«Бачачи життя наше на хресті... всенепорочна Богородице... як мати Ти голосила: Сину мій і Боже мій, спаси тих, що любов’ю оспівують Тебе». (Крестобогор. з Утрені).
Ти, мабуть, думаєш, що прочі люди тебе не обходять, що їхнє спасіння, або їхня згуба тебе не торкаються.
Одначе, ти себе обманюєш: ти по силам своїм повинен допомагати своїм браттям, щоб вони спаслися.
Знай, — є люди, що себе погублять, якщо інші за них не моляться і не вказують їм правдивої дороги.
Страсті Ісуса Христа і болі твоєї Матері не будуть всеціло-хосенні, якщо ти не поспішиш їм з підмогою, щоб спасти грішників. Ми всі є взаїмно собі зобов’язані, ми всі є члени одного й того самого тіла, діти одної й тої самої великої родини. Ми всі, по наших силах, повинні співділати над спасінням наших братів.
Пресвята Діва не буде мати спокою у небі, аж поки не побачить довкруги Себе об’єднаних всіх Своїх дітей, — але Вона у Своєму ділі материнської ревности домагається ревности і від тебе.
«Поможи Мені спасти душі» — кличе Вона, — «через свої молитви, через своє умертвлення, через свій приклад і працю свою!».
О, яка вельми могутня є молитва, відтягнути душі від пекла! Раз, одна Свята молилася до Божественної Матері: «Я Тебе прошу, щоб Ти в дні Свойого Празника спасла тисячу грішників!» Потім, вона мала неспокій, що за багацько прохала. Пресвята Діва з’явилась їй, показала тисячку спасенних душ, і сказала: «Ось, вони вже тут; чому ти боялася, щоб забагато не просити?»
Свята Церква, потвердила Товариство: «Апостольство Молитви», що є розгалужене по цілому світі. Його ціль: жертвувати, для навернення грішників, молитви й добрі діла членів, що хотять в нім брати участь. Це Товариство, правдоподібно, принесло більш користі, ніж труди місіонарів.
Чому ж і ти в свою чергу, не зміг би пожертвувати Богові через руки Марії, всіх своїх молитов, своїх терпінь, і тисячних недомагань щоденного життя? Пресвята Діва збере твою жертву у Своє Серце й представить її Ісусові, щоб спасти душі.
В місяці лютому р. 1857, в одному німецькому місті занепав у недугу один багатий і могутній перед світом чоловік. На нещастя, він настійливо відмовився від усякої помочі зо сторони релігії, з погрозами вигнав священика і заприсяг собі, що помре так, як жив.
На службі у себе мав він двох побожних слуг, що бачучи, як наближається його смерть, хотіли спасти душу того вольнодумця — й почали молитися за нього.
П’ять днів проминуло у неспокійному вичікуванні, коли, зовсім несподівано, одного ранку хворий призвав своїх слуг, кажучи, що він бажає висповідатися. Зараз прибув священик. Тоді хворий зо зворушенням оповів, як у сні з’явилася йому Божа Мати, що несла Божественне Дитятко. «Вона уносилася» — казав він, — «понад ліжком, піднісши пальця на знак погрози, а Її очі кидали блискавки, що мене перелякали. Дитятко також гляділо на мене зо строгістю. Потім я пробудився, і хоч стараюсь. прогнати це видіння, воно мене переслідує безнастанно, воно не дає мені спокою: я хочу висповідатися!»
Священик висповідав його, а потім сказав: «Подякуйте Всеблагому Богові, що дав вам оцих двох добрих слуг: їхні молитви спасли вас від вічної смерті!»
І чому ж ти не можеш так само молитися за грішників? Може бути, що знаєш ти між своїми друзями бідні душі, що котяться прямо до пекла. Може бути, сам ти у своїй родині маєш брата, сина, або батька, що недобре поводяться? Дозволь Пресвятій Діві спасти їх коштом твоїх молитов і пожертвувань.
Хто ж перечислить тих, що так спаслися задля молитов одного зо своїх дітей, або своїх ближніх. Перед кількома роками жила побожна жінка, мати кількох дітей. Її муж не був практикуючим католиком. Одначе лишив своїй жоні свободу, по христіянськи виховувати свою рідню. З часом наймолодший хлопець мав прийняти Перше Святе Причастя. В надвечір’я перед тим, знайшов він свого батька у робітні, припав навколішки й промовив: «Татку, я висповідався, і перед тим, заким прийму завтра Ісуса, хочу вас просити прощення всіх моїх непослухів, — і на будуче я хочу жити лучше!»
Батько, обтерши сльози, сказав: «Це добре, мій синку, якщо ти коли-небудь заподіяв мені прикрість, я радо тобі прощаю!»
«А тепер», — додав заклопотаний хлопчина, — «я маю до вас одну просьбу».
Батько показав пригноблення; він додумувався до чого зміряло це питання, — і не мав охоти з ним погодитися, ані його відкинути. «Іди» — сказав він до свойого синка, — «я не маю тепер часу!..»
Дитина сумно гляділа батькові в вічі, але не сміла настоювати, і помалу звернулась у сусідню кімнату, упала на коліна перед іконою Пресвятої Діви, і зложивши рученята, молилася з запалом. Батько був свідомий тої прикрости, яку наніс своїй дитині; на пальцях ніг послідкував за нею, а побачивши свойого синка на молитві, уже більше не видержав: «Він молиться за мене», — сказав собі, — «за мене, свойого недостойного батька...» і впав на своє крісло, закривши обличчя руками...
А підвівшись згодом, випростовуючись, бачить свого синка, що стояв перед ним. «Татку» — просило дитя — «не відмовте мені того, що вас проситиму. Я хочу, щоб завтра, в день мого Першого Святого Причастя, враз з моєю матусею ви були в церкві, та щоб ми всі троє разом запричащалися».
Слова дитини мали в собі щось таке благальне, що батько вважався побідженим. «Добре!»— сказав — «ще цього вечера піду до Сповіді, а завтра я буду коло тебе при трапезі Святого Причастя».
Так, як Ісус спас душу батька через молитву синка, подібно спасе Він душу твоїх ближніх з огляду на тебе, якщо ти захочеш молитися за них.
Але сама молитва не вистарчає. Ти повинен жертвувати Богові через руки Марії свої хрести щоденні у наміренні спасти душі.
В усякому терпінні, яке лучиться, кажи: «Предобра Мати, я жертвую Тобі це страдания, а в заміну дай мені душу грішника!».
Коли тебе спокушує нетерпеливість, пригадай собі, що ти через свій гнів, мабуть, позбавляєш якусь душу неба.
Коли св. Альфонс бачив, що успіх місії був у небезпеці, він шукав нагоди, щоб довершити якогось великого акту чесноти. Часто ввечері заходив у відокремлене місце, і страшно бичувався. Іншими знова разами, він переривав проповідь, і озброївшись у великий шнур, безпощадно бив себе, а той вид так зворушував і найзавзятіших грішників, що вони спішили вирвати Святому знаряддя з Його рук.
Якщо ти, справді, хочеш дещо вчинити для свого брата-грішника, то пожертвуй Марії всі свої терпіння, свої хрести, противнощі кожної днини у тій цілі, щоб Вона їх прийняла для Себе, з’єднала їх зо Своїми Болями й подарувала їх Своєму Божественному Синові.
І не кажи: «Я є звичайний христіянин; я вже маю досить прикрости, щоб заховувати Заповіді й вистерігатися смертного гріха. Як же ж осмілюся заниматись ще іншими, що є ліпші від мене?»
Послухай, що каже Святий Дух: Наколи ти спас душу свого брата, ти запевнив свою власну. Якщо ти своєю молитвою, своєю терпеливістю відтягнув від пекла душу, що без тебе була б погибла, ти можеш мати довір’я, що Ісус тобі допоможе жити добрим христіянином і устерегтися вічної смерті.
«Дайте і дастся вам^!» — дайте, а віддасться вам!
отець Йосиф Схрейверс ЧНІ