, за нашими спостереженнями, не більше 3% всіх видінь, причому лише половину з них можна зарахувати до божественних проявів. Але, на жаль, далеко не завжди можна дати відповідь щодо природи того чи іншого містичного переживання. Навіть у працях Святих Отців трапляються описи випадків помилок щодо визначення знаку походження станів. А наша ймовірність похибки є значно більшою. Проте є одна ознака, яка майже гарантовано може дати відповідь на запитання: чи має конкретне видіння божественну природу, чи потребує ще ретельнішої перевірки та вивчення. Цією ознакою є наявність любові. Як показує практика, гарантовано божественним містичним видінням можемо назвати лише те, яке дає відчуття дивовижної любові та ніжності, що ніби наповнюють особу зсередини та “проймають” усе в навколишньому середовищі. Причому інтенсивність цієї любові настільки сильна, що суттєво відрізняється від станів навіть найсильнішої закоханості в реальному житті, а синонімом її хіба що може стати слово «благодать», або «тиха радість».
Найчастіше саме останній вид переживань призводить не тільки до позитивних психологічних змін особистості, а й до цілковитого раптового одужання при невиліковних хворобах, як-от онкологічне захворювання IV ступеня.
Оскільки дослідження в цій сфері в нашій країні тільки починаються, то презентувати науково виважені результати не є можливим. Проте, справедливості ради, варто зазначити, що для більшості подібна доведеність зайва, бо є актом їхньої віри.
Висновки
Дослідження ще раз підтверджують, що деструктивний вплив культового мислення на духовно-психологічні процеси особистості найбільше проявляється в період особистісних криз людини. Саме ці особистісні кризи найчастіше використовують лідери деструктивних культів для поповнення адептами. Презентовані в даній роботі дослідження дали нам змогу продемонструвати не тільки механізми розвитку змінених станів свідомості людини під впливом деструктивних культових одиниць у різних проявах культового узалежнення, а й дати класифікацію найтиповіших змінених станів свідомості особистості, викликаних рівнем її релігійного досвіду. Безперечним є той факт, що заявлена тема є не тільки недостатньо розробленою, а й надзвичайно складною, оскільки торкається найінтимнішого внутрішньоособистісного простору людини та простору розбудови її особистісних стосунків з Творцем. Тож дослідження в майбутньому мають враховувати цю особливість і провадитися на науково та гуманістично виважених засадах.
Список використаних джерел
1.Ковальчук Й.-Я. Деструктивна практика сучасного сектантства. ― Львів, 2006.― 146 с.
2.Сафронов А. Г. Религиозные психопрактики в истории культуры. ― Харьков, ХГАК, 2004.
― 300 с.
3.Сафронов А. Г. Психология религии. ― К.: Ника-Центр, 2002.― 220 с.
4.Шапарь В. Б. Психология религиозных сект.― Минск: ХАРВЕСТ, 2004. ― 376 с.