Сповідь - це повне визнання гріхів перед уповноваженим священиком з наміром одержати від нього розрішення.
До доброї сповіді маємо:
1) зробити точний обрахунок сумління;
2) жаліти, що ти через гріхи втратив(-ла) небо, заслужив(-ла) на пекло й, що найважливіше, що ти образив(-ла) Бога, найвище Добро, та найліпшого свого Вітця та Добродія;
3) висказати свої провини, ясно, нічого не приховуючи, бо інакше твоя сповідь була б святокрадська;
4) збудити в собі тверду постанову більше не грішити й уникати нагоди до гріха.
5) відправити покуту, яку священик назначить і виправити зло, заподіяне ближньому.
Коли зачнеш обрахунок сумління, гаряче помолись до Святого Духа, щоб дав тобі ласку пізнати твої провини й сердечно жаліти за гріхи. Опісля пригадай собі, коли ти сповідався(-лася) останній раз, чи не забув(-ла), або зі сорому не затаїв(-ла) якогось тяжкого гріха, та чи відправив(-ла) наложену покуту? Для полегшення обрахунку сумління, переглянь по черзі Заповіді Божі й пильно нагадуй собі, особливо при тяжких гріхах, скільки разів ти провинив(-ла)ся проти котрої Заповіді думкою, словом, ділом на день, на тиждень, на місяць.
Щоб ти привів(-ела) собі те все легше на пам’ять, пригадай собі особи, з якими ти приставав(-ла), що ти з ними говорив(-ла) та як поводив(-ла)ся. Далі застановися над обов’язком свого стану та звання, пригадай собі ті заняття, що ними ти займав(-ла)ся. Якщо спостережеш, що в дечому був тяжкий гріх, то вважай, чи ти зробив(-ла) його раз, два рази, чи більше; бо при тяжкому гріхові треба конче сказати, скільки разів ти зробив(-ла) його й чи сам(-а) зі собою чи з ким другим.
Не соромся визнати все, перед священиком, таким же немічним чоловіком, як і ти сам(-а) - чого ти не соромив(-ла)ся робити, може, перед багатьма, а може, з багатьма особами. Бо згрішити - це людська річ, та християнська - перестати грішити. Але тривати в гріху - це вже диявольська річ.
До сповідальниці приступай з покорою, на священика гляди не як на звичайного чоловіка, але як на заступника самого Христа Господа. Коли мусиш чекати перед сповідальницею поки не прийде твоя черга, то не розмовляй, не пхайся, а молися й роздумуй про милосердя та доброту Ісуса Христа, що установив святу Тайну Покути. Розважай і те, що цю сповідь ти повинен(-а) так точно відбути й з таким сердечним жалем, як би це була остання сповідь у твоєму житті. Приступивши до Святої Сповіді, не чекай, аж священик почне тебе питати, але сам(-а) скажи: коли ти сповідав(-ла)ся, чи відправив(-ла) покуту та якими гріхами образив(-ла) ти Бога.

Молитва перед обрахунком сумління
Милосердний Боже! Ти сам сказав, що не хочеш смерті грішника, але щоб він навернувся і жив. Оце я негідний(-а) паду на лице перед Тобою та зі сльозами молю Тебе: поступи зі мною, Боже, по Твоєму безкінечному милосердю. Не відкидай мене, Господи, задля множества моїх гріхів, а вчини Твоєю святою ласкою, щоб я пізнав(-ла) гидоту своїх гріхів, переймав(-ла)ся щирим жалем і засмученим серцем визнав(-ла) свої тяжкі провини перед Твоїм заступником у святій Тайні Покути!
Душе Святий, подателю всіх ласк, прийди й допоможи мені достойно приготуватися прийняти св. Тайну Покути. Молю Тебе: просвіти мій розум, щоб я пізнав(-ла) свої тяжкі провини; скріпи мою пам’ять, щоб я пригадав(-ла) собі все, чим я образив(-ла) свого найліпшого Бога й Пана. Моєму серцю подай ласку сердечного жалю та дай щиру волю на майбутнє поправитись і більше ніколи не грішити.
Пристанище грішних, Маріє, святий Ангеле Хоронителю й усі святі Божі Угодники, заступіться за мене перед Богом й випросіть мені ласку відправити цю Святу Сповідь так, щоб я міг(-ла) почути Слова: „Відпускаються тобі гріхи, йди в мирі!”

Нагадай собі присутнього Бога, зітхни до Святого Духа за ласкою пізнати свої гріхи й питай себе:
Коли я сповідав(-ла)ся останній раз? Чи не затаїв(-ла) якого гріха? Чи жалів(-ла) за гріхи та чи мав(-ла) щиру волю поправитися? Чи я відправив(-ла) покуту?

Замітка щодо обрахунку сумління
Щоб сповідь пішла тобі легше, щоб ти міг(могла) висповідатися, як годиться, подано тобі тут у запитах цілий опис гріхів, у якім, наче в дзеркалі, побачиш усі гріхи, яких люди звичайно допускаються.
Цей опис укладений за десятьма Заповідями Божими, до них долучені також церковні заповіді й головні гріхи.
Коли будеш готуватися до сповіді, коли будеш розбирати свою совість за цим переліком гріхів, то треба тобі знати дві речі, а саме:
По-перше: не думай, що цей виказ гріхів для того, щоб ти собі кілька разів його прочитав(-ла), вивчив(-ла)ся напам’ять і опісля усе те говорив(-ла) священикові на сповіді. Ні, цей опис гріхів має бути тобі лише допоміжним, щоб ти легше пізнав(-ла) власні гріхи. Бо, може бути, що ти на своїй душі не маєш тих усіх гріхів, які тут описані, або можеш мати навіть такі гріхи, що тут неописані. Отже, на сповіді маєш говорити з поданих ось тут гріхів лише ті гріхи, які ти з допомогою цього списку завважив(-ла) у себе.
По-друге: не думай, що всі гріхи, зазначені у цьому описі, доконечно тяжкі гріхи, смертні. Гріх тяжкий, смертний, чоловік чинить лише тоді, коли зробить щось противне любові Бога, ближнього, чи себе самого в важливій речі, свідомо, та розважливо зовсім добровільно!
А коли ти попри всю увагу та старання під час іспиту совісті не зможеш пізнати, чи те, що ти сповнив(-ла), гріх тяжкий чи повсякденний, то не сумуй та не гризися тим. Достатньо для тебе, якщо на сповіді скажеш священикові всякий гріх так, як ти його зробив(-ла), себто, коли ні не применшиш, ані не додасиш, а скажеш усе щиро так, як воно дійсно було. Священик уже сам розсудить, який це був гріх.

Перша Заповідь
Думки: Чи мав(-ла) думки проти св. віри й чи не займав(-ла)ся добровільно такими думками, або, може був(-ла) недбалий(-ла) у відкиданні цих думок? Чи не нишпорив(-ла) цікаво в Тайнах св. віри? Чи не втратив(-ла) надії на Боже милосердя? Або чи не грішив(-ла) у тому намірі, що Бог милосердний і відпустить тобі гріх? Чи не мав(-ла) наміру грішити, доки тільки міг(могла) би, і аж при кінці життя покаятися, жалувати? Чи не вірив(-ла) занадто в свій розум та в свої діла? Чи не вірив(-ла) у забобони, ворожбитство, сни й чари?
Слова: Чи не нарікав(-ла) на Бога в нещасті? Чи не говорив(-ла) злого про святу віру, або чи не заперечував(-ла) якої правди віри? Чи не насміхав(-ла)ся з церковних обрядів та богослужень? - Чи не вчив(-ла) кого яких забобонів? Чи вихваляв(-ла) себе? Чи не дорікав(-ла) або чи не ганьбив(-ла) кого за те, що живе чесно, не хоче мститися на других, що совісно заховує Божі заповіді? Чи злою радою не перепинював кому сповнити доброго діла?
Діла: Чи не займав(-ла)ся якими забобонами, напр.: чи не брав(-ла) і не носив(-ла) із собою яких карток, льосів, зілля для того, щоб устерегтися від нещастя, чи не замовляв(-ла) від слабості, чи не викладав(-ла) карти, або чи не вживав(-ла) яких інших способів відгадувати майбутні, або відкривати тайні діла? Чи не читав(-ла) та чи не переховував(-ла) у себе, або другому(-ій) не давав(-ла) злих, заказаних книжок? Чи не мав(-ла) неохоти до добрих діл, чи мерзив(-ла)ся ними, або чи був(-ла) недбалий(-а) на молитві та й взагалі в тому, що стосувалося Божої слави? Чи не товаришував(-ла) та не заходив(-ла) у розмову з недовірками, наражаючи свою віру на небезпеку? Чи не брав(-ла) або комусь не давав(-ла) грошей за яку річ Богові посвячену? Чи не радив(-ла) кому, або чи сам(-а) не заключав(-ла) недозволеного супружества?
Недбальство: Чи не був(-ла) недбалий(-ла) щодо вивчення віри та пізнання науки католицької Церкви? Чи не занедбав(-ла) просити Божої допомога в спокусах і небезпеці душі? Чи не був(-ла) невдячний(-а) Господеві Богові за одержані ласки? Чи старав(-ла)ся мати добрий намір у своїх ділах? Чи не занедбав(-ла) якого доброго діла для людського ока?

Друга Заповідь
Думки: Чи не мав(-ла) наміру фальшиво присягати?
Слова: Чи не хулив(-ла) Бога, Пречисту Діву або Святих? Чи не вимовляв(-ла) імені Божого або Святих без потреби й без належної пошани? Чи не вживав(-ла) слів Св. Письма до жартів, особливо ж негарних? Чи не присягав(-ла) намарно або чи не присягав(-ла) на неправду, або на таку річ, що не був(-ла) певний(-а) чи то правда? Чи не присягав(-ла) помститись, або довершити якого злого вчинку? Чи не обіцяв(-ла) чогось під присягою, хоч мав(-ла) волю не додержати того?
Діла: Чи не привів(-ла) коли кого до кривоприсяги? - чи не давав(-ла) кому нагоди до хули?
Недбальство: Чи не зломив(-ла) обіту, присяги, або чи не був(-ла) недбалий(-а) у виконанню того, що обіцяв(-ла) або на що присягав(-ла)?

Третя Заповідь
Думки: Чи не мав(-ла) гадки не піти на Службу Божу в неділю та свято? Чи не задумав(-ла) робити тяжку роботу в неділю або свято?
Слова: Чи не розмовляв(-ла) в церкві в часі Служби Божої або в часі іншого набоженства, й чи то було в неділю або свято, і як довго? Чи іншим не перепинював(-ла) у слуханні Служби Божої?
Діла: Чи не працював(-ла) сам(-а), або чи других не заставляв(-ла) до роботи в святочні дні без справедливої причини і як довго працював(-ла)? Чи не уймив(-ла) належної честі духовним особам? Чи не безчестив(-ла) Божого дому залицяннями, гидкою любов’ю, бесідою, сміхом, жартами? Чи не ломив(-ла) заказаного посту, і то без достатньої причини? А коли за дозволом церковної влади їв(-ла) м’ясо в заказані дні, то чи виповнив(-ла) приказані умови? Чи в піст, у ті дні, коли вільно їсти м’ясо, перед або після їли відмовив(-ла) 5 разів „Отче наш” і 5 разів „Богородице Діво”? Чи в неділю або свято не тратив(-ла) часу на Іру в карта, чи не пересиджував(-ла) у корчмі? Чи не впивав(-ла)ся - чи не їв(-ла) над міру або захланно? Чи не попав(-ла) у церковну клятву? - Може приставав(-ла) з виклятими з католицької Церкви?
Недбальство: Може не збороняв(-ла) своїм слугам та дітям робити в святкові дні? Чи не опустив(-ла) з недбальства Служби Божої й духовної науки у святкові дні? Чи не приготовляв(-ла)ся належно до прийняття Святих Тайн і чи приймав(-ла) їх з належною побожністю? Чи не був(-ла) добровільно розсіяний(-а) на молитві, а як приходили розсіяння, чи намагав(-ла)ся їх відганяти?

Четверта Заповідь
Думки: Чи не мав(-ла) ненависті до батька-матері або до старших людей? Чи не бажав(-ла) їм зла, як: смерті, нещастя або чогось подібного? Чи не гордував(-ла) ними в серці, в думці, та чи не посуджував(-ла), чи не підозрював(-ла) їх без підстави?
Слова: Чи не нарікав(-ла) перед іншими на батьків та на старших, або чи не дорікав(-ла) їм в очі, або чи не грозив(-ла) їм чим, або чи не збезчестив(-ла) їх? Чи погорджував(-ла) ними в бесіді? Чи не робив(-ла) того всього зі своїми дітьми та челяддю?
Діла: Чи не підніс(-ла) руки на батька, матір, або чи яким іншим способом не зробив(-ла) якої прикрості - чи був(-ла) їм послушний(-а)? Чи проти їх волі не ходив(-ла) на які забави, музику, або до корчми? Чи не взяв(-ла) чого з дому родичів без їх дозволу? Чи не сварив(-ла)ся з ними? Чи своєю впертістю й непослухом не приводив(-ла) їх до злості? Чи не погорджував(-ла) священиками, монахами, монахинями, вчителями та взагалі, старшими від себе людьми? Чи не силував(-ла) своїх дітей до подружжя проти їх волі, або чи не пхав своїх дітей у зле товариство, хоч вони самі не хотіли йти?
Недбальство: Чи допомагав(-ла) родичам, як вони потребували твоєї допомоги? Чи доглядав(-ла) їх у слабості? Чи не прирікав(-ла) кому подружжя без поради родичів? Чи не дбав(-ла) про щоденні потреби своєї(-го) жінки(чоловіка) та челяді? Чи виховував(-ла) своїх дітей та челядь у Божій боязні, чи посилав(-ла) їх на Службу Божу, проповідь, катехизм? Чи вчив(-ла) їх молитви? Чи мав(-ла) око на їх поведення і чи вглядав(-ла) те, що вони роблять та куди ходять? Чи нагадував(-ла) та картав(-ла) за проступки?

П’ята Заповідь
Думки: Чи не бажав(-ла) помсти? Чи не бажав(-ла) ближньому смерті або іншого якого більшого зла, або чи не тішив(-ла)ся з чужого нещастя? Чи не заздрив(-ла) ближньому? Чи не смутив(-ла)ся з чужого добра, або коли ближній мав славу?
Слова: чи не говорив(-ла) чого такого, що могло призвести до злості? Чи не говорив(-ла) сам(-а) собі „хоч би мене смерть постигла, аби мене грім забив, аби я до вечора не дочекав(-ла)!” і т.п.? Чи не бажав(-ла) комусь чогось такого? Чи не радив(-ла) кого вбити, скривдити, або чи не хвалив(-ла) кого? Чи не обмовив(-ла) або чи не наговори(-ла) на когось? Чи не злословив(-ла) кому? Чи замість дати вбогому милостиню, не відправляв(-ла) його лайкою та прокльонами? Чи не картав(-ла) за гостро своїх підчинених? Або чи картав(-ла), радше, з гніву та злості, як для самої справедливості?
Діла: Чи не вдавав(-ла)ся коли в небезпеку життя або гріха? Або не пошкодив(-ла) собі коли на здоров’ї надмірною їдою або питтям? Чи не мстив(-ла)ся кому за кривду? Чи не ображав(-ла) кого, або не бив(-ла)? Чи не зачинав(-ла) з ким сварки та чи не приводив(-ла) кого до гніву, або чи не мав(-ла) до кого ненависті? Чи водив(-ла)ся непотрібно по судах і чи не провадив(-ла) непотрібних процесів? Чи не згрішив(-ла) кого, особливо молодших, своїм злим поведенням, або чи не противив(-ла)ся тим, що добре чиниш та не спокусив (-ла) кого до якого зла? Чи не давав(-ла) кому яких шкідливих ліків для того, щоб йому пошкодити?
Недбальство: Чи старав(-ла)ся навернути свого ближнього, якщо недобре робив(-ла) або чи порадив(-ла) кому, як міг(могла) і потреба була, особливо, як просив тебе поради? Чи радо давав(-ла) перепроситись, як тебе хто чим образив, чи, може, оминав(-ла) його, коли він хотів тебе перепросити? А чи не відкладав(-ла) перепросити кого, як ти його образив(-ла)? Чи надолужив(-ла) за кривду або за образу? Чи вітав(-ла)ся зі своїм ворогом, як він хотів із тобою привітатись? Чи привітав(-ла)ся першим(-ою) з ним, коли його образив(-ла)?

Шоста й Дев’ята Заповідь
Над цими двома Заповідями годі широко розводитись, через те, що все, що стосується їх неначе смола, що до неї все липне. Так і все, що цих гріхів стосується, бруднить серце та гидить душу. Отже, хто прогрішився проти цих двох Заповідей, дуже легко пізнає свої гріхи. Скажемо лише, що гріхи проти цих двох Заповідей, - це зараза, що нищить майже цілий світ і пхає його до пекла. Коли ж і ти заражений тією пошестю, то, щоб з неї вийти, мусиш добре розібрати свою совість щодо найдрібніших речей і щиро висповідатися з усього. Перейди, отже, передовсім, свою пам’ять, розум, волю. Оглянься у всі свої змисли, особливо очі, вуха, насамперед дотик. Вглянь у всі свої гадки, слова й діла. Пригадуй собі навіть сни, бо, може, бути, що ти мав(-ла) уподобання навіть у гидкім сні? Застановися добре чи ти кого не спонукав(-ла) до якого огидного гріха? Чи не помагав(-ла) кому до того гріха? Чи не помагав(-ла) кому до того гріха листами, подарунками або даючи гидкі книжки й газети? Чи не говорив про той гріх особливо перед молодшими, або ще гірше, перед малими дітьми? Чи не доводив(-ла) сам(-а) себе або інших до того гріха гидкими образами, рисунками, книжками, піснями, рухами, танцями, радою, намовою, захованням або таки злим прикладом? Пригадай собі, чи в намірі до того гріха не вбирав(-ла)ся, не ходив(-ла) до церкви, на забави, поміж сусідів? Чи не був(-ла) недбалий(-ла) при відкиданні спокус щодо того гріха? Чи в часі спокуси взивав(-ла) до Божої помочі, охорони Пречистої Діви Марії та Святих?
Знай добре, що, визначаючи на сповіді ці гріхи, мусиш передовсім вказати обставину, особу, з якою ти той гріх зробив(-ла), і місце, де це сталося(бо це важливо).
Пригадай собі, чи не позволяв собі які жарти, або щось таке з особою, якій говорив(-ла), що маєш намір з нею одружитися? Чи не кинув(-ла) через цей гріх головню пекольної незгоди між чоловіком та жінкою?
Накінець, знай, що найменшого проступку, найменшої провини в цій речі, не повинен(-а) ти вважати за дурницю, бо так, як через маленьку іскорку йдуть із димом цілі господарства, села та міста, так і щодо цього: з кожної дрібнички буває велике нещастя і в душі кожної поодинокої особи, й у цілій спільноті. Отже, знай, що всяке незаховання цих Заповідей, коли воно добровільне й з розмислом сповнене, – це тяжий гріх.

Сьома й Десята Заповіді
Думки: Чи не мав(-ла) охоти щось у ближнього красти, ошукати ближнього, або не віддати боргу? Чи не мав(-ла) охоти помножити свій маєток зі захланності нечесним способом? Чи не мав(-ла) думки не віддати позиченої речі?
Слова: Чи не поміг(-ла) на шкоду ближньому радою, або похвалою? Чи не вживав(-ла) неправди або кривоприсяги, щоб затаїти яку чужу річ?
Діла: Чи не провадив(-ла) непотрібних процесів? Чи не купував(-ла) краденої речі, хоч знав(-ла), що вона крадена? Чи не купив(-ла) дешевше якусь річ, хоч знав(-ла), що багато більше варта? Чи не продавав(-ла) яку злу річ за добру, або чи не мішав(-ла) злу з доброю? Чи при продажу якої злої речі не прикрашував(-ла) її та чи не прихвалював(-ла)? Чи при купівлі якої речі не ганив(-ла) її, щоб за безцінь купити? Чи на непотрібні речі не марнував(-ла) часу й грошей, може, навіть, не своїх? Чи не ошукав(-ла) кого при грі або чи не ошукав(-ла) кого на вазі й мірі при продажу? Чи не займав(-ла)ся лихвою? Чи не брав(-ла) у кого заставу й то несправедливо, себто більшого, як треба, як одежі, худоби, збіжжя, поля, а потім крутив(-ла) так, щоб тай застава у тебе лишилася? А може заставлену в себе річ вживав(-ла) як свою, без дозволу власника? Чи не вбирав(-ла)ся та чи не вистроював(-ла)ся понад свій стан і чи не справляв(-ла) дорогого, непотрібного одягу зі шкодою своїй родині? Чи не нищив(-ла) чужих засівів на полях? Чи не випасав(-ла) худобою чужої паші, або чи не казав(-ла) дітям гнати на чуже? Чи не зробив(-ла) якої іншої шкоди ближньому? Чи не платив(-ла) сам собі з чужого? Чи не жадав(-ла) якої винагороди за щось, що тобі не дуже належалося? Чи позичену в кого річ віддав(-ла) на час, чи власник мусів тобі аж пригадати, а ти, може, ще гнівав(-ла)ся на нього? Може, як той забув, що ти в нього позичив(-ла), а ти й не гадав(-ла) віддати, а як вже задавнилося, ти вживав(-ла) як власну річ? Чи винагородив(-ла) кому заручену річ, як той, що за нього ти ручив(-ла), умер не віддавши? Чи не брав(-ла) якої лихви, або чи не робив(-ла) якого контракту заказаного правом і справедливістю, і чи перед тим не забув(-ла) порадитися щодо тієї речі якого совісного чоловіка? Чи не нищив(-ла) таких речей, що не були твоєю власністю, а лиш на час винаймлені, напр., дім, поле і т. п.
Недбальство: Чи додержав(-ла) обітниць, що їх дав(-ла) у контрактах або добровільній угоді? Чи не лінував(-ла)ся до праці, яку ти був(-ла) зобов’язаний(-а) робити? Чи не задержував(-ла) слугам і робітникам належної їм заплати? Чи не обтягав(-ла) їм заплатити? Чи не обтягав(-ла) їм з платні за те, що в часі своєї роботи, не хотячи, яку річ ушкодили або знищили? Чи не задержував(-ла) в себе якої знайденої речі не питаючи про власника, або як власник питав в тебе за нею, чи не таїв(-ла) ти? Чи не завідував(-ла) недбало сиротинським, вдовиним та церковним майном або майном якого товариства або братства? Чи не відмовив(-ла) своєї допомога такому, що був(-ла) в наглій або конечній потребі? Чи рятував їх тоді чим зі свого майна, як позичкою без проценту або якоюсь заставою? Чи давав(-ла) милостиню убогим? Чи намагав(-ла)ся перестерегти ближнього перед нещастям, шкодою? Чи спиняв(-ла) зло, коли було це в твоїй силі, як ти був(-ла), напр., над ким настоятелем(-кою).

Восьма Заповідь
Думки: Чи не підозрював(-ла) другого або чи не посуджував(-ла) без відповідної підстави? Чи не посуджував(-ла) кого про чарівництво, ворожбитство, крадіж і т. п.
Слова: Чи не виявив(-ла) перед свого підозріння, або посуджування на ближнього? Чи не виявив(-ла) якої речі, що тобі хто повірив під обов’язком заховання тайни? Чи не казав(-ла) неправди на ближнього, або й зі шкодою для нього? Чи не говорив(-ла) перед ким на ближнього таких злих діл, що про них крім тебе це ніхто не знав? Чи не обмовляв(-ла) кого в якій тяжкій речі, про яку ще ніхто не знав, або чи не слухав(-ла) радо, як інші обмовляли? Чи не розносив(-ла) поголосів, що наносили шкоду ближньому? Чи не займав(-ла)ся плітками? Чи не підлещував(-ла)ся кому для того, щоб тим чином зискати що, або щоб навіть тим пошкодити ближньому? Чи кого не зневажав(-ла)? Чи не намовляв(-ла) кого до фальшивого зізнання, або чи сам(-а) фальшиво не свідчив(-ла)?
Діла: Чи не вносив(-ла) незгоди між інших? Чи не оскаржив(-ла) кого фальшиво? Чи не таїв у суді правди тому, що одних ти любив(-ла), інших же ненавидів(-ла)? Чи не пошкодив(-ла) кому обмовою так, що він стратив роботу, яку мав, або не дістав роботи, яку мав дістати?
Недбальство: Чи перепинював(-ла), як міг, обмови або інші які злі бесіди, що приносили шкоду ближньому? Чи віддавав(-ла) належну честь тим, що їм повинен(-а) був(-ла) віддати?


Як готуєшся до Сповіді й до св. Причастя?
Чи відправив(-ла) назначену покуту?
Чи був(-ла) послушний(-а) наказам і радам сповідника?
Чи побожно, щиро й для слави Божої та для свого спасіння відправляв(-ла) свої звичайні набоженства?
Чи відносив хосен зі Святих Тайн, зі Сповіді й св. Причастя?
Чи зі стиду, боязні або інших яких неоправданих причин не опустив(-ла) звичайного свого набоженства?
Чи не пересиджував(-ла) цілими годинами в церкві тільки тому, що чув(-ла) смак у молитві, а через те занедбував(-ла) обов’язки свого стану?
Чи намагав(-ла)ся збільшити в собі любов Божу, та чи витривало старав(-ла)ся набути чесноти?
Чи обов’язки свого стану виповняв(-ла) ревно, з замилуванням і посвятою?
Чи часто вдень підносив(-ла) душу до Бога, чи дякував(-ла) Господу Богу за дізнані ласки й добродійства?
Чи терпеливо зносив(-ла) прикрості життєві та несправедливі догани інших за свою побожність?
Чи не мав(-ла) ненависті та гніву проти кого?
Чи не мав(-ла) наклону до чого такого, що для нього готов(-а) був(-ла) радше образити Господа Бога, як того відректися?
Чи не мав(-ла) звички інших скоро підозрівати та судити?
Чи не був(-ла) скорий(-а) до лаяння, до сварки?
Чи не дбав(-ла) занадто про їду й напій, чи не перебирав(-ла) в них, чи не дбав(-ла) забагато про свої потреби, чи не любив(-ла) вбиратися понад свій стан?
Чи не шкодив(-ла) здоров’ю надмірним яким набоженством або нерозсудним умертвленням?
Чи не поконував(-ла) та вмертвляв(-ла) головно ті пристрасті, що до них ти з природи або зі звичаю склонний(-а)?