Де є українська мама, коли в її хаті запанувало таке велике зло? Храми Божі відкриті. В них рано і ввечері відправляються богослужіння, різного роду набожності до Христа Спасителя, Пресвятої Богородиці і Святих Божих Угодників. Відправляються дев'ятниці перед великими святами чи неустанна дев'ятниця до Божого Милосердя. Скільки людей є на цих богослужіннях? Скільки є тих батьків, котрі б прийшли і впали перед Євхаристійним Ісусом чи Матір'ю Божою і просили о навернення і спасіння своїх дітей? Одиниці. Сьогодні батьки заангажовані і перейняті виключно земними матеріальними справами і своїми особистими. Безвихідь, яка опанувала їхніми серцями, направду є просто жахливою. Брак довіри до Господа Бога, неустанної молитви за навернення членів своєї родини, загальна апатія... Не тільки мої діти такі, таких сьогодні дуже багато. Не має дитина, яка перебуває у гріховному блуді, заступництва перед Господом Богом. Часто можна почути слова: а що то допоможе йому, я вже молилася, давала на Служби Божі, і немає жодних результатів... Людина просто звикає до стану своєї дитини. Так, він є злочинцем, наркоманом, алкоголіком тощо. Але бракує часу і уваги для цієї потребуючої, нужденної, гріховно хворої особи. Людина знайде час, щоб переглядати усі, які тільки йдуть, серіали по телевізії, знайде час для розваг із приятелями і колегами по барах, різного роду клубах, де часто буде топити своє горе в алкогольних напоях. Таких батьків з року в рік стає все більше і більше. Спостерігаємо їх і в літній період. Бари, відкриті павільйони, де під парасольками сидять і відпочивають старші, молодші, а також батьки з дітьми. Здається, нічого погано в цьому немає: сидять, відпочивають, розважаються. Так, розважаються, але в який спосіб? Який приклад подають своїм дітям? Мама, нога закладена на ногу, як блатна особа, цигарка в одній руці, в іншій гальба чи пляшка пива (це сьогодні дуже модно) чи інший алкогольний напій, все навколом просякле димом, нецензурні слова. Брак уваги до дітей, брак материнської і батьківської ласки і тепла призводять до того, що вже в дитячому віці дитина в пошуках: як себе реалізувати в цьому світі? Вона має вже свій ідеал, який побачила у злому фільмі чи в реальному житті. Ідеал насильства - бути подібним до цього крутого чолов'яги чи бути ватажком наркоділків, мафії, щоб мене всі поважали, боялися, щоб стати кримінальним авторитетом для інших. Так виховується більшість дітей у нашому краї. Такий приклад подають їм їхні рідні батьки, так виховує їх телебачення, касети, диски, які оглядають. Яких можемо очікувати плодів і результатів такого ганебного виховання?

Не маючи самі доброго духовного виховання, батьки, приходячи до себе, до розуму і бачачи невтішний стан своєї дитини, не можуть зробити відповідних реальних висновків. Вони шукають крайнього, їм важко визнати, що то вони є першим джерелом страшного морального падіння і духовного спустошення своїх дітей. Їм дають різні поради, вони прислухаються, бажають допомогти своїм дітям, але самі є морально і духовно немічними. Боротьба, яку вони розпочинають зі злом у своїй родині, не триває довго. Сили фізичні і духовні вичерпані, немає витривалості, хочемо отримати результати в дуже короткому часі. А хіба можливо, щоб дитина формувалася десятка років, а ми її змінили за місяць чи рік? Ні. Щоб боротися зі злом, з гріхом, з темрявою, потрібно самому перебувати в добрі, в благодаті Божій, у світлі Божої правди. Бо зло породжує ще більше зло, гріх породжує ще більший гріх, а темрява стає ще більшою темрявою.

На початках цієї боротьби таким людям здається, що вони скоро все поставлять на своє місце, що знову повернеться "спокій" у їхню родину, що вживання наркотиків, алкоголю їхніми дітьми - це тимчасове явище, витівки юності, перехідний період. Знаю батьків, які, аби врятувати своїх дітей, навіть покинули рідний край, поїхали на чужину на заробітки, щоб заробивши грошей, влаштувати їх у різні реабілітаційні центри. У більшості випадків, мені відомих, це не принесло бажаного результату. Чому? Тому що на наркоманію, алкоголізм, насильство, брехню, розпусту ми дивимося тільки, як на залежність, хворобу, а виключаємо те, що такі вчинки, дії, поведінка, спосіб життя є гріхом. Такою особою керує злий дух, вона перебуває під впливом сатани. Їм насамперед потрібна духовна підтримка, молитва, жертва, посвята. Коли батьки не усвідомлять правдивого стану своєї дитини, вони ніколи не зможуть їй допомогти. Цей шлях духовної боротьби з гріхом, сатаною дуже важкий і довгий. Особа, яка береться до такої важливої справи, як боротьба з гріхом, темрявою, сатаною, мусить бути дуже сильною, витривалою, а також духовно зрілою, глибоко віруючою. Бо тільки віра, піст і молитва можуть принести бажанні плоди.

До кожної справи, яку розпочинаємо, беремося з великим запалом і енергією. Та минає певний період, і на нашому шляху постають непередбачені бар'єри, труднощі, розчарування, невдачі. Не кожний, хто розпочав справу, довершує її. Бракує сили волі, відваги, терпіння, не отримуючи очікуваних результатів, впадаємо в зневіру і розпач. Так є і в духовній боротьбі. Ця боротьба є довготривалою. Коли в тій чи іншій розпочатій справі ми можемо сказати хоча приблизно час про її завершення, можемо ставити якісь прогнози, бачення, то в духовній боротьбі зі злом людина позбавлена всяких прогнозів. Ніхто не може поставити точного діагнозу, коли це чудо звершиться. Перед нами закритий час, рік, місяць, тиждень і день нашої перемоги. Тому кожна справа духовна, за яку ми беремося, вимагає від кожного з нас сліпої, наївної, дитячої довіри до Господа Бога. Тоді повстає проти нас наша людська природа, диявол сіє замішання і недовіру в наших серцях до Господа Бога. Чим більше з нашого боку молитов, жертви, посту, різного роду посвяти, тим сильніше падіння особи, за котру ми це все жертвуємо. Чому так? Сатана показує нам свою силу і владу над особою, якою запанував, в цій духовній боротьбі, він кличе собі на допомогу ще більші, ще сильніші легіони ангелів тьми, які б тримали цю людину у своїх кайданах. Господь Бог дивиться на нашу віру, відбувається певного роду випробування нашої довіри і надії на Боже Милосердя і Його Всемогутність. В такій не раз вирішальній боротьбі, в останньому бою зі злом ми просто ламаємося, опускаємо свої руки, складаємо духовну зброю і самі себе заспокоюємо - виходу немає. Тоді запитуємо себе і ще інших баламутимо: та що тобі допоможе молитва, церква, священики, так мусить бути, як є, або краще іди до екстрасенсів, ворожбитів, народних цілителів, вони тобі скоріше допоможуть... Чому так сталося? Значить, твоя молитва була непостійною і в ній було мало благання, довіри і надії на Боже Милосердя. Також і в часах, коли Ісус Христос перебував на землі, було багато хворих, але не всі довіряли Ісусу, не всі матері приходили до Нього і благали за своїх дітей. Такий стан є і сьогодні. Нині Бог також творить чуда. Невиліковно хворі отримують ласку зцілення, алкоголіки, наркомани, розпусники навертаються на дорогу правди. Це реальні чуда, які відбуваються на наших очах, але, на жаль, ми їх не приписуємо Господу Богу.

Дзвін з Фатіми 3(38), травень-червень 2008 р.Б. / http://www.saintjosaphat.org