Походження злих духів, їх перший гріх і покарання
Увесь світ сотворений Премудрим Богом і несе на собі печать його досконалості. Та, на жаль, лише поверхневу її ознаку, але не повноту предвічної гармонії. Усі ми в суспільному житті та в природі є свідками й учасниками явищ незгоди, бунту, занепаду і смерті. Тому апостол Павло пише до римлян, що "все сотворіння разом понині стогне і разом страждає у тяжких муках" (8:22). Як так сталося, що первісно досконалий світ втратив свою гармонію, а людина загубила єдність з Творцем і життя в раю?
Сатана, один з найдосконаліших архангелів, через заздрість захотів стати вищим за Бога і повстав проти Нього. Цей ангел був надзвичайно високої думки про себе, велика гордість довела його до бунту проти Господа.
На зорі людства для диявола було нестерпним бачити щасливе життя людей в раю — і через заздрість до Адама та Єви він зненавидів людський рід і довів його до гріхопадіння. Премудрий Соломон говорить про це так: "Бог же створив безсмертною людину і вчинив її за образом власної природи. А через заздрість диявола смерть увійшла у світ, скуштують її ті, що йому належать" (Муд. 2:23—24).
Творець ангелів сотворив їх за образом своїм — безтілесними. За природою їхньою вони подібні на духа і нематеріальний вогонь, про що цар та пророк Давид говорить: "Вітри своїми посланцями учиняєш, полум'я вогненне — слугами своїми" (Пс. 104:4), описуючи полум'яність любові ангелів до Бога, їх легкість до швидкого служіння Господу та людям і те, що вони не мають матеріального тіла.
Називаючи ангелів істотами безплотними, Святе Письмо вчить, що ангели — особи, які мають розум (Див.: 1Пт. 1:12, Гл. 1:8) та вільну волю (Див.: Лк. 15:10).
Розум ангелів виявляє велику глибину знання (Див.: 2 Сл. 14:20): вони знають те, що людина не знає і не може знати, хоча їх знання не поширюється на тайни серця і на майбутнє (Див.: 2 Хр. 6:30, Іс. 44:7).
Але не всі ангели вистояли у подарованій їм від Бога мудрості й святості: з власної волі багато з них стало злими. Був на небі серед ангелів один великий, наділений від Бога силою і владою, осяйний дух, який називався за блиском своїм Досвітньою зорею. Піднесений вище від усіх духів, Досвітньосяйний задумав стати самостійним царем і сказав у своєму серці: "На небо зійду, над Божими зорями мій престол поставлю... Зійду на вершок хмар, зроблюсь, як Всевишній" (Іс. 14:13—14). Але Господь скинув з неба світлого духа, що заплямував себе спротивом Творцю, в пекло, "в яму преглибоку" (Іс.14:15).
Оскільки Досвітньосяйний був провідником деяких духів, то і їх підбурив проти Владики усякого творіння, потягнув за собою. Таким чином, світлі ангели з власної волі стали духами злоби. Господь наш Ісус Христос говорив юдеям, що диявол — "душогубець від початку, і правди він не тримався" (Йо. 8:44).
Ангели мають досконалість розуму й волі, але Бог не вклав у їхню природу безумовну необхідність завжди обирати лише саме добро. Тож вони мали свободу вибору між добром і злом. Деякі з них, скориставшись цією свободою, вибрали зло.
Ось як про це говорив св. Василій Великий: "Демони не з самої своєї сутності одержали долю на спротив добру, але через власну сваволю, через відступ від добра ухилились до гріха, тобто у зло. Від добра не може походити зло. Чому ж є лукавою людина? За власною волею, піддаючись вченню і впливу диявола, що намовляє їй на Бога. Чому ж є злим диявол? Також з власної своєї волі, бо і він мав вільну волю, і йому була дана влада перебувати з Богом або віддалятись від Нього".
Те, що гордість була причиною падіння диявола — очевидно. Адже з якою безумною пихою він сказав самому Синові Божому, показуючи Йому всі царства світу: "Я дам тобі всю цю владу і славу їхню, бо вона мені була передана, і я даю її, кому захочу" (Лк. 4:5—6). "Диявол грішить від початку" — говорить св. Йоан Богослов (1Йо.З:8), і Премудрий син Сираха засвідчує, що початком гріха є гордість (Див.: Сир. 10:13).
Гріх ангелів, які відпали, — дуже тяжкий. Ображено Бога — істоту найвищу і найдосконалішу, Творця, який сотворив їх лише зі своєї безконечної доброти. Вчинок грішних ангелів тяжкий ще й тим, що вони згрішили з повною свідомістю, маючи всі засоби відкинути від себе зло, оскільки їх розум сяяв особливим світлом, а воля була більше схильна до добра.
Злі духи караються за свій гріх нестерпною мукою у пеклі. Не маючи через неї спокою, вони шукають собі розваг у згубній діяльності. Постійний страх переслідує злих духів, бо вони знають, що у пеклі Господь їх тримає на суд, знають, що їх очікує вічний вогонь, в якому вони будуть мучитись завжди.
Таке відлучення злих духів від Бога буде вічним, бо праведний Суддя на Страшному Суді скаже грішникам: "Ідіть від мене геть, прокляті в вогонь вічний, приготований дияволові й ангелам його... І підуть ті на вічну кару, а праведники — на життя вічне" (Мт. 25:41, 46).
У вічності злі духи та грішники вже не зможуть отримати прощення. Бог безмежно милосердний, але й водночас безмежно справедливий. Гріх злих духів був першим гріхом і ними самими вигаданий; це гріх не через тілесну неміч, а гріх безплотних і досконалих духів, тому кара за нього повинна бути особливо страшною — так уважав св. Іриней Ліонський. З іншого боку, довготривалим та впертим перебуванням у злі дияволи закам'яніли в грісі так, що для них виправлення є неможливим. Злі духи не можуть прийти до думки про каяття, бо вони згрішили свідомо, з власної волі, повстанням запеклим та лютим. Зміна долі грішних духів є неможливою ще й тому, що у них немає заступника — оборонець є тільки у людей.
Людський оборонець і спаситель "хоче, щоб усі люди спаслися і прийшли до розуміння правди. Один бо Бог, один також і посередник між Богом та людьми — чоловік Христос Ісус" (1Тм. 2:4—5). Бо Христос у єдності Божої іпостасі прийняв природу не ангелів, а природу людини.

Павло VI про сатану
Промова Святого Отця на генеральній аудієнції 15 листопада 1972 року
Часто говоримо про потреби Церкви. Сьогодні зранку моя увага зупинилась на потребі дивної і тяжкої оборони. Оборони супроти кого? Ця думка переслідує мене. Святий Павло говорить, що мусимо боротися. Багато разів говорив він, що мусимо боротися і то боротися як солдати. Ми знаємо це, але проти кого? Не мусимо битися проти видимих речей, супроти тіла й крові — ми повинні провести битву, яку я називаю "боротьбою в темноті". Це боротьба проти духів, які вдираються в атмосферу нашого життя. Іншими словами, мусимо боротися проти сатани.
Про це вже не думають. Я хотів би розглянути цю страшну й завжди актуальну тему. Йдеться про війну з тим невидимим ворогом, який отруює наше життя і проти якого мусимо боронитися.
Чому сьогодні про це вже не говориться? А тому, що немає видимого об'єкта. Речі, яких не бачать, вважають за не існуючі. Натомість ми боремося зі злом. Але що таке зло? Зло — це нестача або відсутність чогось. Хтось хворий і не має здоров'я, комусь бракує грошей — і він погано почувається тощо.
Однак суть справи інакша. Це не зло, яке виникло через нестачу чогось. Перед нами постає зло дієве, зло особове, зло, яке не можна розуміти як деградацію добра. Тут ми стикаємось з абсолютною повнотою зла. Воно нас повинно тривожити і ми повинні його боятися.
Якщо ж хтось говорить: "Я про це не думаю", це означає, що він не думає за Євангелієм. Чому? Тому, що Євангеліє наповнене, я сказав би навіть переповнене, присутністю сатани. Щоб увійти у клімат Євангелія, в його атмосферу, психологію, ментальність, треба принаймні відчувати цю таємничу присутність. Це не фантазія, ані забобони, це — реальність. Вона існує. Євангеліє говорить нам про неї, повторюю, на багатьох, багатьох сторінках. Ось таке значення має вчення про зло для нашої істинної християнської концепції світу, для життя та спасіння.
Це значення було нам вказане найперше самим Христом. І скільки ж разів! Спочатку в рамках євангельської історії: на початку свого публічного життя Господь зволив провести битву й оголосити про неї. Тоді він був підданий трьом відомим спокусам. Це є одна з найбільш таємничих сторінок Євангелія, багатого своїм змістом. На тему трьох спокус Христа великий письменник Достоєвський у своєму творі проводить, можна сказати, катехизу.
Що хотів сказати нам Христос, коли зустрівся з голодом? У цій спокусі вміщений увесь сучасний матеріалізм. Далі Христос стикається з духовною спокусою: "Коли ти Син Божий, кинься додолу, написано бо: Він ангелам своїм велітиме про тебе, щоб вони тебе охороняли". Це духовна зарозумілість. А потім гордість: "Дам тобі усю силу і розкіш цього світу, якщо впадеш ниць і поклонишся мені".
Ісус відкидає ці спокуси: "Геть, сатано!" Тоді приходять ангели, щоб йому служити. Справді, є чому дивуватися, і тлумачення цього євангельського фрагменту є дивовижним. Христос, ставлячись до сатани як до свого противника, називає його "царем цього світу". Є також одна англійська книжка, яка називає сатану "володарем світу".
Хто є володарем світу? Ісус каже: "Царем цього світу є диявол". Усі ми знаходимось під прихованим пануванням, яке нас вабить, спокутує, але робить хворими, ненадійними, злими. Якщо ви приглянетесь до багатьох євангельських сюжетів, то зауважите: одержимий тут, одержимий там, а Ісус оздоровлює того, оздоровлює іншого.
Тепер про св. Павла. Він, оскільки його наука є ніби відлунням Євангелія, називає сатану на одній зі сторінок другого послання до коринтян "богом цього віку". Хто міг би колись подумати, що іменем Бога назвуть того, хто прислуговував найвищому Буттю? Але такий титул сатани прозвучав; і прозвучав він з уст апостола. Також св. Павло попереджує нас, про що я говорив вам раніше, що ми повинні боротись також з духами, не знаючи де вони, які вони тощо. Вчить нас, яку терапію ми повинні застосовувати, як оборонятися від такого роду неприятелів. Про це багато можемо знайти в християнській літературі. А в Літургії, хіба немає в усіх моментах стосунку до злого духа?
Візьмімо до уваги хрещення. Хрещення є першим актом Божого Провидіння, через який Бог віддаляє смертельного неприятеля і ворога людини — сатану. До появи людини, сатана був основною постаттю, і після падіння Адама він здобув певну владу над людиною, з-під якої нас може визволити тільки відкуплення Христа. Це історія, яка все ще триває, оскільки первородний гріх є спадком, що передається не через вину або випадок, але який приймають від народження. Бути народженим означає бути більше в обіймах сатани, аніж в обіймах Божих. Хрещення спасає з тієї неволі; робить нас вільними дітьми Божими.
Яким є діло сатани? Це є діло спокутування, використання нас самих проти нас самих. Він є ворогом, спокусником номер один.
Ми знаємо, що це темне й тривожне буття існує і підступною хитрістю постійно діє. Сатана є прихованим ворогом, який сіє помилки, невдачі, падіння, деградацію в людській історії. Згадаймо з Євангелія притчу про кукіль посіяний поміж пшеницею.
Землероби дивувались: "Хто ж засіяв зло у світі?" Власник поля, який уособлює Бога, відповідає: Inimicus homo hoc fecit — "ворог людини це вчинив".
Зло, розсіяне світом, має своє джерело та наміри. Бог допускає, навіть майже захищає таку ситуацію: "Не виполюйте кукіль, щоб, виполюючи кукіль, ви часом не повиривали разом з ним пшениці". Прийде останній день, який довершить розділ, і суд цей буде неминучим.
Євангеліє називає сатану також "душогубцем від початку", називає його "брехуном і батьком лжі". Він є підступною і зрадливою істотою, що розставляє пастки, підриваючи моральну рівновагу людини. Він віроломний і хитрий чародій, який вміє закрадатися у психіку кожного, здатний знайти відчинені двері, через які входить, це: почуття, фантазії, пожадання, що їх сьогодні називають стимулом, чи не так? Він знаходить відчинені двері в оманливій логіці і хаотичних суспільних стосунках — через погане товариство, чорне бачення світу. Вкрадається в наші дії, щоб сіяти відступництва, які на вигляд згідні з фізичною, психічною та інстинктивною природою, а в дійсності дуже сильно нищать її.
Дехто вважає, що в психоаналітичних чи психіатричних дослідженнях або (особливо в Америці) на сеансах спіритизму можна знайти майже заміну, що здатна дещо прояснити таємницю диявола. Дехто лякається, що можна впасти в стару теорію маніхейства, з її подвійною засадою: Бог або диявол.
Нині люди хочуть більше показати себе сильними, вільними від надмірностей, видають себе за реалістів, за людей конкретних. Водночас дуже вірять у безпідставні магічні та народні марновірства, забобони (нещастя від числа 13, від якихось дій тощо). А коли Господь говорить: "Подивіться, що є щось зовсім інше!" — не вірять.
Коли говоримо про диявола, наше вчення видається ненадійним, але стає більш ніж надійним, коли хочемо говорити про себе, що спокушуємось дияволом. Наша цікавість збуджена впевненістю різноманітного існування. Це також важливо: не існує тільки один диявол. Чи пам'ятаєте про біснуватого з Герази: "Як тебе звати?" — "Легіон — ім'я мені", що означає армію. Військо дияволів напало на того нещасного, що його визволив Ісус. Злі духи ввійшли у велике стадо свиней і кинулися в море.
Тепер треба собі відповісти на два питання. Перше: "Чи існують ознаки диявольської присутності, і які вони?" Друге: "Які існують засоби оборони перед такою підступною небезпекою?"
Відповідь на перше питання вимагає великої обережності. Якими є ознаки? Якщо присутність сатани видається комусь, навіть з-поміж отців — наприклад Тертуліану, — цілком очевидною, все ж це не так легко ствердити. Щасливий він, що мав таке бистре око! Ми, натомість, можемо тільки припускати, що там, де Бог рішуче заперечується, діє згубний вплив диявола. Там є ворог, оскільки, прямуючи до Бога, ми зустрічаємось з радикальним запереченням, найгострішим, найтяжчим і найретельнішим. Наприклад: "Чи ви чули про смерть Бога? Хто міг би вигадати подібну річ?"
Там, де брехня виявиться підступною і сильнішою від істини, там, де бракує любові, де є зимний і нелюдський егоїзм — за цим мусить стояти натиск диявола. Також диявол є там, де ім'я Ісуса з ненавистю і погордою заперечують. Святий Павло говорить: "Хто відкидає Ісуса Христа, anatema sit (нехай буде проклятий)". Прокляття відноситься до ворога, що стоїть за людиною, яка зневажає Христа. Там, де дух Євангелія є сфальсифікований та заперечений і де останнє слово належить розпачу, там перемагає диявол.
На цю тему існує багато літератури, створеної великими письменниками. Одним з авторів, який з великою мудрістю часто про це говорив, є Бернанос. Він написав "Souls le soleil de satan" ("Під сонцем сатани") і багато інших книжок, які говорять про феноменологію сатани в душах, про те, як сатана вміє розпорошувати й нищити. Це не є тема зі сфери снів та мрій, чи така, що належить до яскравих історій або фантазій. Згадувані автори намагаються вивести на поверхню людської психології якісь сліди диявола, злого духа.
Ми знаємо, — пише євангелист Йоан, — що ми від Бога, але також знаємо, що ввесь світ totus in maligno positus est, лежить у владі лукавого, зла, воно є особою. Vigilate et orate ut non intretis in tentationem (Чувайте й моліться, щоб не впасти в спокусу).
Друге питання: "Який є захист від сатани?
Який захист я можу застосувати, щоб зберегти свою душу, її чистоту, від його підступів?" Відповідь легше сформулювати, ніж зреалізувати. Можемо сказати так: все те, що охороняє нас від гріха, захищає нас само собою і від невидимого ворога.
Остаточним захистом є ласка. Бачимо, наскільки тепер занедбане прийняття таїнств, особливо таїнства сповіді. Це дуже небезпечно, оскільки через нечистоту душі нам бракує освячуючої ласки для спротиву загарбнику, який нападає на нас. Невинність. Невинність постає фортецею. Дитина є сильніша за нас проти диявола, оскільки є невинною.
Кожний пам'ятає, як багато апостольська педагогіка послуговувалась символікою військового озброєння для вказівки на чесноти, які можуть зробити християнина непереможним. Святий Павло описує все римське озброєння: броня справедливості, щит віри, шолом спасіння, меч духовний тощо. А християнин, щоб бути пильним та сильним у боротьбі, мусить використовувати якусь спеціальну аскетичну практику, яка допоможе йому відкинути певні сатанинські атаки. Цього також навчає нас Ісус, говорячи до апостолів, які не змогли вигнати злого духа: "А щодо цього роду бісів, то його виганяють лише молитвою і постом". Ось засоби, завдяки яким можна одержати перемогу в сутичках із сатаною.
Апостол доповнює учительську лінію оборони: "Не дозволь бути переможеним злом," але ставай щоразу кращим. "Перемагай зло добром".
Отже, усвідомлюючи сучасні труднощі, в яких нині перебувають душі, Церква, світ, стараймося надавати глибшого значення й дієвості звичайному проханню з нашої головної молитви: "Отче наш, визволи нас від лукавого!" А для того пригодиться наше апостольське благословення.

Сила молитви долає недугу
Молитва — це порив душі до Бога, до нашого Небесного Отця. Коли сили душі виснажуються в боротьбі з видимими й невидимими ворогами, коли нас огортає втома й огида до самих себе від життя у грісі, тоді в серці народжується спрага Господа, яку так поетично і правдиво описав цар Давид: "Як лань прагне до водних потоків, так душа моя прагне до Тебе, Боже" (Пс. 42:2).
Але не завжди душа є настільки гаряча в любові, щоб залишивши усе земне, розпочати діалог з Богом. Коли серце холодне й закрите, тоді треба брати до рук молитовник і йти слідом тих, хто любив Господа більше, ніж ми.
Варто поступово вивчати ранкові й вечірні молитви напам'ять. При читанні молитов дуже важливо є промовляти їх у покорі, осмислюючи сказане, щоб молитва йшла від серця й розуму, з гарячим почуттям.
"Ти ж, коли молишся, увійди у свою кімнату, зачини за собою двері й молись Отцеві твоєму, що перебуває в тайні, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі. А коли молитесь, не говоріть зайвого, як ті погани; гадають бо, що за своєю велемовністю будуть вислухані" (Мт. 6:6—8), — говорить Христос.
Господь показує нам умови успішної молитви: перша — це зовнішнє усамітнення в окремій кімнаті, друга — це таємні дари або жертви, з якими ми приходимо до Бога. Серед цих дарів повинні бути самозреченість, завдяки якій ми залишимо усі свої турботи, усі помисли про земні діла; при самозреченості може знайти собі місце довір'я й любов до Господа, щире каяття, примиреність із ближніми й відданість Божій волі. Від цих дарів залежить сила нашої молитви й Божа милість за неї.
Нерідко на молитві сторонні думки й картини так заполонюють розум, що молитва читається одними устами. Досвідчені духовні вчителі радять у таких випадках повернутись до тих слів молитви, на яких відключилась увага, і знову повторити все спочатку. Якщо ж і це не допомагає — молитись без молитовника своїми словами, доки не зігріється серце і не заспокояться думки.
Для розвитку молитовних почуттів варто перечитувати й передумувати молитви, що входять у ваше молитовне правило, щоб знати, які почуття мають бути збуджені на молитві.
Святитель Іван Золотоустий говорив, що наша душа без молитовного звернення до Бога мертва й бездиханна. Духовне життя не знає пустоти. Наскільки ми віддаляємось від Бога, настільки ж підпадаємо під владу сил пітьми. Хто не хоче бути храмом Духа Святого поступово перетворюється на капище злого духа.
Щоб не стати рабом злих духів, треба щоденно молитися, у неділю і свята брати участь у богослужіннях, а якщо є можливість, то й частіше, жити в таїнствах Церкви, у мирі з Богом і ближніми.
Унікальною за силою вислову релігійних почуттів до Господа є книга псалмів — "Псалтир". З неї можна вибрати близькі серцю псалми і вивчити напам'ять. Проти злих духів добре читати 91 (90), 121 (120), 123 (122) псалми, а також молитву до Животворящого Хреста.
Гадаю, не один читач цієї книжки сподівається знайти у ній молитви, що обережуть його від злого духа. Для таких молитов людина повинна мати покаянний дух, жаль за гріхи, душу, готову сприймати слова молитви як свої. Бо молитва — це не тільки слова — вони її лише блідо виражають; молитва є станом спраглого за Господом серця, душі, яка здатна жертвувати собою і довірятись Богові. А до цього, на жаль, дозрів не кожний охрещений.
Пам'ятаймо, що кожна щоденна молитва як і будь-яка інша, коли вона вимовляється в дусі покаяння і довір'я до Бога, пошуку його волі та згоди з нею є надійним захистом від диявола.
Ісус говорив багатьом оздоровленим: "Іди, віра твоя спасла тебе" (Мк. 10:52), "Все, чого проситимете в молитві з вірою, одержите" (Мт. 21:22). А де Ісус не міг сотворити чуда, пояснював це невірством людей. Отже, нехай буде вам дано за вірою вашою.

Молитва затримання
Зі збірника молитов старця Пансофія Афонського, 1848 р.
Сила цієї молитви утаєна від слуху й зору людського, в тайнодії її
Як неплідну смоківницю, не застань мене, Спасе, грішним, але на многії літа очікуванням мене обдаруй, напоюючи душу сльозами покаяння, щоб плід приніс Тобі, Многомилостивий.
Покаянна стихира на стиховні, глас 7.
Милосердний Господи! Ти колись устами слуг Твоїх Мойсея, Ісуса Навина, затримував цілий день рух сонця й місяця, поки народ Ізраїльський мстив ворогам своїм.
Молитвою пророка Єлисея Ти колись побив сирійців, затримуючи їх, і знову зцілив їх.
Ти колись провістив пророку Ісаї: "Ось Я заверну тінь сонячного годинника, що спустилась додолу на сонячнім годиннику Ахаза, назад на десять ступенів". І повернулось сонце на десять ступенів, що їх уже було пройшло.
Ти колись устами пророка Єзекиїла зачинив безодні, зупиняв ріки і затримував потоки.
Ти колись постом і молитвою пророка Твого Даниїла замкнув пащі левів у рові.
Так і нині затримай до кращого часу всі задуми тих, хто обступив мене, про моє переміщення, звільнення, зміщення, вигнання.
І нині зруйнуй злі хотіння й вимоги всіх, хто осуджує мене, загороди уста й серця усіх, хто обмовляє мене, озлоблюється й гаркає на мене і всіх, хто ганьбить та принижує мене.
Так і нині духовно осліпи всіх тих, хто повстає проти мене, ворогів моїх.
Чи не Ти говорив апостолові Павлу: "...Говори лиш, не мовчи, бо Я з тобою, і ніхто не нападе на тебе".
Злагідни серця усіх, хто повстає проти добра й гідності Церкви Христової.
Тому нехай не замовкнуть уста мої для викриття нечестивих і прославлення праведних й усіх чудесних діл Твоїх. І нехай сповняться усі добрі починання наші й бажання.
До вас, праведники й молільники Божі, наші відважні провідники, які силою своїх молитов стримували навали ворогів, що ненавидять приступ, які руйнували злі задуми людей і закривали пащі левів, до вас я нині звертаюсь з молитвою моєю, з моїм проханням.
І ти, преподобний, великий Елліне Єгипетський, який колись обгородив хресним знаменом місце поселення свого учня й наказав йому озброїтись Господнім іменем та не боятись від нині демонічних спокус. Обведи дім мій, у якому я живу, колом молитов твоїх і збережи його від вогню, нападу злодіїв та усякого зла й жаху.
І ти, преподобний отче Попліє Сирійський, який колись своєю неустанною молитвою десять днів демона тримав нерухомим так, що він не міг ходити ні вдень ні вночі; і нині довкола моєї келії й за парканом мого дому стримай усі ворожі сили й усіх, що хулять ім'я Боже та зневажають мене.
І ти, преподобна дівице Піамун, яка колись силою молитви зупинила злочинців, що хотіли згубити селян того села, де ти жила, і нині зупини усі задуми ворогів моїх, що хочуть вигнати мене з цього міста й погубити мене. Не дозволь їм наблизитись до цього дому, зупини їх силою своєї молитви: "Господи, Судде всесвіту, Ти, якому неугодна всяка неправда, коли долине до Тебе молитва ця, нехай свята Сила зупинить їх на тому місці, де застане їх".
І ти, блаженний Лаврентіє Калузький, моли Бога за мене, бо ти маєш відвагу перед Господом заступатися за тих, хто терпить від диявольських підступів. Моли Бога, нехай охоронить мене від підступів сатанинських.
І ти, преподобний Василіє Печерський, стримай своїми молитвами тих, що нападають на мене і віджени всі диявольські підступи від мене.
І ви, усі святі землі Руської, розвійте силою молитов своїх всі бісівські чари, всі диявольські підступи й задуми допекти мені, погубити мене й надбання моє.
І Ти, великий та грізний страже Архістратиже Михаїле, вогненним мечем розсікай усі задуми ворога роду людського і всіх прислужників його, що хочуть згубити мене. Стій непорушно на сторожі дому цього, на сторожі усіх, хто живе у ньому, на сторожі всього майна його.
І Ти, Владичице, яку не даремно назвали "Непорушною стіною", будь для всіх ворогів моїх і тих, хто задумав пакостити мені, воістину великою перешкодою й непорушною стіною, що загороджує мене від усякого зла й тяжких спокус.
Амінь.

Молитва до св. Архістратига Божого Михаїла
О святий Архангеле Михаїле, помилуй нас грішних, які просимо Твого заступництва. Обережи нас, рабів Божих (імена) від усіх видимих і невидимих ворогів, особливо ж укріпи від смертного жаху й тривоги диявольської; вчини нас гідними бездоганно стати перед Творцем нашим у час страшного й праведного суду Його. О всесвятий, великий Архістратиже Михаїле! Не зневаж нас, грішних, які молимо Тебе про допомогу й заступництво у житті цьому і в будучому, сподоби нас разом з Тобою славити Отця, і Сина, і Святого Духа навіки-віків. Амінь.

Молитва до вічного Бога про очищення від усякого демонічного впливу
Вічний Боже, який визволив рід людський від полону диявола! Звільни раба Твого (рабу Твою) (ім'я) від усякої дії нечистих духів, накажи злим і нечистим духам та демонам відступити від душі й тіла раба Твого (раби Твоєї) (ім'я), не знаходитись і не ховатись у ньому (ній). Нехай вийдуть вони з творіння рук Твоїх в ім'я Твоє святе, і Єдинородного Твого Сина і Животворящого Духа Твого, щоб раб Твій (раба Твоя), очистившись від усякого демонічного впливу, жив (жила) чесно, правдиво і благочестиво, удостоюючись Пречистих Тайн Єдинородного Твого Сина і Бога нашого, з яким благословенний і преславний Ти разом з Пресвятим Всеблагим і Животворящим Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.

Молитва до Ісуса, судді усіх нечистих духів
Ти, що судиш усіх нечистих духів і силою свого слова вигнав легіон! З'явися і тепер через Єдинородного Твого Сина до творіння, яке Ти сотворив за своїм образом, і визволи його від володіння ворога, щоб воно, помилуване й очищене, ввійшло у святе Твоє стадо і благодатно зберігся одухотворений храм Святого Духа і Божественних Пречистих Тайн, милосердям і чоловіколюбством Єдинородного Твого Сина, з яким благословенний Ти разом з Пресвятим, Всеблагим і Животворящим Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.

Молитва до Бога Вседержителя
Призиваємо Тебе, Владико Боже, Вседержителю Найвищий, Недослідимий, Мирний Царю, призиваємо Тебе, який сотворив небо і землю! Від Тебе походить перше й останнє, початок і кінець; Ти дав людям владу над чотириногими і безмовними тваринами, бо Ти, Господи, це повелів. Простягни ж Твою сильну руку і потужне, святе Твоє рам'я і, сповнившись жалем, поглянь на це Твоє творіння. Зішли йому ангела мирного, ангела сильного, хоронителя душі й тіла, який заборонить і віджене усякого злого й нечистого духа, бо Ти єдиний Господь, Вседер-житель, благословенний навіки-віків. Амінь.

Молитва до Господа Саваота, який зцілює усяку недугу й усяку неміч
Господи Саваоте, Боже Ізраїля, що зцілюєш усяку недугу й усяку неміч! Милостиво споглянь на раба Твого (рабу Твою) (ім'я), призови й охорони його (її) і відверни від нього (неї) усі дії диявола; заборони нечистим духам і віджени їх; очисти творіння рук Твоїх і дією Твоєї всеперемагаючої сили швидше кинь сатану під ноги Твого раба (Твоєї раби), якому і даруй перемогу над ним і над його нечистими духами, щоб раб Твій (раба Твоя), одержавши від Тебе ласку, удостоївся (удостоїлась) Твоїх безсмертних небесних таїн і прославляв (прославляла) Тебе, Отця, Сина і Святого Духа, нині, і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.

Молитва до Господа про визволення від рабства диявольського
Вічний Владико Господи, що сотворив людину на свій образ і подобу свою! Ти дав їй право на вічне життя, і пізніше, коли вона покинула Тебе через гріхопадіння, Ти не зневажив її, але Сам воплоченням Твого Сина подбав про її спасіння. Визволи від рабства диявольського і це Твоє творіння: прийми раба(у) Божого(у) (ім'я) в Царство Небесне, відкрий йому духовні очі й просвіти світлом Євангелія. Поєднай оце творіння Твоє з ангелом світла, щоб охороняв його від усяких підступів диявола, від зустрічей з лукавим, від полуденного демона і від спокусливих видінь. Амінь.

Молитва заблудлої вівці
Господи Боже мій! Я заблудла вівця з Твоєї отари. Немає таких слів, аби виразити мою гріховність. Боже, в ім'я Твоє, спаси мене.
Горе мені, бо постійно грішу і відкладаю покаяння на майбутнє, не знаючи, що принесе мені день прийдешній. Горе мені, бо ясно розумію в чому добро і добровільно творю зло. Чула я про смерть, а живу як безсмертна. Багато обіцяю, а мало виконую, бо плоди потрібні, а не листя, діла потрібні, а не слова.
Господи, просвіти затемнений розум мій, зігрій холодне серце моє, пішли мені духа жалю за гріхи мої, визволи мене від пітьми кромішньої, від плачу і скреготу зубів. Отче Небесний, не залиш мене й укріпи мене немічну. Амінь.

Молитва про захист і спасіння від усякого зла
Боже мій, в руки Твого превеликого милосердя вручаю душу мою й тіло моє, почуття і слова мої, поради й помисли мої, діла мої, вхід і вихід мій, віру мою і життя моє, день і годину останнього подиху мого, переселення моє. Ти ж, о Премилосердний Боже, непереможна гріхами усього світу Благосте, незлобний Господи, мене, найгрішнішого з усіх людей, прийми в руки захисту Твого і визволи від усякого зла, очисти беззаконня мої, подай виправлення злому й окаянному моєму життю і від лютих гріхопадінь завжди відвертай мене, піднімай мене з них, щоб нічим я не прогнівив Твоє чоловіколюбство, яким Ти загороджуєш мою неміч від бісів, пристрастей та злих людей. Не допусти видимих та невидимих ворогів. Веди мене шляхом спасіння і доведи до Себе — моєї пристані й вершини моїх бажань. Даруй мені християнську кончину, бездоганну та мирну, охорони від духів злоби, на Страшному Твоєму Суді будь милостивий рабові Твоєму і зарахуй мене до благословенних овець Твоїх — нехай з ними славлю Тебе, Творця мого, навіки. Амінь.

Молитва до Животворящого Хреста (проти злих духів)
Нехай воскресне Бог, і розбіжаться вороги Його, і нехай тікають від лиця Його ненависники Його. Як щезає дим, нехай вони щезнуть; як тане віск від лиця вогню, так нехай згинуть біси від лиця тих, що люблять Бога і осіняють себе знаком Хреста і в радості проказують: радуйся, Пречесний і Животворящий Хресте Господній, Ти проганяєш бісів силою на Тобі розп'ятого Господа нашого Ісуса Христа, що в ад зійшов і силу диявольську подолав, і подарував нам Тебе, Хрест Свій Чесний*, на прогнання всякого супротивника. О Пречесний і Животворящий Хресте Господній! Помагай мені зі Святою Владичицею Дівою Богородицею, і з усіма святими навіки! Амінь.
*Чесний (старослов.) - дорогоцінний, найдорожчий, достойний

Молитва до Священномученика Кипріана проти нечистих духів
О святий угодниче Божий, священномучениче Кипріане, скорий помічниче й молільниче за всіх, хто до тебе звертається! Прийми від нас, негідних, прославу цю; випроси у Господа Бога в немочах укріплення, в печалях утішення й усім усього корисного в житті; піднеси до Господа добром сильну молитву твою, нехай охоронить нас від падінь гріховних, нехай навчить нас істинному каяттю, нехай визволить нас від полону диявольського і усяких підступів нечистих духів, й утихомирить тих, хто ображає нас. Будь нам кріпким поборником усіх ворогів видимих і невидимих; подай нам терпіння в спокусах і в смертну годину будь нам заступником, щоб під твоїм проводом ми дійшли до Нагірного Єрусалиму і сподобилися в Царстві Небесному з усіма святими славити й оспівувати пресвяте ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа навіки-віків. Амінь.

3 Псалом довір'я до Божої опіки
О Господи, як багато моїх ворогів, багато їх повстали проти мене.
Багато тих, що мені кажуть: "Нема йому спасіння в Бозі!"
Але Ти, Господи, щит мій навколо мене, Ти моя слава, підносиш голову мою вгору.
Я голосно візвав до Господа, і він вислухав мене з гори святої своєї.
Я ліг собі й заснув, і пробудився, — бо Господь мене зберігає.
Я не боюся безлічі людей, що навколо мене обсіли.
Встань, Господи, спаси мене, мій Боже! По щелепах вдарив Ти всіх ворогів моїх, розторощив зуби злих.
У Господа спасіння; на Твій народ — Твоє благословення.

26 (27) Псалом віри й надії на Господа
54 Псалом благання та подяки
59 (58) Псалом про визволення від
ворогів
143 (142) Покаянний псалом у скруті
91 (90) Псалом. Бог — вічне пристановище.людей
121 (120) Псалом. Господь береже побожного
40 (39) Псалом подяки за благодать
і прохання нової благодаті

uniat.ucoz.com