Милосердний Господь дав нам у цьому світі велику поміч і незрадну надію, дав нам ясну провідну зірку - Свою Матір, Пречисту Діву Марію. Це Вона вболіває за нас і журиться нашими негараздами, стереже нас від лихого і береже на всіх стежках земної мандрівки, підтримує й підбадьорює в усіх бідах і випробуваннях. Не один з нас може пригадати слова рідної нені, коли, сидячи в неї на колінах, ми слухали, як вона говорила нам, показуючи на образ: "Це Бозя, а це мама Бозі - Марія..."
У наших краях є багато святих місць із фігурами та образами Ісуса і Божої Матері. Це Крехів і Грушів, Гошів і Зарваниця, Почаїв і Самбір, а ще - Бориничі... Проща до святих місць є виявом нашої віри і релігійності. Це є доказ того, що наше життя - це просто хода, мандрівка по світі. І що колись усі ми прийдемо до одного місця - небесної пристані. Із прощі ми набираємося духовної сили, енергії, освітлюємо серце і душу, відриваємося від мирських проблем, зміцнюємося у вірі...
Борининчі... Невеличке тихе село на Жидачівщині. Тут зникає тривога, тут людину опановують спокій і переконаність, що ми не будемо блукати в цьому житті, бо з нами - Марія... Немає тут пишних церков і багатих капличок, немає блиску і багатства, як у знаменитих відпустових місцях Люрді чи Фатімі, але є та сама єдина і найдорожча Небесна Цариця Марія - скромна і лагідна, любляча і помічна. І кожного року ми спішимо до неї, бо Вона збирає тут своїх вірних люблячих дітей і хоче нас спасти. Марія приголубить і пригорне всіх, хто до неї прибігає, подасть надію і розраду, ніколи й нікого не полишить у біді. Вона ввійде в кожну хату і кожне серце, якщо ми Її запросимо.
Між мальовничими селами Бориничі й Ляшки, Борусів і Іллів стоїть у ліску на пагорбі капличка Матері Божої Непорочно Зачатої. З села Ляшок походить моя мама, і тому, будучи ще дитиною, я ходила до цієї каплички. Найвідоміший народний переказ - про глухоніму дівчинку-пастушку, яка оздоровилась від своєї недуги, обмиваючись і п'ючи воду із джерела в тутешньому ліску. На знак цього оздоровлення в 1863 році граф Володимир Борковський побудував на цьому місці гарну капличку з банями. А вже люди встановили фігуру Матері Божої біля джерела. Роками люди прибували сюди звідусіль, молилися і зцілювалися. Та ось прийшла радянська влада, яка в осатанілій люті руйнувала і грабувала церкви і каплички, розбивала фігури і придорожні хрести, намагаючись викорінити Бога з людських сердець, знущаючись над Богом і вірою. Така сама доля спіткала і капличку в Бориничах.
Ось що розповідали мені старі люди. Одного разу безбожники зруйнували капличку і розбили фігуру Матері Божої, а її рештки порозкидали по лісу. Люди ці кусочки позбирали, а голови фігури ніяк не могли знайти. Та одному жителеві Боринич приснився сон, в якому Мати Божа просила знайти решту фігури (голову) і вказала на місце, де шукати. Селянин одразу раненько пішов у ліс, копав-копав та так нічого і не знайшов. І знову сниться йому сон: Мати Божа просить не припиняти пошуки і копати ще глибше. Другого дня він таки знайшов голову фігури. Жителі села почистили джерело і відновили фігуру Матері Божої.
Коли я вперше побачила цю капличку (а було це понад 45 років тому...), її вигляд дуже мене вразив. Кругом великі старі дерева. Капличка зруйнована - стояли самі стіни, даху не було. На стінах мох і листя, ні вікон ні дверей. Але всередині на стінах висіли образи Ісуса Христа і Матері Божої, а на них рушники. Ми, діти, тихо молились разом зі старшими жінками, цілували ті образи, а на душі було так тривожно, важко і навіть страшно. Потім ми пішли до джерела, молилися перед фігурою Матері Божої, пили воду, вмивалися, набирали її в різний посуд і верталися в своє село Ляшки. Все відбувалося в тиші: жінки наказували нам поводитися чемно і голосно не розмовляти. Як сьогодні, бачу ту зруйновану капличку: вона стоїть мені в очах, торкаючи серце болем і якоюсь таємничістю...
Саму фігуру Матері Божої нищили багато разів, капличку руйнували, палили, зрівнювали з землею тракторами. Моя двоюрідна сестра пам'ятає випадок, як прийшовши до каплички, побачила в ній геть перевернуту фігуру Матері Божої. Та люди не переставали ходити до джерела, знову ставили капличку, розчищали місцевість, клячали, молилися, відправляли Молебень до Пресвятої Богородиці.
Сьогодні приємно бачити на цьому місці гарну ошатну капличку, впорядковану Хресну дорогу, доглянуту фігуру Матері Божої і криничку біля неї. Вже багато років вірні Святої Унійної Традиції на чолі зі своїми священиками і традиційними сестрами-монахинями ЧСВВ чисельно відвідують це відпустове місце, де заносять молитви за наш край, за народ і Святу Католицьку Церкву.
Пригадується випадок, як одного разу з поїзда на станції Бориничі не встигли вийти всі прочани (бо час стоянки короткий, а людей багато). Довелося зірвати стоп-кран. Люди здивовано споглядали з вікон вагонів на прощу, а деякі пасажири, хоч мали їхати хто в Ходорів, а хто в Жидачів, вийшли з поїзда і поспішили разом з нами до каплички...
Отож не сиди вдома, не лінуйся, поспішай до Марії! Поки б'ється серце в грудях, доки бігають ноги, а в жилах тече кров, поки ще не згасла свічка твого життя - не гай часу, їдь до Марії, спіши до Марії. Принеси Їй свої проблеми і болі, свою любов і надію, свій жаль і терпіння. Попроси прощення за свою слабкість, поплач та не ховай сліз своїх. Марія все зрозуміє, утре сльози і приголубить, і заспокоїть. Вона, як любляча мати, простягне свою долоню до твого чола, зніме жар, тривогу і біль, торкнеться струн твого серця, і воно стрепенеться, затріпоче і заспіває пісню прослави Марії. Біля Її стіп покиньмо всі жалі і клопоти земні, забудьмо про мерзенність світу і перетворімося усім своїм єством на гімн любові до нашої Матері і Цариці...
Галина БУЦКА-БУБЕН, смт Янів / Дзвін з Фатіми 4(63), липень-серпень 2012 р.Б. / http://www.saintjosaphat.org
