Благаю прощення, для тих, котрі не вірять, не надіються, не люблять і не покланяються Тобі. Цими словами молитви ми благаємо Господа Бога о прощення. Маємо бути уважні, щоб часом не впасти у гординю: мовляв, я такий побожний, маю сильну віру, любов до Господа Бога, що можу Його просити о прощення для інших. Якщо тільки в такий спосіб сприймаємо молитву Ангела у Фатімі, то направду до кінця не розуміємо її змісту. Завжди маємо бачити і себе самих. Благаємо в Господа Бога о прощення нашим братам і нам самим: тим, які не мають віри, і тим, які вірують; тим, які втратили надію на Бога, Боже милосердя, не уповають на Нього, і тим, які живуть надією; тим, які не люблять, не вміють любити, і тим, які практикують любов; тим, котрі не покланяються Богу, і тим, які Його адорують.
Чому саме такий підхід має бути до цієї молитви? Кожна людина на землі потребує Божого прощення і милосердя: з огляду на нашу слабу віру, яку так часто втрачаємо під найменшими випробуваннями і хрестами, на нашу непевну надію, яка так скоро зникає, якщо Бог не посилає нам того, про що просимо, з огляду на нашу убогу любов, яка так часто буває холодна і нечуйна, а також з огляду на нашу Адорацію, яка так часто буває поспішна, убога і просто вимушена. І тому в цій молитві ми маємо не тільки молитися за тих, які не вірять, не надіються, не люблять, не адорують Господа Бога, а також і за нас самих, бо так часто в нашому житті ми належимо до тих людей, які своїм серцем і душею далекі від нашого Спасителя Ісуса Христа.
Просити за інших, заступатися за інших, молитися за інших - наш християнський обов'язок. На сторінках Старого і Нового Завіту знаходимо багато прикладів, де праведні просять Бога о заступництво і порятунок для грішних, де сильніші заступаються за слабшими, де здорові благають Господа порятунку для немічних і хворих. Наведемо окремі приклади, взяті із Слова Божого. Гріх Содому і Гомори був такий великий і тяжкий, що Господь Бог має намір послати кару на ці два міста. Авраам, який вельми переживав за ці міста, бо в них проживав його родич Лот з родиною, в покорі серця благав Господа змилуватися над мешканцями Содому і Гомори такими словами: "Невже ж Ти справді хочеш погубити праведного з грішним? Ану ж є в цьому місті п'ятдесят праведних. Чи справді їх погубиш і не простиш місцю задля п'ятдесятьох праведних, що в ньому? Хіба ж можеш таке вчинити! Чи вб'єш праведного разом з грішним? Чи прирівняєш праведника до грішника? Невже суддя всієї землі не чинитиме по правді?" (Бут. 18, 23-25.) Авраам благає Господа о помилування для мешканців Содому і Гомори, заступається за них перед Творцем, тому що важко йому повірити, як це можливо, що в таких великих містах... Не знайдеться навіть п'ятдесяти вірних Богові людей, а в них не те, що п'ятдесятьох, а навіть десятьох не знайшлося праведних. Бог готовий вислухати благання праведного Авраама, але не було за ким заступатися, як це було за часів Ноя. Та Господь все ж почув молитву і благання Авраама: "Авраам же, вставши вранці, пішов на місце, де стояв був перед Господом, і глянув у бік Содому та Гомори й усієї долини та й бачить: аж ось дим із землі йде вгору, наче кіптява з печі. І сталося, коли Бог руйнував міста округи, згадав він про Авраама й вислав Лота з-поміж згарищ, як руйнував ті міста, що в них жив Лот" (Бут. 19,27-29).
Сам Христос Спаситель навчив нас Господньої молитви, в якій просимо: "Прости нам довга наші, як і ми прощаємо довжникам нашим" (Мт. 6,12). З цих слів випливає, як маємо звернутися до Бога Отця і просити в Нього прощення наших гріхів: перед тим маємо простити людям, які нас скривдили. Наше прощення не повинно бути поверховим: так прощаю, але спілкуватися з цією особою не бажаю. Це не є те прощення, про яке йдеться в молитві "Отче наш" . Наше прощення має бути щирим, відвертим і жертвенним - в тому значенні, що ми перемогли самі себе. Ми перемогли в собі наш егоїзм, гордість, амбіції, образи, жаль. Ми стали спокійні, тому що вгамували надмірний бунт у нашому серці, не дали йому вийти назовні, заспокоїли свої зрушені нерви, тримаємо в рамках свій темперамент і характер, погасили жар самозакоханості, що розгорівся через образу. В такий спосіб маємо простити нашому братові, навіть тоді, коли він не прагне і бажає нашого вибачення і прощення. Тому Христос дає нам таку науку: "Коли, отже, приносиш на жертовник дар твій і там згадаєш, що твій брат має щось на тебе, зостав там перед жертовником твій дар; піди, помирись перше з твоїм братом і тоді прийдеш і принесеш дар твій. Мирися з твоїм противником швидко, коли ти ще з ним у дорозі, щоб противник часом не віддав тебе судді, а судця возному, щоб тебе не вкинули в темницю" (Мт. 5,23-25).
Застановімося глибше над цими словами. Християни складають різні жертви на будівництво храмів, монастирів, церковну атрибутику, дитячі садочки, допомогу бідним, дітям сиротам, будинки для людей похилого віку, різні доброчинні акції. Це похвально, але якщо ці жертви складені з нечистим серцем і душею - чи будуть вони милі Господові і чи Він їх прийме? Бог прагне іншої жертви. Жертви, з'єднаної з розкаяним серцем, поєднаної з прощенням і вибаченням нашому братові. Тільки така жертва, наша молитва і наше посвячення будуть милі в очах Божих і прийняті Ним. Христос нас остерігає: мирися з противником швидко, одне слово - нині, бо завтра для тебе може вже не існувати день або не буде твого неприятеля. Тому Христос навчає нас мирися швидко. Від скількох людей чуємо ці слова: не можу, ще не прийшов час, щось мене не пускає до мого неприятеля, треба, щоб загоїлися завдані мені рани. Таке думання не є християнське, а нашептане дияволом, який бажає тільки одного - загибелі нашої безсмертної душі. Тебе чи твого ворога завтра може не бути, Бог когось із вас може покликати до себе - і що тоді скажеш на Божому суді, яке будеш мати виправдання? Жодного. Бо ти не чинив після науки святого Євангелія, ти нехтував Божим словом, в тебе було своє розуміння і своє бачення цієї справи, а не так, як цього навчав Христос. І тому наше прощення і вибачення найбільшим нашим неприятелям і ворогам, має бути автентичним тому, як навчав нас наш Месія Христос Спаситель: "Коли ви прощатимете людям їхні провини, то й Отець ваш Небесний простить вам. А коли ви не будете прощати людям, то й Отець ваш Небесний не простить вам провин ваших" (Мт. 6, 14-15). Ці слова Христа Спасителя розвіюють всяке моє земне, філософічне мудрування, моє бачення і мій підхід до прощення. Цей текст Слова Божого не має жодних двозначних розумінь і трактувань. Так, як сказано, так і треба чинити, як щодо Господа Бога, так і щодо ближнього свого. Бажаєш, щоб Бог простив тобі численні твої прогрішення - спочатку сам прости своїм ворогам, а відтак іди до Бога, проси в Нього прошення своїх провин, і добрий Господь простить тобі.
Дзвін з Фатіми 3(38), травень-червень 2008 р.Б. / http://www.saintjosaphat.org
