Доктор філос. наук, зав. Відділом сучасних релігійних процесів Інституту філософії НАНУ ЛЮДМИЛА ФИЛИПОВИЧ: "Cвоїм приїздом до України Патріарх Киріл "приватизував" свято Хрещення Русі"

"Портал-credo.Ru": Закінчився черговий візит Патріарха Московського і всія Русі Киріла до України. Як би Ви могли прокоментувати його результати? Керівництво Московської патріархії представляло цей візит як чисто пастирський, і у жодному випадку не як політичний. Що було насправді?
Людмила Филипович: Я думаю, що, вже маючи на руках всі результати, всі заяви і всі звернення, з якими звертався Патріарх Киріл до своїх віруючих, ми повинні засвідчити, що цей візит говорить про подвійну мету і подвійні результати його приїзду до Києва. Перш за все, давайте звернемо увагу на те, що візит був організований на рівні глави держави. Це відразу додає візиту не пастирський, а політичний характер. Він супроводився зустрічами з політичними лідерами. Ми знаємо про те, що уряд підключився до забезпечення організації візиту і були забезпечені сили МВС для охорони заходів, пов'язаних з візитом. Ми відзначали державне свято, яке оголошене державним і в Україні, і в Росії, і Патріарх неодноразово зустрічався з членами уряду і президентом України.
Крім того, без сумніву, велика частина його візиту була присвячена досягненню пастирських цілей, що йому, на мою думку, повністю вдалося. Давайте звернемося до програми візиту і пробіжимося очима по тому, що було передбачене.
Практично всі пункти цього плану виконані: освячені новозбудовані храми, сталися зустрічі з віруючими, він дав їм благословення, підтримав пастирським словом, завірив в тому, що приїжджатиме частіше, постійно здійснюватиме духовну опіку над своїми віруючими і так далі. Тобто та програма, яка декларувалася, була виконана.
Проте українці чекали більшого, ніж було записано в цій програмі. Зокрема, це пов'язано з тим, що багато православних чекали, що Киріл запропонує якусь конструктивну концепцію подолання внутрішньоправославної кризи в Україні, оскільки це найголовніше зараз, тому що це тривожить не лише українців або Патріарха, це тривожить все Вселенське православ'я.
Давайте поглянемо, що, власне кажучи, реально було зроблено для того, щоб здолати цю кризу? Зняті чи ні проблеми, які існують в українському православ'ї? З ким це все обговорювалося? Де? Україна не отримала ясної відповіді на питання, як це все буде вирішено. Нічого не було сказано про статус УПЦ КП, про дуже складні стосунки між УПЦ МП і УПЦ КП.
Про вилікування "розколу" були лише загальні фрази - заклик до єдності православного народу. Але він не був звернений ні до кого конкретно: чи то до предстоятелів якихось Церков, чи то до віруючих. Патріарх Киріл також звернувся до політичних сил в Україні і попросив "понизити градус кипіння". Але у нас тут нічого особливо не кипить - цей градус досить низький через відпустки літнього періоду і внаслідок того, що опозиція втратила всі можливі важелі впливу на українське суспільство. Він звернувся також і до громадськості, тобто закликав пам'ятати про "одне для всіх народів Київської купелі хрещення". Ми пам'ятаємо, але життя-то продовжується. І дуже багато що змінилося з тих часів. Мені здається, що в сучасній ситуації кризи українського православ'я треба не стільки обертати погляди до минулого, тому що воно на рівні архитипа просто присутнє, скільки думати над реальним механізмом вирішення конфлікту.
Ми чули про те, що Патріарх Киріл визнає існування двох держав - України і Росії, але при цьому він акцентував увагу на "духовній єдності народів Київського хрещення". І лише православних. І лише етнічних спадкоємців - русичів. А де ті народи, які теж пов'язані з цим хрещенням? Або, наприклад, ті Церкви і конфесії, які повинні були радіти разом з православними, що світло віри Христової засяяло над українськими горами? Я маю на увазі і греко-католиків, і римо-католиків, і протестантів.
Тобто вийшло якось дуже цікаво: своїм приїздом Патріарх Киріл "приватизував" свято Хрещення Русі. І саме свято якось пішло на задній план. У ЗМІ все крутилося довкола Патріарха і його візиту. Весь ефір був заповнений трансляціями богослужінь. Я чесно намагалася знайти хоч якесь повідомлення про хресні ходи або святкування в інших Церквах. На жаль, цього мені не вдалося зробити.
Ми можемо говорити і про інші наслідки приїзду Патріарха. Зокрема, якби ми поставили собі питання про те, чи об'єднав Патріарх Україну і православних, то відповідь була б очевидна - ні. Він, з одного боку, не ставив такого видимого завдання. Навпаки, він ще більше поляризував не лише православних, але і все українське суспільство. Чи відчули українці заспокоєння після його приїзду, що повинне було б статися в результаті його візиту? Знову відповідь негативна - ні. Мені здається, що він якось настроїв проти себе тих, хто чекав позитивного рішення питання відносно кризового становища православ'я в Україні.
Чи в інтересах це УПЦ МП? Ні. Постає питання, а як тепер працювати тут, в Україні, з УПЦ МП, особливо в західних областях? Як пояснити звичайним православним віруючим, що вони не єпархія РПЦ МП, або що вони єпархія РПЦ МП? А Киріл так і заявив перед своїм приїздом, що їде до України як в свою єпархію. Як пояснити людям, що вони повинні, наприклад, увійти до якогось "Російського світу"? Українцям, особливо на Західній Україні, де люди моляться по-українськи і взагалі нічого не чули про цей "Російський світ". Як пояснити людям, яке відношення до України має Кустанайський митрополит, який саме в Україні, в Києві, почув слово "аксіос"? І чому Синоди РПЦ МП приходять в Києві?
Багато інших питань виникає у людей, на які ми, нажаль, в результаті цього візиту не отримали відповіді. Всі проблеми, які існували в українському православ'ї, вони і залишилися. Єдине, що вдалося Патріархові вирішити, це показати УПЦ: "У вас немає жодних надій ні на автономний, ні на автокефальний статус, і, починаючи з цього візиту, ви оголошені РПЦ МП і є єпархією моєї Церкви".
- Вийшла заява Синоду РПЦ МП, звернена, як вони пишуть, "до всіх розкольників". Як вона може вплинути на подальші взаємини між Церквами в Україні?
- Це звернення абсолютно традиційне і у дусі РПЦ МП.
- Як Ви оцінюєте інтонації цього звернення?
- Воно агресивне. Але, розумієте, зараз українців вже важко чим-небудь залякати, тому я думаю, що дуже багато це сприйняли як заяву, на яку потрібно правильно відреагувати. Я не думаю, що 14-мільйонне населення України в тій частині, яка не відноситься до РПЦ МП, сприймає себе як грішників, яким доступна дорога покаяння і порятунку лише в межах РПЦ МП.
Ми знаємо прекрасно, що будь-які канони - це не що інше, як легітимізація тих суспільних зрушень, які відбуваються в суспільстві, вони просто набувають певної форми і легітимізуються, аби ввести певні суспільні процеси в певне церковне русло. Канони як писалися, так і змінювалися. І, можливо, писатимуться нові канони. Більш ніж впевнена, що українці, до яких було направлене це звернення, до нього залишаться байдужими.
- Як цей візит може змінити релігійну ситуацію в Україні?
- Може змінити. Якщо він буде реально пастирським. Якщо він буде по заклику і за бажанням не лише Одеського митрополита Агафангела, тому що його Одеський митрополит запрошував, а за бажанням православних УПЦ МП і інших.
Виникає питання, як добитися такого запрошення? Я думаю, що Патріарх міг би виступити миротворцем в розв'язанні кризи всередині України, але при цьому він має бути покликаний стати посередником, мировим суддею.
Ви ж знаєте прекрасно, що процеси взаєморозуміння все-таки настали в Україні між різними православними Церквами, почався процес переговорів. Цей процес йшов дуже важко, була виставлена маса умов, але почалися якісь рухи до взаєморозуміння. Я думаю, що це проблема внутрішньоукраїнська. І чому лише Патріарх Кирило може виступати як такий миротворець? Я думаю, що українці із задоволенням би запросили і інших Патріархів: і Константинопольського, і Румунського, і Болгарського, і Грецького, де існували такі ж проблеми. І, можливо, не відособлено - в особі лише Московського Патріарха, а соборно, по-вселенські, так, як і існує православ'я, цю проблему можна було б вирішити. Поки що ми не бачимо бажання її вирішити соборно.
Я б запропонувала, щоб зібралися все-таки всі православні. Хай це буде звернення різних Синодів. Або якісь засновницькі збори з різними повноваженнями. А тут виходить дуже цікаво: як тільки, наприклад, відчули, що УПЦ МП вирушає з-під впливу Москви, що вона робить не те, що потрібне Московському патріархату, тут же вмить - інспекція в особі Патріарха і членів Синоду РПЦ МП. І, як мовиться, "накрили кришкою" такі природні процеси. Але ви розумієте, що це як тісто, яке все одно втече з каструлі, скільки б ми його туди не заштовхували.
Дивно і образливо, що в природі росіян немає здатності зрозуміти, що в житті все відбувається не так, як їм бачиться, а так, як це відбувається в реальності. Тобто об'єктивної картини, мені здається, того, що відбувається в Україні, Патріарх Киріл так і не побачив. Або йому не дали це зробити, хоча він їхав з намірами "почути, побачити і поспілкуватися". Він бачив лише те, що йому показували, а це дуже схоже на потьомкінські села. Він чув лише те, що йому говорили, тобто він спілкувався з дуже обмеженим колом людей. Він не почув альтернативної точки зору. І він спілкувався лише з тими, кого йому підібрали. Наприклад, в Одесі, в Юридичній академії, ми знаємо, хто керує цією академією, або машинобудівні заводи, або молодь і так далі.
А ти поговори зі своїми опонентами! А ти поговори з тими, у кого протилежна точка зору! І, мені здається, що він міг би зрозуміти, тому що він людина великих інтелектуальних здібностей. І він міг би це все синтезувати в своєму розумі. Але ті люди, які його оточують, просто обмежили його.
Навіть самі православні, до речі, скаржаться, що київська міліція не дала можливості звичайним віруючим поспілкуватися зі своїм духовним наставником.

Доктор філос. наук, зав. Відділом сучасних релігійних процесів Інституту філософії НАНУ ЛЮДМИЛА ФИЛИПОВИЧ
Розмовляв Володимир Ойвін
"Портал-Credo.Ru"

Milites Christi Imperatoris