Наш нарід розторощений і розшматований. Ще одна Церква становить у нас єдину остою*, забороло і надію нашого піднесення і уздоровлення під кождим оглядом, — а тимчасом на довершення нашого гіркого і невідрадного положення зачинається вкрадатися у нас дух візантійства, щоби й в ту Церкву впровадити хаос, замішання і духовий розклад. І що нам ще остане? Хіба оснувати національний цвинтар...
Тому будьмо далекі і стережімся візантійства як найбільшого і найнебезпечнійшого ворога. Візантійство є одно з найсильнійших і найнебезпечнійших орудій «світа», того «світа» за котрий Христос Спаситель не молився (Йоан, XVII. 9). «Світ» потрафить втиснутися навіть до святая святих. При даних нагодах він виступає повний достоїнства, ганить навіть гріх, коли він показується в невідповідному одінню або занадто разить і впадає в очи. Він висуває гарні засади прилюдної обичайности і поручає спасенні поліцейські норми. Він є в можности отворити церкви, запалити свічки на вівтарях і заінтонувати Найвисшому Господеви: Тебе, Бога, хвалим.
Подібно і візантійство потрафить надужити навіть святої справи, якою є обряд, щоби заслонити обличчя Христа Спасителя, щоби через зовнішні обрядові формальности відвернути увагу від праці над внутрішним усовершенням, а натомість, щоби допомогти злим склонностям і розгорітися похотям і тим способом спричинити духове спустошення.
Христа Спасителя диявол кусив в троякий спосіб. Найперше матеріялізмом і чисто земськими справами, відтак гордістю і розголосом людської популярности, а вкінці повною апостазією від Бога.
* твердиню
Так само поступає «світ». Коли удасться йому звести першими двома способами, тоді кусить і зводить до явної апостазії від Бога. Фарисейська секта задля своєї матеріялістичної ідеї про Месію, відкинула і убила Христа Спасителя. Візантійство звело і здеправувало цілий Схід своєю гордістю і звідними фантазіями та зверхною обрядовою формальністю і відкинуло католицьку Церкву, а відтак, перещіплене до Росії, створило большевизм, який виповів у себе явно війну Богови і старається змобілізувати цілий світ до наступу проти Бога.
Отже за ніяку ціну не даймо заманювати себе духом візантійства. Стіймо кріпко в вірі, як до цього упоминає св. Ап. Павло (І Кор. XVI. 13) і жиймо життям з віри. А ту віру заховаємо і будемо життям з віри жили, коли будемо жити життям католицької Церкви. Зрозуміймо і сильно вірмо, що католицька Церква – то помножений, продовжений, то цілий Христос, то сам Христос у своїм містичнім тілі, як каже один поважний католицький автор. Не біймося златинщення, а страхаймося найменшого відхилення від католицької Церкви. Знаний апольоґет Albert Maria Weiss каже, що хто хоче наслідувати Ісуса Христа і Йому подобатися, то не вистарчить брати життя від Христа Спасителя, подібно, як дитя ссе корм з грудей матери, але треба зростися в Ісуса Христа і жити його соками, подібно як галузка живе соками дерева, в котре є вщіплена. Подібно річ мається і з католицькою Церквою. Не «західні культурно-реліґійні здобутки задержати, одначе не з титулу залежности нашої Церкви від Заходу» як нерозумно і хитро твердить «Нива» (1926 р. стор. 153-156), але маємо вростися в католицьку Церкву і жити її соками.
І тому набоженства католицької Церкви, у нас впроваджені, маємо дальше практикувати, бо ті набоженства, убрані у нас форму східного обряду, вже ввійшли у давний звичай. Усувати тепер ті набоженства значило б те саме, що убивати у нас духове життя. Не звертаймо уваги на докори, чи насмішки, які нас можуть стрінути з причини тих набоженств. Люди доброї волі, які руководяться жаждою правди, ніколи з того приводу не згіршаться, хиба люди лукаві і дураки, а опінія таких не має ніякої вартости і на неї не треба оглядатися.
Твердження, що ми маємо зблизитися обрядом до східних, з католицькою Церквою нез’єдинених, щоби в той спосіб скорше навернути Схід, зовсім не є стійне. Бо чи маємо навернути Схід, то це друге питання, але що нашим абсолютним обов’язком є берегти нашу католицьку віру, що нашим обов’язком є перше дбати про власне спасення, то річ без сумніву певна. А католицьку віру збережемо і в ній спасемо наші душі не самими орієнтальними фантазіями, не поворотом нашого обряду до «чистого типу», але реальним, конкретним і живим життям католицької Церкви. Тому нашим святим обов’язком є перш за все, жити повним католицьким життям і так статись сильним католицьким народом, а коли це буде, Провидіння Боже з певністю ужиє нас й до навернення Сходу і лише тоді зможемо сповнити нашу велику місію на Сході.
При цій нагоді звертаюся до Чина Св. Василія Великого і кладу йому на серці цю преважну справу нашої Церкви. Нехай Чин зважить, – що він впрочім сам розуміє, - що свій розріст і скріплення завдячує тій тісній злуці з Ап. Престолом і традиціям, які зродили такого мученика за єдність з католицькою Церквою, як св. Йосафат. Чин, станувши на тих традиціях, доконав у нас великих перемін і піднесення на церковно-реліґійному полі, передовсім своїми місіями, реколєкціями і реліґійними видавництвами. Чин своєю діяльністю на тому полі перечеркнув пляни схизматицької Росії, яка в своїм часі закинула була свої сіти на нас в Галичині, бо Чин освідомив і двигнув у нас ідею католицької Церкви. Чим є твердиня в світській державі, тим є монаший Чин в Церкві. Тому я певний, що в нинішних небезпечних часах для нашої Церкви, Василіянський Чин стоятиме на висоті свого високого історичного покликання в пересвідченню, що від виконання цього завдання буде залежати його розцвіт, скріплення і могутність.
Рівнож звертаюся до Чина Найсв. Ізбавителя, званого у нас Редемптористами, котрого Отці недавно до нас прийшли, прийнявши наш обряд. Цей Чин зачав у нас гарну працю і діяльність, а вірні наші відносяться до нього з любовю і довір’ям. Нехай цей Чин зважить, що він є покликаний на це, щоби ще більше відновити в нас — що так скажу — духа західної крови. І коли цей Чин буде мати перед очима цю ціль і буде старатися всіма силами її реалізувати, тоді його діяльність буде благословенна і корисна. Але коли б дався заманити – чого не припускаю — орієнтальними фантазіями і духом візантійства, тоді він став би на мертвій точці і закостенів би.
(Продовження буде)
http://www.novazorya.if.ua
