Церква встановила для всіх християн багатоденні пости: Великий, Апостольський (Петрівка), Успенський і Різдвяний, які передують великим святам і служать приготуванням до їх святкування, а також одноденні пости: у середу і п’ятницю, свята Воздвиження Хреста Господнього, Усікновення глави святого Іоана Предтечі та ін.

Головною метою посту є викорінення гріха. Святитель Іоан Золотоустий з цього приводу вказує: «Хто молиться з постом той має два крила, що легші самого вітру; він швидше вогню і вище землі; тому, такий особливо є ворогом і воїном проти демонів, так як немає сильніше людини, що щиро молиться і постить». Тим, хто сприймає піст як дієту і можливість схуднути, він на користь не піде.

Піст у християнському розумінні є також засобом стяжання Духа Святого. На це призначення вказує святий Серафим Саровський: «Піст, молитва і будь-які інші справи християнські, якими б добрими вони не були, не є метою християнського життя, а слугують головними засобами для її досягнення. Істинна ж мета християнського життя – стяжання Духа Святого Божого. Піст і молитва, милостиня і добрі справи, що здійснюються в ім’я Христа – є дійсними засобами для стяжання Святого Духа. Тому що добро, зроблене заради Нього, дарує вінець правди не тільки в житті майбутнього віку, але і в земному житті переповнює благодаттю Духа Святого».

Піст справедливо можна назвати ліками, а час посту – лікуванням, що є найбільш правильним його розумінням. Проте навіть найефективніші ліки часто виявляються некорисними внаслідок невміння правильно ними користуватися. Потрібно знати, коли їх приймати і в якій кількості, також враховувати тілесну міцність хворого, спосіб його життя та багато іншого. Так порівняння посту з ліками показує, що людина, яка не постить, перебуває у хворобливому стані і не бореться з хворобою. Піст слугує ліками в духовному житті, коли є відхилення від нормального, здорового стану. Таку ситуацію спостерігаємо всюди. Якщо б людина будувала своє життя уважно, проявляючи прискіпливість по відношенню до духовних предметів, якщо б їжу вживала лише для підтримання фізичного стану організму, і все життя проводила в добрих справах, – то не було б потреби у пості. Але, оскільки людська природа нестійка і не схильна до утримання від надмірностей, Всевідаючий Господь дав людині ліки у вигляді посту, щоб відволікти її від розкоші і направити життєві піклування тільки на потрібне.