(1) Визначність молитви та її могутність перед Богом
Наші молитви такі дорогі Богові, що Він зазначив Анголів, щоб представляли їх Йому, як тільки прокажемо їх. Святий Ілярій каже: «Анголи чувають над молитвами вірних і щоденно жертвують їх Богові»». Молитви Святих це той святий кадильний дим, що знімається до Господа, як це бачив Святий Іван. Анголи жертвують Йому його. Деінде ж той самий Святий зазначує, що молитви Святих подобають на золоті посудини наповнені милими пахощами, тому сильно подобаються Богові.
Вистачає переглянути Святе Письмо так Старого, як Нового Завіту, щоб переконатися, яку велику вартість молитва має в Божих очах. Ось, що Сам Бог каже про молитву: Поклич Мене, й я вислухаю тебе!. Поклич Мене, і звільню тебе. Просіть і буде вам дано. Шукайте і знайдете. Стукайте і відчинять вам. Дасть добро тим, що прохатимуть Його. Хто прохає, той отримує, і хто шукає, той знаходить. Мій Отець подасть їм, чого тільки просять. Чого тільки попросите в молитві, вірте, що отримаєте, і станеться вам. Якщо будете просити чогось у Моє ім'я, то вчиню. Просіть, чого хочете, і станеться вам.  Поправді, поправді кажу вам: Чого тільки попросите в Отця в Моє ймення, то Він дасть вам. Є ще тисячі подібних висловів, але ми пропускаємо їх, бо було б задовго цитувати їх.
Бог хоче нашого спасіння, але для нашого добра бажає, щоб ми спасалися як переможці. В часі туземного життя мусимо невпинно змагатися, боротися і перемагати, щоб спастися. Святий Іван Золотоустий каже: «Тільки самі переможці будуть укороновані». Ми дуже немічні, а наші вороги страшно численні та могутні. Як зможемо опертися і перемогти їх? Бодрімся і повторяймо з апостолом Павлом: Я все можу в Тім, що скріпляє мене! Всього зможемо доконати при помочі молитви, бо через неї Господь подасть силу, якої бракує нам. Теодорет писав, що молитва всемогутня: «Хоч вона одна, все таки може всього доконати». Святий Бонавентура твердив, що «молитва виєднує всяке добро та визволяє від усякого зла».
Святий Лаврентій Юстиніян казав, що при помочі молитви будуємо собі сильну башту, що захистить і вчинить нас безпечними перед засідками і насиллям ворогів: «При помочі молитви людина годна збудувати собі твердиню»». Щоправда, «дияволи сильні, але молитва сильніша від усіх демонів», каже Святий Вернард. Це правда, бо душа при помочі молитви запевняє собі стільки Божої помочі, що годна перемогти всякі сотворені сили. Пророк саме так ободрював себе в переляку: Ввізву свого Господа та визволюся від своїх ворогів! Коротко, каже Святий Іван Золотоустий, молитва це зброя, що годна відбити всякий ворожий наскок, це оборона, що зберігає нас в кожній небезпеці, це пристань, що рятує нас від бурі. Заразом це скарб, що збагачує нас всякими добрами: «Молитва це могутня зброя, оборона, пристань і скарб».

(2) Молитва це могутня зброя проти спокус
Бог знає, скільки добра молитва запевняє нам, тому — як сказано в першім розділі — дозволяє, щоб вороги напастували нас, а ми благали в Нього помочі, яку жертвує, бо обіцяв. Богові приємно, як в небезпеках звертаємося до Нього. Прикро ж Йому, як не молимося. «Як цар» — каже Святий Вернард — «вважав би за зрадника того старшину, що не прохає помочі, як вороги облягли його твердиню, так Бог ніби почувається зраджений, коли хтось посеред спокус не благає в Нього помочі». Він бажає і жде , щоб прохав у Нього помочі, бо сильно хоче помагати. Пророк Ісая виразно підкреслив це, як у Божім імені говорив до царя Ахаза, що домагався знаку, що Бог готовий помогти йому: Прохай знаку в Господа, свого Бога!. Безбожний цар відказав: Не буду прохати, бо не хочу спокутувати Бога. Ахаз так відповів, бо покладався на власні сили і сподівався без Божої помочі перемогти своїх ворогів. За те пророк отак скартав його: Слухай, доме Давида; Хіба мало з вас докучати людям? Чи ще мому Богові бажаєте докоряти? Робить прикрість і зневажає Бога, хто не благає в Нього ласк, що Він дає. Прийдіть до Мене всі, що почуваєтеся струджені і перетяжені, і Я полегшу вашу втому.
Мої бідні діточки, кличе Спаситель, проживаєте серед ворогів, що поборюють вас. Гріхи давлять вас, але не падайте на дусі. Моліться до Мене, і дам вам силу опертися ворогам, подаючи лік на всі нещастя. Деінде Господь отак промовляє устами пророка Ісаї: Прийдіть і розсудимося: Хоча б ваші гріхи були немов багряниця, то вчиню вас білими немов сніг; і хоча б вони були  червоні як кармазин, то вичищу їх немов вовну. Люди, приходіть до Мене, хоча б ваші сумління були сильно забруджені. Позволяю вам докоряти Мені, якщо прийдете до Мене, а Я не дам вам ласки стати білими немов сніг.
Що ж таке молитва?
Святий Іван Золотоустий твердить, що «молитва це певний якір для тих, що їм загрожує розбиття; це скарб, що годен збагатити всього, і дуже успішний лік на хвороби, це засіб, щоб зберігатися в святості».
Яку ж користь приносить молитва?
Святий Лаврентій Юстиніян каже: «Молитва подобається Богові, отримує, чого просить, перемагає ворогів і зміняє людей». Вона усмиряє Божий гнів, бо Бог прощає тому, хто покірно молиться. Молитва виєднує все те, чого просимо, і перемагає ворожі сили. Коротко, молитва просвічує засліплених, скріпляє слабих і грішників перетворює в Святих. Хто потребує світла, нехай молиться до Бога, і світло буде йому дане. Цар Соломон сказав про себе: Бог подав мені мудрість, як тільки я звернувся до Нього. Хто потребує мужности, нехай благає її в Бога, і вона буде дана йому. Пророк Давид заявив: Я отримав Божу поміч, як тільки під час молитви відчинив уста. Чим же святі мученики здобули собі силу опиратися тиранам, як не молитвою, що виєднала їм мужність перемагати тортури і смерть?
Святий Іван Золотоустий твердить: «Хто користується цією могутньою зброєю, той не зазнає смерти, полишає землю, входить до неба і проживає з Богом». Не допускається гріха, хто використовує могутній засіб молитви. Він згодом зненавидить земські розкоші, зачне продумувати про небо, і вже в цім житті розкошуватиметься приставанням із Богом. Пощо ж тоді мучити себе питанням: «Хто знає, чи я записаний чи ні в книзі життя? Хто знає, чи Бог подасть мені ласку витривалости?» Апостол Павло кличе: Не турбуйтеся нічим, але в усьому молитвою і благанням з подякою виявляйте свої прохання Богові! Пощо, каже Апостол, томити себе неспокоями і страхом? Отож відженіть від себе журбу, бо вона тільки зменшує довір'я та чинить вас кволими і лінивими на дорозі спасіння. Зате завжди моліться і прохайте, виявляючи Богові свої потреби. Водночас дякуйте Йому за дане приречення, що подасть вам ласки, яких бажаєте, коли тільки будете прохати Його. До цих ласк належать успішна ласка, витривалість, спасіння та все інше, чого б могли бажати.
Бог виставляє нас на боротьбу, щоб ми змагалися з могутніми ворогами, але Він дотримує Свою обітницю, тому не дозволяє, щоб вороги сильніше атакували нас ніж ми годні опертися. Святий Павло кличе: Бог вірний, тому не дозволить, щоб ви були спокушувані більше ніж годні стерпіти. Бог вірний, бо негайно спішить на поміч тому, хто взиває Його. Вчений кардинал Готті пише, що Господь не тільки завжди дає таку ласку, якої нам треба, щоб перемогти спокусу, але й зобов'язаний вділити потрібну силу, щоб дійсно опертися спокусі, якщо звертаємося до Нього, бо Він приготував і роздає стільки ласки, скільки комусь треба: «Якщо в спокусі удаємося до Бога, то Він зобов'язаний дати нам стільки сили, щоб ми не тільки могли, але дійсно оперлися їй, бо можемо все в Тім, що скріпляє нас Своєю ласкою, якщо покірно благаємо її». З Божою поміччю ми годні всього доконати. Бог помагає кожному, що покірно благає в Нього помочі. Отож нема для нас виправдання, якщо дозволяємо спокусі перемогти себе. Спокуса перемагає нас тільки тому, що не молимося, і тут наша вина. Святий Августин твердить, що при помочі молитви ми годні перемогти всі ворожі затії і сили, бо «Молитва нищить всякі шкідливі речі».

(3) Бог завжди готовий вислухати нас
Святий Бернардин Сієнсьий каже, що молитва це вірний і Небесному Цареві добре знаний амбасадор. Вона входить у Його Серце і спонукає Його помагати нам нужденним, що стогнемо посеред численних боїв і нужди на цій долині сліз: «Молитва це вірний і знаний Цареві посланець. Він входить до Його палати і своєю настирливістю впливає на милосердне Серце Царя й так одержує нам поміч серед важких трудів». Пророк Ісая запевняє нас про це, кажучи, що Бог зворушується на вид наших молитов, і тому не дозволяє щоб ми довго плакали. Він негайно відповідає на наші благання й уділяє те, чого прохаємо: Не будеш гірко плакати, бо Він змилосердиться на звук твого ридання; й як тільки почує, то відповість тобі. Деінде ж Господь отак скаржиться на нас устами пророка Єремії: Хіба Я показався неприязним для Ізраїля немов пустиня або мрячна земля, що Мій нарід тримається здалека від Мене і не хоче вернутися?. Господь ніби нарікає й каже: Чому ви кажете, що більше не бажаєте приходити до Мене? Хіба Моє милосердя стало неплідною землею, що вже нічого не годна зародити, або недоброю землею, що пізно зароджує? Отак люблячий Господь дає нам зрозуміти, що Він завжди і скоро вислухує наші благання. Водночас картає тих, що через брак довір'я, що будуть вислухані, перестають молитися.
Було б великою ласкою, якщо б Бог раз на місяць дозволяв нам представляти Йому свої благання. Земські царі дають мало авдієнцій, а в Бога можна завжди мати авдієнцію. Святий Іван Золотоустий пише, що Бог завжди готовий вислухувати наші молитви. Нема випадку, щоб Бог не вислухав того, хто молиться, якщо належно молиться: «Бог завжди готовий вислухати благання Своїх слуг. Не трапилося   нікому, щоб хтось   добре молився,   і Бог не вислухав його». Деінде ж заявляє, що Бог вислухує нас, як тільки зачнемо молитися, навіть ще заки скінчили молитву: «Завжди отримуємо (ласку), вже навіть тоді, як молимося». Бог Сам прирік це вчинити: Заки скінчили говорити, Він вислухав нас. Пророк Давид каже: Господь близький до тих, що щирим серцем кличуть Його. Він чинить волю тих, що бояться Його, бо вислухує їх благання і спасає їх.
Мойсей хвалився тим, кличучи: Де в світі є такий великий нарід, що Бог був би такий близький йому як Господь, наш Бог, в усьому чого тільки прохаємо в Нього? Божки поганських народів були глухі на молитви тих, що благали їх, бо були нужденними творами людських рук, тому не мали ніякої сили. Наш же всемогучий Бог чує наші благання, є завжди близький до того, хто молиться Йому, і являється готовим завжди подати всі ласки, що їх хтось прохає: Коли б я не ввізвав Тебе, то знатиму, що Ти мій Бог. Господи, кликав Псальмопівець, я переконався, що Ти мій предобрий і премилосердний Бог, бо негайно спішиш з поміччю, як тільки ввізву Тебе!

(4) Благаймо в Бога великих ласк Воно краще молитися ніж розважати.
Ми такі бідні, що самі від себе не маємо нічого. Якщо ж молимося, то перестаємо бути бідними, якщо ми бідні, то Бог багатий. Апостол Павло запевняє нас, що Бог щедрий для всіх, що кличуть Його. Святий Августин каже, що маємо до діла з безконечно могутнім і багатим Господом. Отож не прохаймо в Нього малих і безвартісних речей. Благаймо великих: «Якщо благаєте Всемогутнього, то прохайте в Нього чогось великого!». Мені здається, що зневажав би царя, хто прохав би в нього безвартісного гроша чи сотика. Навпаки, почитаємо Бога, шануємо Його милосердя і щедрість, якщо, не зважаючи на свою нужду та негідність, благаємо в Нього великих ласк. Слід довіряти Його доброті і вірності, бо Бог обіцяв подати кожну ласку, що хтось попрохає в Нього: Просіть, чого хочете, і станеться вам!
Свята Марія Магдалина Паційська казала, що «Бог уважає за комплімент і так сильно тішиться, коли благаємо в Нього ласк, що Він деяк дякує нам за те, що помагаємо Йому роздавати добра, бо це задовольняє Його Серце, що бажає всім чинити добро». Слід пам'ятати, що Бог завжди дає більше ласк аніж просимо Його. Святий Яків каже: Якщо комусь з вас бракує мудрости, нехай просить у Бога, що всім дає обильно та без докору!. Отак Святий Яків висловлюється, щоб зазначити, що Бог не є скупий, як це буває між людьми. Навіть багаті, щедрі і побожні люди уважають, як роздають милостині, вділяючи менше ніж просять у них, бо хоча б мали великі багатства, все таки ці добра скінчені. Що більше роздадуть іншим, то менше лишеться їм. Бог же обильно роздає Свої добра, як молимося Йому. Вділяє більше ніж просимо. Бо Його багатства безконечні.
Що більше дає, то більше може дати. Пророк Давид каже: Господи, Ти добрий, ласкавий і премилосердний для всіх, що взивають Тебе! Мій Боже, казав він, Ти надзвичайно щедрий і ласкавий для того, хто кличе до Тебе. Твоє милосердя таке велике, що перевищає наші прохання.
Святий Іван Золотоустий каже, що саме на цю справу слід звернути всю свою увагу: «Треба молитися з довір'ям і бути певними, що молитва відчинить нам всі небесні скарби». Молитва це скарб, бо хто більше молиться, той більше отримує. Святий Бонавентура каже, що «чоловік побожною молитвою здобуває добра, які мають більшу вартість аніж цілий світ». Деякі побожні душі багато читають і розважають, але мало моляться. Нема сумніву, що духовне читання і роздумування про вічні правди це дуже корисні побожні практики, проте на думку Святого Августина «молитва куди більше корисна». Читання і розважання виявляють наші обов'язки, а молитва виєднує нам ласку виповняти їх: «Воно корисніше молитися ніж читати. Читання показує нам, що треба робити, а молитва виєднує те, чого просимо». Яка користь, якщо знаємо, що робити, а не робимо? Це чинить нас іще більше винними в Божих очах! Слід багато читати і роздумувати, але не зможемо ніколи виповнити своїх обов'язків, якщо не просимо в Бога помочі.
Святий Ізидор твердить, що диявол ніколи так сильно не докучає нам гадками про земські речі, як тоді, коли побачить, що молимося та благаємо ласки в Бога: «Диявол найбільше докучає тоді лихими гадками, як людина молиться». Чому ж він так поступає? Тому, що наш ворог бачить, що в ніякім часі не здобуваємо стільки небесних дібр як під час молитви. Благання в Бога ласк, яких треба нам, щоб витривати і запевнити собі спасіння душі, повинно бути першим плодом розважання. Розважання морально конечне душі, щоб могла проживати в Божій ласці. Якщо хтось забуває під час розважання благати помочі, щоб витривати в освятній ласці, то трудно, щоб він просив її коли інде. Без розважання навіть не подумає, що треба благати помочі. Навпаки, хто кожного дня належно робить розважання, той пізнає потреби своєї душі і небезпеки, в яких пребуває, і так відчує, що треба доконче молитися. Це спонукає його до молитви. Молитва ж виєднає ласку, що поможе йому витривати в Божій ласці та спастися. Отець Сенєрі заявив, що спочатку розважання він розбуджував у собі побожні почування і присвячував їм більше часу ніж молитві. Згодом зрозумів величезні користі, що молитва запевняє душі. Відтоді здебільша молився, як робив свої довгі розважання. Побожний цар Єзекія казав про себе: Я пищав немов ластовенятко, тужив як голуб, і мої очі сумно дивилися в небо; «Господи, Я пригноблений.  Рятуй мене!». Маленькі писклята ластівок не роблять нічого хіба кличуть до своїх матерів, домагаючись помочі та поживи. Так само й ми повинні поступати з Богом, якщо бажаємо зберегти  життя ласки  в своїй душі.  Слід завжди звертатися  до  Нього,  благаючи  помочі,  щоб уникнути душевну смерть і водночас зростати в Божій любові. Отець Родрігес оповідає що старинні Отці,  перші  вчителі духовного життя,  зібралися на нараду. Почалася дискусія про те, яка духовна вправа найкорисніша та найпотрібніша, щоб запевнити людині спасіння душі. Дискусія скінчилася рішенням, що треба часто проказувати оцю коротеньку молитовку Давида: «Боже, поспіши мені на поміч!»
Касіян пише, що «так мусить поступати кожен, хто бажає спастися». Він повинен завжди кликати до Бога: «Мій Боже, поможи мені! Мій Боже, поможи мені!». Це треба чинити, як тільки вранці пробудимося зо сну. Так треба поступати серед всіх щоденних зайнять і духовних чи дочасних потреб. Особливо ж слід так кликати до Бога, як спокуса або пристрасть докучає нам. Святий Бонавентура твердить, що «інколи коротенька молитовка скоріше виєднає Божу поміч аніж численні інші добрі діла». Святий Амвросій додає, що вже під час молитви людина отримує те «чого прохає, бо в Бога воно однозначне молитися і отримувати». Ось тому, каже Святий Іван Золотоустий, «нема нікого сильнішого ніж розмолена людина», бо хто молиться, той стає учасником Божої могутности. Святий Вернард каже, що потрібно розважання і молитви, щоб змагати до досконалости. Розважання виявляє те, чого нам бракує, а молитва виєднує те, чого нам треба: «Робім розважання і молімся. Перше показує, що бракує нам. а друге виєднує все потрібне, щоб нічого не бракувало».

Закінчення.
Дуже трудно, ба й не можливо спастися без молитви, бо — як ми бачили — так рішило Боже Провидіння. Зате певно і легко можна спастися, якщо будемо молитися. Спасіння душі не вимагає таких великих жертов, от як хоча б іти між невірних і віддати життя за віру або ставати пустельником і жити в покуті, споживаючи самі зела. Хто ж може твердити, що воно трудно проказати: «Мій Боже, поможи мені! Поспіши мені на поміч! Змилосердися надо мною!». Хіба є щось легше ніж ця коротенька молитовка? Ця ж молитовка поможе нам спасти душу, якщо належно будемо проказувати її. Святий Лаврентій заохочує нас молитися особливо на початку кожного діла: «Треба старатися проказувати молитовку принаймні на початку кожної праці». Касіян свідчить, що старинні Отці заохочували людей звертатися до Бога при помочі коротких, але частих молитовок. Святий Вернард каже: «Нехай ніхто не занедбує молитви, бо Сам Бог цінить її, подаючи те, чого просимо, або щось інше корисніше для нас». Слід зазначити, що не знайдемо виправдання, якщо не молимося, бо Бог дає кожному ласку молитися. Кожен із нас має спроможність молитися, коли тільки захоче. Пророк Давид сказав про себе: Я годен молитися до Бога, що є моїм життям. Отож скажу до Бога: «Ти — моя скеля!»
Бог дає всім ласку молитися, щоб при помочі молитви ми могли виєднати собі обильну поміч для зберігання Божого Закону, і так витривати в освятній ласці до самої смерти. Якщо ж не спасемося, то самі собі будемо винні тому, що не молилися!

Св. Альфонс Марія де Ліґуорі