Дізнавшись про помпейську дев'ятницю від традиційного священи­ка в Польщі, повертаючись додому, вірив тому, що священик говорив, але віра, можна сказати, була хит­кою. Як це часто буває, ми потребу­ємо доказів, щоб повірити в те, що було сказано. І ось, перебуваючи в польській релігійній книгарні, по­спішав і вже розвертався, щоб вихо­дити, як на очі мимоволі потрапила маленька книжечка "Помпейська новенна і свідчення". Згадав, що нам про неї говорили, повагавшись, купити чи ні, знадобиться чи ні, по­бачивши, що все ж таки мало ко­штує, купив - і побіг. Та потім, коли її прочитав, подумав: "Це випадко­вість чи Боже Провидіння, що в мої руки потрапила ця книжка? У Бога випадковостей чи збігу обставин не­має, у Нього все заплановано". Тому подякував Божому Провидінню, яке відкрило наново велику силу Святої Вервиці і показало ще один (давній і призабутий) засіб випрошення собі ласк, і то ласк не тільки духовних, а й тілесних оздоровлень з невиліков­них хвороб.

Спочатку подам з маленької польської книжечки про Помпейську Матір Божу і її дев'ятницю, що за Божим Провидінням потрапила мені до рук, історію оздоровлення однієї дівчини, якій і була дана ця дев'ятниця і обітниця вислухання її через Матір Божу. Цю історію було пере­друковано з іншої книжки, яку на­писав сам блаженний Вартоломео Лонго "Чуда і ласки Цариці Святої Вервиці в Помпеї". Опісля вже по­даються свідчення осіб, які отрима­ли ласку вислухання своїх прохань у цій дев'ятниці, свідчення не давні, а сучасні.

Як Мати Божа дала світові Помпейську дев'ятницю

8 травня 1884 р. в Неаполі пере­бувала 21-літня хвора дівчина Фор­тунатіна (від латинського fortuna - щастя), яка терпіла на тяжку хво­робу, що приковувала її до ліжка вже 13 місяців. Дівчина була щедро обдарована духовними чеснотами, відзначалася вразливим серцем, правдивою любов'ю до Бога і Матері Божої. Натіна росла здоровою, але коли мала 19 років, почала зазнава­ти нападів дивної хвороби і тяжких терпінь.

Фортунатіна дуже була прив'язана до своєї родички Альмарінди Галассі. Померла вона на свято Бла­говіщення Пречистої Діви Марії у 1883 р., залишивши родину у вели­кому жалі. Делікатна Натіна відчула втрату так болісно, що від того дня не була вже більше такою веселою, як колись, а її молодість в'яла під тя­гарем жалоби.

Дійшло до того, що страшна хво­роба стала проявлятися сильними конвульсіями, які щоденно повторю­валися від другої пополудню і трива­ли неустанно протягом 10 годин до півночі. Найболіснішим було стис­нення горла - дівчина відчувала що­вечора в гортані ніби клубок, який її душив і не дозволяв вимовити ані слова. Вона трималася за уста і горло, щоб звільнитися від того клубка; кидалася на ліжку і вдарялася так сильно, що чотири особи не могли її стримати. У такі хвилини терпінь вона виривала волосся собі з голо­ви, намагалася гризти себе та інших. Потрібно було бути надзвичайно обережним, щоб не допустити хво­рої до покалічення себе або опіку­нів. Дівчина терпіла також головний біль, біль у ногах і животі, гарячку, яка становила загрозу її життю.

Так тривало цілий рік і повністю вичерпало сили дівчини. Нехіть до їжі так виснажила шлунок, що будь-яка рідка їжа викликала в неї сильний біль живо­та. Всі оточували її тур­ботливою опікою.

Лікування професо­ра Вінцента Бельмоте не принесло хворій ані покращення, ані най­меншого полегшення. Кликали також інших відомих лікарів і хірур­гів, але й ті були безпо­радні. Натіна молилася часто до Матері Божої, просячи Її про допомо­гу. Молилася до Марії з Люрду - ці молитви дещо полегшували тер­піння, але не усували їх.

Через деяких лю­дей Натіні переда­ли образок, медалик і дев'ятницю до Помпей­ської Матері Божої. На­тіна зробила постанову, яку записали на лист­ку, бо сама не могла це зробити: "Тяжко хво­ра Фортунатіна Агреллі просить про оздоров­лення Пречисту Діву Царицю Святої Вервиці в Помпеї. Якщо Мати Божа вислухає мене, прирікаю особисто при­бути до Помпеї, скласти свою подяку і переказа­ти жертву на Її церкву".

Два дні після закін­чення дев'ятниці 3 бе­резня Фортунатіна опи­сує:

"Я лежала напівсонна, коли мені явилася Мати Божа. Побачивши Її, я одразу ж зробила на собі знак святого хреста. Пре­чиста Діва однією рукою тримала Дитятко-Ісуса, а другою - Верви­цю. Вона сиділа на троні, який ото­чували ангели. Марія і Ісус були в біло-золотих шатах, на головах мали корони з коштовним камінням. Були там також монах і монахиня свята Домініка. Трон, краса Марії і краса Неба мене захопили. Марія дивилася на мене співчутливим Материнським поглядом. Це збудило моє довір'я, і я почала її зараз же благати: "Царице Святої Вервиці в Помпеї, уділи мені ласку здоров'я! Я вже зложила Тобі це прохання, відмовила дев'ятницю, але не отримала Твого Милосердя. О Маріє, досі Ти не уділила мені ще жодної ласки. Хочу бути здоровою!"

Марія відповіла:

"Ти молилась до мене під різ­ними титулами і завжди отримувала ласки. Тепер, коли взиваєш мене під іменем Цариці Святої Вервиці з Помпеї, яке мені ближче понад всі інші, Я не можу тобі відмови­ти. Відмов три дев'ятниці, віддавай Мені честь, а виздоровієш - ще три дев'ятниці. - По хвилі запитала мене ніжно: "Чому ти зняла Мій меда­лик?"

Я відповіла, що мені його забра­ли, і обіцяла, що завжди буду його носити, а образок повішу в головах над ліжком. Обіцяла, що коли буду здоровою, прибуду до Помпеї, зніму взуття перед входом до церкви і уві­йду до нього боса, щоб вклякнути перед образом, який Бог призначив на Її трон.

Марія з'являлася дівчині ще три­чі, на прохання Фортунатіни чітко називала дні, в які закінчаться спо­чатку конвульсії, а потім інші терпін­ня - і все збувалося. В останньому об'явленні Фортунатіна просила Ма­рію про пришвидшення цілковито­го оздоровлення з усіх хвороб, на що Пречиста Діва Марія відповіла: "Оскільки ти переносила хворобу, покладаючись на Божу волю, Бог уділить тобі цю ласку на Моє про­хання..." А перед тим, як мала віді­йти, додала голосом, повним любові й доброти: "Якщо хтось прагне отримати ласки, хай відправить на Мою честь три дев'ятниці, відмовляючи п'ятнадцять таємниць Вервиці, а потім хай відмовить знову три дев'ятниці подячні".

Фортунатіна виздо­ровіла так, як і казала Мати Божа. 18 червня 1884 р. вона приїхала до Помпейської долини і там дала свідчення чуда та склала подяку за лас­ку оздоровлення Цариці Святої Вервиці.

Звідси й почала по­ширюватися Помпей­ська дев'ятниця, а з нею - випрошенні чуда у Ма­тері Божої.

о. Андрій Коваль, СБССЙ
Греко-Католицька Традиція 8, серпень 2014 р.Б. / http://www.saintjosaphat.org