5. Образи дії злих духів на людей.

Як вже писалося вищим, всю свою злість і ненависть демони обрушили на людину, яка є образом Божим. Всі їх зусилля направлені на погубление як можна більшого числа душ людських. Для чого вони вживають всі свої можливості і сили. «Діавол звідусіль катує, - говорить св. Григорій Богослов{12}, - видивляється, де позбавити влади, де уразити і знайти, що не захищене і відкрито для удару; чим більш бачить чистоту, тим більше посилюється поганити. Злий дух переймає на себе двоякий образ, розкидаючи то ту, то іншу мережу: він - або якнайглибша пітьма (явне зло) або перетворюється на світлого ангела (прикривається виглядом добра і спокушає розуми покірливою посмішкою), чому і потрібна особлива обережність, аби замість світла не зустрітися із смертю». Про необхідність особливої уважності і пильності попереджає і св. Апостол Павло, кажучи, «що сам сатана набирає вигляду ангела світла, а тому невелика справа, якщо і служителі його приймають вигляд служителів правди, але кінець їх буде у справах їх»[2 Кори. 11, 14-15].
У боротьбі з людиною занепалі духи впливають на його тіло, уявну, плотську і вольову сфери. Про характер дії на тіло людини ми вже говорили в 3 частини даної глави, де наочно показали, що демони можуть вбивати людей, наводити на них хвороби і входити в них (тобто заволодівати їх тілом). Останній пункт ми розглянемо тут детальніше.
Демони входять у внутрішність людського тіла всією газоподібною істотою своїм, подібно до того, як входить в нього повітря. Детальний опис цього факту ми знаходимо в Мотовілова{13} в його розповіді про те, як нечистий дух оволодів його тілом і мучив багато років.
Демон, увійшовши до людини, не змішується з душею, але перебуває в телі, володіючи насильницький душею і тілом. По вказівці св. Ігнатія Брянчанінова{14}, «гази мають в особливому розвитку властивість пружності, тобто властивість приймати різної міри об’єм; вочевидь, що і демони мають цю властивість, по якій безліч їх може поміщатися в одній людині, як говорить про це Євангеліє [Лук. 8, 30]». Увійшовши до людини, за свідченням св. Іоана Кассиана{15}, «біси наводять страшне затьмарення розумних відчуттів душі; (це відбувається) на кшталт явищ, бываемых від вина, лихоманки або надмірного холоду». Але нашу душу демон не може зробити своїм вмістищем. «Нечисті духи, - стверджує цей же святий, - не інакше проникають в тіла одержимих ними, як опанувавши наперед їх розуми і подумування. Оголює розуми від одягу страху Божія, пам’яті про Бога, злі духи нападають на них, як на обеззброєних і позбавлених Божій допомозі і Божія обгороджування, і тому що зручно перемагаються, і нарешті, устрояющих в них житло, як би в представленому їм володінні». Про це ж говорить і св. Григорій Богослов{12}: «Діавол оволодіти нами цілком не може жодними способами: якщо сильно опановує деякі, то лише по власному произволению що оволодівають без опору» [Іак. 4, 7]. Таким чином, зі всього вищесказаного можна зробити вивід про те, що безпосереднє вселення злого духу в людину відбувається лише по особливому потуранню Господа і частенько є наслідком пристрасного і легковажного життя грішника.
Не вселення, а опанування людини за допомогою зовнішнього підпорядкування сил душі його демонічній волі спостерігається набагато частіше, чим біснування. Характерним прикладом цього може служити Іуда. Слова Євангелія «увійшов сатана в Іуду» не слід розуміти так, що Іуда зробився біснуватим в повному розумінні цього слова. Св. Іоан Богослов говорить, що через пристрасть серебролюбия сатана спочатку проник в душу учня [Ін. 12, 6], потім повніше опанував його серце [Ін. 13, 2] і нарешті рішуче вселився в нього [Ін. 13, 27]. Тут ми бачимо яскравий приклад поступового опанування демона душею грішника за допомогою всеусиливающейся пристрасті серебролюбия.
Одним з головних образів дії нечистих духів на людей є дія на їх уявну сферу шляхом того, що привнесло туди різних гріховних помислів. Знаходячись поза досяжністю для тілесних відчуттів людини, демони, дії, на його розум привносять туди різні думки, які індивідуум, не ведучий духовне життя, приймає за своїх. І якщо він приймає їх і погоджується з ними, то через це стає провідником чужої злої волі, що поступово оволодіває їм цілком. «Незрідка, - говорить Антоній Великий{16}, - будучи самі невидимі, (злі духи) представляються благоговійними співбесідниками, аби обдурити подібністю образу і спокушених ними залучити в що хочуть». Демони, знаючи, що люди люблять істину, переймають на себе личину правди і цим засобом виливають отруту в своїх послідовників. Так обдурив колись диавол Єву, кажучи їй не свої слова, але нібито повторюючи слова Божії, при цьому перекручувавши їх сенс [Побут. 3, 1]. Так спокусив він дружину Іова, навчивши її надмірності любові до мужа, а звідси і хулі на Бога, «погудь Бога і помри» [Іов. 2, 9], - сказала вона, віруючи, що за хулу Бога чоловік негайно піддається смерті і тим самим закінчуються його тяжкі земні муки. Так спокусив і обдурив всіх людей, перекручувавши суть речей, і всіх захопив в пропасти зла.
Проте необхідно відзначити, що при боротьбі а нами демони не знають розташування наших сердець, не можуть читати наші думки, але із слів, які ми виголошуємо в бесіді, з дій зовнішньої людини при розмовах, «вставанні, сидінні, ході, погляді убачають, згідно думці Еваргия ченця{17}, - «льстивным весь день поучахуся» [Пс. 37, 13] - наше внутрішнє влаштувало, аби під час молитви затьмарювати наш розум злими помислами, відповідними розташуванню пристрасті». А ось що про це говорить св. Ісідор Пелусиот{18}: «Діавол не знає того, що у нас в думках, тому що це виключно належить одній силі Божою: але по тілесних рухах уловляет він думи. Чи здивує, наприклад, що інший допитливо дивиться і насичує очі чужою красою? Скориставшись таким, що його влаштувало, негайно збуджує таку людину до перелюбства. Чи побачить доланого обжерливістю? Негайно живо представить йому пристрасті, що породжуються обжерливістю і доставляє те, що служить до приведення наміру свого в дію. Заохочує до розбою і неправедного придбання».
Подвігоположник - Христос Бог - зрівнює сили тих, що борються і приборкує люту лють злих духів, які без потурання Божія не можуть спокушати людей, як це видно з життя Іова. Навіть увійти до свинячого стада біси самі не у владі, а Господь не попускає спокушати їм людину зверху його сил. Але в боротьбі подає християнинові сили, що дають йому можливість вийти переможцем.
Окрім уявної сфери, занепалі духи можуть приражаться ще і до плотської і вольової сторони душі людини. Ось що про це пише преп. Нил Синайський{18}: «Коли завидющий демон не встигне привести в рух пам’ять, тоді впливає на кров і соки, аби через них виробити в думці уяву і наповнити його образами». Впливаючи на тіло, біс збуджує в людині відчуття похоті, люті, гніву і тому подібне Це наочно видно на прикладі св. Іустіни{19}, в якій біс, що насилається чаклуном, розпалював відчуття похоті і похітливості, але був отогнан молитвою святий.
Впливаючи на вольову сферу душі людською, демон як би позбавляє людину сил, енергії, здібності до рішучих дій і всякої дії взагалі, але знову ж таки при молитві відходить, будучи переможений силоміць Христовою.
Еваргий чернець пише{17}, що біси розрізняються по мірі зла і сил, виконуючи різні служіння. Це підтверджує і св. Іоан Кассиан{20}, кажучи, що «одні з них потішаються нечистими і соромливими похотьми, інші люблять богохульство, інші гнів і лють, інші тішаться печаллю, інші пихатістю і гордістю, - і кожен ту пристрасть в серця людські усіває, якою сам власне потішається, - але не все вшити збуджують пристрасті, а поперемінно, дивлячись по тому, як вимагає час, місце і прийнятність того, що спокушається». Про духовну невидиму лайку свідчить той же подвижник: «На новоначальных і немічних нападати пускаються слабкі духи, а коли ці переможені будуть, тоді посилаються сильні» {21}, але це відбувається у міру множення духовних сил воїна Хрістова.
Отже, як ми бачимо, демони мають своєрідну «спеціалізацію», знаходячись в злі, мають деяку свободу, тому що можуть з багатьох злий вибирати одне, найбільш для них приємне. Цією пристрастю вони і живуть, прагнуть розпалювати її в людині, через те дістаючи доступ до його душі і тіла. Крім того, сповна допустимо передбачити, що біси можуть харчуватися і посилюватися за рахунок трансформованої в пристрасному потішанні енергії людини. Якщо, по словах св. Іоана Дамаськина{22}, Ангели «споглядають Бога, наскільки для них можливо, і мають це їжею», то демони, для яких споглядання неможливе, мабуть, можуть отримувати енергію непрямою дорогою, через людину, пристосовувавши його енергетику для свого живлення. Для цього вони спочатку повинні уподібнити людину собі, через те діставши доступ до його душі. Людина пристрасна і грехолюбивый є для занепалих духів чудовим живильним середовищем. Роздуваючи в нім енергію пристрастей, що пожирає його життєві сили, демон харчується і посилюється в такому середовищі. Крім того, опанувавши грішника, занепалий дух використовує його тіло як інструмент для здобуття більшого потішання пристрастю. Ось і ще одна причина того, чому людина пристрасна і грехолюбивый буквально обліплений бісами.
Одночасно необхідно відзначити, що занепалі духи можуть наділяти своїх служителів особливим демонічним виглядом енергії, яка дозволяє покірним виконавцям волі сил зла невтомно працювати на ниві множення гріха. Але через своє деструктивне єство, позбавлені здібності до творення біси врешті-решт знищують і своїх послідовників.