Від перекладача: Цей апокаліптичний прогноз для РФ є прообразом того стану суспільної та національної деградації до якого, тупо копіюючи методи правління В. Путіна, намагається довести Україну правлячий режим кремлівських маріонеток.
Необхідно, як казав сантехнік зі старого анекдоту, терміново міняти систему.
Інакше – гайка!

Сьогодні, розмовляючи по телефону з Олександрою Свиридовою, я з гарячковим придиханням вигукнув: – Сашенько, так у Росії ж вже фашизм прийшов до влади!

А геніальний режисер, автор фільму про долю Варлама Шаламова, мене зненацька приголомшила:

- Прийшли би до влади в Росії фашисти, я би повернулася туди... Це не фашисти, а дегенерати. Фашисти ставили перед собою мету створення надлюдини, а таких знищували, як брак природи...

Республіка гопників

Що ж сталося з російським народом, що навіть фашизм на його фоні виглядає привабливо?

У розпалі інформаційної війни, розгорнутої російськими ЗМІ проти Лукашенка, білоруська преса, у свою чергу, опублікувала цифри деградації Росії при Путіні.

У Російській Федерації 4 млн бомжів, 3 млн жебраків, 3 млн повій, 6 млн російських громадян страждають душевними розладами, 5 млн – наркомани, більше 6 млн хворіють СНІДом.

Щодня проводиться 10 тисяч абортів, притому, що 7 мільйонів пар – бездітні. Чиниться більше 80 тисяч вбивств за рік. У дорожньо-транспортних пригодах гине близько 30 тисяч людей. Близько 100 тисяч росіян гине щороку від наркотичного передозування.

Кількість ув'язнених в країні сягнула понад 1 мільйон – більше, ніж в СРСР у період сталінських репресій (навряд, при Сталіні рахунок ішов на десятки мільйонів, прим. перекладача). Споживання спиртного в РФ – за різними даними від 14 до 18 літрів умовного спирту на людину в рік, що більш, ніж удвічі перевищує поріг фізичної деградації нації.

У Росії проживає 31 млн дітей до 18 років. Здоровми є не більше 30 відсотків, 3,5 млн – інваліди, 1 млн – наркомани. Дітей-сиріт 750 тисяч (більше, ніж по закінченні Великої Вітчизняної війни, коли дітей-сиріт було 678 тисяч). Два млн дітей неписьменні. Близько 5 мільйонів безпритульних. Жахливими темпами продовжується деградація освіти та інтелектуального потенціалу кваліфікованої робочої сили.

У Росії 1.5 мільйона чиновників – втричі більше, ніж у СРСР. Чисельність чиновників за останнє десятиліття, за даними Росстату, подвоїлася. Тільки за останні 4 роки, за словами Кудріна, їх число зросло на 130 тисяч осіб.

На хабарі і підкуп посадових осіб щорічно витрачається близько 33,5 мільярда доларів.

За видобутком вугілля Росія "досягла" рівня 1957 року, з виробництва вантажних автомобілів – 1937-го, комбайнів – 1933-го, тракторів – 1931-го, вагонів і тканин – 1910-го, взуття – 1900-го. Практично повністю зруйнована авіаційна, радіоелектронна, автомобільна промисловість. Зате нафтогазовий експорт виріс із 76 мільярдів доларів у 1999 році до 350 мільярдів в 2008 році.

У Росії були зруйновані і без того не найвидатніші умови для ведення бізнесу. Бізнес став додатком до адміністративних посад, а корупція – основою всіх господарських відносин. Світовий банк у 2006 році поставив за цим показником Росію на 96-е місце з 175 можливих.

За десятибальною шкалою Росії виставили 3,8 за ефективність держуправління, а за законність – 1,9. Це показники убогих африканських і латиноамериканських диктатур, які вже відійшли в минуле.

Триває потворна урбанізація. За 20 років у РФ зникли 23 тисячі населених пунктів.

На тлі загального скорочення населення до 900 тисяч чоловік на рік (це сильно занижені офіційні дані, за неофіційними щороку вимирає понад 2 млн росіян), населення Москви, Санкт-Петербурга і деяких міст-мільйонників стрімко зростає, що приводить до жахливого забруднення прилеглих територій, руйнування екосистем і транспортного колапсу мегаполісів.

Інфраструктура не витримує перевантажень і рветься, немов латана свитина. Ще не було у новітній історії, щоби десятки тисяч жителів Підмосков'я зустрічали Новий рік без електрики, а аварію не могли усунути більше тижня.

Влада панічно бояться, що без електрики у розпалі зимових морозів опиниться Москва, про що свідчить введення режиму надзвичайного стану. Для системи це буде кінець, а для людей – катастрофа із сотнями тисяч жертв.

Загальна причина зростаючого валу техногенних катастроф, які мали місце в минулому році і вже тривають у новому, – це втрата керованості економікою взагалі і промисловими об'єктами зокрема. Система управління повинна бути регулятором, це ланка прямого і зворотного зв'язку, контролю.

Дефект регулятора полягає в тому, що сьогодні на багатьох об'єктах керівниками є просто некомпетентні люди. Це наочно видно на прикладі електроенергетики, де замість фахівців у галузі енергетики на керівні посади призначалися економісти, які ніколи не працювали у цій галузі.

Незалежні російські експерти попереджають, що крах системи може відбутися в будь-який момент. Висока ймовірність, що це відбудеться протягом найближчого року, не виключено – що ще до закінчення зими. Практично малоймовірно, що система протягне більше 5 років.

У минулому році прогнозувалося, що повинна статися нова катастрофа на Саяно-Шушенській ГЕС або інший великий катаклізм, наслідком якого буде втрата управління і крах путінського режиму. Цього не відбулося (поки що), але причини не усунуті, вони не змінять результатів і лише примножать наслідки.

Майбутнє країни Льва Толстого

Росію чекає анархія, розруха, торжество вуличного кримінального свавілля.

Як довго триватиме криза, передбачити неможливо. Залежно від механізму її запуску і ряду непередбачуваних обставин, це може зайняти від декількох тижнів до декількох років.

Масштаби втрат будуть залежати від ступеня і глибини дезінтеграції, тривалості смутного часу та здатності до подальшої реінтеграції стихійно утворених автономій (незалежних держав).

Татарстан, Башкортостан, Карелія, не кажучи вже про Північний Кавказ, проголосять незалежність у перші ж дні масштабної кризи.

Інші регіони, де є більш-менш самостійні та дієздатні місцеві еліти, незабаром можуть наслідувати їхній приклад.

Будуть зроблені спроби реінтеграції з утворенням оновленої конфедерації.

В умовах кризової ситуації місто дуже швидко стає пасткою для людей, що потрапили до нього. У першу чергу будуть паралізовані транспортні мережі, масовий і організований вихід із міста буде неможливим.

Системи життєзабезпечення (теплопостачання, водопостачання, електропостачання, зв'язок і т. д.) будуть також виведені з ладу у перші ж години кризової ситуації. Хто не встигне вибратися з міста у першу добу після години Х, практично буде приречений.

Якщо під час війни людям допомагали виживати грубки і колодязі (по суті, автономні системи тепло-і водозабезпечення), то у сучасному місті люди залишаться і без питної води, і без тепла практично відразу.

Ускладнить ситуацію відключення електрики. Стільниковий зв'язок буде блокований у перші ж хвилини, стаціонарний – перерваний протягом декількох годин. Спроби приготування їжі та опалення за допомогою відкритого вогню неминуче призведуть до вибухів і пожеж.

Через кілька днів виникне загроза з боку диких і здичавілих домашніх тварин. Зграї голодних собак і полчища щурів можуть завдати серйозної шкоди життю та здоров'ю людей, що залишилися. У теплу пору року через антисанітарію протягом перших тижнів розпочнеться інтенсивне поширення інфекційних хвороб.

Гроші у перші ж дні перетворяться на порожні фантики. Падіння Москви відразу буде означати припинення постачання регіонів за налагодженою схемою продуктами першої необхідності.

Мародерство, грабежі та вбивства набудуть масового характеру. В умовах голоду, що стрімко насувається, будь-якій владі буде складно утримати свої позиції.

"Полковник Кольт" стане головним суддею. Просте населення стане "кормом" для озброєних мародерів. Винятки становитимуть регіони, де на такий випадок, ймовірно, вже домовилися губернатори, військові та інші силові структури і де населення більш-менш підтримує своїх правителів.

На противагу великим містам, високий ступінь здатності до виживання матимуть віддалені від обласних центрів населені пункти, де збереглися сільськогосподарські підприємства і супутнє виробництво, де серед населення достатньо молодих і енергійних людей.

Хто має можливість перебратися до родичів у такі райони, повинні це зробити якнайшвидше.

Доля віддалених сільських районів буде залежати від особистих якостей голів адміністрацій і всієї місцевої "еліти", керівників місцевих відділень внутрішніх справ, від можливості встановлення зв'язку і успішності взаємодії у перші дні "після години Х" з військовими частинами та іншими збройними структурами.

На окремих територіях співпраця між армійськими частинами та сільськими адміністраціями може виявитися досить продуктивною. Життя і безпеку людей автономної території можна буде захистити тільки зброєю, бо в умовах кризової ситуації закони і моральні принципи перестануть діяти. Так що подібна "стихійна автономія" повинна мати достатню кількість озброєння для забезпечення ним боєздатних людей.

Окрема військова частина, у співпраці з місцевою "елітою" або самостійно, в змозі взяти під повний контроль ситуацію в районі.

Далі, забезпечується охорона території від мародерів і бандитів, організовуються робочі місця для цивільного населення та прибулих біженців, за рахунок цього район забезпечує себе продовольством і зберігає, в кінці кінців, острівець цивілізації.

Десь це спрацює, десь ні: все буде залежати від сили волі командирів і місцевих громадських активістів, їх мудрості, чесності та порядності. Загалом, від особистих якостей майбутніх творців історії XXI століття.

Крім віддалених сільських районів, шанси на тривале автономне існування матимуть організовані співтовариства городян, які готові за заздалегідь підготованим планом екстрено евакуюватися в сільську місцевість, згуртовані ідеєю створення автономного антикризового поселення.

В ідеалі це має бути від 15 до 30 сімей (50 – 100 осіб): громади менших розмірів легко уразливі, групи більшої чисельності стають погано керованими.

Необхідна наявність у такій громаді людей різних спеціальностей, насамперед військових, інженерно-будівельних, сільськогосподарських, медичних. Життєздатність громади залежить як від особистих якостей усіх її членів, так і від їх здібностей щодо адаптації до нових умов життя, а також від здатності протистояти зовнішній агресії.

Цікаво, що вже сьогодні є тисячі людей, які добровільно відмовилися від ефемерних цінностей приреченої "цивілізації".

Десятиліттями окремими громадами живуть російські, ерзянські і марійські громади, а також християни-старообрядці. Вони не п'ють, не курять, живуть великими сім'ями, задовольняючись при цьому найбільш скромними матеріальними благами.

Ще сто років тому старообрядці були і найосвіченішою частиною населення: грамотність серед них була майже 100%-ною (на відміну від адептів "Никонівської" РПЦ, яка винна і у невігластві, і в споюванні парафіян, і в багатьох інших гріхах – чому присвячено чимало досліджень, наприклад, відома доповідь "Православна інквізиція в Росії").

Після першої фази гострої кризи настане масове переселення людей із міст у сільську місцевість. Сучасна РФ давно втратила продовольчу незалежність і безславно доживає свої дні, по-хижацьки розбазарюючи дефіцитну вуглеводневу сировину, купуючи буйволятину, кенгурятину і низькосортні (в основному) продукти харчування.

Збанкрутіла російська влада залишає у спадок практично повністю зруйновану інфраструктуру, промисловість і сільське господарство. Жити як раніше, розпродуючи енергоносії і закуповуючи продовольство за кордоном, можливості не буде. Доведеться екстрено вживати непопулярних заходів, мобілізувати людей на трудовий і сільськогосподарський фронт.

Більшість людей будуть змушені займатися сільськогосподарською працею, причому попервах – переважно важкою ручною, оскільки і зі сільгосптехнікою, і з пальним, і з тяговими тваринами (кіньми і биками) будуть неймовірно великі проблеми.

Більшості колишніх офісних працівників неминуче доведеться освоювати нові професії – землероба і доярки.

Проблема посилюється тим, що в Росії 90% молоді ні до чого не готова, окрім як папірці в офісах перекладати. Загроза скочування до нового середньовіччя є дуже великою.

Експерти рекомендують діяти вже сьогодні. Наприклад, створювати автономні групи однодумців, запасатися засобами автономного життєзабезпечення та оборони, перебиратися мінімум за 300 км від приречених Москви і Пітера.

Доля російської нації

Російський народ втратив найголовніше почуття, – совість.

Сьогодні соромно бути росіянином, соромно бути громадянином Росії, соромно бути причетним до нації моральних деградантів. Соромно читати книги і дивитися серіали про їх хороших ментів, "непереможну" армію і "великих" конструкторів. Соромно чути про винаходи, книги, фільми, політ думки..., які "не мають аналогів у світі". Соромно мати справу з росіянами в бізнесі. Соромно зізнаватися не тільки в національній приналежності, але навіть у географічній суміщеності з народом, який сповідує російське національне прислів'я "Сором не дим, очей не виїсть".

Прийшла пора росіянам змиритися з тим, що їх нація приречена на вимирання. Багато національних утворень зникло на Землі без сліду: скіфи, етруски, ассірійці, майя, ацтеки, незліченна кількість інших племен і народів. Перестали існувати з різних причин. Потрібно постаратися гідно піти з історичної сцени. Чи не запаскуджуючи цивілізацію наостанок життя. Нехай хоч пам'ять про росіян залишиться, як про націю Льва Толстого, а не купку плебеїв у Кремлі і дебілів у шкірянках з маузерами напереваги.

www.narodnapravda.com.ua