Минулий тиждень був сповнений новин про черговий вал переслідування християн в ісламському світі. Навіть Святіший Отець Франциск, який доволі обережно висловлюється про іслам, минулого тижня в чергове звернув увагу на переслідуваних в ісламському світі християн і на політкоректну мовчанку Заходу про цю проблему.
Сучасний толерантний і політично коректний світ старається не помічати, що певні речі у поведінці людей, у формуванні культур, у створені суспільствами суспільно-політичної системи зумовлені не економічним відставанням тих чи інших країн, а зовсім іншими чинниками, і насамперед таким важливим для людини чинником, як релігія. І це — одна з причин мовчанки про трагедію християн у мусульманських країнах.
На жаль, також і чимало католиків, які щиро прагнуть до міжрелігійного діалогу, показують банальне нерозуміння того, що міжрелігійний діалог — це не екуменічний діалог із християнами, які хоч інакші, та все ж таки з ними маємо спільний фундамент: прийняття Біблії як джерела Божого Об’явлення, віру в Бога у Трійці Святій Єдиного, віру у відкупительну жертву Ісуса Христа.
Міжрелігійний діалог — це діалог із зовсім інакшим, часто цілковито відмінним від нашого світом. І наш світоглядний імперіалізм примушує нас дивитися на відмінності інших виключно крізь християнські окуляри, а це призводить тільки до ще більшого нерозуміння, до помилок і промахів.
Особливо це стосується діалогу з ісламом.
Не прийнято говорити, що ісламський тероризм зумовлений самим ісламом. Але в ісламі є дві норми, які зумовлюють появу цього явища. Перша — це специфічне сприйняття Корану, яке кардинально відрізняється від сприйняття Біблії у християнстві чи юдаїзмі. Західний підхід до святих текстів нашої віри відрізняється від того, як мусульмани сприймають святий для їхнього віросповідання текст — Коран.
Для мусульман Коран — не просто слово Боже, дане людям, а, так би мовити, Абсолютне Слово. Спрощено кажучи: як християнство сприймає самого Ісуса Христа, так іслам сприймає Коран. Для ісламу це — вічне, незмінне слово Боже, не зумовлене нічим: ні історичними обставинами, ні літературною формою, ні людським середником, через який воно прийшло.
В ісламі Коран сприймається як досконала репродукція вічного тексту, який зберігається на небесах.
Іслам сприймає Коран насамперед у прямому значені його тексту. Навіть сам текст Корану до сьогоднішнього дня залишається літературною нормою арабської мови. Коран, із погляду ісламу, неможливо перекласти іншою мовою. Тому переклади Корану в ісламі сприймаються як «переклади смислу», але не самого тексту.
Тому заклики Корану до вбивства невірних, до джихаду — це для мусульман святий обов’язок.
Інший момент, якого Захід часто не розуміє, це наслідування Мухамеда. Ісламський пророк для мусульман — це архетип досконалої людини. Вся його поведінка не просто гідна наслідування, але й зобов’язувальна для мусульман. Навіть довжина бороди Мухамеда становить приклад для наслідування. Збірники мусульманських передань про поведінку й висловлювання Мухамеда (збірники хадісів) описують неодноразові криваві походи Мухамеда, його жорстокі покарання для невірних — одним словом, те, що сьогодні ми звикли називати словом «тероризм».
Отож, тероризм — це не «звихнений» іслам. Це, властиво, і є правдивий іслам, у його оригінальності.
Та не тільки тероризм, але й суспільно-політичні стосунки у мусульманських країнах становлять прямий наслідок ісламу. Принижений статус і дискримінація немусульман в ісламських країнах — прямий наслідок зберігання приписів ісламу.
Окрім цього, в ісламі немає поняття відкупительної жертви, як у християнстві (або хоч би замісної жертви, як у юдаїзмі). Тому єдиний спосіб спокутувати гріх — це покарання, а за більшість гріхів — кара смерті. В ісламі життя людини не становить найвищої цінності, як у християнстві, що цінує людське життя як найбільшу туземну вартість саме через те, що за кожну людину зокрема заплачено неймовірну ціну страждань і смерті Сина Божого.
Без усвідомлення цього неможливо зрозуміти криваві переслідування християн в ісламському світі, ні дискримінацію та утиски всіх немусульман в ісламських суспільствах.
Тільки розуміння того, чим насправді є іслам, а не самі схеми псевдохристиянської толерантності й політкоректності, дасть змогу виробити нові, ефективні підходи до діалогу з ісламським світом.
о. Орест-Дмитро Вільчинський, Католицький оглядач
