Коли Христос Спаситель Возносився на небо:"... вивів їх аж до Витанії і, знявши руки Свої, благословив їх. А як Він благословляв їх, віддалився від них і почав возноситись на небо. Вони ж, поклонившися Йому, повернулися з радістю великою в Єрусалим, і перебували ввесь час у храмі, славлячи та хвалячи Бога" (Лк. 24, 50-53).

Діяння Святих Апостолів дають нам приклад молитви святого Апостола Петра. В Яффі проживала одна учениця на ім 'я Тавита, особа, яка творила багато діл любові і милосердя для християнської спільноти. Вона занедужала і померла. Апостол Петро перебував на той час у Лідді, що поблизу Яффи, тому вірні послали посланців, щоб до них завітав Апостол. Коли святий Петро відвідав Яффу, йому розказали про Тавшу і її діла, які вона робила. Тоді: "Велівши всім вийти з хати, Петро став на коліна й почав молитися, а повернувшись до тіла, мовив: "Тавито, встань!" І та відкрила свої очі й, побачивши Петра, сіла" (Ді. 9,40).

Святий Апостол Павло свою молитву за народи розпочинає такими словами: "Ось чому я згинаю свої коліна перед Отцем, від якого бере ім'я все отцівство на небі й на землі; щоб Він дав вам за багатством Своєї слави скріпитись у силі через Його Духа, на зростання внутрішньої людини, і щоб Христос вірою оселивсь у серцях ваших, а закорінені й утверджені у любові - спромоглися зрозуміти з усіма святими, яка її ширина, довжина, висота і глибина, і спізнати оту любов Христову, що перевищує всяке уявлення, і таким чином сповнились усякою Божою повнотою" (Еф. 3,14-19). Свою молитву за народи Апостол Павло розпочинає зі звернення: чому я згинаю свої коліна, перед ким я їх згинаю? Перед Отцем, від якого бере початок усе існування, тобто світ видимий і невидимий. Якщо Апостол народів згинає свої коліна перед Отцем Небесним і в своїй молитві просить, щоб людина, відроджена в Тайні святого Хрещення, завдяки ласки Божої зростала з дня на день і, просвітлена вірою, зігріта любов'ю, була спроможна збагнути незмірну тайну Христової любові, яка перевищує всяку міру, простір і час людського пізнання, якщо Апостол Павло клякає перед Отцем Небесним - то хто має право заборонити нам клякати в часі Святої Літургії чи приймати Пресвяту Євхаристію на колінах? Хіба в такий спосіб ми не віддаємо належної пошани і благодарення за все, що учинив для нас Ісус Христос, визволивши нас через свою хресну смерть з неволі гріха і диявола? На жаль, для багатьох духовних осіб вже і Святе Письмо не є авторитетом. Бо якщо б дотримувалися слова Божого, тоді б не робили насильства надлюдським сумлінням.

Святий Йоан Богослов в Одкровенні, яке він отримав на острові Патмосі за панування імператора Доміціяна (81-96), куди був засланий за проповідь Слова Божого і за свідчення про Ісуса Христа, описує про переслідування Церкви Христової, відступництво від святої Віри, про вічну нагороду для тих, які витривали в вірі, а також про вічне життя в Царстві Небесному. В четвертому розділі він описує про престоли на небі і вічну Адорацію: "Від престола виходять блискавиці й голоси і громи; сім світочів огненних палають перед престолом, які є сім духів Божих. Перед престолом - наче море скляне, подібне до кришталю, а в середині престола і навколо престола чотири істоти, повні очей напереді й ззаду. Істота перша подібна до лева, друга істота подібна до тельця, третя істота мала обличчя, як у людини, а четверта істота подібна до орла, летючого. Чотири ті істоти мають кожна собі по шість крил; навколо і всередині повно очей, і покою не мають ні вдень, ні вночі, промовляючи: "Свят, свят, свят Господь Бог Вседержитель, хто був і хто є і хто приходить". І коли складають ті істоти славу і честь і подяку тому, хто сидить на престолі, що живе на віки вічні, падають двадцять чотири старші перед тим, хто сидить на престолі, і поклоняються Йому, що живе на віки вічні, і ложать вінці свої перед престолом, промовляючи: "Достойний Ти, Господи й Боже наш, прийняти славу і честь і силу, бо Ти створив усе, і волею Твоєю воно існує і створено" (Од. 4,5-11). В наступному розділі святий Йоан продовжує описувати Адорацію, яку провадять Ангельські чини в небі перед Агнцем Божим, тобто Ісусом Христом, який був розп'ятий на хресті задля нашого спасіння: "Потім я бачив, і чув голос Ангелів багатьох навколо престол а істот і старших; і було число їх - множина множин і тисячі тисяч, що казали голосом гучним: "Достойний Агнець заколений прийняти силу і багатство і мудрість і кріпкість і честь і славу і благословення". І всяке сотворіння, - на небі і на землі і пщ землею, і на морі, і все, що в них, - чув я, казало: "Тому, хто сидить на престолі, і Агнцеві- благословення і честь і слава і влада на віки вічні". І чотири істоти говорили: Амінь. І старші впали і поклонились" (Од. 5, 11-14).

Падають перед Божим престолом Ангельські хори, поклоняються своєму Творцеві, бо Він "достойний цього". Тільки в східному обряді не вільно падати на коліна перед Господом Богом, бо це - великий "злочин" і "образа" Бога, непослух Церкві і Богові, як часто люблять повторювати модерні і "восточні" священики. У прийняті Святого Причастія на колінах вони вбачають великий злочин. Чи вони колись і в небі будуть піднімати Ангелів, щоб не адорували і не поклонялися своєму Творцеві, бо це - "не по східному обряду"?..

У п'ятому розділі, коли святий Йоан Богослов описує адорацію Божого Агнця на небі, який був заколений за наші гріхи, він наголошує, що не тільки Ангели на небі, яких є "множина множин і тисячі тисяч", мають адорувати, віддавати честь славу і поклоніння Христу Спасителю, а також всяке сотворіння, що є "на небі і на землі і під землею, і на морі, і все, що в них", мають віддавати славу, честь і поклоніння. Людина також належить до Божого творива, і вона, як ніхто із сотворінь, має бути вдячна Господові не тільки за дар життя, а також за дар відкуплення і просвітлення. Також разом зі святим Йоаном святий Апостол Павло закликає нас до правдивого поклоніння, яке належить нашому Спасителеві Ісусу Христу. Апостол Павло говорить, що не тільки перед самим Господом маємо схиляти свої коліна, а також перед Його святим іменем, тому що: "..Він понизив себе, ставши слухняним аж до смерті, смерті ж - хресної. Тому і Бог Його вивищив і дав Йому ім'я, що понад усяке ім'я, щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонилося на небі, на землі й під землею, і щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос є Господь на славу Бога Отця" (Фл. 2,8-11).

Дзвін з Фатіми 2(37), березень-квітень 2008 р.Б. / http://www.saintjosaphat.org