«Добра і предобра неба і землі Княгине... спаси і змилосердися, Пані, над Святішим вселенським Архиєреєм, Римським Папою... і всім почотом.. (З акаф. Успіння Матері Божої).
Чому ти любиш Божественну Матір? Це не лишень для того, що вона є добра, співчувальна, ніжна, любляча, — що Вона за тебе терпіла й що породила тебе до життя ласки. Ні! Також для того, що Ця Божественна Діва — Княгиня всесвіту, Володарка Янголів і Святих.
Подумай, отже, що все було сотворене для Неї. Господь Бог не був би призвав цього світу існувати, ні сотворіння, що його заселяють, наколи б Він не був передбачував поміж ними Своєї будучої Матері.
Він не був би порішив за догідне сотворити ті міліони людських істот, наколи б одна з них не була призначена бути Йому за Улюблену Дочку.
Яку ж славу, гідну безконечного Бога, цей світ зміг би був оказати Богові, якщо б не був одного дня показав Непорочної Діви, що в Своїх Материнських обіймах леліяла Бого-Чоловіка?
Світ був сотворений з огляду на Неї, так само був він і відкуплений, з огляду на Неї. Бог не хотів допустити, щоб хвилі гріха піднялися аж до того улюбленого сотворіння: ось, чому Він воплотився. Він хотів запобігти, щоб Вона не була заплямлена, — от, чому Він з’явився у цьому світі: щоб Свою Матір охоронити від усякої змови.
Бог терпів від безчисленних гріхів, що мали занечищувати землю, бо добачував, що одного дня та земля носитиме несплямлену стопу Його Улюбленої Матері.
Якщо б Марія не була існувала, то світ тисяча разів був би зруйнований. Вона Сама сказала до св. Бригітти: «Бог Мене полюбив над усі твори Своїх рук, і це з прихильности до Мене, що Він нераз щадив світ перед Моїм Народженням!)»
Так, Марія — Княгиня всесвіту. Вона Та, що управляє всесвітом у невидимий спосіб й укладає всі події на остаточне прославлення Свого Сина-Ісуса.
Вона Княгиня сердець. У пісні Своєї покори: «Величає душа Моя Господа», — Вона передбачила, що всі народи Її проголосять: Благословенною. Вона знала, що безчисленні Її діти любитимуть Її більш, ніж чисте сотворіння може бути люблене, та що їх почитания, як величава ріка, буде переходити віки, щораз потужніш, щораз вище, аж вкінці зніметься до океану вічного величання.
І справді, — у всіх католицьких країнах здвигнено безчисленні святині на Її честь.
Чи є, бодай одна країна на землі, що не мала б тих чудотворних ікон, де рік-річно збираються численні товпи народа?
Чи є, бодай один народ, що зглядом Неї не мав би особлившого почитания, і що не думав би в любові зглядом Неї перевищити прочі народи на землі?
Цілі держави віддали себе під Її охорону, построїли Їй величавих храмів, як своїй улюбленій Княгині, щоб Її запросити чувати над їхньою долею.
І наколи новітня суспільність у більшості країн віддаляється від Христа-Царя, і Княгині-Матері, то, чи ж не замітне, як зо сторони вірних неустанно зростає любов і набожність, та як вони щораз більшою щирістю і внутрішньою любов’ю дають відшкодування за суспільну невірність?
Пресвята Діва управляє народами. Діяльні керманичі судьби світа є склонні не признавати Бога й Його верхньої влади, — вони думають розпоряджати судьбою народів, не числячись з Ним. Але всемогутній Господь жартує Собі з їхньої політики на землі.
Лиш Він Сам держить нитки судьби світу. Уклади цих безбожників ніколи не стаються перепонами Володареві володарів, — у відношенні до цілі, що її Він собі намітив від вічності. Та ціль — це спасти вибранців, побільшити число вірних слуг та улюблених дітей Пресвятої Діви, закладати панування для Ісуса, Царя віків.
Ісус і Марія невидимо лучаться в усіх подіях, що відбуваються на наших очах; Вони осягають свою ціль у переворотах, у війнах, у переміні панівних народів, у зрості чи розвалі держав.
Те, що має важність перед нашими очима, те, що ми вважаємо за важке нещастя, в їх очах не є ніщо інше, як зарядження Провидіння, щасливий спосіб осягнути ціль, що Її Вони намітили.
І не лишень цей видимий світ є підчинений Матері Царя царів, але й Янгольські Хори приклоняють перед Нею свої чола.
Скоро лиш вони заіснували, Бог вказав їм, як у далі віків стояла Діва, приодягнена в сонце, місяць під стопами Її, а на голові вінець зо звізд. І Він велів їм приклонити перед Нею свої голови, як перед своєю Княгинею.
Гордий Люцифер відмовився упокоритись і був стручений у пропасть, але вірні янголи вже від тоді Її проголосили за улюблену свою Княгиню.
О, яка то радість для мойого дитячого серця знати, що моя Мати є велика, поважна, могутня, — Вона Княгиня всесвіту! Княгиня Янголів і Святих!
Та, що панує над землею, — Та, що володіє небом, — Та, що перед Нею Херувими й Серафими з пошаною й любов’ю клоняться, — Вона моя Мати!
Під час того, як Її величають і превозносять на небі й на землі, Вона занята мною, Своєю маленькою дитиною.
Коли я всміхаюся до Неї, Вона рівно ж відповідає мені пестощами; Вона до мене витягає Свої Матерні руки, щоб пригорнути мене до Свого Серця.
Коли я заявляю їй, що люблю я Її, Вона, здається, забуває міліони янголів і святих, що окружають Її престол, і мені відповідає поспішно: Я тебе люблю ще більш!
Коли я призиваю Її, Вона вмить посилає до мене князя з Свого двора; а коли я в небезпеці, Вона до мене нахиляється й простягає до мене Свій Матерній Покров.
Ох, як я Її люблю!
Я люблю у Ній ту безконечну благосклонність, що спонукує Її схилятися до мене, Своєї маленької туземної дитини, так, неначе б то Вона не мала більш ким займатися, як лише мною.
Те, що я люблю у моєї Княгині то те, що Вона, під час коли у небі лунає на Її честь небесна мелодія, — Вона наклонюється до мене, щоб почути, як я тут нескладно лепочу Її предороге Ім’я.
Так! Небесна Княгине, Ти моя Найдорожча Мати, — моя Матінка. Я люблю Тебе з усього мого серця!

отець Йосиф Схрейверс ЧНІ