Перша і найважливіша справа в молитві, це позбутися власної волі, погодитись з тим, що те що наше буде перекреслене, а не намагатися за будь яку ціну нахилити Бога до того, щоб погоджувався з нашими намірами і планами. Це не легко для нашої натури. В основному її викривлення полягає на тому, що ми хочемо реалізувати наші наміри і плани, які тягнуть за собою рішення і вчинки. Щоб від цього відмовитись, потрібно для себе померти. Звичайно це не легко. Власне тому у нашому житті є багато молитов, які являються тільки словами або думками, але немає в них досвіду міці Бога в нашому житті. Ситуація, яка виникає з нашої викривленої натури показує, що плідна молитва, молитва, яка об’являє свою силу у нашому житті, має бути пов’язана з хрестом. Власне тільки в досвіді хреста, коли погоджуємося з Божою волею в терпінні, ми стаємо здібними добре молитись. Коли терпіння перекреслює нашу волю, наші прагнення, наші плани, коли ми стаємо перед обличчям дійсності, яку наша натура не хоче приймати, перед обличчям якої наша натура повинна померти, тільки тоді з’являються умови доброї молитви. Тоді ми повинні піддатися Божій волі, відмовляючись від своїх власних планів. Тому остаточно Бог навчає нас доброї молитви через терпіння, через участь у хресті свого Сина, у Його катуванні. Остаточно тільки це шанс доброї молитви, тому що тоді ми помираємо для себе і починаємо жити для Бога.
Звернемо ще увагу на значення молитви і її перемінюючу силу у віднесенні до середовища, в якому живемо, і проблем, які виникають у житті з іншими людьми. Щоденно виникають різні конфлікти, особливо коли середовище, в якому живемо, випадкове, немонолітне і різні люди живуть в ньому керуючись різними правилами. Живуть і працюють з нами, і здається що вже неможливо уникнути напруження у стосунках або різних конфліктів. З’являється питання: “Як через молитву ми можемо розв’язати ці конфлікти? Звичайно сягаємо до молитви за тих людей, з якими живемо. Довіряємо Богові різні проблеми, які виникають. Але й тут досвідчуємо якоїсь неефективності, браку плідності нашої молитви. Майже завжди повстають конфлікти у тій алощині, що ми маємо свою думку про інших людей і ми переконані, що наша думка вірна: “Я маю рацію”. Першою реакцією на контакт з іншою людиною, зіткнувшись з її поведінкою або з її оцінкою, з нашої сторони являється осуд, який завжди говорить: “Вона не має рації, я маю рацію”. Звичайно ця постава двохстороння, тому неможливо уникнути сварки або конфлікту. Якщо в такій ситуації ми намагаємось прийняти властиву поставу молитви, то тоді для нас відкривається дорога до розв’язання конфлікту і об’являється сила молитви.
Суть доброї молитви за іншу людину полягає на, тому, що я відмовляюсь від власного осуду і на його місце приймаю осуд Божий. Молячись за справи наших ближніх, так само як за свої особисті справи, ми також відмовляємось від особистих думок і власних планів відносно цих людей. Зазвичай осуджуємо свого ближнього за те, що не поводиться так, якби ми цього хотіли, це означає, що він не піддається нашій волі, нашим планам, нашим поглядам в конкретній ситуації. Звідси виникає наш осуд і відкинення іншої людини. Якщо б ми мали в собі безперервну поставу молитви, то перше питання було б таке: “Чого хоче Бог від цієї людини? Як Бог бачить його і його ситуацію?”, а не “Як бачу цю ситуацію я, згідно власних поглядів і планів?”. Це одночасно було б вирішення конфлікту, тому що ми відмовились від власного осуду і від власних планів відносно іншої людини, а замість цього прийняли Божий погляд і Божий план що до цієї людини і відносно нас. Тільки тоді, коли приймемо таке рішення, можемо у властивий спосіб розв’язати різні виникаючі конфлікти.
Друга справа це молитва за цю людину, отже прийняття її самої і її проблем в обличчі Бога. Акт молитви, є одночасно актом прийняття другої людини, актом відкриття на цю людину. Її проблеми стають моїми проблемами, її терпіння стають моїми терпіннями. Акт молитви за конкретні проблеми і терпіння іншої людини, це перший акт любові. Адже любов це прийняття іншої людини з її клопотами і проблемами. Коли стаю перед Богом з клопотами і проблемами іншої людини, то одночасно ця молитва мене змінює, тому що пробуджує в мені любов, дозволяє вийти з себе і війти в справи іншої людини. Тут об’являється величезна сила молитви, яка спочатку змінює мене, як того хто молиться, а потім ця сила молитви об’являється також в тому, що змінює іншу людину. Ніколи не змінимо іншу людину осуджуючи її, видаючи на неї вирок, протиставляючи її поставі, її волі, її поглядам – свої власні. Така ситуація тільки загострює конфлікти і нідочого не веде. Натомість молитва, яка спочатку змінює мене, змінює також іншу людину. Коли починає змінюватись людина, починає задумуватись, чи насправді тільки вона має рацію. Тоді відкривається дорога до діалогу, до поєднання.

о. Франциск Бляхніцький / http://dc.lviv.ua