"Того, що милосердя Він хоче, що Його Ти, Мати чиста, породила, ублагай, щоб заховались ми від гріхів і душевних змаз..." (Паракл).
Дорогий Читачу! Якщо ти за мною слідкував аж досі, то ти не зможеш повздержатися, щоб не любити Діви дів, своєї Предорогої Матері. Ти б мусів мати серце твердше скали, щоб не любити Тої, що ціла є Красою і ціла Добротою, Тої, що схотіла бути твоєю Матір’ю, щоб тебе посідати коло Себе у небі.
Але, як же ж ти дійдеш "о злуки з Нею в раю, якщо ти на цій землі не наслідуєш Божественної Діви?
А як же ж зможеш ти сказати: «Мати Маріє, я люблю Тебе!» — коли твоє серце залишається прив’язане до гріха?
Ця Діва є уся Непорочна, вся свята, без ніякої тлями гріха, — і Вона спішить пригорнути тебе до Свойого Серця. Як же ж ти осмілишся наблизитися і дозволити, щоб Вона тебе огорнула у свої непорочні обійми, якщо ти любиш несправедливість?
Я не кажу, — розуміється, — що, поки до Неї наближишся, ти повинен бути святий і винятий з під усякої похибки. Я лишень кажу, що ти не повинен більш любити гріха. Я кажу, що ти повинен бажати з ним розв’язатися, що ти повинен зачати його ненавидіти і вживати необхідних способів, щоб освободитися з під його ярма.
Перед кількома роками помер юний монах, на ймення Микола. В новіцияті він був мало ревний, розсіяний, — а що дійшов до обітів, то це лиш для того, що при кінці свого новіціяту особлившим способом посвятився Пресвятій Діві, присягаючи, що на будуче він на себе вважатиме й оминати всяких занедбань у Правилах. Згодом він розпочав свої вищі науки. Він поставив собі за клич: До Ісуса через Марію!
Взявся він з запалом справляти свої похибки та безнастанно призивати свою Предорогу Матір. По трьох літах дійшов до такого совершенного заховування монаших Правил, що всі його співбраття вважали його за святого.
Невдовзі він тяжко занедужав. У хвилині. смерти він попав у захоплення, його обличчя засяяло — його очі з любов’ю потонули в іконі Пресвятої Діви. Так він віддав духа.
Те, що той юнак міг ділати, — чи ж не можеш ти того доконати: чи ти на світі, чи в монастирі? Він був повний похибок, — але раз притягнений красою й невинністю Пресвятої Діви, соромиться свого млявого життя й прирікає, що поправиться. І не лишень прирікає, але й жадає від Неї помочі виповнити це.
Так само й ти ділай!
Але, може бути, ти зв’язаний кайданами гріха?
Не попадай у розпуку! Число тих бідних жертв пристрасти, що доходять одначе до поправи при помочі Пресвятої Діви, є дуже велике, — легіон. Але треба хотіти освободитися з соромного ярма і треба вживати засобів.
Першою умовою, щоб осягнути добрий кінець цієї боротьби це, — щоб ти піднявся по кожній похибці. Коли ти мав нещастя згрішити, кинься навколішки перед іконою Пресвятої Діви, проси через Неї прощення в Ісуса, благай у Його помочі, потім знов берись за боротьбу.
Якщо ти щирий, то Пресвята Діва ніколи не відсуне тебе набік. Чи ж Вона не знає, краще за тебе, слабосильности людської природи й цілковитої немочі, що в ній ти находишся, щоб поправитися власними синами?
Чи ти вже бачив коли матір, що попала у відразу на вид ран своєї дитини... а ще така Мати, як Марія?..
Покажи Їй рани своєї душі та їх огидну мерзькість і благай Її, щоб Вона тобі дала небесного бальзаму їх ісцілити. Вона завсіди тебе прийме з материнською усмішкою, коли ти із жалем у серці наблизишся до Неї по похибці.
Потім, — уникай нагоди! Наколи якийсь предмет, або якась особа є для тебе нагодою до упадку, то ти не оминеш гріха, коли б навіть Пресвята Діва схотіла для тебе зділати чудо.
Раз один молодий розпусник був сильно зворушений ласкою, висповідався та постановив змінити життя. У запалі своєї ревности, він бажав туди завести також і свою співучасницю, — і в тій цілі поступив до її дому. І, лишенько! Замість її навернути, — він знову попав у гріх. Пресвята Діва наново вділила йому розкаяння, і він поспішив щиро висповідатися.
Але, — він за всяку ціну хотів навернути свою спільницю гріхів, — та в друге удався до Її дому! О, чудо! Коли він знаходився на порозі, замітив, що його перенесено на велике віддалення.
Пресвята Діва зділала чудо, щоб віддалити його, від нагоди до гріха.
В кінці, знай, що помимо усіх твоїх добрих постанов і самого уникання нагод, ти не дійдеш до побіди своїх злих наклонів, якщо ти не будеш молитися, А під молитвою треба розуміти постійну просьбу про поміч.
Ти повинен, наче, надокучати Пресвятій Діві своєю молитвою. О, як же ж Вона любить це надокучання!
Грішник думає, що скоро лиш він рішив змінити життя, то зможе, дійсно, покинути гріха. Але він себе обманює, його повторені упадки приводять його до сумного досвіду. Брат святого Петра Дам’яні, одного разу поповнив тяжкого гріха. Пригноблений соромом і докорами сумління, поспішив кинутий. у підніжжя статуї Пресвятої Діви, наложив собі на шию шнура, заявляючи, що на будуче хоче бути Її невільником. Він у той сам час поклав на престіл суму грошей, прирікаючи платити їй всі літа.
За якийсь час потім, усильна спокуса наново його занепокоїла, і він уже був склонний до упадку, — коли Та всемилостива Мати йому з’явилась, злегесенька вдарила його по лиці, і сказала йому:«Мій синку, чому ж ти у своїх спокусах не взиваєш Мене на підмогу?»
О, коли б то душі неустанно зверталися за поміччю до Неї! Ціле пекло не було б у змозі пошкодити тому, хто поручається Марії.
Неможлива це річ, щоб сатана ставив опір Непорочній!
отець Йосиф Схрейверс ЧНІ
