Щоб на майбутнє відвернути таких людей від погибельної звички утаювання гріхів і навчити Каяття відкритого, щирого й нелицемірного, ми вкажемо їм на один випадок того, як іноді каялися у своїх гріхах християни в давні часи.

В одному місті був єпископ, який, за напученням диявольським, одного разу впав у смертний гріх. Гірко розкаявшись у своєму падінні, єпископ для того, щоб одержати прощення, вчинив одного разу так: коли в церкву зібралися безліч народу, він вийшов на середину храму й перед усіма відкрито висповідав свій гріх. Після цього, вважаючи себе, за своїм глибоким смиренням, негідним святительського сану, він зняв із себе омофор, поклав його на престолі й потім сказав народу: "Простіть мене, братіє, тепер я вже більше не можу бути у вас єпископом”.

Бачачи велику смиренність і печаль свого пастиря, всі, хто був у церкві, з плачем вигукнули: "Нехай гріх твій на нас ляже, отче, тільки не позбавляй нас свого пастирства”. І довго, довго благали єпископа залишитися з ними. Поступаючись, з одного боку, молінню своєї пастви, а з іншого; бажаючи чимось спокутувати свій гріх перед Богом, єпископ, нарешті, вигукнув: "Ну, якщо вже неодмінно хочете, щоб я залишився у вас, то я зроблю це, але тільки при одній умові, якщо ви дасте мені слово беззаперечно виконати те, що я вам зараз повелю”.

Всі дали слово. Тоді єпископ, повелівши закрити двері церковні, сказав: "Знайте ж тепер, що той із вас не буде мати частки в Бога, хто зараз не потопче мене своїми ногами”. І з цими словами ліг ниць на землю. Всі вжахнулися, але, не сміючи порушити даного слова й боячись покарання епископа стали проходити через нього. І що ж? Коли переступила через нього остання людина з тих, хто стояв у церкві, голос із неба прорік: "Заради великої його смиренності Я простив його гріх!” Усі почули цей голос і прославили Бога.

Чи ж бачите тепер ви, хто приховує на сповіді свої гріхи, як каялися колись, у древні часи, християни і як властиво й тепер, і завжди потрібно каятися в гріхах своїх усякому істинному християнинові? Архієрей, який повинен був бути прикладом своїй пастві, впавши, як людина, за напученням диявольським, у смертний гріх, все-таки не приховує цього гріха перед паствою, піддає себе крайньому приниженню, вважає себе перед усіма найбільшим із грішників, і при цьому чудесним чином прощається й одержує незвичайне помилування від Бога.

Чи ж вам після цього, заради власної ж вашої погибелі, ставати неправдо-мовцями перед Богом? Замість смиренності, коли вона особливо потрібна вам, задовольняти свою гординю й через це знову віддавати себе у владу дияволу й забувати — хто ви, Чиї ви послідовники й Кому з клятвою при хрещенні обіцяли служити? Братіє, опам’ятайтеся, подумайте, хто ви, Кого ви обманюєте, приховуючи на сповіді свої гріхи, кому догоджаєте цим приховуванням і на яку загибель своїм приховуванням прирікаєте свої душі?

Та зрозумійте ж, нарешті, що ви діти Божі, викуплені Пречистою Кров’ю единородного Сина Його. Коли ви приховуєте на сповіді свої гріхи, тоді обманюєте цього Єдинородного Сина Божого, Який перетерпів страшні муки заради вашого спасіння, і до погибелі прирікаєте свої душі вічної, гіркої, настільки гіркої, що вона називається другою смертю, і, нарешті, приховуванням своїх гріхів догоджаєте ворогові вашого спасіння, що, "як лев рикаючи, ходить, шукаючи, кого пожерти” (1 Пет. 5:8), і, звичайно, насамперед поглинає неправдомовців, як у цьому переконує нас і Сам Спаситель, говорячи про них: "Ваш батько — диявол і ви хочете виконувати жадання вашого батька. Той був душогубом від самого початку і в правді не встояв, бо нема в ньому правди. Коли говорить неправду, тоді своє говорить, бо він неправдомовець і батько неправди” (Ін. 8:44).

Отже, братіє, нехай же не буде після цього між вами неправди ніколи, а тим більше на сповіді. Тому що ви тепер знаєте, яка ця неправда згубна для вас. Кайтеся ж так, як Давид, який всякої ночі омивав ложе своє, як блудниця, котра омила слізьми ноги Господу, і яіс Петро, який гірко плакав за свій гріх, і тоді тільки Господь безсумнівно простить вас і зробить вас із дітей гніву святими дітьми благословення.

http://uaoc.net